Банківський переказ

Найпоширенішою формою безготівкових розрахунків є банківський переказ, що зумовлюється технологічною простотою його здійснення, короткими строками розрахунків та порівняно невисоким розміром оплати послуг банку.

Банківський переказ — це доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказодавця іноземному одержувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми.

Порядок проведення розрахунків банківським переказом відображено на рисунку 7.1.

В міжнародній практиці найпоширенішою формою розрахунків є документарний (умовний) переказ.

Контракт

Товар

Платіж Заява на переказ

Платіжне доручення

Рисунок 7.1 – Схема банківського переказу

Під документарним (умовним) переказом розуміють переказ авансу за умови, що банк експортера (бенефіціара) здійснить фактичну виплату авансу на його рахунок лише проти надання транспортних (відвантажувальних) документів. При цьому зазначається період, протягом якого повинно бути проведене відвантаження і наданий відвантажувальний документ.

Як і інші форми міжнародних розрахунків, банківські перекази проводяться в безготівковій формі. Однак комерційні або товаророзпорядчі документи (рахунки, транспортні й інші документи) за цією формою розрахунків, направляються від експортера безпосередньо імпортеру, тобто обминаючи банки. Комерційний банк лише виконує заяви на переказ іноземних банків або оплачує відповідно до умов кореспондентських угод виставлені на нього банківські чеки за грошовими (контрактними) зобов'язаннями іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки за грошовими зобов'язаннями українських імпортерів.

Переказ коштів за кордон за дорученням клієнтів комерційних банків проводиться на основі заяви на переказ.

Найменування переказоодержувача і його адреса, а також технічні і спеціальні терміни у заяві на переказ зазначаються іноземною мовою, як правило, англійською, німецькою або французькою. Організації-переказоодержувачу слід звертати увагу на правильність реквізитів, тому що наслідком викривлення найменування фірми або її адреси навіть у одній літері може бути невиконання банківського переказу в банку переказоодержувача.

У заяві на переказ обов'язково зазначається спосіб передачі платіжного доручення за кордон — застосовується одна із загальноприйнятих форм переказу: поштою або каналами SWIFT.

SWIFT — це міжнародна міжбанківська організація фінансових розрахунків за допомогою телексу.

Поштовий переказ (mail transfer) — це письмове платіжне доручення, що надсилається одним банком іншому (іноземному), що може бути автентифіковане як підписане відповідною посадовою особою у банку, яка надсилає, і являє собою вказівку іншому банку виплатити певну суму грошей зазначеному бенефіціару (або за розпорядженням зазначеного бенефіціара).

Заява на переказ підписується від імені організації уповноваженими особами і закріплюється печаткою.

Порядок виконання представлених заяв на переказ залежить від наявності у комерційного банку іноземних банків-кореспондентів. Існують два варіанти виконання представлених заяв на переказ: самостійне виконання через систему банків-кореспондентів за кордоном (за наявності генеральної ліцензії); через інший український банк, в якому відкрито кореспондуючий рахунок даному комерційному банку.

Банк імпортера надсилає банку експортера платіжне доручення, в якому зазначається:

— повна назва платника;

— найменування банку платника;

— номер банківського рахунку, що дебетується;

— код валюти і суму платежу;

— повна назва бенефіціара, його адреса;

— найменування банку бенефіціара і номер його рахунку;

— найменування, номер і дату документу (контракту), за яким здійснюється оплата;

— особа, яка несе витрати на здійснення переказу (банківська комісія і поштові або телеграфні витрати);

— мета і призначення переказу (найменування товару і послуг, за які здійснюється оплата).

Дата добавления: 2015-10-16