Форми валютного клірингу

Втручання держави у сферу міжнародних розрахунків виявляється в періодичному використовуванні валютного клірингу — угод між урядом двох і більш країн про обов'язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов'язань. Валютний кліринг відрізняється від внутрішнього міжбанківського клірингу. По-перше, заліки за внутрішнім клірингом між банками проводяться в добровільному порядку, а за валютним клірингом — в обов'язковому: за наявності клірингової угоди між країнами. Експортери і імпортери не мають права ухилятися від розрахунків за клірингом. По-друге, за внутрішнім клірингом сальдо заліку негайно перетворюється на гроші, а за валютним клірингом виникає проблема погашення сальдо.

Причинами введення валютного клірингу в 30-х роках з'явилися: нестабільність економіки, неврівноваженість платіжних балансів, нерівномірний розподіл золотовалютних резервів, скасування золотого стандарту у внутрішньому грошовому обігу, інфляція, валютні обмеження, загострення конкурентної боротьби.

Цілі валютного клірингу різні залежно від валютно-економічного стану країни:

1) вирівнювання платіжного балансу без витрат золотовалютних резервів;

2) отримання пільгового кредиту від контрагента, який має активний платіжний баланс;

3) міра у відповідь на дискримінаційні дії іншої держави (наприклад, Великобританія запровадила кліринг у відповідь на припинення платежів Німеччиною англійським кредиторам в 30-х роках);

4) безповоротне фінансування країною, яка має активний платіжний баланс, країну, яка має пасивний платіжний баланс.

Кліринг — головний, але не єдиний вид платіжної угоди. Платіжні угоди між державами регулюють різноманітні питання міжнародних розрахунків, зокрема порядок використовування валютних надходжень, стан платіжного балансу і його окремої статі, взаємне надання валют для поточних платежів, режим обмеженої конвертованості валют і т.д.

Форми валютного клірингу. Ці форми різноманітні і можуть бути класифіковані за наступними основними ознаками:

— залежно від числа країн-учасниць розрізняють:

1) односторонній;

2) двосторонній;

3) багатосторонній;

4) міжнародний.

Односторонній кліринг нежиттєздатний. Про це свідчить досвід Італії, яка запровадила односторонній кліринг у відношенні до Великобританії на початку 30-х років. В результаті італійські експортери вважали за краще одержувати фунти стерлінгів, минувши кліринговий рахунок, а імпортери — розрахунки за клірингом, вносячи в свій банк ліри і звільняючи себе від необхідності купувати англійську валюту. У результаті утворилася крупна одностороння заборгованість Банку Італії англійцям. Більш поширений двосторонній кліринг, за яким рахунки ведуться в обох країнах. При цьому застосовуються прийняті в міжнародній практиці форми розрахунків (інкасо, акредитив, переказ і ін.), але імпортери вносять в свій банк національну валюту, а експортери замість інвалютної виручки одержують національну валюту. Залік взаємних вимог і зобов'язань здійснюють клірингові банки, тобто що ведуть клірингові рахунки. Багатосторонній кліринг включає три і більш країни. Міжнародний кліринг не створений, хоча проект його був розроблений Дж. М. Кейнсом в 1943 р.;

— за обсягом операцій розрізняють:

1) повний кліринг, що охоплює до 95% платіжного обороту;

2) частковий, розповсюджується на певні операції;

— за способом регулювання сальдо клірингового рахунку розрізняють кліринг:

1) з вільно конвертованим сальдо;

2) з умовною конверсією, наприклад після закінчення певного періоду після утворення сальдо;

3) неконвертовані, сальдо за якими не може бути обмінене на іноземну валюту і погашається в основному товарними поставками. Регулювання сальдо здійснюється або в період дії клірингової угоди (якщо ця умова порушена, то подальші поставки припиняються), або після закінчення його строку (наприклад, через 6 місяців сальдо погашається товарними поставками, при порушенні цієї умови кредитор має право вимагати оплати сальдо конвертованою валютою).

Ліміт заборгованості щодо сальдо клірингового рахунку залежить від розміру товарообігу і звичайно фіксується на рівні 5— 10% його об'єму, а також від сезонних коливань товарних поставок (в цьому випадку ліміт вище). Даний ліміт визначає можливість отримання кредиту у контрагента. Кредит за клірингом у принципі взаємний, але на практиці переважає одностороннє кредитування країнами з активним платіжним балансом країн з пасивним сальдо балансу міжнародних розрахунків.

Сальдо неконвертованого клірингу має двояке значення:

1) певною мірою служить регулятором товарних поставок, оскільки досягнення ліміту дає право кредитору припинити відвантаження товарів; іноді експортери стають в чергу в очікуванні, коли з'явиться вільний ліміт на кліринговому рахунку;

2) визначає суму, зверху якої нараховуються відсотки різними способами (на всю суму заборгованості; на суму понад ліміт диференційований у міру наростання; іноді застосовується ставка з прогресивною шкалою, щоб експортер був зацікавлений не допускати великого боргу за клірингом).

Валюта клірингу може бути будь-якою. Іноді застосовуються дві валюти або міжнародна рахункова валютна одиниця (наприклад, епунит в ЄПС). З економічної точки зору байдуже, в якій валюті здійснюються клірингові розрахунки, якщо використовується одна валюта. При розрахунках через валютний кліринг гроші виконують функції міри вартості і засобу платежу. У взаємному заліку вимог без утворення сальдо гроші виступають як ідеальні. При клірингових розрахунках виникають дві категорії валютного ризику: заморожування валютної виручки при неконвертованому клірингу і втрати на зміні курсу.

Дата добавления: 2015-10-16