Сучасна торгово-податкова глобалізація

У фіскальному розумінні ПДВ поступається прибутковому податку, до того ж у структурі його зборів переважає та частка платні, яку легко отримувати і у вигляді традиційного акцизу на «шкідливі звички та розкіш». Реальний зміст ПДВ і ДУПО — це вирішальний системоутворюючий вплив на торговельний, технологічний, майновий, статусний, інноваційний та інфляційний, екологічний, соціальний аспекти діяльності кожної окремої держави, регіональних ринків і глобального світопорядку [4].

Запровадження ПДВ під наглядом таких глобалізаційних структур, як МВФ, ЄБРР, ITRE, СОТ та ін., відбувалося з розшаруванням країн здебільшого за принципом «піраміди»: останні значить ошукані. Країнам, глобалізованим у момент їх послаблення чи народження, зазвичай пропонували (а точніше наполегливо нав’язували) моделі ПДВ максимального тиску як їх «внесок» у посилення глобалізаційного процесу.

Умови торгівлі в Європейському Союзі та зовні. Членство в ЄС, згідно з вимогами Першої директиви ПДВ від 11 квітня 1967 р., передбачає наявність у країн-членів ПДВ. Відповідно до Директиви 2001/4/EC, до 2006 р. встановлена мінімальна ставка ПДВ у 15%, а Шоста директива (77/388/EEC) вимагає уніфікації моделі ПДВ у межах ЄС. Західноєвропейський різновид ПДВ — це consumption tax, а не sales tax, як в Україні. Отже, відсутність реформи моделі оподаткування перешкоджатиме вступу України до ЄС, а можливе зниження ставки ПДВ до 15% — ні. Таким чином, поліпшити оподаткування можна під гаслом вступу до ЄС (попри питання доцільності самого вступу, позитивна реформа ПДВ в Україні вкрай необхідна).

Якщо раніше у країнах ЄЕС практикувалося взаємне пільгування щодо сплати ПДВ на експортовані до країни — члена цього митного союзу товари і послуги без їх оподаткування ПДВ «на вході», то нині в ЄС оподатковується вже «внутрішній» імпорт (це призвело до відновлення надходжень від ПДВ до національних скарбниць).

ЄС як митний союз має значні прибутки з пільгового щодо сплати ПДВ реекспорту, причому як самостійного, так і «ланцюжкового». Експорт «назовні» ЄС не оподатковується, а щодо пільгування імпорту «ззовні», то тут практикується податковий протекціонізм: кожна така угода укладається, як правило, на двосторонній основі: з одного боку, наближена до ЄС країна, з другого, ЄС (зокрема Комітет з питань промисловості, зовнішньої торгівлі, досліджень та енергії).

Так, наприклад, наближеним до ЄС є Туніс (звідти йде підводний газопровід до Італії). Є домовленість 1995 р. про створення до 2010 р. Зони спільної торгівлі ЄС — Туніс. Україна тим часом має збитки, вимушено укладаючи пільгові угоди через посередників.

Світова організація торгівлі. Генеральна асоціація товарів і торгівлі (ГАТТ), від початку орієнтована на інтереси англо-американського базованого капіталу, у 1994 р. була реорганізована в СОТ. До ГАТТ, що не мала міжнародного статусу, входило 23 країни. СОТ — міжнародна організація при ООН, у 2003 р. вона налічувала понад 140 країн, контролюючи понад 90% світової торгівлі.

З погляду СОТ і де-факто діючого міжнародного права, підтримуваного МВФ і СБ, «універсальний непрямий податок» є тією субстанцією, котра дає можливість вступати у відносини на зразок ДУПО, при цьому природу та ставку ПДВ ніби ігнорують, і скрізь, крім США (котрі поки що керують глобалізацією ззовні), вимагають федеральний (загальнодержавний) характер ПДВ. Від країн-членів СОТ вимагає звільняти від оподаткування ПДВ свій експорт до країни-учасниці, імпорт може не оподатковуватися чи оподатковуватися частково. СОТ застосовує цесії й антидемпінг.

Цесія — перепоступка пільгованих щодо сплати ПДВ товарів країною призначення на користь третіх країн. Виникає внаслідок нееквівалентного товарного обміну між країнами — учасницями угод на зразок ДУПО. Зауважимо, що цесійний обмін в останній час дає збої «технічного» характеру. Зокрема, масова сировинізація виробництв у світі під впливом ПДВ на зразок sales tax призводить до затоварювання на ринку сировинних товарів. Це явище поки що стримують, зокрема «антитерористичними» операціями проти провідних постачальників сирої нафти.

Антидемпінг. Коли прямо чи опосередковано (цесійний транзит) «завойовують», скажімо, ринок США, ЄС, Японії тощо, зазвичай стикаються з проблемою антидемпінгових процедур і санкцій. Тут не йдеться про класичний демпінг (коли країна-експортер, збиваючи ціни, доводить до банкрутства місцевого товаровиробника з метою захоплення чужого ринку і монопольного підняття ціни). Того, хто експортує (вимушено) сировину за безцінь, змушують ще й доплачувати за це, причому потерпає держава, і постачальнику товару, що проходить через кілька рук, про санкції часто навіть не повідомляють.

Дата добавления: 2015-07-11