Розрахунки за допомогою чеків

Банківським засобом платежу виступають також чеки. Вкладник має право виписувати чек, що підлягає обов'язковому погашенню, лише за умови наявності в нього спеціального банківського рахунку — чекового депозиту.

Чек — грошовий документ встановленої форми, що містить письмове розпорядження власника поточного рахунку банку про безумовну виплату певної суми конкретній особі або пред'явнику.

Розрізняють пред'явницькі, іменні і ордерні чеки.

Пред'явницький чек виписується на пред'явника.

Іменний чек виписується на певну особу.

Ордерний чек виписується на користь певної особи або згідно наказу іншою особою. Чекодержатель може передати його новому власнику за допомогою індосаменту на оборотній стороні чека.

Для розрахунків з іноземними кредиторами використовуються комерційні чеки.

Комерційний чек відрізняється від інших видів тим, що його приймають тільки на інкасо від бенефіціара і він не підлягає передачі.

Комерційні чеки мають обмежений строк дії. Якщо на чеку не позначено строк, він зазвичай діє не більше, ніж 6 місяців. Часто зустрічаються чеки зі строком дії до 90 днів, 45 днів, рідше — 1 рік.

У разі прийняття чека на інкасо від клієнта з нього береться застава. Застава справляється з кожного чека, пред'явленого до оплати. Відмінність між сумами застави обумовлена існуванням двох форм оплати чеків, що практикуються іноземними банками: готівкою (саsh) чи за допомогою інкасування (collection). При оплаті готівкою іноземний банк негайно (мається на увазі 3, 6, 14 банківських днів) зараховує всю необхідну суму в покриття відправлених йому чеків, а потім перевіряє можливість платежу, зв'язуючись з банками-платниками, на які їх виписано. При оплаті інкасо іноземний банк кредитує рахунок банку тільки після всіляких перевірок, що гарантує остаточне зарахування.

Оплата готівкою здійснюється без справляння комісії банку. А при прийнятті чеків від клієнтів для направлення їх до іноземних банків-кореспондентів на інкасо, як правило, до одного відправлення включається така кількість чеків, щоб комісія банку (її розмір від номіналу чеку) окупила витрати на їх відправлення та принесла дохід.

Первинними документами при прийнятті комерційного чека є заява від клієнта.

Платежі за допомогою чеків можна віднести до порівняно повільних методів розрахунків, оскільки одержувач платежу повинен очікувати на те, що цей чек повернеться до банку трасанта для клірингу до того, як буде акредитовано його власний рахунок. Експортер повинен видати своєму банку розпорядження для інкасування цього платежу.

Процес інкасування полягає в тому, що:

— іноземний покупець виписує чек на користь українського експортера і надсилає його поштою;

— експортер подає цей чек до свого банку в Україні;

— банк надсилає його до банку покупця, який потім виплачує суму за чеком і дебетує рахунок свого клієнта, тобто рахунок бенефіціара;

— після отримання платежу з банку покупця український банк виплачує гроші експортеру (або кредитує його рахунок) за вирахуванням плати за інкасо і поштово-телеграфних витрат.

У міжнародній торгівлі сплата боргів за допомогою чека може бути недостатньо привабливою з таких причин:

— експортер повинен звернутися у свій банк з розпорядженням про інкасування платежів, за що буде справлятися певна плата;

— чек може суперечити внутрішньому валютному законодавству положенням про валютне регулювання у країні покупця, тому розрахунки можуть бути затримані до одержання необхідного дозволу влади на здійснення платежу;

— чек може бути загублено під час пересилання поштою;

— чек може виявитися "непокритим" і не буде оплачений після пред'явлення.

Дата добавления: 2015-10-16