Розрізняють загальний, спеціальний (родовий) та індивідуальний правовий статус.

Загальний правовий статус має такі структурні елементи:

а) відповідні правові норми;

б) правосуб'єктність;

в) загальні для всіх суб'єктивні права, свободи та обов'язки:

г) законні інтереси;

д) громадянство;

е) юридичну відповідальність;

е) правові принципи;

ж) правовідносини (загального) статусного характеру.

Ядром (серцевиною) загального правового статусу є суб'єктивні права, свободи, законні інтереси та обов'язки особи. Конституція України закріплює основні права і свободи людини та громадянина, що становлять основу будь-яких інших прав і свобод. До них відносять громадянські й політичні, економічні, соціальні, екологічні, сімейні й культурні права, особисті права-гарантії, що забезпечують їх здійснення, а також основні обов'язки особи.

Вопрос №7

Демократичний розвиток суспільства нині йде шляхом формування правової держави і громадянського суспільства. Найбільша цінність правової держави полягає у визнанні суверенітету народу, який є джерелом влади. Правова держава базується на принципі гарантування прав і свобод особи, підпорядкування владних структур нормам права.

Держава й громадянське суспільство — це певна антиномія, яка допомагає охарактеризувати поділ цілісного суспільного організму на дві взаємопов'язані та взаємообумовлені сфери — політичну й соціальну. Для держави характерні тенденція до централізації, впорядкування суспільного життя, переважання вертикальних та ієрархічних зв'язків. Для громадянського суспільства властиві тенденції до децентралізації й свободи особи та домінування горизонтальних, невладних зв'язків. Ці зв'язки утворюють декілька рівнів. Фундамент — це відносини, які характеризують систему збереження життєдіяльності суспільства. Другий прошарок — це соціокультурні відносини. Третій — відносини, пов'язані з індивідуальним вибором, політичними й культурними уподобаннями, ціннісними орієнтаціями. Тут є різні групи інтересів, клуби, політичні рухи і партії тощо.

Вопрос №8

Различают две стороны государственного суверенитета:

- внутреннюю (внутренний суверенитет), выражающую верховенство и полноту государственной власти по отношению ко всем другим организациям в политической системе общества, ее монопольное право на законодательство, управление и юрисдикцию внутри страны в пределах всей государственной территории;

- внешнюю (внешний суверенитет), выражающую независимость и равноправие государства как субъекта международного права во взаимоотношениях с другими государствами, недопустимость вмешательства во внутригосударственные дела извне.

Внутренний суверенитет называют еще законодательным суверенитетом, поскольку он предполагает право законодательной власти издавать законы.

Вопрос №9

Сучасна держава визначається як обумовлена ​​соціальної асиметрією суспільства і необхідністю вирішення спільних справ універсальна політична організація, що діє на основі адміністративно- територіального поділу та громадянства, що здійснює за допомогою спеціалізованого апарату управління, арбітрування і легалізоване примус. Сучасна держава несе на собі відбитки властивостей сучасної людини, серед яких присутні активність, раціональність, автономність, відкритість у відношенні зміни історичних можливостей і домагань.

На відміну від сучасної держави досучасного держава обтяжене колишніми уявленнями про роль держави, його інститутах і функціях. Для нього характерний непрофесіоналізм бюрократії, низька легітимність інститутів держави, функціональна перевантаженість, нездатність ефективно використовувати наявні ресурси і т. д. Сучасна держава здатне не тільки проголошувати і оформляти права і свободи людини, а й реально їх забезпечувати. Проблема подолання несучасних рис держави для України має принципове значення, з урахуванням політичної орієнтації на об'єднану Європу.

Вопрос №10

Політична влада — здатність однієї людини або групи осіб контролювати поведінку громадян і суспільства, виходячи із загальнонаціональних чи загальнодержавних завдань.

Політична влада — це вироблення і запровадження у життя політичних програм усіма суб'єктами політичної системи, а також різними неформальними угрупуваннями за допомогою правових і політичних норм.

Політична влада здійснюється на трьох рівнях:

- державою (Див. Державна влада);

- політичними партіями та громадськими об'єднаннями;

- органами місцевого самоврядування.

Державна влада — це публічно-політичні відносини панування і підкорення між суб'єктами, що спираються на державний примус.

Державна влада є різновидом соціальної влади і завжди є політичною по суті.

Державна влада в інституціональному розумінні — це система структур, органів, установ, які реалізують функції держави.

Державна влада в процесуальному розумінні — це цілеспрямована управлінська діяльність усіх органів держави, направлена на упорядкування, організацію життя, забезпечення стабільності і розвитку суспільства на підставі конституції та законів.

Державна влада здійснює управління суспільством від імені народу на всій території держави за допомогою державного апарату, видання та доведення до реалізації загальнообов'язкових правових норм та представляє державу у зовнішніх відносинах.

Вопрос №11

Легіти́мність — це морально-психологічне сприйняття владних органів громадянами, визнання їх права здійснювати управління соціальними процесами, згода, готовність їм підпорядковуватися. У вузькому розумінні легітимними визнаються законні органи влади, утворені згідно із процедурою, передбаченою законами.

Легітимність — це широке та складне явище, яке виражає зв'язок інтересів людей з їх внутрішньою оцінкою, яка залежить від їх стверджень, світосприйняття та повсякденного життя. Легітимність може бути частковою та навіть неузгодженою, оскільки в суспільстві існують різні прошарки населення з різними інтересами.

Легальність влади — це юридичне поняття, яке означає відповідність дій влади (спосіб завоювання та здійснення влади) діючому на той час законодавству.

Зако́нність — багатоаспектне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах. Це фундаментальна категорія всієї юридичної науки і практики, головними критеріями якої служать рівень і стан оцінки правового життя суспільства взагалі та його громадян.

Вопрос №12

Дата добавления: 2015-10-13