Читайте также:
|
«Фальшивий» ПДВ (sales tax), котрий для основної маси виробників діє як торговий податок або податок з обороту,запроваджували у колоніях (Французький Сенегал) і напівколоніях (Латинська Америка, Філіппіни). Найшвидше, за хабар підприємці здобували можливість отримати компенсацію за сплату ПДВ, якщо їх товари спрямовувалися в метрополію чи дружні країни; і лише підприємці — постачальники великих партій одноманітних (зазвичай, сировинних) товарів — так само отримували компенсацію по сплаті ПДВ за торгівлю всередині колонії чи напівколонії. Цікаво, що цей«несправжній» ПДВ було запроваджено раніше, ніж «справжній», адже він (разом з ДУПО) справно виконував важливе «соціальне замовлення» — реформування системи колоніалізму в систему неоколоніалізму.
Договір про уникнення подвійного оподаткування — клас міждержавних угод про відшкодування ПДВ у міждержавній торгівлі. Такі угоди є знаряддям формування і боротьби економічних блоків, джерелом ієрархізації технологічного рівня, чинником міжнародного поділу праці, важелем нееквівалентного обміну. Так, ДУПО часто передбачають відверто нерівноцінні поступки сторін — сторону, яка робить більшу поступку (наприклад, Польща в угоді з Іспанією) зацікавлюють можливістю додаткового заробітку на реекспорті пільгових за сплатою ПДВ товарів (наприклад, цитрусових) в Україну деінде.
Окрім Франції, Німеччини, у розвитку ПДВ і ДУПО надзвичайно важливу роль відіграли США та Великобританія. Базовані ними транснаціональні корпорації, лондонський і паризький клуби кредиторів та їх політичні лобісти від самого початку ефективно відстоювали інтереси своїх транснаціональних структур, усуваючи конкурентів, адаптуючи міжнародні організації, ПДВ і ДУПО до своїх потреб. Прикладами є напівприховане протистояння деголізму шляхом утворення ЄАВТ, а також запровадження вільноконвертованих валют.
Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ). У 1958 р. Великобританія запропонувала розширити Спільний ринок у трансатлантичну область вільної зовнішньої торгівлі; коли на цю пропозицію Франція наклала вето (де Голль був за Єдину Європу, але проти членства у цьому союзі Великобританії), Великобританія створила у 1960 р. альтернативну організацію — Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ), яка також мала назву «Зовнішній спільний ринок». Після відставки де Голля Великобританія разом із Данією та Ірландією у 1973 р. переходить із ЄАВТ до ЄЕС. Відтоді ЄАВТ і ЄЕС укладають низку угод щодо спільної економічної стратегії, а більшість членів ЄАВТ поступово входять до ЄЕС — ЄС. У 2005 р. до складу ЄАВТ входять Ісландія, Норвегія, Швейцарія і Ліхтенштейн, котрі виконують роль «офшорного торговельного шлюзу» між США та ЄС (так, зазвичай програмні продукти Майкрософт потрапляють до Європи через Ісландію); для зміцнення цієї організації і розширення торгівлі з 1992 р. утворено Європейський економічний ареал (ЄЕА), до якого входять держави ЄС, ЄАВТ (крім Швейцарії) та «найближчі» кандидати на вступ до ЄС.
Дата добавления: 2015-07-11; просмотров: 64 | Нарушение авторских прав