Міністерство аграрної політики та продовольства України 4 страница

еволюцію біосфери з прадавніх епох до наших днів;

основні аспекти екологічної освіти та екологічного менеджменту;

+ основи раціонального використання природних ресурсів, охорони навколишнього середовища, вплив промисловості, сільського господарства та великих міст на довкілля.

127. Зміст поняття "сталий розвиток суспільства"– це:

розвиток цивілізації на основі техногенного прогресу і розвитку економіки, що супроводжується постійним нарощуванням валового продукту;

розвиток, за якого відбувається постійний перерозподіл природних ресурсів між країнами, що розвиваються та високорозвиненими країнами;

розвиток, в основу якого покладений принцип "виживає найсильніший";

+ розвиток суспільства з урахуванням господарської ємності біосфери за принципами еколого-економічної збалансованості людської діяльності;

розвиток суспільства з екстенсивним характером ведення господарства.

128. Біоценоз – це:

фізичне середовище існування живих організмів;

+ угруповання живих організмів, які пов’язані між собою та населяють територію з більш-менш однаковими умовами існування;

територія поширення особин одного виду;

колообіги органічних та неорганічних речовин;

сукупність особин одного виду, які вільно схрещуються та здатні давати плідних нащадків.

129. Автотрофами називають:

паразитичні організми;

організми, які не здатні самостійно синтезувати органічну речовину з неорганічної;

віруси та всі без виключення мікроорганізми;

хижаки, які в екосистемах виступають в якості консументів ІІ порядку;

+ організми, які здатні утворювати органічні речовини з неорганічних, використовуючи при цьому сонячну енергію або енергію хімічних реакцій.

130. Стенобіонт – це:

стан організму, за якого відсутні прояви життєдіяльності;

організм, що має добре виражені сезонні ритми;

чинник, який здатний викликати мутації;

+організм, який здатній витримувати лише незначні зміни (коливання значень чинників) умов довкілля;

організм, який може жити в широкому діапазоні коливань різноманітних екологічних чинників.

131. Екологічна ніша виду – це:

місцезнаходження виду;

+ загальна сума усіх вимог виду до умов існування, включаючи фізичні умови, функціональну роль в угрупованнях (трофічний статус тощо);

сукупність усіх популяцій даного виду на земній кулі;

сукупність особин одного виду, здатних витримувати антропогенний прес;

сукупність стадій та фаз розвитку, які проходять особини виду від зародження до смерті.

132. Популяція – це:

група особин кількох видів, що співіснують в одному біотопі;

особини кількох видів, об’єднані в екосистемі харчовими зв’язками;

+ сукупність особин одного виду, що відтворюють себе впродовж багатьох поколінь і тривалий час займають певну територію з відносно однорідними умовами існування;

форма взаємовідносин між організмами;

загальна сума усіх вимог виду до умов існування, включаючи фізичні умови та функціональну роль в угрупованнях.

133. Сукцесія – це:

вплив антропогенних факторів на довкілля;

вплив абіотичних факторів на угруповання організмів;

сукупність стадій та фаз розвитку, які проходять особини одного виду від зародження до смерті;

зрілий біогеоценоз із значним видовим різноманіттям та розвиненими механізмами саморегуляції;

+ спрямовані послідовні зміни угруповань організмів, які врешті-решт приводять до перетворення самого біогеоценозу.

134. Перехідна зона від одного біогеоценозу до іншого має назву:

ареал;

+ екотон;

біотоп;

літораль;

сукцесія.

135. Найвища концентрація озону (озоновий екран) має місце в одному із шарів атмосфери:

іоносфері;

+ стратосфері;

тропосфері;

екзосфері;

термосфері.

136. Невичерпними природними ресурсами є:

прісна вода, родючі ґрунти;

мінеральні корисні копалини;

чисте повітря;

+ сонячна енергія, енергія вітру, припливів;

рослини і тварини.

137. Межа витривалості виду згідно з законом екологічної толерантності Шелфорда – це:

зона нижнього песимуму;

зона верхнього песимуму;

зона нормальної життєдіяльності;

зона оптимуму;

+ діапазон від мінімального до максимального значень фактора, за яких вид здатний пристосуватись до зміни умов середовища.

138. Екологічні піраміди, які ніколи не бувають інвертованими (перевернутими) – це:

піраміда чисельності;

піраміда біомаси;

+ піраміда енергії;

піраміди чисельності та біомаси;

піраміди продуктивності.

139. Основна маса нітрогену (азоту) в біосфері накопичується у складі сполук:

газоподібні сполуки N₂, NH₃, NO₂, NO;

солі амонію;

нітрати та нітрити;

водні розчини солей амонію, нітрати, нітрити;

+ амінокислоти, нуклеїнові кислоти.

140. Первинну біологічну продукцію екосистем створюють особини трофічного рівня:

консументи І порядку;

консументи ІІ порядку;

+ продуценти;

редуценти;

консументи ІІІ порядку.

141. Виберіть приклад ланцюга живлення детритного типу (розкладання):

злаки – миша – сова;

+ перегній – ногохвістки – хижі комахи – синиці – соколи;

фітопланктон – зоопланктон – хижі членистоногі – риба – ссавці;

злаки – коник – жаба – лелека;

латаття – жук райдужниця – жаба – вуж.

142. Виберіть приклад первинної сукцесії:

вирубка – трав’яниста рослинність – чагарники – ліс;

+ алювіальні відклади – заплавна лука – сосновий бір;

згарище – трав’яниста рослинність – чагарники – ліс;

перелоги – бур’яни – степ;

самоочищення евтрофікованих водойм.

143. До ксерофітів належить:

береза;

сосна;

кокосова пальма;

+ алое;

банан.

144. Тропічний біом із переважанням трав’янистої рослинності за участі дерев (або чагарників) та з вираженою сезонністю розвитку має назву:

пустеля;

+ саванна;

прерія;

степ;

тундра.

145. Найвищий рівень шуму дають:

+ газотурбінні енергетичні установки;

легкові автомобілі;

типографії;

автобуси;

залізничний транспорт.

146. Кислотні дощі найчастіше формуються в районах:

інтенсивного розвитку сільського господарства;

мегаполісів;

+ розвитку гірничодобувної та металургійної промисловості;

рекреаційних зон;

поруч із АЕС.

147. Еврибіонтні організми – це організми:

+ з широким діапазоном пристосування;

з вузьким діапазоном пристосування;

у стані фізіологічного оптимуму;

у критичному стані;

з максимальною кількістю потомства.

148. Здатність організму витримувати певну амплітуду коливання фактора називають:

аутекологією;

+ екологічною валентністю;

екологічною нішею;

екологічними коливаннями;

екологічним оптимумом.

149. Вік біосфери складає:

2,3 млрд років;

+4 млрд років;

3 млн років;

6,7 млрд років;

150 млн років.

150. Сукупність тіл живих організмів, що населяють Землю поза залежності від їх систематичної належності, називають:

біогенною речовинною;

+ живою речовиною;

первинною речовиною;

вторинною речовиною;

біокосною речовиною.

151. Межі біосфери передусім зумовлені:

термодинамічною рівновагою;

+ полем існування життя;

наявністю кисню у атмосфері;

речовинно-енергетичним обміном;

станом метеорологічних умов.

152. Визначення: "Міграція хімічних елементів на земній поверхні й у біосфері загалом здійснюється під переважним впливом живої речовини" відносять до:

закону розвитку природної системи за рахунок навколишнього її середовища;

періодичного закону хімічних елементів;

природно-історичного закону;

+ закону біогенної міграції атомів;

закону внутрішньої динамічної рівноваги.

153. Багаторазову участь речовин у процесах, що протікають в атмосфері, гідросфері, літосфері, в тому числі у тих їх верствах, які надходять до біосфери, називають:

утилізацією речовин;

стратифікацією речовин;

+ кругообігом речовин;

локалізацією речовин;

іммобілізацією речовин.

154. Розрізняють наступні основні біохімічні колообіги: великий (геологічний) (1); середній (біогеологічний) (2); малий (біотичний) (3); загальний (4); частковий (5):

1, 2, 3;

4, 5;

1, 2, 3, 4, 5;

+ 1, 3,

1, 2, 3, 4.

155. Організми, які споживають частину поживних речовин, розкладаючи мертві тіла рослин і тварин до простих хімічних елементів, називають:

автотрофами;

продуцентами;

консументами;

+ редуцентами;

гетеротрофами.

156. Організми, які за допомогою механізму фотосинтезу виробляють органічну речовину, споживаючи сонячну енергію, вуглекислий газ, воду і мінеральні солі, називають:

гетеротрофами;

+ продуцентами;

консументами;

редуцентами;

деструкторами.

157. Визначте види екологічних пірамід – піраміда чисел (1); піраміда вікова (2); піраміда статево-вікова (3); піраміда біомас (4); піраміда інформації (5); піраміда енергій (6) та вкажіть правильну відповідь:

1, 2, 3;

1, 5, 6;

2, 4, 5;

3, 4, 5;

+ 1, 4, 6.

158. Кліматичні фактори для живих організмів:

сприяють рекреації й підтриманню нормального стану нервової системи людини;

визначають умови життя в будь-якому місці на землі;

+сприяють інформаційному обмінові між організмами й довкіллям;

впливають на газовий склад атмосфери;

всі відповіді правильні.

159. Теплокровні тварини – це організми, які:

не мають постійної температури тіла, тобто температура їх тіла змінюється залежно від температури навколишнього середовища;

+ незалежно від температури навколишнього середовища підтримують температуру тіла на одному рівні;

мають можливість підвищувати температуру тіла за постійної температури навколишнього середовища;

мають можливість зменшувати температуру тіла за простійної температури навколишнього середовища;

мають можливість змінювати температуру тіла за постійної температури навколишнього середовища.

160. Екологія вивчає:

будову рослин і тварин;

поширення рослин і тварин на Землі;

зв’язок організмів між собою;

+зв’язок організмів зі середовищем і взаємовідносини між ними та угрупованнями;

організацію життя на клітинному рівні.

161. Умови існування – це:

територія поширення виду;

місце проживання організму;

+сукупність життєво необхідних факторів, без яких організм не може існувати;

демоцен;

моноцен.

162. Система "особина-середовище" називається:

біоценоз;

елемент екосистеми;

+моноцен;

демоцен;

едотофон.

163. Середовищем для розвитку і життєдіяльності паразитів є:

ліс;

поле;

брудна вода;

+організм іншого виду;

атмосфера.

164. Зона толерантності організму лежить:

між зонами мінімуму і оптимуму;

між зонами оптимуму і максимуму;

+між крайніми точками мінімуму і максимуму;

поза зонами мінімуму і оптимуму;

у межах зони найкращого забезпечення організму життєво необхідними факторами.

165. Основоположником екології вважають:

Ж. Ламарка;

В. Сукачова;

Ю. Одума;

В.Вернадського;

+Е. Геккеля.

166. Дослідженнями дії факторів середовища на рівні особини виду займається:

зоологія;

фізіологія;

+аутекологія;

ефтрофологія;

біотехнологія.

167. Систему "біоценоз-середовище" називають:

моноценом;

біосферою;

+екосистемою;

демоценом;

зооценозом.

168. Сціофіти – це:

рослини, що ростуть на болотах;

рослини, що витримують незначне освітлення;

+тінелюбні рослини, що не можуть рости на відкритих сонячних місцях;

сонцелюбові рослини;

рослини пустель.

169. Система " популяція-середовище" називається:

зооценоз;

біоценоз;

біогеоценоз;

+демоцен;

екосистема.

170. Симбіоз – це:

випадкове поєднання одного виду організму з іншими;

тимчасовий зв’язок між організмами;

пригнічувальний вплив одного виду на інший;

+сумісне взаємовигідне тісне співіснування особин двох або більше видів;

нейтральні стосунки між організмами.

171. Акліматизація – це:

схрещування і виведення гібридних форм організмів;

впровадження в культуру деяких видів;

+пристосування організмів до нового середовища з новими умовами;

виведення нових видів;

зміна клімату під дією антропогенних чинників.

172. Біосферологія вивчає:

природні ландшафти;

рослинний і тваринний світ;

антропогені чинники;

+структуру, еволюцію і динаміку біосфери, місце в ній людини;

зооценози.

173. Чисельність популяції – це:

кількість особин, що народились і вижили;

+кількість особин, що населяють територію популяції;

кількість народжених та іммігрованих особин за рік;

кількість іммігрованих особин за рік;

кількість дорослих особин популяції.

174. Щільність популяції – це:

розподіл особин на території популяції;

ступінь освоєння території;

+кількість особин, що припадає на одиницю площі території;

кількість іммігрованих особин за рік;

насиченість території особинами популяції.

175. Екологічна народжуваність – це:

кількість особин, які могли б народитись за ідеальних умов;

кількість особин, що вижили після народження;

оптимальна кількість новонароджених;

+кількість народжених у реальних умовах;

максимальна можлива кількість новонароджених особин.

176. Екологічна щільність популяції – це:

+кількість особин, що припадає на одиницю площі доступної для заселення території;

максимальна кількість особин, що припадає на одиницю загальної площі території;

кількість особин, що припадає на одиницю загальної площі території;

населеність території особинами різновидових популяцій;

мінімальна кількість особин, що припадає на одиницю загальної площі території.

177. Вікова структура популяції – це:

співвідношення дорослих чоловічих і жіночих особин;

співвідношення молодих і старих особин;

кількість дорослих особин;

взаємозв’язки між особами популяцій;

+співвідношення особин різних вікових груп.

178. Демоцен – це система:

організм-середовище;

біоценоз-середовище;

+популяція-середовище;

екологічні фактори середовище;

біосферна система.

179. Термін "біоценоз" вперше запровадив:

Ю. Одум;

О. Гумбольдт;

+К. Мебіус;

Е.Гекель;

Ч. Елтон.

180. Розділ загальної екології, який вивчає біоценози – це:

аутекологія;

біосферологія;

соціоекологія;

+синекологія;

факторіальна екологія.

181. Плеоцен (біогеоценоз) – це:

група різних видів-середовище;

зооценоз-середовище;

+біоценоз-середовище;

популяція-середовище;

поодинокий організм-середовище.

182. Біоценоз – це:

+сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, які заселяють дану ділянку суші або водоймища і для яких характерні певні стосунки між собою і пристосованість до навколишнього середовища;

угруповання різних видів тварин певної систематичної групи;

група одновидових популяцій;

співіснування на спільній території різних видів рослин;

сукупність деревних рослин та звірів в одному лісі.

183. Зооценоз – це:

група різних тварин і паразитів;

сукупність видів тварин певного регіону;

сукупність видів водних і наземних тварин;

сукупність мікроорганізмів в 1 об’ємі ґрунту;

+сукупність видів тварин, що населяють певний біоценоз.

184. Фітоценоз – це:

різні види рослин певної місцевості;

представники однієї систематичної групи;

+види рослин, що спільно зростають в одному біоценозі й творять його основу;

види рослин одного ярусу;

види рослин нижнього ярусу лісового біоценозу.

185. Біотоп – це:

ділянка грунту біоценозу;

елемент рельєфу;

площа зайнята лісом;

біотичний потенціал території;

+територія біоценозу з більш-менш однорідними екологічними умовами.

186. Екотон – це:

межі біоценозу;

заселена ділянка біотопу;

+перехідна зона від одного виду біоценозу до іншого;

підземний ярус біоценозу;

ярус вертикальної структури біоценозу.

187. Продуцентами в екосистемі виступають:

рослиноїдні тварини;

хижаки, паразити;

бактерії-хемотрофи;

+автотрофні рослини і хемотрофні бактерії;

сапрофітні бактерії і тваринні-міксотрофи.

188. Термін "екосистема" запровадив:

В. Сукачов;

В. Вернадський;

Ч. Елтон;

В. Елленберг;

+А. Тенслі.

189. Графічне зображення трофічно-енергетичних зв’язків між компонентами екосистеми називають:

трофічним рівнем;

трофічною мережею;

+екологічною пірамідою;

екологічним конусом;

екологічним трикутником.

190. Пасовищний ланцюг починається:

+ із фотосинтезувальних зелених рослин;

із рослиноїдних тварин;

із деструкторів;

із редуцентів;

із консументів.

191. Основними продуцентами у водних біогеоценозах є:

різні види риб;

сукупність найпростіших тварин;

лише синьо-зелені водорості;

+зелені, бурі, червоні водорості та види фотосинтезувальних водних рослин;

різні види хижаків.

192. Згідно з правилом піраміди енергії на кожному трофічному рівні засвоюється:

50 % енергії корму;

30 % енергії корму;

+10 % енергії корму;

5 % енергії корму;

1% енергії корму.

193. Первинна продукція екосистеми (біогеоценозу) – це:

маса консументів І-го рівня;

маса рослин-консументів;

+маса органічної речовини, створена зеленими рослинами й хемосинтезувальними бактеріями за одиницю часу;

маса органічної речовини консументами різного порядку;

кількість засвоєної сонячної енергії редуцентами.

194. Межа біоценозу в основному визначається:

+межею фітоценозу;

популяційним полем;

елементом рельєфу;

особливостями біотопу;

градієнтом температури.

195. Термін "біогеоценоз" запропонував:

А. Тенслі;

Г. Морозов;

Ю. Одум;

+В. Сукачов;

В. Тішлер.

196. Біогеоценологія – це розділ екології:

що вивчає фітоценози;

що досліджує біотоп;

+ що досліджує біоценоз у зв’язку з абіотичним середовищем;

що вивчає фактори впливу на живі організми;

що досліджує динаміку популяцій.

197. Галузь екології, що вивчає біосферу, називають:

біогеографія;

біоценологія;

+біосферологія;

біосферознавство;

природознавство.

198. Термін "біосфера" вперше запропонував:

Тенcлі;

Ю.Одум;

+Б.Зюсc;

Сукачов;

В.Вернадський.

199. У біосфері виділяють такі геосфери:

фітосферу, атмосферу;

тверду оболонку, зоосферу;

+атмосферу, літосферу, гідросферу;

фоносферу, іоносферу;

ризосферу, біосферу.

200. Вологість повітря є чинником середовища:

+абіотичним;

антропогенним;

біотичним;

неантропогенним.

201. Тварини беруть участь у біотичному кругообігу речовин в якості:

автотрофів;

хемотрофів;

+консументів;

редуцентів;

деструкторів.

202. Організми, які під час своєї життєдіяльності мінералізують органічну речовину, називаються:

автотрофи;

хемотрофи;

хемосинтетики;

консументи;

+редуценти.

203. Рослиноїдні тварини займають у ланцюгу живлення трофічний рівень:

+перший;

другий;

третій;

четвертий.

204. Ділянку біосфери, взяту без живих компонентів, однорідну за своїми абіотичними умовами (приземний шар атмосфери, грунт, вода тощо), називають:

біогеоценозом;

біоценозом;

+біотопом;

екосистемою;

немає правильної відповіді.

205. Озоновий прошарок (озоносфера) знаходиться в прошарку
атмосфери як:

екзосфера;

мезосфера;

+стратосфера;

термосфера;

тропосфера.

206. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого обидві популяції одержують від асоціації вигоду, але ці стосунки не обов'язкові, називається: нейтралізмом; коменсалізмом; аменсалізмом; +протокооперацією; мутуалізмом. 207. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого зв'язок популяцій сприятливий для зростання й виживання обох, причому в природних умовах не одна з них не може існувати без іншої, називається: нейтралізмом; коменсалізмом; аменсалізмом; протокооперацією; +мутуалізмом. 208. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого одна з популяцій добуває вигоду з об'єднання, а для іншої це об'єднання байдуже, називається: нейтралізмом; +коменсалізмом; аменсалізмом; протокооперацією; мутуалізмом. 209. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого одна популяція несприятливо впливає на іншу, нападаючи безпосередньо на неї, але тим не менше сама залежить від об'єкта свого нападу, називається: взаємним конкурентним придушенням; аменсалізмом; +паразитизмом і хижацтвом; мутуалізмом;протокооперацією. 210. Тип взаємодії популяцій в угрупованнях, за якого асоціація двох популяцій не відбивається ані на одній з них, називається: +нейтралізмом; взаємним конкурентним придушенням; конкуренцією за взаємний ресурс; протокооперацією;мутуалізмом. 211. Співвідношення різних вікових груп у популяції називається: +віковою структурою; репродуктивним потенціалом; ємністю середовища; генетичним пристосуванням;

фізіологічним пристосуванням.

212. Загибель особин у популяції називається: віковою структурою; ємністю середовища; генетичним пристосуванням; +смертністю; фізіологічним пристосуванням. 213. Спроможність популяції до збільшення кількості називається: віковою структурою; ємністю середовища;+народжуваністю;генетичним пристосуванням; фізіологічним пристосуванням. 214. Пристосування видів до нових кліматичних умов називається: метеорологізацією; стратифікацією; саморегуляцією; +акліматизацією;

популяцією.

215. Гомеостаз – це: +сталість внутрішнього середовища організму; сталість зовнішнього середовища організму; відповідна реакція організму на зміну факторів довкілля; пристосовування організму до зміни навколишніх факторів; поведінкова константа організму. 216. Основні групи екологічних факторів: природні, первинні, вторинні;біосферні, екосистемні, біотичні; видові, групові, індивідуальні; +біотичні, антропогенні, абіотичні; абіобіотичні, біологічні, комплексні. 217. Фактори, рівень яких наближається до межі стійкості організму, називають: +лімітуючими; індивідуальними; біологічними; екосистемними; абіотичними.

218. Форми взаємодії та взаємовідносин живих організмів називаються:

груповими факторами; абіогенними факторами; антропогенними факторами; +біотичними факторами; вторинними факторами. 219. Форми діяльності людини, які впливають на живі організми безпосередньо або посередньо (за рахунок зміни середовища пробування), називаються: груповими факторами; +антропогенними факторами; вторинними факторами; абіотичними факторами; абіогенними факторами.

220. Розробка сучасної концепції біосфери належить:

+В.І. Вернадському;

+О.П. Фесуненку;

З.Ю. Одуму;

Ч. Елтону;

К. Мебіусу.

221. Компонент, який забезпечує саморегуляцію біосфери:

енергія Сонця;

живі організми;

+нежива природа;

літосфера;

гідросфера.

222. Парниковий ефект – це:

температурний показник температури у парнику;

+зростання температури гідросфери;

зростання температури атмосфери внаслідок збільшення вмісту парникових газів;

штучне підвищення температури у штучних екосистемах;

зростання температурного показника в штучних екосистемах.

223. Для визначення відносного ступеня толерантності, організми за відношенням до температури виділяють:

стеногідричні, евригідричні;

+стенотермні, евритермні;

стенофагні, еврифагні;

стеногаліні, евригаліні;

стеноойкні, евриойкні.

224. Для визначення відносного ступеня толерантності, організми за відношенням до їжі (поживи) розрізняють:

стеноойкні, евриойкні;

+стенофагні, еврифагні;

стеногаліні, евригаліні;

стенотермні, евритермні;

стеногідричні, евригідричні.

225. Для визначення відносного ступеня толерантності, організми за відношенням до місця проживання виділяють:

стеногідричні, евригідричні;

+стеноойкні, евриойкні;

стенофагні, еврифагні;

базофільні, евритрофні;

ацидофільні. базофільні.

226. Чисте і сухе повітря (приземного шару) являє собою суміш газів:

78.08% кисню, 20.95% азоту, 0.93% аргону, 0.03% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів;

20.95% азоту, 78.08% кисню, 0.03%аргону, 0.93% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів;

+78.08% азоту, 20.95% кисню, 0.93% аргону, 0.03% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів;

68.08% кисню, 20.95% азоту, 0.93% аргону, 0.13% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів;

28.08% кисню, 20.95% азоту, 5.93% аргону, 3.03% вуглекислого газу, 0.01% неону, гелію, метану, радону та інших газів.

227. Виділіть типи нейтрально-шкідливих взаємодій:

протокооперація, мутуалізм;

коменсалізм, синойкія;

+аменсалізм;

хижацтво;

симбіоз, співпраця.

Дата добавления: 2015-08-21