Від глобалізації до модернізації

Усталення курсу глобалізації визначається насамперед виробленням механізмів утримання тиску ПДВ у країнах світу на високому рівні, а зміна курсу глобалізації (курс на модернізацію) — «несанкціонованими» національно-орієнтованими реформами, покликаними знизити тиск ПДВ, реформувати сам податок або сферу міжнародних угод щодо його уникнення. Основні шляхи зниження тиску з боку ПДВ:

пряме чи опосередковане зниження ставки ПДВ (впровадження кількох ставок ПДВ або тимчасове розділення федерального ПДВ — податку, що діє в країні, на два чи більше з подальшим поверненням до єдиного податку, але вже іншої ставки);

поширення списків звільнених від оподаткування ПДВ товарів, у тому числі під виглядом економічних експериментів з метою врятування галузі, створення нових виробництв тощо;

зміна моделі оподаткування з sales tax на consumption tax. Світовий досвід переконує, що вищеназвана реформа моделі оподаткування зменшує (принаймні не може збільшити) податковий тиск з боку ПДВ, окрім того, нейтралізує явище сировинізації виробництв, викликаної мультиплікацією (самозростанням) ПДВ типу sales tax, поліпшуючи можливості впровадження високих технологій, дещо захищених consumption tax. Так, досвід податкової реформи у Словенії (липень 1999.р..) було використано у спеціальних розрахунках: зберігаючи податковий тиск (фіскальне навантаження), старий словенський «вульгарний» sales tax ставки 5% було замінено «грацільним» consumption tax ставки 19%. Склавши пропорцію 19:5, одержуємо «словенський коефіцієнт» 3,8. Реформа дала можливість перенести частину виробництва «Мерседесів» у Словенію, де кваліфікована й порівняно дешева робоча сила.

Історія свідчить, що транснаціональні кола, спираючись на мас-медійні, зовнішньополітичні, економічні важелі, особистий компромат, найбільш ревно зберігають статус-кво стосовно ПДВ — структуротворчого чинника наявної моделі глобалізації. Отже, національно орієнтовані та обізнані уряди, навпаки, природно намагаються мінімізувати тиск ПДВ.

Так, 21 лютого 2005 р. міністр фінансів ПАР Т.Мануела, обговорюючи бюджет, заявив, що ПДВ — «високо регресивна форма оподаткування, набагато обтяжливіша щодо малозабезпечених, аніж до багатіїв», запросивши зниження ПДВ з 14 до 13%. А 14 квітня 2005.р. британський прем’єр Т.Блер у маніфесті «Лідер не задкує» виступив проти збільшення ПДВ на дитячі та харчові товари, друк і громадський транспорт.

Аналіз доводить, що характер політики стосовно ПДВ жорстко пов’язаний з національними інтересами і національною безпекою держави, особистою безпекою лідерів країн світу.

На нашу думку, секрет «економічного дива» Чилі — зменшення ставки ПДВ Піночетом у 1988 р. з 20 до 16%. Зауважимо, що пізніше диктатор зазнав ініційованих США і транснаціональними структурами судових переслідувань. Наприкінці 1990 р. президент Ейлвін підвищив ставку до 18% (ніби тимчасово для виконання соціальної програми), а пізніше було прийнято рішення, що з жовтня 2003 р. по січень 2007 р. ставка становитиме 19% з подальшим поверненням до 18%. Нині вже ніхто не говорить «про чилійське економічне диво».

Перу. Запроваджений у 1991 — 1992 рр. ПДВ мав ставку 19%, і президент А.Фухіморі пішов на непряме зниження податку, розділивши його на 17% власне ПДВ і 2% податку на муніципальну рекламу (від якого підприємців легко звільнити). Певно саме цей крок (чи трюк) коштував йому кар’єри. У серпні 2003.р. перуанський уряд повернувся до єдиного податку у 18%.

Політику «батога і пряника» щодо ПДВ демонструє Венесуела. У квітні 2002 р. в умовах економічної кризи та бюджетного дефіциту уряд підняв ставку ПДВ з 14,5 до 16%. Світовий банк випустив з цього приводу спеціальний документ Report ¹ 25125-VE. Натомість, коли у вересні 2004 р. лідер країни Уго Чавез прийняв рішення про зниження ставки ПДВ з 16 до 15,5%, а у серпні того самого року — до 15% (http: //www.deloitte.com /dtt/article/0,1639,sid%253D2959%2526cid%253D5035,00.html), держдепартамент США оголосив президентські вибори в країні недійсними. Під гаслом невизнання результатів виборів виступила й внутрішня опозиція, і за участю іноземно базованих мас-медіа країна була доведена до громадянської війни — лише рішучі дії уряду, допомога військових і південноамериканська солідарність дали змогу уникнути насильства.

У РФ уряд Примакова — Маслюкова мав плани поетапного зниження ПДВ. На початку 1999 р. його було відправлено у відставку — спроби поєднати позики МВФ і СБ та переговори щодо вступу до СОТ із програмою зниження ПДВ виявилися невдалими. З приходом до влади В.Путіна і М.Касьянова РФ знизила ПДВ з 20 до 15%, виділивши місцевий 5% податок, від якого підприємці звільнялися. З 2004 р. уряд повернувся до єдиного ПДВ, але вже зі ставкою 18%. Зрештою, наприкінці березня 2005 р. ставку ПДВ у 18% «заморожено» на три найближчі роки.

З 2005 р. у Білорусі відбулося погоджене з РФ зниження ставки ПДВ з 20 до 18% з одночасним розширенням категорій підприємців, котрі сплачують цей податок, що призвело до зниження податкового тиску на товаровиробників з посиленням податкового тиску на торговців. Під антиурядовими гаслами 1 березня 2005 р. пройшла акція «80 & 80» (до 80% ринків зупинили роботу, до 80 тис. підприємців відмовилися сплачувати податки). Біля адміністрації президента відбулися зіткнення протестуючих з ОМОН.

У В’єтнамі 1999 р. запроваджено ПДВ у 5, 10 і 20%. У 2001 р. лишилося дві ставки 5% і 20%; у грудні 2003 р. від ПДВ звільнено імпортне обладнання і устаткування, якщо його аналоги не виробляються в країні; у січні 2004 р. ставку у 20% замінено на 10%. Після поступового розширення переліку товарів, що підлягають ставці у 5% (зокрема, йдеться про експортно орієнтовану текстильну промисловість, з цього приводу уряд провів низку переговорів у ЄС), у 2005 р. ставка у 5% оголошена основною, а у 10% — високою. Це «оцінили» кількома спробами державного перевороту, низкою торгових санкцій (у лютому 2003 р. Департамент з комерції США запровадив нетарифний бар’єр проти рибної продукції з В’єтнаму, звинувативши країну в неринковій економіці).

Камбоджа запровадила 10% ПДВ у 1999 р., ввела чимало пільг, і рішенням ¹ 303 MEF.TD від 23 червня 2001 р. закріпила широкі звільнення від цього податку. Наслідки: ембарго, політичний тиск, спроби державного перевороту та військового заколоту, причому за участю громадян США — вихідців з Камбоджі.

Таїланд здійснив радикальну податкову реформу у напрямі зниження тиску ПДВ: у серпні 1997 р. ставку ПДВ у 7% було підвищено до 10%. Зате модель оподаткування sales tax замінено на consumption tax. Як «покарання», країна зазнала, зокрема, обвального «зниження» курсу національної валюти (в середині 1997 р. національна валюта baht раптово втратила 20% вартості, а перед тим базовані у США ТНК вивели звідти свої виробництва), відомого як початок південноазійської валютної кризи і обвалу російського рубля 17 серпня 1998 р. У березні 1998 р. Таїланд розпочав програму зниження податкового тиску до 30 березня 2001 р., і в тому самому році повернувся (тимчасово — до жовтня 2003 р.) до ставки податку у 7%. Введено обмеження на мультиплікацію ПДВ на шляху від оптовика до роздрібного продавця. Мале підприємництво звільнили від встановленої для нього ставки ПДВ у 1,5%; підприємцям деяких виробництв надана можливість для альтернативного ПДВ оподаткування. Нині країна процвітає, приваблює інвесторів, купує український метал.

Позики на реформу уряд Таїланду брав у японського фонду Miyazawa і Азіатського Банку Розвитку, від позики МВФ (котра була пов’язана з діаметрально протилежними реформами) Таїланд відмовився. Японія скористалася таїландською реформою, аби перенести до Таїланду виробництво японських автомобілів.

У Малайзії під назвою sales tax вже десятиліттями функціонує національно орієнтований 10% податок, що забезпечує стабільний успішний економічний розвиток, вимагаючи від малазійського керівництва підвищеної політичної і мас-медійної активності й обачливості.

У країнах АСЕАН зниження тягаря ПДВ (чи вироблення «іншого» податку у М’янмі) було імпульсом для економічного розвитку (5 — 10% річного приросту ВНП приблизно через рік після реформи). Але це зниження мало й другий бік. Нагадаємо серпневий 2002 р. Азійський конгрес «Базова причина тероризму і роль молодих людей», де йшлося про економічну блокаду з боку СОТ, зокрема, Малайзії, Камбоджі, Лаосу, М’янми і В’єтнаму; жовтневу того самого року сесію десяти прем’єрів АСЕАН у Камбоджі, де також діє 10% ПДВ, з питань боротьби з тероризмом і подолання санкцій Заходу.

Найрадикальніше налаштовані в Індостані (регіоні, охопленому прозахідною моделлю глобалізації): зниження до 3% федерального ПДВ у 2003 р. в Індії (напочатку йшлося про 14% з ліквідацією місцевого ПДВ; місцевий ПДВ у штатах зберігся, має ставки 4 і 12,5%, він не стосується ДУПО; його планується реформувати з податку sales tax на consumption tax). Тим часом у Непалі триває громадянська війна під гаслом «Ніякого ПДВ!», а Бутан (ця маленька країна має значні соціально-економічні успіхи) й досі не збирається запроваджувати ПДВ.

Дата добавления: 2015-07-11