Частина четверта. СЛИЗОВИКИ 6 страница

– Пане маршале, підводний човен повністю готовий до походу – доповів Овчаренко. – Вантаж на борту охорона і мексиканські… гості завершили посадку.

– З Богом, Остапе, – потиснув капітанову руку Крейда.

– Пане маршале, – вагаючись, мовив капітан, – чи варто робити це зараз? Може, почекати? Я слухаю українське радіо. Там страшно і небезпечно.

– Ні, ні, Остапе… навіть не починай, – старий прокуратор зробив рішучий крок до трапа. – Саме тепер. Саме я… Ти не уявляєш, як я скучив за Україною. За Полтавою. За справжніми галушками. За українським повітрям.

Він схлипнув від повноти почуттів і ступив на трап, перекинутий на човен. Вахтові матроси віддали кінці, й підводний човен швидко зник у темряві серед розбурханих хвиль Мексиканської затоки.

Опинившись у своїй каюті на човні, Іван Оврамович Крейда з полегшенням скинув з себе тісний американський костюм, залишившись у розстебнутій вишиванці, й вбрався у зручні шовкові червоно–полум'яні шаровари на гумці. Охоронець приніс гарячі галушки зі шкварками й пляшку рідної мінеральної миргородської води. З кубрика долинула пісня: «Вечір на небі, зіроньки сяють…» Крейда приєднався до пісні: «Тихо по морю човен пливе…» Відчувши момент блаженства, Іван Оврамович відкрив шафу: там висів темно–синій мундир маршала юриспруденції, на чорній краватці заклично, наче зоря в небі, сяяла маршальська зірка.

Підводний човен взяв курс на Карибське море. Ще побачивши субмарину на стапелях у Керчі, уздрівши її видовжений, наче в меч–риби гострий ніс, І. О. Крейда зрозумів, що човен повинен носити назву «Н.В. Гоголь» – на честь його земляка. Це була найсучасніша субмарина завдовжки тридцять метрів, водотоннажністю сімсот п'ятдесят тонн, вартістю два мільярди глобо. Хоч човен належав Крейді, та не він сплатив за його побудову а держава, тобто платники податків. Крейді вдалося переконати гетьмана Махуна, що для виконання оперативних завдань ГЕПРУ Україні потрібна саме така субмарина, корпус якої побудований з надміцного титану і вкритий спеціальною склянистою композитною оболонкою, що змінювала колір від світло–зеленкуватого до чорного. В субмарині було встановлено потужний ядерний двигун виробництва «Чорнобиль‑30», й вона могла розвивати швидкість до ста вузлів та перебувати в автономному плаванні упродовж двох років. Команда складалася з п'яти досвідчених підводників. До Великого Спалаху «Н. В. Гоголь» стояв у закритому ангарі в Комиш–Бурунській бухті – якраз навпроти російської військово–морської бази «Острів Тузла». За кілька днів до Спалаху коли Клинкевич вирішив позбутися Крейди – свого благодійника і головного конкурента, – Іван Оврамович, прихопивши сім'ю та золотовалютні запаси ГЕПРУ, кинувся до Керчі й відплив до Мексики.

Тепер, наладувавши у човен сто п'ятдесят тонн кокаїну він повертався до рідних берегів Європи. Гострий ніс субмарини, схожий на ніс класика російської літератури, великого полтавця М. В. Гоголя, стрімко розсікав на стоп'ятдесятиметровій глибині підводні простори Атлантики. Курс субмарини знали тільки Крейда і капітан Овчаренко: Веракрус – Амстердам – Гібралтар – Дарданелли – Босфор – Стамбул – Чорне море – Керч.

Дата добавления: 2015-09-06