Епітелій паренхіматозних органів

Епітелій, який входить до складу таких органів, як легені, нирки, печінка, підшлункова і слинні залози, сім’яники, яєчники, гіпофіз, щитовидна залоза. наднирники, тимус, досить різноманітний.

Залозистий епітелій – це спеціалізований епітелій, клітини якого виробляють і виділяють речовини різної природи, які називають секретами. Для залозистого епітелію характерні всі властивості епітеліальних тканин, незважаючи на те, що він часто не контактує із зовнішнім середовищем. Це пояснюється особливостями його секреторної функції. За своїми розмірами, формі, структурі залозисті клітини досить різноманітні, як і секрет, який ними виробляється. Все ж для більшості секреторних клітин характерні великі розміри, велика поверхня ядер, великі ядерця, високий вміст РНК і білка в цитоплазмі, сильний розвиток структур, які приймають участь в процесі секретоутворення і наявність на певному етапі функціонального циклу, гранул, зерен, вакуолей секрету або їх попередників. Продукти, які виробляються залозистими клітинами, також досить різноманітні за хімічною природою, фізичними властивостями, за кількістю і розміщенню в клітині.

Процес секретоутвоерння відбувається в декілька фаз і називається секреторним циклом.

Перша фаза – накопичення клітиною вихідних продуктів. Через базальний полюс до клітини поступають різні речовини органічної і неорганічної природи, які використовуються в процесі синтезу секрету.

Рис. 45. Різні типи секреції:

А-мерокринний, Б-апокринний, В-голокринний:

1-малодиференційовані клітини; 2-клітини, які перероджуються; 3-клітини, які руйнуються.

Друга фаза – синтез секрету з продуктів, які надійшли до цитоплазматичної сітки. Синтез білкових секретів відбувається в гранулярному, а небілкових – в гранулярному його різновиді. Третя фаза – оформлення секрету в гранули і накопичення їх в цитоплазмі клітини. По цистернам цитоплазматичної сітки синтезований продукт поступає в місце розташування апарату Гольджі, де відбувається його конденсування і упаковка у вигляді гранул, зерен, вакуолей. Після цього, вакуоль з порцією секрету відшнуровується від пластинчастого комплексу і переміщується до апікального полюсу клітини. Четверта фаза – виведення секрету – екструзія проходить по-різному, у зв’язку з чим розрізняють мерокринний, апокринний і голокринний типи секреції (рис. 45).

При мерокринному типі секрет виводиться без порушення цілісності цитолеми. Секреторна вакуоль підходить до апікального полюсу клітини, зливається з нею свою мембраною, утворюється пора, через яку вміст вакуолі виливається на межі клітини. При апокринному типі відбувається часткове руйнування залозистої клітини. Відмічають макроапокринну секрецію, коли разом із секреторною гранулою відторгається апікальна частина цитоплазми клітини, і мікроапокринну секрецію, коли відторгається верхівка мікроворсинки. При голокринному типі секреції спостерігається повне руйнування залозистої клітини і перетворення її секрету. П’ята фаза – відновлення вихідного стану залозистої клітини.

Фази секреторного циклу можуть проходити послідовно одна за одною, а можуть відбуватися одночасно в різних ділянках клітини. Це залежить як від особливостей функціонування клітини, так і від сили стимуляції їх діяльності.

Залозисті клітини входять до складу деяких видів покривних і вистилаючих епітеліїв, а також утворюють спеціалізовані органи – залози.

Залози – це органи, основною функцією яких є секреторна. В залежності від того, куди виводиться секрет, розрізняють екзокринні і ендокринні залози. Екзокринні залози мають вивідні протоки, по яким секрет виливається або на поверхню тіла, або в порожнину трубкоподібних органів. В ендокринних залозах протоків немає, і продукти їх діяльності – інкрети – виділяються у внутрішнє середовище організму – в кров або лімфу.

За кількістю клітин, які утворюють залози, останні поділяють на одноклітинні та багатоклітинні. Типова одноклітинна залоза в організмі – келихоподібна клітина. Даний тип клітин є в епітелії кишечнику, повітроносних і статевих шляхів. Вони виділяють слизовий секрет. За формою клітина нагадує келих. В неї вузька базальна частина, в якій розташоване ядро, цистерни цитоплазматичної сітки, мітохондрії та інші органели. Найбільш розвинутою органелою є комплекс Гольджі, який розміщується над ядром. В ньому синтезуються і накопичуються продукти секрету. Його цистерни поступово переходять у секреторні вакуолі. По мірі накопичення вакуолі займають всю середню і апікальну частини клітини. Секреторний цикл у келихоподібній клітині відбувається за 20-30 хвилин. Секрет виводиться за мерокринним типом.

За розміщенням розрізняють ендоепітеліальні і екзоепітеліальні залози. Одноклітинні залози завжди ендоепітеліальні – залягають у пласті епітелію. Багатоклітинні залози, як правило, екзоепітеліальні – лежать за межами епітеліального пласту.

Багатоклітинні екзокринні залози складаються з кінцевих відділів, які утворені залозистими клітинами, і вивідних протоків, по яких виводиться синтезований секрет. За формою кінцевих відділів залози бувають трубчасті, альвеолярні і трубчасто - альвеолярні. Якщо вивідна протока закінчується одним кінцевим відділом, то це – проста нерозгалужена альвеолярна або трубчаста залоза. Якщо в протоку відкривається декілька кінцевих відділів, то таку залозу називають простою розгалуженою. Коли розгалужується вивідна протока, утворюється складна залоза. розрізняють складні альвеолярні, трубчасті і трубчасто-альвеолярні залози (рис. 46, 47). За характером секрету залози поділяють на серозні – виробляють білковий секрет, слизові і змішані – білково-слизовий секрет.

Рис. 47. Класифікація екзокринних залоз.

Опорно-трофічні тканини

Рис. 48. Класифікація

Дата добавления: 2015-10-13