Коливання, хитання, вагання 2 страница

Гамувати – втихомирювати, припиняти щось. Виступає у сполученні з лексемами: (гамувати) спрагу, стукіт серця, холод, хвилювання; ворогів, розбишак, непокірних, сварливих тощо. "Гамуючи шалене биття серця, піднімаюсь по сходах" (Юрій Мушкетик); "Усі (козаки) пішли ще повесні на поклик Петра Сагайдачного гамувати на Чорнім шляху кримчаків та турків" (Іван Ле).

Іменник біль може поєднуватися з обома дієсловами. Тамувати біль означає терпіти страждання, пересилюючи себе, а гамувати біль – це намагатися припинити його або принаймні хоч заспокоїти. "Напружуючи всі сили, тамуючи біль, підтягуючи за собою автомат і рацію, він поповз по слизькій, вистеленій мохом землі" (Семен Скляренко). "Для гамування болю лікар виписав дівчинці спеціальні ліки".

Намір – замір

Намір – задуманий план дій, бажання зробити щось. "Левко надзвичайно старався і, здавалося, мав намір завоювати цілковите довір'я піратів" (Микола Трублаїні). Намір може бути добрий, прекрасний, поважний, серйозний, твердий. Намір працювати, написати, прочитати, піти, поїхати.

Замір – спрямований проти когось або чогось таємний, підступний план. Замір поганий, агресивний, ворожий, завойовницький. Замір знеславити, спаплюжити, зруйнувати, знищити і т. ін.

Вистояний – відстояний

Вистояний – який вистоявся. "Микола, увійшовши в клуню, довго любувався вистояними дзвінкими стовбурами груш" (Михайло Стельмах). Вживається зі словами: (вистояний) напій, вишнівка, малинівка; дерево; на сонці, довго.

Відстояний – що відстоявся, дав осадок. Відстояна рідина, відстояне молоко (в якому підійшли вершки). "Відстояна вода чиста, як сльоза" (з газети). Цьому слову властиве й інше значення – захищений у боротьбі, полеміці. (Відстояні) мир, незалежність, ідеї, погляди, думка, позиція, проект; у боротьбі, в дискусії. "Заходьте в світ, відстояний людьми від ненажерних зграй, від замахів лукавих" (Максим Рильський).

Вникати – уникати

Дехто автоматично вживає перше або друге дієслово, вважаючи їх варіантами. Хоч вони близькі морфологічно, проте мають змістові відмінності.

Вникати (в що). Прагнути зрозуміти суть чогось, розібратися в чомусь; вдумуватися. "- Навряд чи зможемо ми вам порадити щось, не вникнувши в суть справи" (Юрій Шовкопляс).

Уникати (кого, чого і що робити). Намагатися не спілкуватися з кимось, цуратися когось, не бажати чогось, рятуватися від чогось. "Навіть Маковейчик, який завжди уникав земляних робіт, сьогодні натер собі чесні мозолі" (Олесь Гончар). "Пан обозний, щоб уникнути глузування, таки сьорбнув борщу" (Олександр Ільченко).

Метеорологія – метрологія

Іменники, котрих часом плутають, ставлячи не на своєму місці. Що ж вони позначають? Метеорологія – наука про атмосферу, її властивості та процеси, які там відбуваються. Інститут, прогрес, галузь, розділ метеорології. Похідний від нього прикметник метеорологічний сполучається зі словами: центр, обсерваторія, станція, майданчик, прилади, бюро, служба, інформація, прогнози, дані, спостереження, дослідження, явища, причини.

Метрологія – наука про міри та ваги. "Метрологія історична вивчає речові (монети, гирі тощо) і писемні джерела (законодавчі акти, митні книги), що містять відомості про одиниці вимірювання" (з енциклопедії). Бувають метрологічні стандарт, служба, організація, установа, інститут, характеристики, терези і т. ін.

Півтора – півтори

Півтора – кількість із однієї з половиною одиниці. Вживається переважно з іменниками та числівниками чоловічого і середнього роду: півтора метра (а не метри), півтора десятка, півтора відра. Запам'ятайте: півтора разу, а не півтора раза.

Півтори – те саме, що півтора. Поєднується з іменниками та числівниками жіночого роду: півтори доби, півтори тонни, півтори сотні.

Уславлювати – ославлювати

Слова-пароніми, тобто близькі за звуковим складом та вимовою, але різні за значенням. Уславлювати – возвеличувати когось, щось. Уславлювати Батьківщину, уславлювати людину. Ославлювати – обмовляти, ганьбити когось, поширювати плітки, осуд, знеславлювати. "Не сплять, не дрімають мої вороженьки,- було каже Марина,- ославили мене молоду" (Іван Нечуй-Левицький)

***********************************

Комфортабельний – комфортний

Незважаючи на близькість цих спільнокореневих синонімів, між ними існують і певні відмінності. Зокрема в сполучуваності. Досить часто, приміром, натрапляємо на вислови комфортні умови, комфортний відпочинок, комфортне середовище, але комфортабельна квартира, комфортабельний автобус (тролейбус), комфортабельні меблі.

Отже, прикметник комфортабельний передає переважно зовнішній комфорт, побутові зручності. Від нього утворено й іменник комфортабельність на позначення якісності. А прикметник комфортний споріднений зі словами комфорт, комфортність, які можуть вживатися для характеристики не лише побутових вигод (наголос на о), а й внутрішнього стану людини. Психологічний комфорт, душевний комфорт.

Є, а не являється

Є – форма теперішнього часу дієслова бути. У функції зв'язки його часто (особливо в усному мовленні) замінюють словом являтися. Наприклад, "Мій брат являється керівником туристичної фірми" (з розмови). Треба: "Мій брат є керівником..."

Лексема являтися в сучасній літературній мові вживається тільки в значенні "ввижатися уві сні, під час марення", вимагаючи давального відмінка (кому?). "У сні мені явились дві богині" (Іван Франко).

Цитрин – цитрина

Розрізняються значенням.

Цитрин – прозорий різновид кварцу жовтого кольору.

Цитрина – цитрусове дерево і його плоди; лимон.

Хор – хори

Мають також семантичні відмінності.

Хор – співочий колектив, який разом виконує вокальні твори. Уславлений хор.

Хори – відкрита галерея, балкон. Співати на хорах.

Двобічний – двосторонній

У більшості значень уживаються паралельно (з переважанням першого) зі словами: зв'язок, радіозв'язок, килим, насос, процес, шов, забудова вулиці, техніка ткання, запалення легень (легенів), покриття, свердло.

Тільки двосторонній уживається тоді, коли воно стосується двох сторін у значенні "особа, група осіб, організація тощо, які протиставляються в певному відношенні іншій особі, особам, організації". Сполучається зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, міжнародні зв'язки, обов'язки, переговори.

Плече друга чи другове?

Трапляються звороти, де родовий відмінок означає належність якоїсь речі комусь або чомусь: щоденник дочки, мундир офіцера, плече друга. Однак в аналогічних випадках українська класика й народне мовлення частіше вживають конструкції з присвійним прикметником: "Отцева і материна молитва зо дна моря верне" (Матвій Номис), "Подай-но йому Петрову свитку" (Степан Васильченко), "У бою Андрієві так любо відчувати другове плече" (Володимир Сосюра).

Природніше звучить: "Тарасова гора", ніж "гора Тараса", "Треба берегти пташині гнізда", ніж "гнізда птахів".

Але в діловому листуванні, що потребує точного означення, іменник-прізвище ставлять у родовому відмінку: майно Федченка, справа Камінчука. Цей відмінок зберігаємо й тоді, коли є кілька однорідних членів речення: "Твори Шевченка, Франка, Лесі Українки становлять золотий фонд нашої літератури" (з газети). А також коли до прізвища додають ім'я або епітет ("Новели незабутнього Григора Тютюнника"), чи присвійний прикметник буде важкий на вимову, наприклад: "Повісті Квітки-Основ'яненка", а не "Квітчині-Основ'яненкові повісті".

Обходити – не обходити

Обходити. Переносно – "стосуватися", "цікавити". "Кого то обходить, що ми їмо, що варимо, чи ситі, чи голодні?" (Іван Франко).

У сучасній літературній мові це дієслово переважно виступає із заперечною часткою не, якщо йдеться про байдужість особи до якоїсь обставини чи дії іншої особи, іноді – про демонстративну незацікавленість.

Викликати – спричиняти

Слово спричиняти відрізняється від свого синоніма викликати тим, що пов'язане з негативними наслідками. Отже, кажуть спричинити хворобу, спалах епідемії, невдоволення, протест, спротив, але тільки викликати (наголос на першому складі) овації, захоплення (захват), почуття гордості, сміх, радість. Розглядувані дієслова, як правило, поєднуються з безприйменниковим орудним відмінком. Спричиняти зрідка також уживають з родовим відмінком іменників та прийменником до. Нині така сполучуваність сприймається як порушення літературної норми. Порівняймо: "Це свідчить про низьку компетентність кадрів на місцях, що й спричиняє невдоволення" (з журналу) і ненормативний вислів: "Це спричинило до політичних помилок" (з газети).

Виставка-продаж – музей-садиба – місто-герой

Як узгодити в роді прикметник, займенник або дієслово минулого часу зі своєрідними складними словами, утворюваними двома іменниками? Вживаючи сполучення типу планета-гігант, поема-спогад, конкурс-вікторина, слід мати на увазі, що на першому місці звичайно стоїть іменник, значення якого мислиться дещо ширше, загальніше порівняно із значенням другого компонента. Другий компонент – то іменник-уточнення. Він нагадує прикладку. Провідне за значенням слово нерідко поєднується з різними іменниками. Виставка-огляд, виставка-продаж, музей-квартира, музей-садиба, школа-інтернат, школа-комплекс тощо. Рід узгоджуваних слів (прикметника, займенника, дієслова минулого часу) визначає іменник ширшого, загальнішого значення. Напр.: "Затишний музей-садиба Чехова в Криму приваблює багатьох відвідувачів" (з газети), "Народний театр-студія має своїх прихильників (з газети). Зрідка провідне за значенням слово у складному найменуванні стоїть на другому місці. "Нещодавно в селі Березняках відкрився кімната-музей образотворчого мистецтва" (з газети). Можна помітити, що деякі іменники, передуючи провідному за значенням слову, мають тенденцію не відмінюватися. Приміром, "Ту повість надруковано в останній "Роман-газеті", "На уроці діти працюють з текст-картою"

***********************************

Ховати – таїти – крити (в собі)

На багатьох прикладах з мовної практики переконуємося: всі ці слова в переносному значенні "мати, містити в собі що-небудь зовні непомітне або ще не виявлене, яке може спричинити якісь наслідки, виступають у сполученні з висловом у (в) собі: "Теплі і ніжні, вони (мохи) ховали у собі позолочену сонцем воду літніх дощів, м'яко вгинались і обіймали ногу, як пухова подушка" (Михайло Коцюбинський), "Нічого не крила в собі, бо нічого й не було" (Анатолій Свидницький).

Якщо названі дієслова вжити без в собі, то вони матимуть буквальне значення ("покласти так, щоб хтось не зміг узяти") чи переносне, але з іншим відтінком ("тримати щось у таємниці"). Однак це вже не відповідатиме справжньому змістові висловлювання, спотворюватиме його. Поширена стилістична помилка саме й виникає через пропущення слів у собі. Порівняйте: "Достеменно відомо, що морське дно ховає (треба: ховає в собі) величезні поклади корисних копалин" (з газети), "А день таїв (треба: таїв у собі) багато несподіванок, приємних для чесних, покривджених людей і страшних для ворогів" (Віталій Петльований).

Контингент – континент

Контингент уживається в двох значеннях: 1. Сукупність людей, що становить якусь однорідність з соціального, професійного чи іншого погляду. "Приміщення, в якому навчалися діти Миропільського дитбудинку, задовольняло сяк-так звичайну школу з контингентом учнів близько трьохсот чоловік" (Дмитро Міщенко). 2. Встановлена з певною метою гранична кількість когось або чогось. У зовнішній торгівлі – визначена для деяких товарів норма ввезення і вивезення їх у конкретні країни або норма транзиту, виражена у вагонах чи вартісних одиницях. Експортний контингент зерна. Якщо друге значення виступає як термінологічне і має досить вузьку сферу застосування, то перше, навпаки, дуже поширене в сучасній мові. Контингент учнів, курсантів, допризовників, військовослужбовців, учених, читачів, глядачів, слухачів та інших. В усному мовленні контингент часом плутають з його паронімом континент. Наприклад, кажуть: країни всіх контингентів, треба: країни всіх континентів. Адже континент – це материк, великий масив суші, оточений з усіх боків (чи майже з усіх) морями та океанами. Вживається зі словами: (континент) австралійський, азіатський, американський, африканський, європейський; народи всіх континентів.

Як правило – як заведено

За відповідник до російського вислову как правило в нас дуже вподобали перекладене українською як правило. А тим часом наша мова має для цього свої оригінальні звороти, про які часто чомусь забувають: як звичайно ("У дворі, як звичайно, нікого не було" – Семен Скляренко), як водиться ("Рідна хата, як водиться, старшому братові зосталася" – Панас Мирний), як заведено ("На випускний вечір, як заведено, приходять із квітами" – з газети).

Слід уникати словосполучення як прийнято, оскільки воно ненормативне, хоч і зафіксоване в деяких словниках у роки так званого злиття мов.

Вище – повище

Запам'ятайте: українській літературній мові не властиві утворення з префіксом по- (вищий ступінь порівняння прислівників): поближче, повище, повлучніше, погарячіше, поглибше, поласкавіше, пошвидше. Треба вживати: ближче, вище, влучніше...

Поля – береги – краї – криси

Білі краї книжки чи зошита звуться береги, а не поля, як дехто вважає. "Одну по одній перегортав сторінки. Плями на берегах таїли в собі приємні і неприємні згадки" (Натан Рибак). Лексемою береги іноді позначають краї чогось, наприклад: "Пофарбовані в біле береги тротуарів здавалися примарною стрічкою" (Олесь Донченко); часом цей іменник відповідає російському кайма: "... Одарка мережила крайки, Маланка гаптувала береги" (Кость Гордієнко).

Помиляються ті, хто називає краї капелюха, бриля полями: "Поля його капелюха намокли від дощу й сумно звисали". По-українському вони звуться криси: "Солом'яний бриль широкими крисами ховав од сонця його смагляве обличчя" (Юрій Яновський). Від цього слова походить карпатська крисаня – капелюх з розлогими крисами. "На нім крисаня аж горить" (Микола Шеремет).

Буває, що слово криси виступає синонімом іменника краї: "Синє полум'я хитнулось, хлюпнуло в чорні криси цистерни" (Михайло Коцюбинський).

Дилема – проблема

Дилема – слово грецького походження. Воно означає потребу вибору між двома можливостями, звичайно небажаними або важко здійсненними. Помилковим є вислів дві дилеми, бо ди- вказує на наявність тільки двох можливостей однієї дії.

Інколи це слово сплутують з іменником проблема. Скажімо, ось такий неправильний вислів: "Переді мною стояла дилема: де дістати гроші?" Безперечно, тут доречніше сказати стояла проблема. Адже це теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання. Саме проблемами називають складні питання у галузі міжнародних відносин, економіки, науки. Корінні проблеми сучасної епохи, важливі проблеми соціально-економічного розвитку країни.

Отже, проблема вказує на необхідність її розв'язання, дилема – на вибір між двома можливостями. Ці змістові нюанси маємо враховувати у висловах типу розв'язати складну проблему життя – життя поставило дилему, проблема війни і миру – дилема війни і миру.

У значній мірі – значною мірою

Останнім часом, щоб передати певний ступінь чогось, у літературній мові користуються словосполученнями значною (великою, вищою, деякою, якоюсь, тією чи іншою) мірою, а не в(у) значній (великій, вищій, деякій, якійсь, тій чи іншій) мірі, як було раніше. Те саме стосується і вислову повною мірою, який замінив конструкцію в повній мірі. Замість суржикового по крайній мірі слід уживати принаймні, щонайменше. "Здавалося, від страху оця жінка щонайменше збожеволіє" (Юрій Бедзик.

***********************************

Влада – власті

Що таке влада? Це право та можливість розпоряджатися кимось, чимось; право керувати державою, політичне панування, відповідні органи, створені для цього; переносно – сила чого-небудь, могутність. Державна влада, верховна влада, виконавча влада, взяти владу, влада землі, влада капіталу. Донедавна в значенні "особи, що їй надано урядові, адміністративні повноваження" широко використовували слово власті. Республіканські, обласні, районні власті, столичні власті. Тепер замість нього активно послуговуються іменником влада (місцева влада, київська влада). Не бажано вживати і калькований вислів власть імущі, адже є гарне українське слово можновладці.

Влаштовувати – залагоджувати

Влаштовувати (улаштовувати) – "організовувати, здійснювати якийсь захід". "Щосуботи в училищному клубі влаштовували концерти" (Іван Багмут). Вживають це слово також в інших значеннях. Але коли йдеться про справи, то краще користуватися дієсловами залагодити ("Мені байдуже, як він залагодить справу" – Михайло Коцюбинський), заладити ("...тут ще далеко не всі справи з "Плеядою" заладила" – Леся Українка), уладнати, поладнати ("Я з лісничим такі справи поладнаю" – Анатолій Шиян), полагодити ("- Справу свою завтра полагодите, а тепер їдьте зі мною на весілля" – Осип Маковей).

У нерішучості – нерішуче

В українській мові вживається далеко більше прислівників, аніж у російській, де вони часто поступаються перед конструкціями з прийменниками та іменниками на зразок с нетерпением, с удовлетворением, в нерешительности. До таких словосполучень часом удаються і в нас, надто ті, хто не знає як слід рідної мови. Читаємо й чуємо: "Студент у нерішучості витягнув екзаменаційний білет", "Автор із задоволенням подякував учасникам читацької конференції", "Ми з нетерпінням очікували виступу ансамблю". У цих фразах треба було б поставити відповідно прислівники нерішуче, задоволено, нетерпляче.

Займатися – працювати, робити, навчатися

Дієслово займатися стало просто-таки універсальним. Поширюючи без потреби значеннєвий масштаб цього слова, витискуємо ним з ужитку здавна відомі українські вислови. Наприклад, кажемо: займатися торгівлею замість торгувати, займатися ремонтом замість ремонтувати, лагодити, займатися своєю справою замість робити свою справу (діло). Це надає мовленню одноманітності й звужує, збіднює наші лексично-виражальні можливості.

Основне значення дієслова займатися – "загорятися, спалахувати". "І в той час скирти і клуня зайнялися" (Тарас Шевченко). Від нього походять займистий, займистість, легкозаймистий, незаймистий. Щодо омонімічного займатися, яке набуло нового змісту шляхом метафоризації, то воно використовується набагато рідше і слушне тоді, коли мовиться про захоплення, зацікавлення: займатися співом, займатися спортом. У інших випадках годиться застосовувати слова: провадити, працювати, навчатися, робити, братися і под. Не займатися реставрацією, а провадити її; не займатися якоюсь темою, а працювати над нею; не займатися на курсах, а навчатися; не займатися самим собою, а братися за самого себе.

Лоб – чоло

У прямому значенні чоло – те саме, що лоб, однак у мові спеціальної літератури воно невживане. "Високе його чоло перерізалося поміж бровами глибокими зморшками" (Адріан Кащенко), "Син стояв над могилою білою. Сніг летів на відкрите чоло" (Ганна Чубач). Тільки зі словом чоло вживаються фразеологізми: бити чолом, схиляти чоло, в поті чола, чолом вам.

Авторитет – престиж

Іменники синонімічні, але не тотожні. Авторитет виступає у двох значеннях: 1. Гідність, сила, поважність, вплив (особи, організації, колективу тощо). Авторитет керівника, авторитет закладу, авторитет теорії. 2. Той, хто має загальне визнання, популярність (уживається для характеристики людини). "Ви – наш найбільший авторитет, ви – гордість нашої клініки" (Сава Голованівський). Усталені вислови з цим словом: посилатися на авторитет, спиратися на авторитет, схилятися перед авторитетом. З лексемою престиж авторитет синонімізується у першому значенні. Можна сказати престиж фірми та авторитет фірми, престиж професії та авторитет професії, але в багатьох випадках вони не можуть бути взаємозамінними, бо різниця у семантичній структурі й сполучуваності цих слів існує.

Похідні від них відрізняються значеннями навіть більше, ніж твірні основи. Так, прикметник авторитетний означає не тільки "впливовий, поважний, що заслуговує на довіру", а й "владний, який не допускає заперечень". Авторитетний тон, авторитетний жест. Звичайно, його тут аж ніяк не заміниш на престижний.

А прикметник престижний останнім часом набув поширення і в усному мовленні, й на письмі, функціонуючи як "такий, що свідчить про авторитет чого-небудь", або "такий, що є засобом досягнення престижу" (часом з відтінком іронії). Наприклад, престижний автомобіль, престижні меблі, престижний одяг і навіть престижне знайомство, престижні зв'язки.

Словники не фіксують, але мовна практика засвідчує вживання слова авторитет і його похідних переважно у контекстах, що містять позитивну оцінку, а престиж та його похідних – у нейтральних або негативнооцінних.

Премудростів чи премудростей?

Написав і замислився: де тут правильне закінчення, а де – ні? Одразу і не втропаєш. Та згадалося граматичне правило: деякі іменники жіночого роду в родовому відмінку множини закінчуються на – ей. Отже, премудростей, статей, галузей, доповідей, свиней, а не премудростів, статтів, галузів, доповідів, свинів, як дехто гадає. То декотрі іменники чоловічого роду мають закінчення – ів: працівників, суддів, лісів тощо. Запам'ятайте це і не робіть похибок.

Компроментація – компрометація

Часто припускаються помилок у лексемах латинського походження. Пишуть: інциндент, прецендент, безпрецендентний, компроментація, компроментувати, константація, константувати, конкурентноздатний (перший компонент слова). Це неправильно. Треба вживати без зайвого н: інцидент, прецедент, безпрецедентний, компрометація, компрометувати, констатація, констатувати, конкурентоздатний, але кореспондент, кореспонденція.

***********************************

Вимагати – потребувати

Перше з цих слів означає “категорично ставити перед кимось якусь вимогу”. Наприклад: “Понад сто козаків з куреня отамана Лубенка, озброєні, вимагають звільнити сотника Горобця” (Олександр Корнійчук). Застосовується воно і переносно, персоніфікуючи речі, явища, поняття. Тоді може керувати інфінітивом, віддієслівним іменником (вимагають – чого? – звільнити, звільнення) або вживається зі сполучником щоб та дієсловом в особовій чи безособовій формі (щоб звільнив, щоб звільнили, щоб було звільнено).

Вимагати – це і змушувати робити саме так; зумовлювати щось; очікувати вияву якихось якостей (від кого? чого?). “Шкода й віддати такого скакуна, але що ж робити, коли того вимагають обставини...” (Олесь Донченко).

Потребувати – відчувати нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь, певних умов для розвитку, здійснення тощо. Потребувати вивчення, потребувати зусиль, потребувати коштів, потребувати спокою, потребувати втручання, потребувати уваги.

Замість цього дієслова іноді неправильно вживають вимагати. Така заміна спотворює зміст. Порівняймо: “Практикант не вимагав допомоги” і “Практикант не потребував допомоги”. У першій фразі наголошується, що практикант не звертався по допомогу, не наполягав на тому, аби її подали. У другій – зазначається: він не мав будь-якої потреби в допомозі. Як бачимо, думки різні.

Буває також, що в контексті замість дієслова в доконаному виді використовують слово потребувати (з наголосом на е), якого в українській мові не існує. У цьому разі треба вдаватися до лексеми зажадати. Знову порівняймо: “Затриманий вимагав адвоката” – недоконаний вид; “Затриманий зажадав адвоката” – доконаний вид.

Заживати – гоїтися

Дієсловом заживати часом послуговуються не з його значенням: “Фронтові батькові рани довго заживали” (з газети). Але українська класична література та народне мовлення надавали цьому слову іншого змісту: “Зажила вона собі слави доброї панночки” (Ганна Барвінок), “Йшов на село я не грошей зажити, А щоб і Богові й людям служити” (Яків Щоголів). Коли мовиться про рани та виразки, тоді треба ставити дієслова гоїтися, загоюватися: “В Натусі серце ще трохи нило, як ниє болячка, котра вже гоїться” (Іван Нечуй-Левицький), “Загоїться, поки весілля скоїться” (Матвій Номис).

Продовжений – подовжений

Збігаються в усіх значеннях. Тільки в розумінні “збільшений у часі проти звичайно регламентованого” використовується слово подовжений: група подовженого (а не продовженого) дня, подовжений кіносеанс і т. ін.

***********************************

Літера – буква

Ці іменники вживаються паралельно, але сполучаються з іншими словами по-різному. Людина з великої літери (а не букви). Тільки буква входить до сталих сполучень: від букви до букви (від початку до кінця), буква закону, дотримуватися букви (а не літери) інструкції, дух і буква кінцевого акту переговорів.

Напів... – пів... – полу...

Напів... Цей компонент складного слова означає “частково, не зовсім, не до кінця, не повністю”; утворені з ним лексеми мають зміст “наполовину з чимось іншим, з домішкою, з елементами чогось”. Напівбезробітний, напіврідкий, напівзруйнований, напівдержава, напівколонія, напівфабрикат. Однак слід мати на увазі, що надмір утворень з напів... надзвичайно уодноманітнює, примітивізує мову. І тому їх варто варіювати з іншими синонімами: у напівтемряві лісу – в сутінках лісу, напіввідчинені двері – прочинені двері, напівзаплющити очі – приплющити очі.

Пів... З цим складником утворюються слова, які означають половину того, що виражено другим компонентом; пишеться разом: півбіди, піввідерний, півжиття, півкуля, півлітра, півметровий, півмільйонний, півмісяця, піваркуша, півострів (з власними назвами через дефіс: пів-Європи, пів-Києва). До речі, про півострів. Найменування, які виступають у ролі граматичної прикладки до нього і виражаються відмінюваним іменником, звичайно не узгоджуються у відмінку з означуваним словом: на півострові Таймир, біля півострова Лабрадор. Узгодження буває в широковідомих найменуваннях, які часто подаються без родової назви (тобто без слова півострів): на півострові Алясці (на Алясці), з півострова Камчатки (з Камчатки). Невідмінювані найменування півостровів – чоловічого роду: екваторіальний Сомалі.

У значенні “напів...” пів... виступає в словах: півбак, півбаркас, піввірш, піввісь, півголосний, півзахисник, півзахід, півпальто, півфінал. Як самостійне пів... уживається в синтаксичних конструкціях типу о пів на восьму.

Полу... Цей компонент (нині непродуктивний) використовується в значеннях “напів...” і “пів...” лише в деяких утвореннях: полудень, полудрабок, полукіпок, полумисок, полустанок тощо.

***********************************

Коли вживати слово ”вартує”?

З преси, радіо, телебачення напливають і закріплюються в нашій мовній свідомості ненормативні фрази він нічого не вартує, не вартує уваги і под. Як їх уникати? А дуже просто: вартує треба пов’язати зі словами варта, вартувати (ще стерегти, охороняти, пильнувати, сторожувати), а також зі сполученнями стояти на варті, заступати на варту. І потрібно знати, що російська дієслівна форма стоит за чинними нормами має в українській мові відповідник не дієслово, а прикметник, прислівник тощо.

Порівняймо фрази:

“Один стоит трёх” – “Один вартий трьох”;

“Стоит внимания” – “Заслуговує на увагу, вартий уваги”;

“Стоит напомнить” – “Варто нагадати”;

“Чего стоит” – “Чого варт”;

“Что тебе стоит это сделать” – “Невже тобі важко це зробити”.

Ви – Ваш

З великої літери Ви пишеться як форма ввічливості тільки в звертанні до однієї особи в листах – приватних і офіційних. “Наша пані! 23 ц (ього) м (ісяця) є у Коломиї концерт Крушельницької. Я би хотів дуже, аби Ви поїхали на той концерт. Як з Вами брат не може їхати, то я поїду з Вами і відвезу Вас” (Василь Стефаник).

При звертанні до багатьох осіб, а також у листах-анкетах і в літературі різних жанрів, у інтерв’ю ви пишеться з малої літери. “Якби ви, дядьку, якої байки нагадали” (Леся Українка), “Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином” (Юрій Яновський).

Ваш, Ваша, Ваші наприкінці листа пишуться з великої літери. “Бувайте здорові і не забувайте Вашого М. Коцюбинського” (Михайло Коцюбинський).

***********************************

Відповідаємо на Ваші листи

Шановний пане Борисе!

Уже майже два роки послуговуюся Вашими “Уроками державної мови”. Дякую Вам за ту корисну справу, яку Ви робите.

Мені 60, продовжую працювати коректором нашої обласної газети “Нова доба” (м. Черкаси). І хоча 1992-го закінчив заочно інститут (відділ української мови та літератури) і щось таки знаю, але Ваш “Лікнеп” часто стає мені в пригоді. Пригадую, як нетерпляче чекав я в дитинстві газети “Зірка”... Нітрішечки не перебільшуючи, скажу: точнісінько так я чекаю нині четвергового числа “Хрещатика”. Та й уся газета, власне, істинно українська, істинно патріотична, істинно смілива. Дай Боже здоров’я її редакторові Геннадієві Кириндясову й усьому колективу.

Дата добавления: 2015-10-21