Ненаголошений О

1. У складах із сумнівним ненаголошеним о пишемо ту саму літеру (букву) о, що й під наголосом: бої́́́́́ться, бо бо́́́́́язко; голу́́́́́бка, бо го́́́́́луб; дощу́́́́́, бо дощ; робі́́́́́ть, бо ро́́́́́бить; розу́́́́́мний, бо ро́́́́́зум.

Літеру о пишемо й у таких словах, де сумнівний із правописного погляду звук наголосом не перевіряється: кожу́х (пор. діал. ко́́жа “шкіра”), лопу́́́́́́́х (пор. лопу́́́́́́́цьок), сою́́́́́́́́з (префікс со-, пор. согріши́́́́́ти), хому́́́́́т.

2. У деяких словах, особливо після г, к, х, на місці давнього о перед постійно наголошеним а(я) маємо у вимові та на письмі а: бага́́́́́тий (пор. Бог) і похідних бага́́́́́то, бага́́́́́тство, бага́́́́́ття, бага́́́́́ч; гаря́́́́́чий (пор. горі́́́́́ти), гаря́́́́́чка, гара́́́́́зд, кажа́́́́́н (пор. діал. ко́́́́́жа "шкіра"), кала́ч (пор. ко́́́́́ло), кача́́́́́н, хазя́́́́́їн, а також у деяких похідних з иншим наголосом: багати́р (багач), га́́́́́ряче́́́́́, але гонча́́́́́р (пор. го́́́́́рно), богати́́́́́р (велетень, герой), коря́́́́́вий (пор. кора́́́́́), лопа́́́́́та (пор. ло́́́́́пать), монасти́́́́́р, мона́́́́́х (пор. складні слова з першим компонентом моно-), пога́ний (пор. по́́́́́гань), ропа́́́́́, солда́́́́́т, това́́́́́р та ин.

2. Ненаголошені Е, И

1. У складах із ненаголошеними е та и пишемо ту саму літеру, що й під наголосом: вели́кий, величе́зний, бо вели́ч; держу ́, бо оде́ржати; клекоті́ти, бо кле́кіт; несу ́, бо прине́сений; шепоті́ти, бо ше́піт; блища́ти, бо блиск; вишне́вий, бо ви́шня; трима́ти, бо отри́мувати; широ́кий, бо ши́роко.

2. Е пишемо:

а ) у групах -ере-, -еле-: бе́рег, де́рево, передмі́стя, сере́дній; оже́ледь, пелена́, се́лезень, ше́лест;

б) у суфіксах -ен-(я), -єн-, -ен’н’-, -енк-, -еньк-, -ер-(о), -есеньк-, -ечк-, -тель: козеня́, дору́чений, повідо́млення, Юхи́менко, ру́ченька, се́меро, мале́сенький, кни́жечка, вихова́тель;

в) коли е при зміні слова випадає або вставляється:

сі́чень, бо сі́чня; ві́тер, бо ві́тру; мі́тел, бо мітла́; справедли́вий, бо пра́вда; хло́пець, бо хло́пця.

3. И пишемо:

а) у групах -ри-, - ли- між приголосними у відкритих ненаголошених складах: брині́ти, гримі́ти, дрижа́ти, крива́вий, крини́ця, криши́ти, стримі́ти, трива́ти, триво́га; глита́ти, блища́ти, але дріма́ти, тріща́ти;

б) инколи ненаголошений и в групах -ри-, - ли - перевіряється наголосом: криши́ти (кри́хта, кри́шка), трима́ти (стри́мувати); блища́ти (бли́скавка).

Там, де застосувати визначені правила написання ненаголошених е, и не можна (апельси́н, лева́да, кише́ня, лемі́ш, мину́лий, лимо́н, пирі́г та ин.), треба звертатися до І, И на початку слова

1. На початку слова звичайно пишемо і: Іва́н, і́грашка, і́грище, і́дол, і́кати (говорити і), ім’я́, імби́р, і́скра, існува́ти, і́стина, іти́ тощо.

1. У деяких словах, особливо перед приголосними н та р, на початку слова пишемо і: іна́кше, іноді, інколи, інший, інакоду́мець, іншомо́вний, переіна́кшити, іноро́дець, інопланетя́нин, інди́к, іній, іржа́, іржа́віти, іржа́ти, ірій (пор. ви́рій).

Питання для самоконтролю:

1. У яких групах відбувається чергування голосних?

2. Як перевіряється правопис ненаголошених голосних?

Література:

1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998

2.Граматика укр. мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк:

ТОВ ВКФ «БАО»,2002

3.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика.- К.:Вежа,1994

Тема. Складні випадки правопису ненаголошених голосних.

План

1. Чергування Е-О після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, Й:

Дата добавления: 2015-10-21