Чи любите ви свою роботу?

Ірина Пастушок після важкого робочого дня зайшла в кав'ярню, щоб трохи відпочити та по-можливості поспілкуватись із знайомими. Оглянувши залу, Ірина побачила свою давню університетську подругу Оксану Гребенюк. З часу закінчення навчання минуло понад три роки. За цей час вони бачилися всього один раз.

­ Оксано! - вигукнула Ірина, намагаючись привернути її увагу. - Я не бачила тебе цілу вічність. Як твої справи?

­ Я працюю у страховій компанії вже більше півтора року, - відповіла Оксана. - А як у тебе справи?

­ -А я працюю у рекламному агентстві вже більше року, - сказала Ірина.

­ Цікаво, як тобі там працюється, - спитала Оксана. - Я чула, що це достатньо ви­моглива організація.

­ Не знаю, від кого це ти чула, - відповіла Ірина, - проте маєш рацію. Зарплатня досить престижна, однак щодня витискають з нас кожну виплачену гривню. Люди, з якими я працюю, дуже гарні, та дуже конкурують один з одним. Я думаю, що компанія веде в цьому напрямі певну політику. Нових працівників намагаються зіштовхнути між собою, а «переможця» просу­вають по службі. Ті працівники, яким не дають підвищення, довго не затримуються в компанії, їх просять підшукати собі іншу роботу. Я сподіваюсь, ти мене зрозуміла.

Оксана співчутливо поглянула на подругу:

­ У нашій страховій компанії також йде боротьба, однак все виглядає інакше. У мене порівняно низька зарплатня, та здається, що мене швидко переведуть на нову посаду. Коли я починала працювати, мені сказали, що підвищать у посаді після дев'яти місяців учнівст­ва. Однак минуло вже більше півтора року і нікого з моєї групи не підвищили. Правда, двоє працівників, які займали вищі посади, уже звільнились. Політика нашої компанії полягає у повільному просуванні людей по службі. Можна, звичайно, було б домагатись швид­шого просування, використовуючи офіційні кадрові документи, характеристики. Та я чо­мусь ніяковію, коли подумаю, що посаду треба «вибивати». У мене прекрасна начальниця. Коли я вже у всьому розчарувалась, то вона мене підтримала, обнадіяла, сказала, що буде рекомендувати мене на вакансію. Мені здаєть­ся, що я просто нетерпляча.

Деякий час подруги сиділи тихо. Потім Ок­сана сказала - У суботу в театрі будуть пока­зувати нову виставу. Я маю зайвий квиток. Може, підеш зі мною?

­ Я пішла б, Оксано, - відповіла Ірина, - однак я взяла додому багато роботи. Ми піде­мо до театру іншого разу, добре?

­ Так, звичайно, - погодилась Оксана, - після того, коли нас обох підвищать.

Подруги засміялись і пішли до виходу.

Питання:

1. Як би ви могли охарактеризувати кожну із героїнь ситуації як особистість?

2. Що можна сказати про кожну із дівчат; як вони ставляться до фактів та подій, описують свою роботу?

3. Як ви оцінили задоволеність роботою Іриний Оксани?

4. Хто з них задоволений роботою більше і чому?

Дата добавления: 2015-10-21