Правотворчість: поняття, види.

Нормативні правові акти є продуктом особливого роду діяльності — нормотворчості (правотворчості). Нормотворчість — основний шлях впливу на суспільні відносини, головний засіб додання праву юридичної чинності.

Нормотворчість в правовій сфері — це в принципі і головним чином державна діяльність, що завершує процес формування права, що означає зведення державної волі в закон.

Споконвічне право формується історично, до і незалежно від діяльності законодавця. Початкова стадія в процесі правоутворення — виникнення об'єктивне обумовленої потреби в юридичному регулюванні суспільних відносин. Ця потреба в кінцевому рахунку обумовлена економічним базисом, але найближчими факторами, її живильними, є соціально-політичні, класові й інші суспільні інтереси. На завершальній стадії правоутворення здобуває велике значення спеціальна цілеспрямована діяльність компетентних органів по вираженню суспільної потреби і відповідних інтересів у загальнообов'язкових правилах поведінки. Ця діяльність, що конституює правоутворення у формально визначені розпорядження загального характеру, і є правовою нормотворчістю.

Розрізняються три способи такого нормотворчісті:

1) безпосередня правоустановча діяльність повноважних державних органів;

2) санкціонування державними органами норм, що склалися незалежно від них у виді звичаю (ділового звичаю) чи вироблені недержавними організаціями (наприклад, кооперативами, громадськими організаціями);

3) безпосереднє правотворчість народу, проведене у формі всенародного голосування (референдуму).

В усіх трьох випадках нормотворчість відрізняється і своїми цілями, і тими принципами, на яких воно ґрунтується. Загальними принципами нормотворчість є: науковість, демократизм, законність, інтернаціоналізм.

В окремі періоди розвитку тієї чи іншої держави мали місце відступу від якого-небудь принципу, але вони не можуть похитнути необхідність пошуку і твердження відповідних початків законодавчої діяльності.

Правотворчість діяльність так чи інакше зв'язана з проявом державної волі. Це положення багаторазове доведено світовою історією. Крім того, що пануючі при даних відносинах індивіди повинні конституювати свою силу у виді держави, вони повинні додати своїй волі, обумовленої цими визначеними відносинами, загальне вираження у виді державної волі, у виді закону.

Правотворчість може виражатися у виді прийняття одиничного акта, що містить окремі юридичні норми, і у виді систематизованого (кодифікаційного) акта, що містить визначені сукупності, групи норм. Найбільш розвитим видом є кодифікаційна нормотворчість. З його допомогою закладаються основи законодавчої системи в ціпом і по галузях права, а потім здійснюється подальший розвиток законодавства. За допомогою одиничних актів права-творчості вносяться доповнення і зміни в кодифіковане законодавство. У ході поточної правотворчості усуваються протиріччя і пробіли в законодавстві.

Вопрос №96

Законотворчість, як і будь-який інший різновид правотворчості, охоплює процес створення правової норми від зародження ідеї про неї у зв'язку з виявленням потреби у правовій регламентації відповідних суспільних відносин до її прийняття та впровадження у дію. Цей процес розпадається на два різних етапи. Перший передує початку офіційної роботи над законопроектом за ініціативою законодавчого органу або суб'єкта законодавчої

Ініціативи. Другий включає період офіційної роботи над проектом суб'єкта законодавчої ініціативи, самого законодавчого органу або відповідної державної, наукової установи, громадського об'єднання.

Законотворчість як різновид правотворчості не тотожна будь-яким іншими різновидам правотворчості. Наприклад, судово-прецедентну нормотворчість здійснюється за іншою "технологією" творення правової норми. Тому правотворчість є родовим поняттям стосовно законотворчості. Оскільки продуктом правової нормотворчості є закони держави, її логічно розглядати як законотворчість. Залежно від видів законодавчих актів (конституційних законів, ординарних законів та квазізаконів) її класифікують на конституційну, ординарну (звичайна, парламентська тобто квазізаконна) та субститутну (делегована) законотворчість. Нормотворчість, що продукує підзаконні нормативно-правові акти, є підзаконною (виконавчою, адміністративною) нормотворчістю, формою адміністративної правотворчості.

Вопрос №97

Дата добавления: 2015-10-13