Типи інформаційного змісту замітки

Тертичний А.А. Жанри періодичної преси.

ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФОРМАЦІЙНИХ ЖАНРІВ

Тексти, що належать до інформаційних жанрів, у кількісному відношенні складають основну частину масових інформаційних потоків. У періодичній пресі, як і в ЗМІ в цілому, такого роду тексти виступають основними носіями оперативної інформації, що дозволяє аудиторії здійснювати свого роду постійний моніторинг найбільш значущих, цікавих подій у тій чи іншій сфері дійсності. Всебічності, повноті цього моніторингу сприяє жанрова розмаїтість інформаційних повідомлень, що і стає предметом розгляду в даній частині нашого курсу.

ЗАМІТКА

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Жанрове визначення «замітка» співвідноситься з типом матеріалу, що відрізняється невеликими (з погляду устояних у журналістиці відповідних представлень про обсяг публікацій) розмірами, у якому викладаються результати визначеного вивчення предмета виступу (знайомства з цим предметом). У таких матеріалах якщо і згадується про тім, з якого джерела почерпнута інформація, те дуже коротко; звичайно не розповідається про глибину цього вивчення, про те, якими методами була отримана інформація про предмет. Не викладається хід цього вивчення, авторські емоції, якими воно супроводжувалося, і т.п. Головне для замітки — саме короткий виклад результату вивчення, «сигналізування» про існування (чи відсутності), основних рисах якогось явища, події, людини, проблеми. Причому ці події, явища, проблеми, сторони особистості людини повинні виступати для аудиторії як «новина», тобто потенційна інформація, що перевищує те, що уже відомо читачам. Чим більше буде це «перевищення» (природно, у рамках доступного усвідомленню), тим більш значущою буде новина.

Що являє собою інформація, що складає зміст такого «результату»?

ТИПИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗМІСТУ ЗАМІТКИ

Як уже говорилося вище, людині для орієнтації у світі, здійснення діяльності по задоволенню своїх різноманітних потреб потрібна всебічна інформація, яка б допомагала йому установлювати факт існування якихось явищ, їхня значимість, цінність і напрямки їхнього розвитку, майбутнє їхній стан, визначати відповідні норми (рамки) їхній «використання» і можливі варіанти власних дій (у тому числі, можливо, і з боку інших членів аудиторії), зв'язаних з такими явищами.

Всебічність інформації виникає в результаті комбінування (будь-то цілеспрямованого, чи то спонтанного) деяких вихідних типів цієї інформації. А саме: фактів (фактологічної, дескриптивної інформації), оцінок (оцінної, валюативної інформації), норм (нормативної інформації), програм (програмної, рекомендаційної інформації), припущень (прогностичної, вірогідної, превентивної інформації). У конкретній замітці може превалювати той чи інший з перерахованих типів інформації, у ній може взагалі міститися тільки один тип інформації. У результаті виникає відносно велика змістовна розмаїтість заміток.

Розглянемо зазначені вище типи інформації докладніше.

Ф а к т о л о г і ч н а і н ф о р м а ц і я. Факти, так само як і інші види знання, встановлюються в ході пізнання дійсності різними методами. Найчастіше під фактом у журналістиці розуміють опис якогось явища, події, процесу, ситуації. Хоча насправді це поняття набагато ширше викладеного і являє собою достовірне знання про існування самих різноманітних явищ як предметного, так і інформаційного плану. Треба помітити, що фактами іноді називають і самі події, явища, процеси й ін. У цьому випадку говорять про онтологічний план факту. Для журналіста факти — це насамперед достовірні зведення, що встановлюють реальність існування яких-небудь явищ (предметного чи ідеального, тобто інформаційного ряду) у чи сьогоденні минулому.

З публікації «Украли труп»

(Аиф. №45. 1999)

В одному з будинків молдавського міста Шолданешти усі було готове до похорон. Але покійної так і не дочекалися. Живучі на Україні онуки покійної Грегорі й Штефан - відповідно до останньої волі бабусі - повинні були поховати бабусю на її батьківщині в Молдові. Загорнувши покійну в килим, чоловіка прикріпили скорботний вантаж до багажника машини й у такому вигляді повезли родичку в сусідню республіку.

По дорозі в молдавському населеному пункті Спивково безутішні онуки зайшли перекусити в їдальню, а коли вийшли на вулицю, то знайшли, що покійницю в них викрали.

У даній публікації автор розповідає про цілком конкретну подію. Звичайно ж, «факт» можна придумати, що случається і відносно нерідко (особливо часто це відбувається в «жовтій пресі», що у ряді випадків в основному й існує за рахунок вигаданої інформації). Але те, що автор називає точне місце, зразковий час, імена учасників події — дуже важливий момент, що припускає можливість перевірки повідомлення і дозволяє при особливої необхідності зробити її.

Вірогідніша (припустима) інформація. Вона включає чи припущення сукупність припущень про сьогодення, минуле чи про майбутнє яких-небудь явищ. Припущення можуть спиратися на достовірну інформацію про предмет чи судження ж можуть бути взагалі позбавлені всяких основ Припущення, що відносяться до майбутнього, називаються прогнозами (прогноз означає в перекладі з латині — передбачення). Як уже говорилося раніше, прогнози бувають різними по ступені їхньої обґрунтованості, серйозності. У будь-якому випадку їхня реалізація залежить як від відомих «прогнозисту» факторів, так і від невідомих. Чим більше таких «невідомих», тим сутужніше пророчити майбутнє того чи іншого цікавлячого читача явища.

І навіть якщо припустити, що автору прогнозу відомі усі фактори (що навряд чи можливо), те й у цьому випадку він не завжди може «прорахувати», який у підсумку буде «рівнодіюча» їхнього взаємного впливу. Припущення можуть відноситися і до минулого. У цьому випадку їх звичайно не називають прогнозами, оскільки намір «передбачати» стосовно подій, що уже колись відбулися, виглядає нісенітно. Найчастіше припущення, адресовані минулому, називаються гіпотезами (хоча інша гіпотеза може являти собою судження про майбутнє). Якщо існує безліч припущень щодо того самого предмета, то кожне з них називається версією.

Нижче на прикладі трьох текстів розглянемо, як відрізняються ці типи інформації.

З публікації «Серія рекордів незабаром підійде до кінця»

(Комерсант. 12 січня. 1995)

Фундаментальні фактори - співвідношення попиту та пропозиції, ріст споживання алюмінію в автомобільній промисловості, більш прогнозоване і цивільне поводження Росії на світовому ринку - як і раніше прогнозують алюмінію блискуче майбутнє. У цьому упевнена більшість аналітиків брокерських контор Лондонської біржі металів. Алюмінієві кампанії, як російські, так і західні, теж будують свої виробничі плани на 1995 рік, виходячи з високих цін на алюміній. Таким чином, всі учасники ринку, особливо після канікул, переповнені самих райдужних надій і думають, що ціни на алюміній будуть рости вічно. Однак фахівці технічного аналізу, що складають свої прогнози, досліджуючи рух цін, думають інакше. Наприклад, співробітники компанії Base Metall Trading Ltd думають, що в довгостроковій перспективі - кілька чи місяців рік - ціни на 3-місячні контракти дійсно продовжать свій ріст. Через один-два місяців ціни дійдуть до 2081-2111 доларів, а верхня границя підвищення цін буде знаходитися, у залежності від ситуації, або в діапазоні 2378-2412 доларів за тонну, або між 2263-2309 доларів за тонну. Але після досягнення цих рівнів ціни протягом рік-півтора неминуче знизяться, або плавно, або (як у 1982 році) різко. Як найбільше ймовірну оцінку, до якої дійде падіння цін на алюміній, називається 1719 доларів за тонну.

З публікації «Віртуальна політика»

(Аиф. №4. 1998)

Містифікації на благо Родін не така вуж рідкість. Про більшість їх не відомо нічого. Але є виключення. Говорять, що перед першим туром президентських виборів 1996 року готувалася вертолітна містифікація з кандидатом Б. Єльцин. Під час одного з агітаційних перельотів вертоліт повинний був нібито прірва на день-два. Почалася б паніка, з екранів не сходили би обличчя убитих горем родичів. Уся країна повинна була щиро їм співчувати, і от вертоліт знайдений, він зробив «змушену посадку», але президент живий. Усі зітхають з полегшенням і йдуть за нього голосувати. Але цього чомусь не відбулося, хоча і могло відбутися.

З публікації «За штурвалом ЯК-40 сидів сам Боровик?»

(Аиф. № 15.2000)

Під рубрикою «Сенсаційна версія»

Продовжується розслідування причин катастрофи літака ЯК-40, у якій загинули відомий журналіст, президент холдинг «Абсолютно секретно» Артем Боровик, бізнесмен Зія Бажаєв і ще 7 чоловік Припущення будувалися самі різні - зривши на борті, підпиляна зловмисниками тяга закрилків, несправності в системі керування елеронами, рулячи висоти, зледеніння літака. Однак ні слідів вибухових речовин на борті, ні дефектів системи керування упалого Як-40 знайдений так і не було. Тим часом «Аиф» стала відома інформація, що дозволяє по-новому глянути на трагедію 9 березня. Цю інформацію нам представив обізнане джерело в компетентних службах, що має відношення до розслідування. Відповідно до його зведень, катастрофа відбулася через помилкові дії пілота. Точніше - людини, що управляли літаком. Справа в тім, що ні першого, ні другого пілота в кабіні попросту не було, а за штурвалом знаходився... сам Артем Боровик. Артемові не раз доводилося керувати повітряною машиною. Ніби-то він навіть мав дозвіл на керування легкими літаками, отримане в США. От і в цей раз він нібито упросив пілотів дозволити йому самому підняти Як-40 у повітря. З якоїсь причини він не установив закрилки в положення, необхідне для злету, і літак, не зумівши набрати висоту, звалив на землю. Не хочеться вірити, що це правда. Безглуздо, незвично знайти в жертві трагедії її ж винуватця. Може бути, наше джерело розповіло не усі. Як би там ні було, разом із усіма колегами Артема ми сподіваємося, що компетентна комісія досконально в усьому розбереться. І установить істину - який би гіркої вона ні була.

Перший текст містить два різних по «знаку» припущення про майбутні ціни на алюміній. Ці припущення цілком можна назвати прогнозами, оскільки в них повідомляється про те, чого ще немає і чого, можливо, не буде. Тобто в замітці мова йде про передбачувані в майбутньому подіях, що, однак, не обов'язково відбудуться, оскільки залежать від безлічі факторів, врахувати які в даний момент повною мірою просто неможливо. Друга замітка містить у собі припущення, що відноситься до минулого періоду в політичному житті Росії, зокрема до діяльності Б. Єльцина. Це припущення — гіпотетичне твердження про те, як нібито передбачалося підвищити виборчий рейтинг Єльцина. Про тім, наскільки це твердження обґрунтовано, судити важко. Проте ніщо не заважає газеті висувати подібного роду припущення. У тому випадку, якщо колись з'являться факти, що підтверджують гіпотезу, вона сама перетвориться у факт. Третя замітка містить припустиму інформацію (припущення), яку можна назвати версією. Підставою для такого визначення типу інформації є те, що, крім представленого в даному тексті «Аиф» припущення, існують і інші думки про причини авіакатастрофи, як уже відомі читачам газети з раніше опублікованих матеріалів, так і ще невідомі їм, але, судячи з натяку щотижневика, що маються в слідчих. На відміну від прогнозу і гіпотеза і версія можуть бути націлені (і в більшості випадків націлюються) не на повідомлення про якесь явище, а на його пояснення, хоча і можливе.

Превентивна інформація. Під нею розуміють повідомлення про події, що «заплановані» і з великим ступенем імовірності повинні відбутися в найближчому майбутньому. Превентивну інформацію можна вважати різновидом припустимої. Однак вона володіє і своїми особливими рисами, що дозволяють відносити її до самостійного типу інформації.

З публікації «Буде новий Центр»

(Вечірня Москва. 9 січня. 1999)

Будівництво творчого Центра імені Всеволода Мейєрхольда завершиться вже цього року. Центр Мейєрхольда буде містити в собі театр з унікальною мобільною сценою, виставочний зал, два репетиційних приміщення, відео-бібліотеку, тризірковий готельний комплекс, сучасний паркінґ, магазини, ресторани. За своєю багатофункціональністю Центр стане унікальним для Москви, а його архітектура прекрасно впишеться в історичний вигляд міста.

Що є основною умовою реалізації цього повідомлення? Очевидно, успішний хід будівництва. Якщо ж воно буде з якихось причин зупинено, то і повідомлення про вступ у лад культурного центра в зазначений термін виявиться помилковим.

Іноді в ряду подій майбутнього, про які повідомляють СМИ, існую винятково «сильні» передумови реалізації. Такі передумови являють собою існування факторів, надійність прояву яких уже неодноразово підтверджувалася в людській практиці (наприклад, якщо будується той же будинок і є всі необхідні умови для цього, то він, як правило, буває побудований до визначеного терміну). Часом на підставі існування подібних передумов превентивну інформацію про їх відносять до розряду фактологічної. Насправді, зрозуміло, такого роду інформація є припустимою, превентивною, можливою і по-справжньому до фактів прилічена бути не може. Превентивне повідомлення не можна вважати фактом, оскільки факт — це завжди те, що вже існує, але аж ніяк не те, що буде існувати, навіть якщо ступінь можливості цього майбутнього існування дуже висока. Деякі видання враховують цей нюанс, що розділяє повідомлення про уже здійснилося події від повідомлення про подію, що повинне вчинитися. Так, наприклад, у газеті «Московська перспектива» (див.: № 4. 1999) повідомлення про події, що здійснилися, публікуються під рубрикою «Факт», а повідомлення про події, що повинні відбутися, — під рубрикою «Повинне стати фактом!». Однак у процесі повсякденної творчої діяльності, для зручності користування інформацією (але не більш того), журналісти можуть відносити її до розряду фактологічної. Але все це, природно, не скасовує розходження, що існує між превентивною інформацією й інформацією про факти. У цілому превентивні повідомлення по ступені своєї «надійності» значно перевершують інші можливі (припустимі) судження.

Іноді превентивне повідомлення називають припущенням. Це невірно. Хоча припущення щодо майбутніх явищ у відомій мері і можна назвати превентивною інформацією. Однак поняття «припущення» (припустима інформація) і «превентивна інформація» не тотожні. Припущення не збігаються повною мірою з превентивною інформацією остільки, оскільки, як уже було сказано, вони можуть відноситися як до майбутнього тих чи інших явищ, так і до минулого, до історії предмета відображення. Превентивна ж інформація відноситься тільки до майбутнього стану якихось явищ. А крім того, превентивне повідомлення, як уже було встановлено, завжди має більший ступінь обґрунтованості і більшою імовірністю виправдання, чим припущення.

Оцінна інформація. Як відомо, оцінка являє собою відношення суб'єкта оцінки (журналіста чи будь-якої іншої людини) до оцінюваного предмета. Це відношення виникає в результаті порівняння предмета оцінки з визначеними критеріями, у якості яких можуть виступати потреби, інтереси, ідеали, норми, зразки, стандарти й ін. Оцінними часто є повідомлення про всілякі явища інформаційного плану (книгах, фільмах, п'єсах і ін.). Але оцінка, зрозуміло, може виноситися стосовно будь-якого предмета виступу.

З публікації в «Вечернею Москві». 6 січня. 2000:

«На дні

Виявилося так зване телесуспільство. За підсумками інформаційної війни, розгорнутої на останніх виборах. У коридорах «Останкіне» колишні колеги відвертаються і не подають руки. На багатьох зависло клеймо неохайності, підозра в безладних політичних зв'язках. Під погрозою доля розиграшу призів «ТЭФИ», за які телевізійники так запекло боролися всі останні роки».

Як бачимо, основна мета цього виступу — оцінка ситуації, що склалася в колективі тележурналістів «Останкіно» після виборів, проведених у Державну Думу. Суть цієї оцінки ясна. І знання її, мабуть, виявиться важливим як для журналістського співтовариства Росії, так і для інших громадян.

З публікації в «Вечернею Москвою». 6 січня. 2000:

«Поважати себе змусив

Телеканал НТВ, точніше його служба новин. Своєю позицією під час минулих виборів. «Ми засобу інформації, а не засобу пропаганди», - радуються тепер ідеологи НТВ. Сумують тільки Лужков із Примаковим».

Укладена в другому тексті оцінка також стосується журналістів, але представників іншого колективу, що виступав опонентом РТР і ГРТ у ході тих же виборів. Порівнюючи ці два оцінних повідомлення, читач може глянути на відносини журналістів на телебаченні з двох точок зору, що дозволить йому зробити ще одну, свою власну оцінку діяльності тележурналістів відразу трьох каналів.

Нормативна інформація. Норми являють собою вимоги, адресовані суспільством соціальним групам, окремим особистостям. Суспільні норми різноманітні. Вони можуть бути віднесені до тих чи інших типів, у залежності від основ класифікації. Вони, наприклад, можуть бути політичними, економічними, моральними, технічними, медичними і т.д. Значимість норм для людини полягає не просто в тім, що вони обмежують, «дозують» його діяльність, виконуючи регулюючу функцію, але й у тім що, виконуючи нормативні вимоги, він вправі очікувати того ж і від інших людей. Тільки в такому випадку можливе упорядковане життя в суспільстві, тільки так можуть бути усунуті випадкові, ненавмисні «зіткнення» громадянина в процесі задоволення своїх потреб з чи державою іншими громадянами.

З цього випливає, що споживача інформації СМИ будуть цікавити зведення наступного плану:

— про дотримання норм, виконуваних даним читачем, іншими людьми;

— про те, як оцінюється суспільством дотримання (порушення) норм;

— про виникнення нових норм у суспільному житті.

З публікації «Коней на МКАД не пустять»

(Аиф. №45. 1999)

Відтепер на всьому протязі МКАД автомобілісти можуть ганяти зі швидкістю 100 км/ч. Нагадаємо, що до недавніх пір на великій ділянці кільця дозволялося рухатися зі швидкістю, що не перевищує 60 км. Зрозуміло, що водії частенько ігнорували заборону. Тепер МКАД привласнений новий статус — «Магістральна вулиця загальноміського значення першого класу». Їздити по ній дозволено тільки транспортним засобам, що по своїх технічних характеристиках можуть розвивати швидкість не менш 40 км/година. Це автомобілі, автобуси і мотоцикли. Вантажівки повинні займати не більш двох правих рядів (усього їхній п'ять), а тракторам і тим більше гужовим візкам в'їзд на автостраду заборонений. Уздовж дороги зроблять заїзні «кишені», куди повинні вставати, що зламалися по шляху машини.

Нормативні вимоги, що складають суть даної замітки, як видно, є технічними за своїм характером. Їх ще можна назвати правилами дорожнього руху, що діють на одній з автомагістралей і потребуючими від водіїв неухильного виконання.

Про те, що даний текст містить нормативну інформацію, «сигналізують» так називані модальні поняття, що містяться в публікації: «можуть», «дозволялося», «заборону», «не перевищуючої», «повинні», «заборонений» і т.д. Без таких понять не може бути сформульована жодна норма.

Програмна інформація. Програма є представлення про визначену сукупність послідовних дій, у ході яких застосовуються конкретні засоби з метою досягнення бажаного результату. У замітці програмна інформація звичайно з'являється у виді якоїсь короткої ради, рекомендації.

З публікації «Як не покалічитися об лід»

(Комсомольська правда. 11 грудня. 1999)

Коли повідомляють, що «на вулицях слизько», переміните витончені чобітки на каблуці на черевики з «тракторною» підошвою. Більш ніж у третині зимових випадків вивихів і переломів винувата непристосована до наших умов, нашим дорогам модельне взуття. По слизькій дорозі краще рухатися повільно, короткими шажками, як би «обмацуючи» поверхню. Простіше йти по краї доріжки. Як правило, там менш слизько, чим на відшліфованої тисячами ніг середині. Не тримаєте руки в кишенях, спробуйте підтримати ними рівновага.

Будьте готові до того, що можете упасти. Якщо руки вільні, то падати краще, пригорнувши їх до грудей, якщо зайняті речами, те – витягнувши вперед. Якщо почуваєте, що валитеся на бік, то постарайтеся швидко зігнути ноги і пригорнути руки до тіла. «Поле джмеля» не буде таким красивої, виглядати ви будете як мішок картоплі, зате обійдетеся без переломів і струсу мозку.

Викладений тут рада містить у собі три основних пункти: 1) як вибрати взуття, 2) як рухатися по зледенілій дорозі, 3) як падати. Усі разом вони і складають коротку програму запобігання травм при русі по вулиці в ожеледь.

Іноді програмну інформацію ототожнюють з нормативної, оскільки програма показує, як треба щось робити, щоб досягти мети, але і норма теж дає зразок. Однак норма, по-перше, є вимогою, що завжди треба виконувати у визначеній ситуації, вона носить імперативний (наказовий) характер. По-друге, невиконання її, як уже говорилося в попередньому розділі, може викликати визначені санкції. Програма ж показує один з варіантів дії, що веде до успіху, і має лише рекомендаційний характер. У тому випадку, коли ту саму програму, як найбільш ефективну, пропонується виконувати за певних умов завжди, вона стає стандартною програмою. Якщо ж виконання стандартної програми стає вимогою і супроводжується визначеними санкціями, вона перетворюється в норму.

---

Дата добавления: 2015-10-16