Читайте также: |
|
I, ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ ТА МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
Фронтальне опитування.
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. З'єднання листового металу фальцевим швом.
Різні технологічні прийоми гнуття дозволяють одержати декілька видів з'єднань. Найпростішими з них є однофальцевий шов. Однофальцьовим швом називають з'єднання деталей із листового металу шляхом спільного загинання їхніх країв. При цьому гнуття слід виконувати так, щоб загини мали протилежний напрямок, інакше вони не з'єднаються. Відігнутий та сплющений кінець на місці з'єднання тонких металевих листів називають фальцем. Для з'єднання листів металу однофальцьовим швом використовують прямокутну металеву оправку і киянку. Для більш якісного виконання однофальцьового шва застосовують спеціальний кромкозгинальний інструмент — фальцювальний молоток. Він призначений для ущільнення місць з'єднання елементів виробу.
(Учитель демонструє вироби, у яких окремі елементи з'єднані однофальцьовим швом, різні інструменти, пристрої й обладнання, призначені для з'єднання листового металу однофальцьовим швом, пояснює будову та призначення кожного з них.)
Однофальцьовий шов виконується в певній послідовності.
1) Затискання заготовки разом з оправкою в лещатах (лінія, яка позначає місця згинання фальца, повинна розташовуватися на кінці кромки ребра оправки).
2) Згинання фальца в лещатах.
3) Огинання фальца на правильній плиті (площина фальца має бути паралельною площині основи, а відстань між ними — не менша за
величину, що дорівнює 1,5 товщини заготовки).
4) Згинання другого елемента фальца.
5) Згинання заготовки на оправках (виконується залежно від конструктивних особливостей виробу).
6) З'єднання фальців (утворення «замка»).
7) Ущільнення місць з'єднання фальців та площини заготовки поряд із фальцем (замкова осадка).
8) Контроль якості виконання з'єднання, усунення дефектів.
2. З'єднання заклепками.
Значного поширення у промисловості набуло з'єднання за допомогою заклепок. Такі з'єднання довговічні, надійні й міцні. Заклепка — найпростіший кріпильний виріб, який складається з головки й стержня.
Залежно від форми головки розрізняють головки з напівкруглою, плоско-опуклою, потайною і напівпотайною головкою. Їх називають закладними головками, а головки, які утворюються при розклепуванні другого кінця заклепки, — замикаючими.
Відбір заклепок за формою закладних головок залежить від виду й товщини з'єднувальних елементів.
Отвори з'єднувальних, елементів обов'язково мають збігатися, а діаметр отвору під заклепку має бути дещо більшим за діаметр стержня заклепки на 0,1 мм. Для того, щоб отвори збігалися під час свердління, деталі повинні бути міцно затиснуті в лещатах. У перші просвердлені отвори необхідно вставити контрольні заклепки для запобігання зміщенню заготовок під час свердління наступних отворів.
Учитель демонструє вироби, у яких окремі елементи з'єднані заклепками, показує учням різні інструменти, пристрої й обладнання, призначені для з'єднання листового металу заклепками, пояснює будову та призначення натягача, підтримки та обтискача. Доцільно продемонструвати основні види дефектів при використанні заклепкових з'єднань, пояснити причини їх виникнення. Слід звернути увагу на підбір свердел для виготовлення отворів та особливості виготовлення й контролю діаметра аналогічних отворів у листовому металі за допомогою пробійника.
Виконання заклепкового з'єднання також має певну послідовність.
1) Розмічання місця для отворів у різні способи.
2) Свердління отворів за розміткою.
3) Підбирання заклепки за певними правилами (заклепка повинна
бути такої довжини, щоб вона виступала над поверхнею з'єднання
на величину, що дорівнює її товщині).
4) Обтискування склепуваних листів (необхідно вставити заклепку
в підготовлений отвір листів, що з'єднуються; затиснути в лещатах металеву підтримку із заглибленням, що формою та розміром
відповідає формі й розміру заклепки; вставити в заглиблення головку заклепки разом із листами, що з'єднуються; на стержень
заклепки, що виступає, установити натяжку й ударами молотка
по ній виконати обтискування склепуваних листів).
5) Формування замикаючої головки (необхідно розклепати замикаючу
головку легкими ударами молотка, установити на утворену головку
обтискач та ударами молотка надати їй закінченої форми).
3. Електрозварювання.
Зварювальні з'єднання характеризується високою продуктивністю та якістю швів. Зварювання значною мірою замінило клепання. Найбільшого поширення в промисловості та на будівництві набули два види зварювання — газове (автогенне) та електричне. Розрізняють такі види електрозварювання: дугове, електрошлакове і контактне.
Контактне (точкове) електрозварювання виконується за допомогою спеціальних пристроїв. Цей вид електрозварювання призначений для з'єднання листового металу, найчастіше в автомобіле-, літако- і вагонобудуванні, у виробництві арматурних сіток, каркасів залізобетонних конструкцій.
Великий внесок у розробку технології зварних процесів зробили українські вчені, особливо співробітники Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона АН України.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ 1 ВМІНЬ УЧНІВ
V. Практична робота. Обпилювання заготовок в розмір. Розмічання отворів для заклепок. Свердління отворів для заклепок. Виконання заклепкового з'єднання.
VI. ПІДСУМКИ УРОКУ
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ Опрацювати відповідний матеріал за конспектом.
УРОК № __
Тема. Оцінювання навчальних досягнень учнів.
Мета: Виявити рівень знань та умінь після вивчення розділу «Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів»
Обладнання: завдання для оцінювання учнів.
Структура уроку
І. Організаційний момент...................................................... 5 хв
ІІ. Проведення контрольної роботи......................................... 20 хв
ІІІ. Обговорення завдань контрольної роботи………………..10 хв
IV. Підбиття підсумків............................................................. 5 хв
V. Домашнє завдання............................................................... 5 хв
Дата добавления: 2015-09-06; просмотров: 79 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
НАПИЛКИ | | | Методология сравнительного подхода к оценке стоимости бизнеса |