Система частин мови.

2. Правопис закінчень іменників II відміни чоловічого роду.

3. Правопис закінчень іменників II відміни у родовому відмінку однини.

4. Правопис закінчень іменників II відміни у родовому відмінку множини.

Таблиця № 1

Система частин мови, спільне і відміне в них

Категорія     Частина мови	Рі д	Ч и с л о	Від-мі- нок	Ч а с	В и д	С т а н	С п о с і б	О с о б а	Сту- пінь по- рів- нян ня	Пере- хід- ність
Іменник	+	+	+	-	-	-	-	-	-	-
Прикметник	+	+	+	-	-	-	-	-	+	-
Числівник	+	+	+	-	-	-	-	-	-	-
Займеник	+	+	+	-	-	-	-	+	-	-
Дієслово	+	+	+	+	+	+	+	+	-	+
Дієприкметник (форма дієслова)	+	+	+	+	+	+	-	-	-	+
Дієприслівник (форма дієслова)	-	-	-	+	+	-	-	-	-	+
Прислівник	-	-	-	-	-	-	-	-	+	-

Примітка: Службові частини мови та вигук не мають жодних граматичних категорій

Таблиця № 2

Правопис закінчень іменників II відміни чоловічого роду

Відмінок	тверда група	м’яка та мішана групи
Дав. одн. Ор. одн. Місц. одн.	пишемо о: сталеварові, столярові сталеваром, столяром на сталеварові, на столярові	пишемо е: бондареві, каменяреві бондарем, каменярем на бондареві, на каменяреві
	Тверда та мішана група	м’яка
Род. та зн. одн. Дав. мн. Ор. мн. Місц. мн.	пишемо а: столяра, каменяра столярам, каменярам столярами, каменярами на столярах, на каменярах	пишемо я: бондаря, друкаря бондарям, друкарям бондарями, друкарями на бондарях, на друкарях

Примітка: Так само, як –а (-я), розрізняємо написання закінчень –у (-ю) (паралельні форми закінчень у давальному та місцевому відмінках однини та частина слів – назв істот у родовому відмінку однини: каменяру бондарю, дощу).

Таблиця № 3

Правопис закінчень іменників II відміни у родовому відмінку однини (у родовому відмінку однини іменники II відміни середнього роду та чоловічого роду (назви істот) завжди мають закінчення –a (-я): плеча, поля, товариша, учителя)

	Іменники - назви неістот
мають закінчення –а(-я):	мають закінчення –у (-ю):
1) назви конкретних, чітко окреслених предметів: трактора, портфеля, а також назви мір довжини, площі, ваги, часу, назви місяців і днів тижня, грошових знаків: метра, гектара,місяця, жовтня, долара	1) назви абстрактних, збірних, речовинних понять: розвитку, ансамблю, азоту, а також назви місця, простору, явищ природи: лану, вітру, степу
2) іншомовні терміни, які означають конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини, елементи будови: шківа, ромба, атома, а також більшість власне українських термінів: іменника, трикутника	2) іншомовні терміни, які позначають фізичні або хімічні процеси: імпульсу, синтезу, а також літературознавчі терміни: сюжету, роману
3) назви споруд, приміщень та їх частин (переважно з наголосом на закінченні): млина, гаража, моста	3) назви споруд, приміщень та їх частин (з наголосом на основі): вокзалу, коридору, сараю, мосту, а також назви установ організацій: комітету, спортклубу
4) назви населених пунктів: Києва, Тернополя, Парижа Винятки:назви населених пунктів, друга частина яких співзвучна з загальною назвою, яка має закінчення –у (-ю): Кривого Рогу, Калинового Гаю	4)інші географічні назви (крім назв населених пунктів): Світязю, Криму, Евересту, Мічигану, Китаю, Донбасу, Сибіру, Казахстану
5) назви річок, якщо закінчення під наголосом: Дніпра, Дністра, Дінця	5) назви річок, якщо закінчення не під наголосом: Бугу, Серету, Дунаю

Примітка: Сумнівні випадки правопису закінчень іменників II відміни чоловічого роду в родовому відмінку радимо перевіряти за словником.

Таблиця № 4

Правопис закінчень іменників II відміни у родовому відмінку множини

	У родовому відмінку множини іменники II відміни мають
Нульове закінчення	Закінчення –ів:
1) в іменниках чоловічого роду, які в множені втрачають суфікс –ин-: кияни – киян (кянин), громадяни – громадян (громадянин) 2) в іменниках середнього роду: село-сіл, дно – ден	1) у решті іменників чоловічого роду: солдатів, братів Винятки: чоботи –чобіт, цигани – циган, чоловіки – чоловік 2) у деяких іменниках середнього роду: морів, полів, іклів, відкриттів, почуттів, життів, подвір’їв, сузір’їв

Питання для самоконтролю:

1.Розповісти про систему частин мови, спільне і відмінне в них.

2. Які мають закінчення іменники II відміни чоловічого роду.

3. Які мають закінчення іменники II відміни у родовому відмінку однини, множини.

Література:

1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998

2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:

ТОВ ВКФ «БАО»,2002

3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994

Тема. Прикметник. Особливості відмінювання та правопису відмінкових закінчень прикметників. Особливості творення ступенів порівняння.

План

1. Правопис ступенів порівняння прикметників.

2. Правопис присвійних прикметників

3.Правопис прикметників жіночого роду в орудному відмінку однини.

Правопис прикметників

Правопис ступенів порівняння прикметників
у вищому ступені прикметника, що твориться за допомогою	яскравий - більш яскравий
слова більш,прикметник ставимо у звичайній формі
при творенні вищого ступеня порівняння прикметників (а та-	близький - ближчий
кож похідних від них прислівників) кінцеві приголосні коре-	(ближче)
ня г, ж, з змінюються у вимові і на письмі на жч, а кінцевий	високий - вищий (вище)
с - на ш

Правопис присвійних прикметників (утворених від іменників І відміни жіночого роду за допомогою суфікса —ин-)
кінцеві приголосні основи г, к, х у таких прикметниках змінюються на ж, ч, ш	свекруха - свекрушин Ольга - Ольжин

Правопис присвійних прикметників
(утворених від іменників II відміни)
твердої групи	м'якої та мішаної груп
при відмінювання таких при-	при відмінюванні таких прикметників відбувається
кметників відбувається зміна	зміна суфікса -ів- (-їв-) на суфікс -св- (-св-); теслярів -
суфікса -ів- на суфікс -ов-: сто-	тесляревого, тесляревому; товаришів - товаришевого,
лярів- столярового; ювілярів —	товаришевому; Андріїв - Андрієвого, Андрієвому
ювілярового, ювіляровому

Правопис прикметників жіночого родув орудному відмінку однини
такі прикметники незалежно від групи мають закінчення -ою	свіжою, найглухішою, синьою

Питання для самоконтролю:

1.Розповісти про ступені порівняння прикметників.

2.Як утворюються та пишуться присвійні прикметники?

3.Особливості правопису прикметників в орудному відмінку однини жіночого роду.

Література:

1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998

2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:

ТОВ ВКФ «БАО»,2002

3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994

Тема. Числівник. Особливості відмінювання та правопису відмінкових закінчень

числівників.

План

1. Відмінювання кількісних числівників.
2. Відмінювання порядкових числівників.

Для засвоєння цієї теми слід пам'ятати, що всі числівники / по-рос. числительные / поділяються на два розряди: кількісні / виражають кількісну характеристику предметів, відповідають на питання скільки? / і порядкові / означають порядок при лічбі, відповідають на питання котрий? /.

Порядкові числівники відмінюють за родами, числами, відмінками, як прикметники: другий - другого, другому. У складених порядкових числівниках відмінюється остання складова частина: сімдесят сьомого,... При відмінюванні кількісних числівників слід пам'ятати такі особливості:

1.Числівник один відмінюється як прикметник: одного - одному, одним...

2.Числівники два, три, чотири відмінюються за зразком:

Н. два

Р. двох

Д. двом

3. два / двох

Ор. двома

М. / на /двох

3. Числівники від п'яти до двадцяти, тридцяти при відмінюванні можуть мати паралельні закінчення:

Н. сім

Р. семи і сімох

Д. семи і сімох

3. сім і сімох

Ор. сьома і сімома

М. / на / семи і сімох

4. Складені числівники, тобто ті, що утворені від двох числівникових основ, відмінюються за зразком:

Н. шістсот п'ятдесят

Р. шестисот п'ятдесяти / п'ятдесятьох /

Д. шестистам п'ятдесяти / п'ятдесятьом /

3. шістсот п'ятдесят / п'ятдесятьох /

Ор.шістьмастами п'ятдесятьма / п'ятдесятьома /

М. / на / шестистах / на / п'ятдесяти /п'ятдесятьох /

Зверніть увагу!

У числівників на позначення десятків / від 50 до 80 / відмінюється тільки друга частина / на відміну від російської мови/.

У числівників на позначення сотень / від 200 до 900 / відмінюються обидві частини, до того ж перша частина змінюється як відповідний простий числівник.

5. Числівники сорок, дев'яносто, сто у непрямих відмінках мають закінчення - а.

6. Числівники тисяча, мільйон, мільярд змінюються як іменник. 7.Числівники півтора, півтори, півтораста не відмінюються.

Питання для самоконтролю:

1. Розкажіть про відмінювання кількісних числівників.

2. Розкажіть про відмінювання порядкових числівників.

Література:

1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998

2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:

ТОВ ВКФ «БАО»,2002

3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994

Тема. Прислівник. Особливості написання прислівників.

План

1. Прислівник - самостійна невідмінювана частина мови.
2. Особливості написання прислівників

Прислівник / рос. наречие / - самостійна невідмінювана частина мови, яка виражає ознаку дії чи стану або ступінь і міру вияву іншої ознаки чи обставини. Прислівники характеризуються такими властивостями:

1. Вони не відмінюються.

2. Мають властивості тільки їм словотворчі суфікси -о, -є / добре, весело/, -и, -ому, -ему, / по-новому, по-моєму, по-братськи/.

3. Співвідносяться лексично і словотворчо з усіма відмінюваними частинами мови, від яких походять: іменниками /вночі, кругом/, прикметниками /тихо, швидко/, числівниками /по-перше/, займенниками /по-нашому/.

При написанні прислівників слід пам'ятати:

1. У кінці прислівників після г, к, х, пишеться и: трохи, наввипередки.

2. Частка ні з прислівником пишеться разом: ніде, ніколи, ніяк.

3. Частка не з прислівником пишеться разом, якщо виражається у сполученні з ним одне поняття /несподівано, недалеко/, й окремо - з підсилювальним прислівником /не дуже, не зовсім/.

4. Прислівники зберігають подвоєння н, наявне у прикметниках, від яких вони утворені: зрання, спросоння.

5. Складні прислівники пишуться разом, якщо:

а) утворені поєднанням прийменників з повнозначними частинами мови: щодня, направо, вдруге, всупереч;

б) утворені за допомогою часток аби -, ані -, де-, що -, як -: абияк, анітрохи, деколи, щонайбільше, якраз;

в) утворені складанням основ: праворуч, сьогодні, самостійно, мимоволі. 6) Через дефіс пишуться складені прислівники:

а) утворені за допомогою часток будь -, небудь, казна -, хтозна -, -то, - от, -но, -таки: будь-хто, коли-небудь, казна-де, хтозна-як, якось-то, як-от, все-таки;

б) утворені з двох повторюваних синонімічних або антонімічних прислівників: пліч-о-пліч, видимо-невидимо;

в) утворені від повторення слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч.

7. Окремо пишуться прислівники сполучення:

а) що складаються з прийменника та іменника, в яких іменник зберігає своє лексичне і граматичне значення: до побачення, за кордоном, на відмінно, по можливості;

б) які складаються з двох або іменників та одного або двох прийменників: рік у рік, один в один, з дня на день;

в) утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого /середнього/ роду: в основному, в цілому;

г) утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє.

Питання для самоконтролю:

1. Що ми називаємо прислівником.
2. Розповісти про особливості написання прислівників.

Література:

1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998

2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:

ТОВ ВКФ «БАО»,2002

3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994

Тема. Дієслово. Граматичні форми дієслова. Частина не з дієсловами,дієприкметниками і дієприслівниками.

План

1. Граматичні форми дієслова.

2. Частина не з дієсловами,дієприкметниками і дієприслівниками.

Складності у правописі дієслів виникають в закінченнях особових форм. В закінченнях дієслів І- ої дієвідміни (крім 1-ої особи однини та 3-ої особи множини) пишемо е(є), в закінченнях дієслів П-ої дієвідміни - -и (-Ї). Для правильного написання закінчень необхідно визначити дієвідміну.

І дієвідміна	II дієвідміна
Якщо в 3-ій особі множини дієслова мають закінчення -уть(-ють): пишемо, бо пишуть	Якщо в З-ій особі множини дієслова мають закінчення -ать(-ять): сидимо, бо сидять

Якщо закінчення в 3-ій особі множини чуються невиразно, то дієвідміну можна визначити за інфінітивом.

І дієвідміна	II дієвідміна
Дієслова в інфінітиві мають суфікс -і-або -а-, який зберігається у 1-ій особі однини: біліти - білію, качати - качаю. Винятки: хотіти, гудіти, сопіти, ревіти, іржати (належать до Ідієвідміни).	Дієслова в інфінітиві мають суфікси -и-, -і-, (-Ї-) та суфікс -а- після шиплячих (ж, ч, ш, щ), які зникають і у 1 -ій особі однини бачити - бачу, варити - варю. Винятки: бігти, боятися, стояти, спати (належать до II дієвідміни). |

У всіх інших випадках (наявність інших суфіксів в інфінітиві чи відсутність суфікса) дієслова належать до І дієвідміни: полоти - полеш, в'янути - в'янеш, жати - жнеш.

Дієслова дати,їсти, відповісти у 2 -ій особі однини мають форми

Даси, їси, відповіси

Складність у правописі дієприкметників пов'язана з тим, чи правильно вони утворені. Дієприкметники діляться на активні і пасивні. Активні дієприкметники називають ознаку предмета, зумовлену дією самого предмета (листок зеленіє -зеленіючий листок, листок позеленів - позеленілий листок). Пасивні дієприкметники називають ознаку предмета зумовлену дією іншого предмета (хтось погасив вогнище - погашене вогнище, хтось полив город - политий город) та зумовлену зворотню дію того самого предмета (хлопець умився - умитий хлопець, дівчина збентежилася -збентежена дівчина).

І Активні дієприкметники: а) недоконаного виду творяться від дієслів теперішнього часу за допомогою суфіксів -уч (ий), -юч (ий) для І дієвідміни, -ач (ий), яч (ий) -для II дієвідміни: несуть - несучий, темніють -темніючий; б) доконаного виду творяться від дієслів минулого часу за допомогою суфікса -л(ий): посивів -посивілий	Пасивні дієприкметники доконаного і недоконаного виду творяться від основи інфінітива: а) якщо основа закінчується на -а,-я, то за допомогою суфікса -н (ий):написа(ти) -написаний; б) в інших випадках за допомогою суфікса -єн (ий), -т(ий), принес(ти) -принесений, зби(ти) -збитий. Примітка: перед суфіксом -ен(ий), як правило,відбувається зміна приголосного, як у дієсловах (див. Зміни приголосних при відмінюванні дієслів): розбудити -розбуджений, скосити -скошений
Активні дієприкметники творяться від дієслів, які не можуть мати прямого (знахідний відмінок) додатка [неперехідні]: листок зеленіє -зеленіючий листок	Пасивні дієприкметники творяться від дієслів, що мають прямий (знахідний відмінок) додаток [перехідні]: (хлопець) полив го-род - политий город
Якщо при дієслові є прямий додаток то ознака (той, хто поливає) предмета(хлопець), зумовлена самим предметом (хлопець)Дснує, алене передається активним дієприкметником: Хлопець поливаючий город. Проте вона може передаватися іншими мовними засобами: Хлопець, який поливає город (тут - підрядне означальне речення)	Ознака (политий) предмета (город) зумовлена іншим предметом (хлопець) не існує, якщо при дієслові немає прямого додатка (тут -слова «город») і, відповідно, не може передаватись ні пасивним дієприкметником, ні іншими мовними засобами

*суфікси -ш(ий), -вш(ий), -вш(ийся) в українській мові не використовується.

Складність у правописі дієприслівників пов'язана з тим, чи правильно вони утворені

Дієприслівники творяться від дієслів І дієвідміни за допомогою суфікса - -учи-(-ючи-): пишучи (бо пишуть)

Дієприслівники творяться від дієслів II дієвідміни за допомогою суфікса ачи- (-ячи-): стоячи (бо стоять)

НЕ з дієсловами

НЕ пишемо окремо	НЕ пишемо разом
Якщо не вживається для заперечення значення слова перед яким стоїть (тоді до цього слова є або може бути протиставлення): не високий (а низький), не довіра а підозра), не друг (а ворог).	Якщо додаванням не творяться слова з новим (як правило протилежним) значенням: невисокий (низький), недовіра (підозра), недруг (ворог).
3 усіма формами дієслова (крім дієприкметника): не відвідує, не писати, не працюють, не знаючи.	Якщо слова без не у цьому значенні не вживаються: немовля, неозорий, нехтуючи, ненавидіти, нездужати (хворіти), але не здужати (не змогти).
3 дієприкметником, якщо він • Має залежні слова: не виконане мною завдання; • Виступає присудком: картина не намальована.	3 дієприкметником, якщо він є означенням і немає при собі пояснювальних слів: невиконане завдання.
3 дієприслівником, якщо не вживається для заперечення: не пишучи, не маючи.	Якщо без не не вживається: немовлячи, ненавидячи.

Питання для самоконтролю:

1. Які ви знаєте граматичні форми дієслова.

2. Розповісти про правопис НЕ з дієсловами

Література:

1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998

2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:

ТОВ ВКФ «БАО»,2002

3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994

Тема. Синтаксис та пунктуація. Словосполучення і речення.

План

1. Синтаксис та пунктуація.

2. Словосполучення і речення.

Синтаксисом називається розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень.

Пунктуація - розділ науки про мову, який вивчає вживання розділових знаків.

Словосполучення - це смислово-граматичне об'єднання двох або більше повнозначних слів на основі підрядного синтаксичного зв'язку.

Розділ науки про мову, який вивчає будову та значення словосполучень і речень, називається синтаксисом.

Словосполучення — смислово-граматичне об'єднання двох або більше повнозначних слів на основі підрядного чи сурядного синтаксичного зв'язку: темна ніч, пахуче літо, сьогодні і завтра, день і ніч; працювати творчо, незважаючи ні на що.

Основними поняттями синтаксису визначено такі:

• система синтаксичних одиниць;

• синтаксичні відношення, зв'язки, засоби зв'язку... слів у словосполученнях та реченнях різного типу;

• граматична семантика (змістовий бік мови, слів, частин слова, словосполучень).

Основна одиниця спілкування — речення, осмислене сполучення слів або окреме слово, граматично й інтонаційно оформлене як відносно закінчена цілість: Рідна наша, наша мати, з чим, священна, порівняти широчінь твою ясну? (М. Нагнибіда). Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно і голосно, яку нас на Україні (О. Довженко).

Узгодження
1. Залежне слово вживається в тому	химерна сітка, осмислена відповідь, новий
роді, числі й відміну, що й головне	світ
2. При неповному узгодженні залежне	села Кулиничі (різний відмінок і число),
слово має не всі граматичні ознаки	учитель Петрова (різний рід)
головного.

Керування

1. Залежне слово (з прийменником чи без прийменника) ставиться у відмінку, якого вимагає головне слово. Якщо залежне слово вживається без прийменника, таке керування називають безпосереднім, з прийменником — посереднім. 2. Керування має два види: сильне і слабке. При сильному керуванні головним словом є перехідне дієслово, а залежним — іменник у Зн. в. без прийменника, Р. в. без прийменника при заперечному перехідному дієслові, Р. в. частковості без прийменника. Слабке керування наявне у словосполученнях, де головним словом виступає дієслово або інша частина мови в будь-якій формі, а залежне стоїть у будь-якому непрямому відмінку без прийменника чи з прийменником.

працювати без перерви писати без помилок   в’язати рукавички мити посуд не співати пісень відрізати тканини   говорити з сестрою перебуває в санаторії поїхати до матері зошит на столі

Речення є основною синтаксичною одиницею. Воно є засобом спілкування.

Речення виражає закінчену думку, яка повідомляється, як реальна або бажана чи можлива за певних обставин: У ньому виражаються також почуття й воля людини, прохання, наказ.

Речення складаються із граматично оформлених слів і словосполучень,

які становлять одне ціле висловлення:

а) за будовою	прості складні	Будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й муку нестимуть мені (Леся Українка). Я їм тоді проспіваю все, що колись ти для мене співав.. (Леся Українка).
б) за складом гра­матичної основи	двоскладні односкладні	Трістан у недузі лежить... (Леся Українка). Не забудь, не забудь наших днів, днів весни (І. Франко).
в) за наявністю чи відсутністю другорядних членів	непоширені поширені	Гай уже красується. Каштани зазеленіли в нашому селі.

г) за метою висловлювання	розповідні питальні спонукальні	Душа моя за океан полине (Леся Українка). Та що ти, дівчино? Чи я роз­бійник? (Леся Українка). Хай згине все і сліду не лишиться (Леся Українка).
д) за емоційним забарвленням	неокличні окличні	Я думав — дерево німе, та й годі (Леся Українка). Чому ж цього не можна за­питати?! (Леся Українка). Не руш! Не ріж! Не убивай! (Леся Українка).

Питання для самоперевірки:

1. Що вивчає синтаксис? Пунктуація?

2. Речення-це?

3. У чому полягають відмінності між словосполученням і реченням?

4. Які існують способи зв'язку слів у словосполученні?

5. Які є речення за метою висловлюванням (за призначенням)?

Література:

1. Козачук Г. (X Українська мова для абітурієнтів - К. «Вища школа», 1994

2. Олійник О.Б. Українська мова. Підручник 10-11 кл. - К. Альфа, 1995

3. Правопис української мови. - К., Наукова думка, 1993

4. Ющук О. Г. Українська мова - К. Освіта, 199

Тема. Прості двоскладні та односкладні речення. Тире між підметом і присудком.

План

1. Прості двоскладні та односкладні речення.

2. Тире між підметом і присудком.

3.Тире між підметом і присудком

Односкладні речення

Види речення з одним головним членом речення співвідносним з присудком

Означено – особові

Головний член означає дію, яка виконує певна особа (я, ти, ми, ви), на неї вказує закінчення дієслова присудка;

виражений: 1) дієсловом у формі 1-ї / 2-ї особи одн. чи мн. тепер. або майб. часу дійсного способу; 2) дієсловом наказового способу:

Пригадай собі голос матері, як хочеш почути совість…

Нахилися до мене і дай мені жменьку суниць.

Неозначено – особові

Головний член означає дію осіб, які мисляться неозначено (якихось, умисне не названих)

Виражений дієсловом у формі 3-ї особи множини теперішнього і майбутнього часу; у формі множини минулого часу.

Цю церкву збудували в минулому столітті.

Про них ще складуть легенди.

Узагальнено – особові

Головний член означає дію, яку може виконувати будь – яка особа (всі, кожний), вказує, що порада, заклик стосується будь – кого, кожного.

Виражений дієсловом у формі 2-ї особи (рідше в інших особах):

Не кажи «не вмію», а кажи «навчуся».

Решетом воду не носять.

Безособові

Головний член означає дію або стан, незалежно від діючої особи (ця дія відбувається ніби сама собою);

виражений: 1) безособовим дієсловом; особовим дієсловом у формі 3-ї ос. однини, вжитим у безособовому значенні;

2) прислівником на -о, -е; словами сором, гріх, лихо, час та ін.;

3) словами треба, немає бракує + Р. в. їм.;

4) дієсл. формами на -но, -то:

Ну та й капіталу тут угачено!

Сонця не видко, світу бракує... сіро, димно, моторошно!..

Інфінітивні (за шкільною програмою входять до безособових)

Головний член означає різноманітні модальні значення: необхідність, неминучість, бажання, нездатність виконати дію, спонукання.

Виражений самостійним (синтаксично незалежним) інфінітивом:

Не відступатися. І не покласти лжу на струни.

Школярських днів нам не забуть ніколи.

Тире між підметом і присудком

Ставиться

1. Якщо підмет і присудок виражені називним відмінком іменика або числівника:

Життя без книг - це хата без вікна.(Д. Павличко)

Двічі по три - шість.

2. Якщо один або обидва головні члени речення виражені неозначеною формою дієслова:

Жити - Вітчизні служити. (Нар. тв.)

3. Перед вказівними частками це> то,ось, якщо вони стоять перед присудком, вираженим іменником:

Вірний приятель - то найбільший скарб. (Нар. тв.)

Не ставиться

1. Коли підмет виражений особовим займенником: Я сирота з Вільшаної... (Т. Шевченко)

2. Коли іменна частина присудка виражена прикметником, дієпрщсметником або іменником із прийменником: Місто наше невелике.

3. Коли присудок виражений іменником у Н. в. з часткою НЕ:

Кров людська не водиця... (М. Стельмах.)

4. Коли присудок стоїть перед підметом:

Дуже добра жінка наша бабуся.

Питання для самоперевірки:

1. Що називається реченням?

2. Які речення називаються простими двоскладними? Односкладними?

3. Які є головні члени речення?

4. Дайте визначення підмета. Які є підмети?

5. Дайте визначення присудка. Які є присудки?

6. Коли між підметом та іменним складеним присудком ставиться тире? Коли не ставиться?

не ставиться.

Література:

1. Козачук Г.О. Українська мова 10-П кл. - К. «Вища школа», 1994.

2. Міляновський Е. Шкільний довідник з укр. мови 5-11 кл. - Т., «Підручники £ таблиці», 2000.

3. Олійник О. Б. Українська мова для абітурієнтів. - К. «Альфа», 1993.

4. Правопис української мови. - К. «Наукова думка», 1996.

Тема. Однорідні члени речення. Розділові знаки при них.

План

1. Однорідні члени речення.

2. Розділові знаки при однорідних членах речення.

Однорідні члени речення - це такі члени речення, які в одному плані стосуються того самого слова в реченні; відповідають на те саме питання і вимовляються з інтонацією переліку або протиставлення.

Правила	Приклади
1. Між однорідними членами речення ставиться кома, якщо вони: а) не з'єднанні сполучниками   б) з'єднанні протиставними сполучниками а, але, проте, зате, те(=але), так, хоч, хоча, однак; в) з'єднанні повторюваними сполучниками і...і(й...й), та... та, ні...не(ані...ані), не (то)...не (то), або...або(и&віть коли перед першим однорідним членом нема сполучника);   г) з'єднанні парними сполучниками як...так, не так...як, хоч... але (та), не тільки...але й (а ще й), не стільки... скільки, наскільки...настільки, якщо не...то, не то що...а (кома ставиться тільки перед другою частиною сполучника)   ґ) з'єднанні сполучниками і (й), та (=і) в пари (кома ставиться між парами); д) з'єднанні приєднувальними сполучниками і, а також, ще й, а то й, та й, та ще, які вказують, що до переліченого приєднується ще один елемент як додаток до сказаного.	Сім погод надворі: сіє, віє. мутить, крутить, зверху ллє, знизу мете (н.тв.) Вона (весна) мені співала про любов, про молодщі, радості, надії...(Л.У.). Данило став навколішки, хотів заглянути у казанок, та тільки диму набрав у очі...(Т.). В своїй хаті своя правда, і силі, і Воля (Ш.). Енея заболіли ноги: Не чув ні рук, ні голови (Котл.). Де-не-де видніється... синє, чаруюче око блавату, або квітка куколю, або дівоче паленіюче лице польового маку (Ф.). На так тії вороги, Як добрії люди - І окрадають жалкуючи, Плачучи осудять (Ш.). Хлопець увесь час насвистував якщо не марші, то вальси. Не то що слів, а навіть мотиву пісень не можна було розібрати (Гол.). Та й став Кармелюк думати, думати та гадати, гадати та мужити (М.В.). Зазеленіли луги, ще й дібровонька (н.тв.). Дерев'яна скринька була неодмінним елементом українського весільного обряду, та й побуту взагалі. Але: зробився я Остапом Вишнею та почав писати (О.В.). (сполучник в єднальному значенні)
2. Кома не ставиться: а) якщо сполучник і (й), або, чи, та (=і) вжитий один раз; б) між двома дієсловами в однаковій формі, що вказують на рух і його мету;   в) між двома однаковими або близькими за значенням словами, з яких друге вжите з часткою не, якщо така словосполука являє собою одне ціле; г) між двома словами, з'єднаними повторюваними сполучниками і або ні, якщо вони утворюють суцільний вираз.	Ось і постарілі прибережні верби та гнучкі верболози (Ст.). Ой ти, гарний Семене, прийди сядь коло мене (н.тв.). Але: Приходь, посидимо (різні форми дієслів). Вона на нього дивиться не надивиться, дише не надишеться. Хата не хата, а від дощу ховає (н.тв.)   І сюди і туди, ні се ні те, і сяк і так, ні чутки ні вістки, ні собі ні людям, ні риба ні м'ясо, ні з сього ні з того, ні пуху ні пера, і вдень і вночі і т. ін.
3. Крапка з комою ставиться між поширеними однорідними членами речення, особливо, якщо в їх складі є свої розділові знаки.	На панщині пшеницю жала, Втомилися; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана - сина годувать (Ш.).

Питання для самоперевірки:

1. Які члени речення називаються однорідними?

2. Як поєднуються між собою однорідні члени речення?

3. Які розділові знаки ставляться між однорідними членами речення?

4. Що таке узагальнюючі слова при однорідних членах речення?

5. Коли в реченні з однорідними членами ставиться двокрапка, тире, двокрапка й тире?

Література:

1. Козачук Г.О. Українська мова 10-11 кл. - К. «Вища школа», 1994.

2. Міляновський Е. Шкільний довідник з укр. мови 5-11 кл. - Т., «Підручники £ таблиці», 2000.

3. Олійник О. Б. Українська мова для абітурієнтів. - К. «Альфа», 1993.

4. Правопис української мови. - К. «Наукова думка», 1996.

Тема. Відокремлені другорядні члени речення. Розділові знаки при відокремлених

Дата добавления: 2015-10-21