Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

РОЗВ'ЯЗАННЯ

1 Вивчаємо креслення деталей, визначаємо габаритні розміри і спільні елементи поверхонь (вид, тип) і орієнтовно визначаємо тип і модель верстата чи сукупність верстатів, на яких можливо обробити заготовки цих деталей. Деталі, заготовки яких можна обробити на


 

 

одному верстаті чи на одній технологічній лінії, залишаємо для формування технологічної групи деталей, дивись рисунок 1.1.

2 Викреслюємо ескізи відібраних деталей групи, розташовуючи їх у ряд за ступенем їх складності. Нумеруємо ескізи деталей групи.

3 Попередньо встановлюємо ознаки (показники), за якими деталі групи будуть мати відмінність форми і розмірів поверхонь. Наприклад циліндричні зовнішні поверхні будемо розрізняти за ознаками величини діаметра в залежності від того, в якому розмірному інтервалі знаходиться розмір поверхні. Для групи деталей „втулки” (рисунок 1.1) поверхні мають відмінність за наступними ознаками:

- - діаметр, циліндричної зовнішньої поверхні:

- знаходиться в межах від 32 до 38 мм;

- знаходиться в межах від 26 до 32 мм;

- знаходиться в межах від 18 до 24 мм;

- знаходиться в межах від 18 до 24 мм;

- - діаметр отвору осьового:

- знаходиться в межах від 16 до 22 мм;

- знаходиться в межах від 10 до 16 мм;

- діаметр і кут конічної поверхні;

- різі;

- канавки;

- фаски тощо.

4 Виконуємо технологічну розмітку поверхонь, які потребують механічної обробки. Нумеруємо ці поверхні і виявляємо їх відмінність – вид, тип, геометричний розмір, точність, шорсткість тощо.

4.1 Нумеруємо поверхні деталі б. Ці ж номери надаємо аналогічним за ознаками поверхням решти деталей. Визначаємо відмінність цих поверхонь:

1 – торець зовнішній лівий крайній;

2 – циліндрична зовнішня поверхня ;

3 – торець зовнішній правий крайній;

4 – фаска зовнішня 1* , ліва;

5 – фаска зовнішня 1* , права;

6 – отвір циліндричний .

4.2 Нумеруємо поверхні деталі в. Ця деталь має в своїй конструкції поверхні 1, 2, 3, 4, 5, 6, які є в конструкції деталі б. Крім того вона має також поверхні:

7 – отвір циліндричний ;

8 – отвір конічний;

9 – торець внутрішній, лівий.

Ці номери надаємо також аналогічним поверхням решти деталей.

4.3 Нумеруємо поверхні деталі г:

1, 3, 4, 5, 8 – номери поверхонь, що надані і визначені раніше;

10 – циліндрична зовнішня поверхня ;

11 - циліндрична зовнішня поверхня ;

12 – торець фланця зовнішній, правий;

4.4 Нумеруємо поверхні деталі д:

1, 3, 4, 5, 10, 11, 12 – установлені і визначені раніше;

13 – різь внутрішня навихід М10;

14 – фаска внутрішня 1* , права;

4.5 Нумеруємо поверхні деталі е:

1, 3, 4, 5, 7, 10, 11 - установлені і визначені на попередніх деталях:

15 – різь зовнішня до упору;

16 – канавка зовнішня;

4.6 Нумеруємо поверхні деталі ж:

1, 2, 3, 4, 5, 7 – поверхні, які вже визначені раніше;

17 – різь внутрішня до упору;

18 – фаска внутрішня 15* , ліва;

19 – канавка внутрішня;

4.7 Нумеруємо поверхні деталі з:

1, 2, 3, 5, 6, 10, 12, 13, 14 - поверхні, які вже визначені;

20 – торець фланця лівий;

21 – циліндрична зовнішня поверхня ;


 

 

 


Таблиця 1.1 – Характеристики поверхонь деталей групи „втулки”

 

 

Номер деталі Номер поверхні Характер поверхні Геометрич-ний виконавчий розмір Показники точності і якості
Квалітет Точність форми і взаємного розмі­щення Шорсткість Твердість
вид тип /о/ ã     ­ // ^
з ...                            
13* Цилін Зовн Æ38k6 k6 - 0,02       0,02     1,25 НВ 219-246
19* Цилін Внутр Æ16Н7 Н7     0,01     0,02     0,8  

 


4.8 Нумеруємо поверхні деталі и:

1, 3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 21 – поверхні, що вже визначені;

22 – торець маточини правий;

4.9 Нумеруємо поверхні деталі к:

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 20 – поверхні, що вже визначені;

4.10 Нумеруємо поверхні деталі л:

1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 15, 16, 20 - поверхні, що вже визначені;

23 – накатка;

24 – фаска фланця 1* , ліва;

25 – фаска фланця 1* , права;

4.11 Нумеруємо поверхні деталі м:

1, 2, 3, 4, 5, 7, 10, 11, 12, 15, 16, 20, 21, 22, 23, 24, 25 – поверхні, що вже визначені.

5 Визначаємо геометричні і якісні характеристики найбільш точних поверхонь деталей групи. В якості прикладу наведемо характеристики поверхонь 21 і 6 деталі з:

- поверхня 21 – це циліндрична зовнішня поверхня діаметром Æ38, квалітет точності – к6, ступінь точності форми і взаємного розміщення: циліндричність – 0,02, биття радіальне – ­ 0,02, шорсткість - 1,25, твердість НВ219 – 245;

- поверхня 9 - отвір циліндричний Æ16, квалітет точності – Н7, ступінь точності форми і взаємного розміщення: неспіввісність – 0,01, биття ­ 0,02, 0,8;

Визначення характеристики поверхонь заносимо в таблицю 1.1.

 


Дата добавления: 2015-10-21; просмотров: 62 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №1 | Основні теоретичні положення та методичні вказівки | Основні теоретичні положення та методичні вказівки | Основні теоретичні положення та методичні вказівки | Основні теоретичні положення та методичні вказівки | Основні теоретичні положення та методичні вказівки | Етапи визначення режимів різання. | Технічне нормування операцій групового технологічного процесу. | Додаток А |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Основні теоретичні положення та методичні вказівки| Методика проектування комплексної деталі.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)