ІV. Аналіз фактичного змісту байки.

А. Добір прислів’їв, щоб з’ясувати головну думку байки (див. у підручнику):

Не смійся з другого, щоб тобі не було того.

- Які слова байки відповідають цьому прислів’ю?

(«...чужому лихові не смійся»).

Б. Композиційний аналіз. Ділення байки відповідно до плану:

Заздалегідь на дошці:

1. Основна подія. 2. Мораль.

Вичитують з тексту.

В. Аналіз частин:

1) Читають мовчки частину

- Прочитайте авторську розповідь (До слів Голуба).

- Як автор ставиться до Чижика? (Доброзичливо).

Підтвердіть вашу думку словами тексту.

- Прочитайте слова Голуба? Як треба прочитати ці слова? (З насмішкою, із знущанням, з вихвалянням, самовпевнено). Все це свідчить про недоброзичливість Голуба.

- Читання основної частини байки - вчитель (голосно) і діти (пошепки), хорове, індивідуальне читання.

2) Мораль (читають хором).

- Які слова байки можуть бути прислів’ям? (...чужому лихові не смійся - бо і з тобою те ж саме може статись).

V. Виразне читання байки. Складання разом з дітьми партитури (розбивки) для виразного читання.

Методика опрацювання (див. текст байки, вміщений тут раніше):

1. З’ясування головної думки (засудження самовпевненості, самохвальства, зазнайства, недружелюбності).

Залежно від цього логічний центр -два останні рядочки, підкреслено в тексті двома рисками.

2. Паузи: граматичні (на розділових знаках - ú, у кінці речення - úú), синтагматичні - ú.

3. Логічні наголоси (можуть співпадати з логічним центром) - найголовніші слова для частин, виділених паузами.

4. Інтонування: слова автора - співчутливо, слова Голуба - насмішливо, мораль - повчально.

Партитурне читання (заучування партитури):

- вчитель (голосно) і учні (напівголосу);

- вчитель і учні, що добре читають;

- всі учні разом напівголосу;

- хороший учень і посередній в парі;

- індивідуальне читання (оцінки).

VI. Читання байки в особах (за ролями).

- Скільки осіб у байці (автор, Голуб).

- Прочитаймо слова автора.

- Прочитаймо слова Голуба.

- Прочитаймо байку за ролями (2- 3 рази).

Висновок:

- Про кого байка?

- Які ці герої?

- Що висміюється? (Самовпевненість, самохвальство, зазнайство)

24. Специфіка методики опрацювання прозових творів (науково-пізнавальна стаття, оповідання, легенда,)

Опрацювання в початкових класах прозових творів (науково-пізнавальна стаття, оповідання, легенда) характеризується суттєвими відмінностями.

Читання науково - пізнавальної статті збагачує пам¢ять дітей науковими знаннями, узагальнює їхні відомості про явища природи, суспільства, виховує допитливість.

На відміну від художніх, науково-популярні твори повідомляють ынформацыю не через художні образи, а розкривають та з¢ясовують певні уявлення, поняття, факти. Тому ділові статті треба не просто читати, а вивчати. Під час їх читання використовується наочність.

Жанровою особливістю науково-пізнавальної статті є використання наукової і спеціальної термінології. Однак у ній нерідко дається і образне уявлення про предмети, використовуються образні засоби мови. У такому випадку науково-пізнавальна стаття наближається до художнього твору. Вона відкриває учням історію і сучасний навколишній світ – у цьому її пізнавальне значення, а також містить великий виховний потенціал.

У читанках вміщені науково-пізнавальні статті з елементами відомостей історичного, природничого характеру. Перед читанням статті вчитель вводить учнів в коло тих понять що становлять її. зміст. Насиченість тексту фактичними даними потребує грунтовних пояснень, знаходження аналогій, встановлення причиново-наслідкових зв’язків.

Читання й розбір статті, як правило, проводиться за частинами, щоб охопити читанням більшу кількість учнів, щоб вони добре усвідомили зміст та структуру. Під час первинного читання більше уваги приділяється усвідомленню окремих виразів слів, з¢ясуванню окремих фактів. Одночасно з розбором тексту з¢ясовуються слова і вирази, які не були пояснені у вступній бесіді. Перевіряється й поглиблюється розуміння учнями наукових термінів.

Перевіркою результативності роботи над статтею має стати узагальнююча бесіда.

Оповідання –це невеликий художній твір, в якому дається словесний малюнок подій, пов’язаних з життям і діяльністю людей, або словесно змальовується природа.

Оповідання з читанок для 2-4 класів умовно поділяються на дві групи: 1)оповідання, в яких діють люди та 2)оповідання про природу й діяльність у ній людей. Однією з умов глибокого опрацювання художнього оповіданняє аналіз особливостей твору, робота над його композицією. Художній задум письменника розкривається всією системою образотворчих засобів.

Структура уроку читання залежить від жанрової специфіки оповідання і включає визначені далі етапи.

Підготовча робота до читання -у короткій вступній бесіді чи розповіді вчитель може стисло ввести учнів у коло тих обставин, за яких відбувається описана у творі подія, створити певний настрій, викликати почуття для відповідного сприймання твору, пояснити необхідні для розуміння змісту слова.

Читання оповідання - глибоко емоційні оповідання, насичені драматичними подіями, діалогами, перший раз читає вчитель. Під час підготовки до читання доцільно визначити структуру тексту - поділити його на смислові частини, у читанні відокремлювати їх, роблячи паузи; визначати логічні наголоси тощо. Текст про знайомі дітям факти читають самі учні. Заслуговує на увагу почергове читання тексту вчителем та учнів, вголос чи мовчки, прослуховування грамзапису тощо.

Перевірка сприймання навчального тексту може здійснюватися у короткій бесіді за прочитаним: - Коли ви раділи, сумували? Яке місце у творі вас особливо вразило? тощо.

Робота над текстом оповідання. Повторне читання і цілеспрямована робота над всебічним усвідомленням тексту (логічна сторона, образна, емоційна) – головне в уроці, а також зміст та ідея твору, композиція, образи, мова.

Літературознавчий аналіз твору проводиться в єдності змісту й форми. Основну увагу під час аналізу твору звертаємо на вчинки героїв, складання їх характеристик, розуміння поведінки, усвідомлення позиції автора. Варто з¢ясувати не тільки те, що говориться про дійову особу, а й саме як сказано, тобто, які мовні засоби використав письменник для відтворення настроїв, почуттів (слова в переносному значенні, порівняння, метафори, епітети, антоніми, синоніми, пестливі, грубі, зневажливі слова тощо).

Під час опрацювання тексту оповідання доцільним є складання логічної партитури читання; лінгвістичний та літературознавчий аналізи тексту; різноманітні види читання (вибіркове, творче, коментоване тощо); підготовка до виразного читання та виразне читання за опрацьованою партитурою; складання плану; переказ; літературно-творча діяльність учнів у зв¢язку з прочитаним; узагальнююча бесіда.

Окрему жанрову групу оповідальної творчості українського народу становлять легенди - народні сказання або оповідання про якісь події чи життя людей, оповиті казковістю, фантастичністю. Умовно їх поділяють на міфологічні легенди, легенди апокрифічного змісту, історичні легенди. У початкових класах вивчають міфологічні та історичні легенди. До міфологічних відносять короткі фантастичні оповідання про чудодійні перетворення людей у звірів, птахів, рослин; оповідання про домовиків, русалок, вовкулак тощо. Історичні – це легенди про події минулого, побудовані на реальних фактах.

За жанром легенди нагадують казки, проте мають свою специфіку:

1)їх зміст передає героїчні вчинки людей, їхні подвиги, пояснює походження тих чи інших предметів, явищ, тобто ознайомлює з конкретними подіями, реальними фактами історії; 2)водночас зображена реальність подається у незвичайній (казковій) манері розповіді, наповненій фантазією, вигадкою – її мета зацікавити слухачів. Тому читання легенди вимагає аналізу фактичного змісту, розкриття ідейного спрямування, а також – глибокого осмислення творчої манери розповіді, яка характеризує цей жанр, його емоційність. Кожний вчинок, дія героя, кожне слово – все, що вказує на особливості його характеру, має відбитися у відповідних інтонаціях читання, різних тональностях.

Початок легенди варто читати як у казці, щоб заінтригувати дітей. Найважливіше у змісті треба виділити: читати його повільніше, робити паузи, щоб зосередити на ньому увагу слухачів. Окремі моменти опису іноді треба домалювати інтонацією. Закінчення легенди має певну мету: узагальнити сказане, зробити висновки. Тому перед кінцем слід робити довгу паузу, а головні слова в ньому інтонаційно підкреслити. У кінці має бути довга пауза, щоб діти змогли ще раз осмислити почуте (прочитане).

Серед різноманітних цікавих засобів опрацювання легенди - виразне читання і переказ. На уроці легенду можна читати в особах. Так діти зможуть глибше пізнати характер героя. Цікавим для дітей буде інсценізування легенди. Це можна зробити як на уроці, так і в позаурочний час. Діти зможуть не тільки тонко відчути зміст, ідею легенди, а й попробувати себе в ролі актора, розвинути творчі здібності, самоутвердитись. Літературні ігри, тести, вікторини, різноманітні творчі завдання сприяють кращому запам¢ятовуванню текстів. Якщо діти знають достатню кількість легенд, їм пропонують літературну вікторину, відгадування різноманітних ребусів, кросвордів.

Доцільною на уроці по опрацюванню легенди є робота зі словником (тлумачним, орфографічним тощо). Це може бути й учнівский словник, до якого записують незнайомі дітям слова. Їх значення пояснює на уроці вчитель, краще, якщо учні мають можливість їх тлумачити самостійно.

Цікавим і корисним є проведення творчих підсумкових робіт. Наприклад, запропонувати дітям створити власну легенду, за аналогією тощо.

Отже, засобами опрацювання легенди можуть бути: виразне читання, переказ; вибіркове читання; робота з довідковою літературою; виписування, тлумачення невідомих слів, складання словника; інсценізація, драматизація; ігри, тести, вікторини, ребуси, кросворди тощо.

---

Дата добавления: 2015-10-21