Війна по-революційному. Перемога Півночі. Завершення громадянської війни в США.

Вирішальною силою, що схилила уряд Лінкольна до революційних методів ведення війни, був народ. Хвилі незадоволення здіймалися на фронті і в тилу. Солдати були незадоволені методами ведення війни, її тактикою. Вони вимагали рішучого наступу. У ході війни, по суті, самочинно вирішувалося питання про рабство. Клич «Янкі йдуть!» Служив сигналом для втечі рабів. Тисячі негрів вже самі звільнили себе, вони стікалися до військових частин федеральної армії. Природно, що озброїти цих людей - означало завдати найбільш чутливий удар заколотникам. Істотні зміни відбулися в складі армії. Війна «вимивала» старих офіцерів-професіоналів, а вирослі нові кадри командного складу були демократичними за походженням і за духом. Зросла питома вага робітників у військах Півночі. Підраховано, що з кожної тисячі солдатів 423 були фабричні робітники і ремісники. Робочі організовували окремі полки з професій, самі вибираючи собі командирів.

Известия про поразки сіверян на фронті викликали бурю обурення і в тилу. У 1862 р. відбулися масові демонстрації і мітинги в багатьох містах від Мена до Каліфорнії. Натовпи народу громили редакції прорабовладельческіх газет.

Доля революції вирішувалася перш за все на полях битв. Південці закликали під рушницю 1,2 млн. чоловік, сіверяни - 2,8 млн. Все це вимагало мобілізації величезних матеріальних ресурсів. На третьому році війни стало відчутно позначатися перевагу економічного потенціалу Півночі. Продукція заліза і чавуну зросла з 300 тис. т в 1861 р. до 2 млн. т в 1866 р. Деякі досягнення техніки стали застосовуватися у військовій справі: телеграф, броненосні суду. Застосування жатки та інших машин дозволило не тільки заповнити нестачу робочих рук, а й збільшити продукцію сільського господарства. Іншу картину являв Південь. Відрізаний від усього світу, він став повертатися до примітивного натуральному виробництву. Раби замість бавовни вирощували хліб, овочі та виробляли тканини. Не вистачало зброї, боєприпасів, предметів першої необхідності.

Важливою новою рисою федеральної армії з'явилася участь в ній негрів. Після звільнення рабів в армію влилося 186 тис. негрів-солдатів, які були зведені в 160 окремих полків. Крім цього 250 тис. негрів було зайнято на фортифікаційних роботах. У перших же боях негри-солдати зарекомендували себе відважними бійцями.

Перехід до революційних методів ведення війни привів до корінного перелому в ході воєнних дій. На східному фронті в триденній битві біля Геттісберге в липні 1863 р. війська Конфедерації зазнали поразки. Тоді ж Північ здобув велику перемогу і на західному фронті. Грант узяв місто Віксберг, таким чином, весь потік річки Міссісіпі опинилося під контролем федеральних військ, а східна частина рабовласницької Конфедерації - ізольованою від західної.

Найбільш важкий удар по заколотникам був завданий «маршем до моря». У травні 1864 р. 60-тисячна армія генерала Шер-мана, ядром якої були досвідчені ветерани та робочі полки, вторглася з заходу в штат Джорджія. Армія Шермана, маневрена і ретельно підготовлена, рухалася трьома паралельними колонами, змітаючи все на своєму шляху. Тисячі рабів приєдналися до наступаючих військ.

Незабаром була взята Атланта - столиця штату і центр військової промисловості всього Півдня, а в грудні Шерман телеграфував Лінкольну з Савани, що він досяг моря. Територія рабовласницької Конфедерації була знов розрізана на дві частини. Здійснений план був схожий з запропонованим Марксом на початку війни, але до нього прийшли тільки після трьох років військових невдач.

Поки армія Шермана рухалася по Джорджії, Грант, що встав на чолі з-томакской армії, рушив на Річмонд. Столиця Конфедерації була взята лише після того, як до неї з півдня, від Савани, підійшли війська Шермана. 9 квітня 1865 під Аппоматтоксом капітулювала армія рабовласників під командуванням генерала Лі. Війна закінчилася.

Забувши про всяку обережність, сіверяни святкували перемогу, а п'ять днів після здачі південців, 14 квітня, Лінкольн був убитий актором Бутсом в театрі Форда у Вашингтоні.

Громадянська війна знищила рабство, вся повнота влади перейшла в руки буржуазії, були створені умови для розвитку капіталізму в сільському господарстві на Заході по фермерському шляху. Однак не всі завдання, що стояли перед другою Американської буржуазною революцією, були вирішені. Звільнені раби не отримали землі, цивільних і політичних прав, на Півдні збереглися плантаторські латифундії.

У першому періоді громадянської війни (І86І-І862 рр.) успіх був на боці Конфеде-рації. Перелом у ході війни наступив лише після того, як уряд А. Лінкольна видав кі-лька важливих законодавчих актів. У травні 1862 року уряд А. Лінкольна провів через конгрес Закон про гомстеди — «акт для забезпечення земельними наділами тих, що дійс-но оселяються на громадській землі, і для забезпечення нагороди солдатам». Згідно з цим законом кожна особа, що є головою сім'ї і якій виповнився двадцять один рік, яка є громадянином Сполучених Штатів, яка «ніколи не брала участі у війні про-ти Сполучених Штатів і не допомагала їх ворогам», мала право з 1 січня 1863 року на отримання земельної ділянки розміром не більше ста шістдесяти акрів (приблизно шіст-десят чотири гектари). Після сплати десяти доларів така особа вступала у володіння зазначеною кількістю землі, а після того, як вона жила і обробляла протягом п'яти років цю землю, вона одержувала патент на цю ділянку. Особи, які служили в армії чи флоті Сполучених Штатів протягом чотирнадцяти днів як добровольці або за мо-білзації, могли скористатися цим законом, коли їм ще не виповнився двадцять один рік..

Двадцять другого вересня 1862 року президент А. Лінкольн випустив Прокламацію про звільнення рабів. З першого січня 1863 року всі особи, які вважаються рабами в якому-небудь штаті або певній частині штату, населення яких буде в стані повстання проти Сполучених Штатів (в Прокламації наводився перелік таких штатів та графств), стають вільними і влада «визнаватиме і охоронятиме свободу згаданих осіб». Такі особи віднині можуть бути прийняті на військову службу Сполучених Штатів у гарнізони, на по-сти, кораблі і т.д. Ці акти вирішили головне завдання уряду А. Лінкольна — створення численної боє-здатної армії, залучення до армії значної кількості людей. Одночасно уряд видав закони про конфіскацію майна заколотників, увів загальну військову повинність, звільнив ар-мію Сполучених Штатів від прихильників Конфедерації, закрив реакційні газети і т.д. Усі ці заходи привели до корінного перелому в ході громадянської війни і забезпечили перемогу капіталістичної Півночі. Влітку 1863 року війська Півдня зазнали поразки у Пенсільванії та під Віксбергом на р. Міссісіпі. Їх територія була розчленована на дві частини. Влітку 1864 року було дося-гнуто вирішальних успіхів на Центральному фронті. На президентських виборах в листопаді 1864 року перемогу одержав А.Лінкольн. Переобрання Лінкольна означало для Конфедерації втрату останніх надій на компро-міс. Починаючи з весни 1865 року армія Конфедерації починає масово здаватися в по-лон. До 8 травня капітулювало близько 175 тисяч військових.

Але ще 14 квітня 1865 року в театрі “Форд” у Вашингтоні був смертельно поране-ний Лінкольн. Його убивця актор Буте був фанатичним прихильником рабства. З місця убивства злочинець зміг утекти, але згодом загинув у перестрільці з поліцією.

Громадянська війна привела до серйозних змін в економічній, політичній і правовій системі Сполучених Штатів.

Громадянська війна 1861-1865 років знищила на Півдні рабовласництво, ліквідувала останні залишки докапіталістичних соціальних структур, остаточно вирішила завдяки Гомстед-акту аграрне питання шляхом передачі раніш націоналізованих земель північ-ного заходу у власність фермерів. Остаточно утвердився так званий американський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві, коли основною фігурою стає капі-талістичний фермер. У цьому відношенні війна Півночі з Півднем може вважатися продо-вженням і завершенням буржуазної революції, що була розпочата війною за незалежність. За своїм характером це була радикальна буржуазно-демократична револю-ція. Громадянська війна залишила Південь у стані економічного і політичного хаосу. Щоб досягти нормалізації, протягом дванадцяти років вживалася низка заходів, що отримали назву «реконструкції Півдня». Штати розгромленої Конфедерації були постав-лені під контроль федеральних військ. Місце загальних судів зайняли військові трибу-нали. З обох палат конгресу були виключені представники Півдня. Особам, що бра-ли участь у заколоті, була заборонена політична діяльність. Негри після громадянської війни землю не отримали. Більше того, щоб забезпе-чити плантації робочою силою, парламенти південних штатів видали постанови, які отримали назву «Чорних кодексів». Відповідно до цих постанов негри, які не мали робо-ти і визнавалися «бродягами», каралися штрафом, а при його несплаті — примусовими роботами на плантаціях; неграм було заборонено займатися ремісництвом або торгівлею; негри, яким ще не виповнилося вісімнадцяти років, насильно віддавалися в «учнівство» білим господарям. Водночас конгрес прийняв 1865 року XIII поправку до Конституції, відповідно до якої в Сполучених Штатах «не повинні існувати ані рабство, ані підневільне слугуван-ня», окрім тих випадків, коли це є покаранням за злочин. Тим самим була скасована дія «чорних кодексів». Радикальне крило республіканської партії зуміло, всупереч позиції президента Джо-нсона, в червні 1866 року провести в Конгресі XIV поправку. Після її ратифікації необ-хідним числом штатів 28 липня 1868 року вона стала частиною конституції країни. “Особи народжені чи натуралізовані в США, вважаються громадянами США і тих штатів, в яких вони проживають”. Заборонено видання законів, що ущемляють права і привілеї громадян. Жодний штат не може позбавляти будь-кого життя, свободи і влас-ності. XIV поправка не поширювалась на індіанців, звільнених від сплати податків, але означала конституційне зрівняння в правах білого і чорношкірого населення. Щоправ-да, права негрів проголошувалися, але не гарантувалися. Незважаючи на ясні і зрозумі-лі вимоги XIV поправки, законодавчі збори штатів, а слідом за ними і Верховний суд США (1896р.) визнали, що рівність прав білих і кольорових повинна здійснюватись на основі принципу “роздільне, але рівне”, наслідком чого являлись закони і обмеження, включаючи різні школи, різні церкви, різні будинки для проживання і т.д. Тільки в 1954 році Верховний суд визнав формулу “роздільне, але рівне” такою, що протирічить конституції і відмінив її. Слідом за цим Верховний суд відмінив і інші правові обме-ження негрів і кольорових.

У 1870 року конгрес прийняв XV поправку до Конституції, яка в цьому ж році на-брала чинності. У ній записано, що право громадян Сполучених Штатів на участь у виборах не повинно заперечуватись чи обмежуватись залежно від раси, кольору шкіри чи колишнього рабського стану. Ці три поправки, прийняті після громадянської вій-ни, становлять другий цикл поправок, які доповнили Білль про права 1791 року.

Дата добавления: 2015-08-21