Методичні вказівки по вивченню теми

Вивчення даної теми необхідно почати з аналізу поняття «робочий час», під яким розуміється встановлений законом чи на його основі відрізок календарного часу, протягом якого працівник зобов’язаний виконувати свої трудові обов’язки з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку.

Студентам перш за все необхідно звернути увагу на чітке і правильне визначення правових понять робочого часу і часу відпочинку - категорій, які знаходяться в діалектичній єдності, взаємозв'язку і взаємообумовленості.

Важливо з'ясувати, що регулювання робочого часу і часу відпочинку здійснюється не тільки в централізованому, але і в колективному договірному порядку.

Розглядаючи види робочого часу, особливу увагу слід приділити аналізу нормативно-правових актів, що закріплюють особливості праці і відпочинку окремих категорій працівників. Важливо уважно вивчити нормальний, скорочений і неповний робочий час, з'ясувавши, яким категоріям працівників воно встановлюється і на яких підставах. Необхідно відрізняти скорочену тривалість робочого часу від неповної (статті 51, 56 КЗпП України).

Слід зупинитися на детальному аналізі питання про режим і облік робочого часу. Якщо робочий час припускає певну кількість часу (скільки?), протягом якого працівник трудиться, то режим робочого часу показує, яким чином (як?) він це робить. Законодавство передбачає можливість встановлення різних режимів, зокрема, це робота:

- з ненормованим робочим вдень;

- у режимі гнучкого робочого часу і з розділенням робочого дня на частини (ст.60 КЗпП України);

- на основі графіків змінності (ст.58 КЗпП України) тощо.

Для правильної характеристики вказаних режимів необхідно використову-вати положення КЗпП України і інших нормативно-правових актів, рекомендованих для вивчення даної теми.

Час роботи нерозривно зв'язаний з часом відпочинку. Тому при вивченні часу відпочинку необхідно звернути увагу на його види і порядок надання. Важливо пам'ятати, що основні види відпочинку і порядок їх надання регулюються в централізованому порядку. У колективно-договірному порядку розв'язуються питання часу відпочинку, які не врегульовані в законі, або закріплюються конкретизуючи норми, головним чином, щодо режиму його використання.

При розгляді питання про відпустки студентам необхідно вивчити Закон України «Про відпустки» від 15.11.96 р. В теорії трудового права відпустка – це час відпочинку, який обчислюється у календарних днях (не враховуючи святкові і неробочі дні) і надається працівникам із збереженням місця роботи та заробітної плати.

Законом України «Про відпустки» встановлені наступні види відпусток:

1) щорічні відпустки:

- основна відпустка (ст. 6 Закону);

- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону);

- додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону);

- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (ст. 13, 14 і 15 Закону);

3) творча відпустка (ст. 16 Закону);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітніс­тю та пологами (ст. 17 Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18 Зако­ну); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст.19 Закону);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою і тру­довим договором можуть встановлюватися інші види від­пусток.

Студентам необхідно знати, як обчислюється стаж ро­боти, що дає право на щорічну відпустку (ст.9 Закону), як провадиться оплата відпусток (розділ V Закону «Про від­пустки»).

Важливе практичне значення має вивчення відпусток без збереження заробітної платні, в яких випадках він надається працедавцем у обов'язковому порядку, а коли може бути наданий за угодою між працівником і працедавцем (ст.ст. 25 - 26 Закону України «Про відпустки»)

Спори щодо право на відпустку у разі звільнення працівника. Спори щодо надання щорічної відпустки встановленої тривалості. Спори щодо обчис­лення стажу роботи, що дає право на відпустку. Спори щодо об­числення середнього заробітку для оплати часу щорічної відпустки. Спори про право на відпустки у зручний для працівників час. На­дання відпусток ветеранам війни, учасникам бойових дій, ветера­нам праці та іншим категоріям працівників. Спори щодо відпустки без збереження заробітної плати у разі простою підприємства. Спори щодо виплати грошової компенсації за невикористану від­пустку при звільненні.

РОЗГЛЯД ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ:

Семінар (2 год.)

1. Трудові спори, що виникають з питань застосування видів робочого часу.

2. Трудові спори, що виникають з питань реалізації конституційного права на відпочинок.

На самостійне опрацювання виноситься питання (6 год.):

1. Трудові спори з питань застосування режимів робочого часу.

2. Трудові спори з питань обліку робочого часу.

3. Трудові спори з питань застосування перерв протягом робочого дня.

4. Трудові спори з питань надання додаткових відпусток, передбачених

законодавством України.

Завдання для самостійної роботи

Завдання № 1. Підготувати стислу письмову відповідь на такі за­питання:

1. Чи вважається робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час (але в межах установ­леної законодавством тривалості повного робочого дня) надурочною і як оплачується така робота?

2. Чи є понадурочною робота працівника з ненормованим робо­чим днем понад установлену норму робочого часу?

3. Чи є понадурочною робота працівника з ненормованим робо­чим днем понад установлену норму робочого часу, у випадку вико­нання за дорученням роботодавця роботи, що не входила до кола обо­в'язків працівника?

4. Чи може за бажанням працівника, який працював у святковий або неробочий день, бути надано інший день відпочинку за умови, що робота в цей день виконувалась понад установлену місячну нор­му робочого часу?

5. Чи може робота у вихідний день компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у под­війному розмірі?

Завдання № 2. Проаналізувати зміст ст. 74 КЗпП і визначити, хто має право на щорічну відпустку. Чи мають право на відпустки гро­мадяни, які працюють за трудовим договором у фізичної особи? Чи мають право на щорічну відпустку працівники-сумісники?

Завдання № 3. Порівняти ст. 2 та ст. 6 Закону "Про відпустки" й визначити, чи мають право на відпустку сезонні й тимчасові праців­ники.

Завдання № 4. Проаналізувати зміст ст. 4 Закону "Про відпустки" й скласти структурно-логічну схему видів відпусток.

Які працівники мають право на одержання щорічної відпустки у зручний для них час? Чи мають право на відпустку іноземні громадяни та особи без громадянства?

Завдання № 5. Проаналізувати зміст ч. 12 ст. 10 Закону "Про відпу­стки" і визначити, хто з перелічених працівників має право на одер­жання відпустки за їх бажанням у зручний для них час:

- працівники, які не досягай 18 років;

- інваліди; жінки, які мають двох і більше дітей у віці до 15 років або дитину-інваліда;

- одинокі матері (батьки), які виховують дитину без батька (матері);

- опікуни, піклувальники чи інші особи, які фактично виховують од­ного чи більше дітей у віці до 15 років у зв'язку з відсутністю батьків;

- дружини (чоловіки) військовослужбовців;

- ветерани праці й особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється чинність Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціаль­ного захисту України";

- батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу.

Назвати інші законодавчі акти, якими працівникам також надано право на одержання відпустки за їх бажанням і в зручний для них час.

Завдання № 5. Вкажіть статті КЗпП у можливих вирішеннях тру­дових спорів працівників, пов'язаних із наданням відпустки встанов­леної тривалості й черговості:

- встановлено право працівника на відпустку, строк надання відпу­стки визначений графіком відпусток;

- власник порушує порядок надання відпусток (черговість надання відпустки);

- відпустка надана меншої тривалості, ніж передбачено законодав­ством: наприклад, не враховано право неповнолітнього на відпу­стку протягом одного календарного місяця;

- не враховано право на додаткову відпустку, що надається як зао­хочення за виконання державних або громадських обов'язків;

- не було враховано бажання працівника щодо строку її надання, якщо це право передбачено законодавством: переведення праців­ника з іншої організації;

- вагітність жінки;

- поєднання роботи з навчанням.

Практичні завдання до теми 8 – розв’яжіть задачі:

Дата добавления: 2015-07-10