Причини Першої світової війни та цілі її учасників.

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА: хід военньїх дій і дипломатична боротьба

ПЛАНЬЇ СТОРІН І РОЗСТАНОВКА СИП

Суперечності між основньїмі державами, дозрівши їли на рубежі XIX-XX ст. і різко загострилися в першій десятиле-нення нового століття, вьівелі всю систему відносин між ними на грань войньї. Починаючи з 1910 р. учасники протистоять один одному коаліцій вступили в стадію безпосередньої під-готовки до війни. Бьілі скорректірованьї стратегічні планьї, різко увеліченьї асигнування на военньїе мети, осуществдялісь дополнітельньїе, до того ж дуже інтенсівньїе программьі; юору-вання. Прінятьіе в 1910-1912 рр.. новьіе законьї про військовий обов'язок, що збільшували терміни дійсної службьі і знижували прізьівной вік, дозволяли основних учасників майбутньої войньї протягом двох-трьох років різко збільшити чисельні-ність кадровьіх частин.Пересмотреньї бьши мобілізаціонньїе планьї, схемьі развертьіванія, вьідвіженія військ. Приймалися на озброєння і знергічно освоювалися новьіе образцьі військової техніки. Нарешті, Балканські войньї остаточно уточнили розстановку сил і в зтом районі Европьі, сприяли в значній мірі завершенню формування протистоячи щих коаліцій.

Найбільш конкретними і разработанньїмі бьши военньїе пла-ІІЬІ Гсрманіі. Утвержденньїй ще в 1905 р. план майбутньої виття ньї бьш сформульований Альфредом фон Шліффеном, начальни ком німецького Генерального штабу в 1891-1906 рр.. Основньїе чертьі плану Шліффена определялисьнеобходимостью для Герма-ванні вести війну на два фронти - проти Франції та Росії. Розуміючи складність борьбьі на два фронти, німецькі воєна чальники планували розгромити противників окремо. На першому зтап войньї наібольщую небезпеку представляла для Німеччини французька армія. Немцьі добре знали, що рус-ська армія, яка мала чісленньїм перевагою, може при ступити до актівньїм дій тільки через шість тижнів після обгявленія Росією загальної мобілізації. Таким чином, ста вилася завдання стрімкого, «блискавичного» разфома Фран-ції. Однак франко-німецька Фаніціо бьіла прікрьіта ли-нией долговременньїх укріплень, створювалися протягом багатьох років. Подолання лінії «фортець», а практично мощньїх укрепенньїх районів, расположенньїх по лінії Верден - Туль - Зпіналь - Бельфор, вдало расположенньїх на місць-ності, могло призвести до чрезмерньїм втрат, знекровити НЕ-мсцкую армію.

За планом Шліффена Западньїй фронт ділився на дві які-равньїе частини. Левьій фланг армії повинен бьіп складатися всього з 8 дивізій і займати всю сильно укріплену франко-гер-Манський Фаніціо протягом 275 км. Правьій фланг, склад-лявшего так назьіваемую «армію заходження», складався з 70 ди візій і повинен бьш постійно подпітьіваться новьімі соеди-нениями.Спираючись своїм левьім крьілом на укрепленньїй район Мец - Тіонвіль, праве крьшо армії заходження повинне бьіло зайняти Бельгію, порушивши нейтралітет зтой страньї, і, стрімко-тельно просуваючись по северофранцузской низовини, а затсм уздовж морського узбережжя, повернути північніше Руана на південно-вос-ток. У результаті німецька армія вьгходіла бьі до Парижу з заходу. Французька армія бьша бьі відкинута до укрепленньїм позиціям на річці Мозель, стиснута між Лотаринзький укреп-ленньїмі районами німців, Юрським горньїм масивом, швачок-царський Фаніціо і знищена. Заняття бельгійського і фран-цузского узбережжя практично знешкодило бьі Англію. Всі зто час російський фронт повинен бьіл утримуватися мінімальньїм кількістю німецьких частин і всією міццю австро-угорської армії. Після разфома Франції основна частина німецької армії бьіла бьі перекинута на Восточньїй фронт для совместньїх з австро-угорською армією дій проти Росії.

Участь войньї, таким чином, повинна бьіла зважитися на Західному фронті, на порівняно офаніченном просторі в мінімальний час. Німецькі военньїе вклали багато сил в технічну підготовку плану Шліффена. Прекрасно дисцип-лінірованная і відмінно підготовлена ​​німецька піхота пред складала собою фозную силу. Німецька армія мала подавши-ляющим перевагою втяжелой артилерії. Відмінно розробити конструкцію тана бьіла і система перекидання військ по железньїм дорогах. Однак безпосередньо до 1914 р. можливості успішної реалізації зтого плану знизилися. Зросла бойова міць російської армії зажадала посилення німецької фуппіровкі на Східному фронті. Навіть тимчасове вторгнення російських оойск в Сілезію фозіло Герма-ванні найтяжчими зкономических наслідками. Практичес ки зникла можливість войньї між Росією і Японією, що змусило бьі Росію распьіліть сільї. Австро-Угорщина не могла стримувати Росію навіть всієї моіцью своєї армії, оскільки частина її сил відволікав бьі Сербська фронт.

Чи не краще для Німеччини складьівалісь справи і на заході. Участь Йталіі у війні на боці Німеччини ставало все більш проблематичним, французьі могли без побоювань перебра-сьівать війська з південно-східної фаніцьі на головне направле-ня. Зрослий зкономических значення для Німеччини Зльзаса - Лотарингії і Рура, без которьіх ведення нею войньї бьіло практи-но невозможньїм, зажадало посилення лівого крьіла німець-кою армії, тобто прямого порушення плану Шліффена.

Керуючись зтім міркуваннями, наступник Шліффена фаф Г. Мольтке-молодший (племінник переможця французів у 1870-1871 рр..) Посилив левьій фланг. Якщо за первісним планом співвідношення сил правого і лівого флангів бьіло 7:1, то до 1914 р. - всього 3:1.

Фраіщузскін план, так назьіваемьій «план XVII», будувався на кількох ошібочньїх припущеннях. По-первьіх, вважалося, що німецькі армії будуть зосередженість уздовж франко-герман-ської фаніцьі. По-вторьіх, кількість конфронтуючих німецьких військ фубо занижувалося. У результаті план французів передбачають-ривал рішучу атаку в Лотарингії, де і зосереджувалися основньїе їх сільї.

Французький і британський Генеральньїе штаби розглядає-вали можливість наступу німецької армії через терито-рію Бельгії та Люксембургу. Однак при зтом не припускав значна глибина входження німців на територію Бель гии. Чи не бьілі предпрінятьі мерьі по зміцненню франко-Бельгия-ської граніцьі. Ні французи, ні англійці не збиралися пер-вьімі вторгатися до Бельгії, не бажаючи брати на себе по-літичні наслідки порушення бельгійського нейтралітету. Чи не бьіло передбачено ні використання бельгійської території, ні взаємодія з бельгійською армією. Слабо відпрацьовано бьіло і взаємодія між французами і англійцями (пере-кидка англійських військ на континент почалася тільки після початку войньї).

Стратегічний план російської армії також не відрізнявся біль-шой визначеністю. Російською-німецькому фронті припускаючи-лось зайняти Східну Пруссіто, переправитися через річку Віслу і заволодіти гирлом. Тим самим били бьі созданьї благопріятньїе предпосьілкі для дейсгвій з території Царства Польського навіть на берлінському напрямків (вмссте з тим російське командування не решапось повною мірою використати польський плацдарм, побоюючись за його політичну надійність). На іншому стратеги-зації напрямків ставилося завдання разфоміть австро-венгер-ські армії, зайняти карпатські перевальї, отсечьавстрійцам шляхи відступу на Краків.

Рядовий, унтер-офіцерський і молодший офіцерський склад кадрової російській армії не поступався потенційному супротивникові, проте вьісшій командний склад бьіл буквально заражений безьі ніціатівностью, нерішучістю. Головною проблемою бьіпа слабкість управління великими з'єднаннями. Сільї між гер-Манського та австрійським фронтами ділилися приблизно порівну, російське командування так і не зуміло вибрать напрямок глав-ного удару і погодити його з союзниками. Інший найсерйознішої слабкістю російською стороною била нерозвиненість зв'язку та коммуни-каций, насамперед железньїх доріг, поблизу передбачуваного театру воєнніх дєйствій.

Таким чином, стратегічні плани всіх без винятку сторін будувалися в розрахунку на швидкоплинну, маневрену війну. Переважна більшість політичних і воєнніх діячів по-лага, що збільшена зкономических взаємозалежність країн, їх інтегрованість у світову зкономіка не дозволять надовго порвати зв'язки між ними, що робить якщо не війну взагалі, то затяжну війну малоймовірною. Недостатньо уваги уделя-лось підготовці промьішленності до війни. Ошібочньїе расчетьі щодо характеру майбутньої войньї вели до появи нере альних норм постачання армій.

Плани бойової підготовки військ при всій їх тщательнос-ти ігнорували або дуже слабо учітьівалі зміни, свя • занньїе з переходом від раннього до зрілого індустріального об-ществу. При транспортуванні упор робився на железньїе доро ги, а в Росії та Австро-Угорщини чималу роль в постачанні армії грав і гужовий транспорт. Можливості, открьітьіе по-явищем автомобіля, літака, автоматичної зброї, ис-пользовапісь слабо. У всіх арміях, за винятком німецької, бракувало важкої артилерії. Ні в одній армії всерйоз не прорабатівалісь проблеми позиційної войньї, прорьіва устої-чівого фронту, глибокої оборони. Уроки англо-бурської, рус-сько-японської та Балканських воєн не бьііі должньїм чином ізученьї.

Терміни початку войньї неабиякою мірою визначалися готовий-ністю сторін. До 1914 р. Німеччина завершила свою програм-му переозброєння, включаючи створення дополнітельньїх железньїх доріг, які дозволяли в короткий термін перебрасьівать війська із Західного фронту на Восточньїй. Чи не било великим секретом, що Франція і Росія должньї бьіпі завершити аналогічньїе профаммьі на 1917 р. Таким чином, з німецькою точки зрснія співвідношення сил в 1914 р. било найкращим для Герман, а в дальнейшсм воно могло тільки погіршуватися. З іншого боку,

Англія бьііа відверто стурбована зростанням військово-морської могутності Німеччини. Хоча за колічсству верфей, по мощнос-ти суднобудівної промьішленності Англія набагато превос-ходила Німеччину, разрьів між ними скорочувався. Застосовуючи новьіе технології, немцьі будували свої крупньїе кораблі бь! "Стрей. Після завершення робіт з розширення Кільського каналу немцьі могли перебрасьівать свої самьіе крупньїе военньїе суду з Балтійського моря в Північне і звернувся, не піддаючи їх небез-ності. Принцип«двухдержавного стандарту», згідно з яким флот Британії повинен бьш дорівнювати двом наступним за нею по мощі флотам разом взятьім, перебував під загрозою. Зто обставина у все більшій мірі підштовхувало англій-ську зовнішню політику до пошуків рішучого вьіхода з англо-німецького конфлікту. До 1914 р. англійський флот ще зберігав перевагу над німецьким, надалі воно поса-но бьіло скорочуватися. У разі войньї британські адмірапьі могли рассчітьівать на перемогу на море, однак Англія не обла-дапа сухопутної армією, здатною завдати поразки Герма нії. В рамках Антанти зта завдання возлагапась на Росію і Францію.

Таким чином, провідні держави в кожній коапіціі розглядали 1914 як найбільш вьігодное для воєнного кон фликта час. Саме зта готовність до воєнному конфлікту обох сторін, протиріччя між которьімі у все більшій мірі визначали розвиток международньїх відносин початку XX в., Формувала всю совокупностьобстоятельств развертьівав-шегося кризи. Результат кризи в кінцевому рахунку визначався готовністю обох сторін до конфлікту і навіть прагненням до нього, небажанням шукати компромісу. У подібній обстановці справу бьшо лише за відповідним приводом.

Дата добавления: 2015-08-21