Хрящова тканина

Хрящова тканина спеціалізована, виконує опорну функцію і приймає участь у вуглеводному обміні. Для неї характерні такі властивості як, міцність, пружність і пластичність. У хрящовій тканині міститься до 60-80% води, 10-45% органічних речовин і 4-7% мінеральних солей. Міжклітинна речовина за масою переважає над клітинами. Клітини – хондробласти і хондроцити – продукують міжклітинну речовину. До складу міжклітинної речовини входять волокна і основна аморфна речовина – хондромукоїд, який утворений комплексами хондроїтинсульфатів з білками (сульфітованими глікозаміногліканами, протеогліканами і глюкопротеїдами). Він багато в чому визначає властивості хряща і, незважаючи на великий вміст води, робить його в’язким і щільним, зв’язуючи воду, придає тургор.

Хрящ покритий охрястям, яка складається з компактної сполучної тканини з великою кількістю судин і нервів. Недиференційовані клітинні елементи охрястя диференціюються в молоді клітини хряща – хондробласти. Ріст хряща відбувається як з периферії за рахунок диференціювання і розмноження клітин охрястя (апозиційний ріст), так і в ділянках молодого хряща за рахунок розмноження клітин і збільшення кількості міжклітинної речовини (інтерстиціальний ріст). У товщі хряща відсутні судини, його живлення здійснюється дифузно з боку охрястя або від судин підлежачої кістки. Розвивається хрящова тканина з мезенхіми. У зв’язку з особливостями будови і функції розрізняють три види хрящової тканини: гіалінову, еластичну і волокнисту.

Гіаліновий хрящ (скловидний) - молочно-білого або блакитнуватого кольору, півпрозорий, найбільш твердий, пружній і самий розповсюджений (рис. 58). З цього виду хряща складається більша частина скелету плода, кінці ребер, носова перегородка. Він покриває суглобові поверхні кісток, є в стінках трахеї, бронхів гортані. По периферії гіаліновий хрящ покритий охрястям, клітини якої перетворюються в хондробласти, які знаходяться під охрястям поодинці паралельно поверхні хряща. Це подовжені клітини з добре розвинутими органелами. Вони продукують міжклітинну речовину. В процесі функціонування вони розходяться одна від одної і переміщують в глибину хряща під тиском клітин, які ростуть. Розміри їх збільшуються. Вони приймають овальну форму, цитоплазма світлішає. В ній виявляються сильно розвинуті цистерни гранулярної ендоплазматичної сітки, комплекс Гольджі і велика кількість мітохондрій, глікогену, води і жирові включення.

Молоді хондроцити проміжної зони хряща (між поверхневою і глибокою зонами) найбільш активно виробляють міжклітинну речовину і зберігають здібність до поділу. У глибоких ділянках хряща хондорцити мають низьку синтетичну і мітотичну активність, але ще зберігають здібність до поділу. Клітини, які розділилися не розходяться далеко, а утворюють ізогенну групу (однакову за походженням) з 2-5 клітин. У зрілих хондроцитів зменшується кількість органел, розміри ядра, накопичуються ліпіди. Вони приймають кутасту форму. Змінюється також і хімічний склад міжклітинної речовини, яку вони утворюють, в результаті чого кожна половина ізогенної групи виявляється відокремленою від оточуючих структур оксифільною і базофільною зонами.

Міжклітинна речовина гіалінового хряща має однорідний вигляд, однак вона складається не тільки з аморфної основної речовини, але і з колагенових волокон. Останні не утворюють пучків, а розміщуються безладно, мають коефіцієнт переломлення світла, який близький до аморфної речовини, і тому не виділяються із загальної маси міжклітинної речовини.

Рис. 58. Будова гіалінового хряща:

1-охрястя; 2-кровоносна судина; 3-хондробласти; 4-хондроцити; 5-ізогенна група; 6-міжклітинна речовина; 7-оксифільна і 8-базофільна зони.

Еластична хрящова тканина непрозора, жовтого кольору. Міститься в деяких хрящах гортані (надгортаннику, черпакуватих), у вушній раковині і зовнішньому слуховому проході. За структурою вона подібна гіаліновому хрящу, лише у міжклітинній речовині, поряд з колагеновими, є багато товстих еластичних волокон, які оплітають клітини і спрямовані від поверхневих шарів хряща у глибину. Ізогенні групи більш дрібні і розташовані частіше, ніж в гіаліновому хрящі (рис. 59).

Волокниста хрящова тканина є в міжхребцевих дисках, симфізі лобкових кісток, круглій зв’язці стегна і в місцях прикріплення м’язів до кісток. Для волокнистого хряща характерний сильний розвиток колагенових волокон, які об’єднуються в пучки і розміщуються, як і в компактній оформленій фіброзній сполучній тканині, за напрямком дії сил. Пучки колагенових волокон добре видні в мікроскоп. Між ними розміщуються хондробласти (рис. 60).

Рис. 59. Будова еластичного хярща вушної раковини:

1-охрястя; 2-молоді хрящові клітини; 3-ізогенні групи хрящових клітин;

4-еластичні волокна.

Рис. 60. Будова волокнистого хряща на місці прикріплення сухожилля до великогомілкової кістки:

1-сухожилкові клітини; 2-хрящові клітини.

Дата добавления: 2015-10-13