Політичний розвиток США наприкінці XVIII – першій половині ХІХ ст. Доктрина Монро.

Станом на 1823 рік відбулися значні зміни політичної ситуації у Західній півкулі. Значна кількість країн Латинської Америки здобувала незалежність від Іспанії.

Як наслідок, у США з'явилися певні побоювання щодо можливості європейської інтервенції для повернення повсталих колоній у склад Іспанської імперії після того, як було придушено революцію та реставровано правління Фердинанда VII у 1823 р. в Іспанії.

Крім того, існувало переконання, що вільні країни Латинської Америки будуть кращим торговим партнером, ніж чиїсь колонії.

На ситуацію вплинув той факт, що у 1821 р. російський імператор Алєксандр видав указ, у якому проголосив право Російської імперії на Тихоокеанське узбережжя США, і, відповідно, надав Російсько-американській компанії монопольне право на торгівлю у цьому регіоні.

Особливе занепокоєння викликала можлива небезпека колонізації росіянами територій Орегону - величезних малозаселених територій на Північному Заході. Також іще була досить свіжою пам'ять про англо-американську війну 1812 р.

Зрештою американці задумали попередити європейські країни про пріоритетні інтереси США у Західній півкулі. Проголосити нові принципи політики вирішили у тексті щорічного звернення президента до Конгресу, а не через дипломатичну кореспонденцію персонально для кожної європейської країни.

2 грудня 1823 року став одним із визначальних днів в історії американської зовнішньої політики.

В цей день п'ятий президент США Джеймс Монро виголосив сьоме звернення до Конгресу, у якому знайшли своє місце концепції, котрі стали відомими як "Доктрина Монро". Доктрина стала ідеологічною основою для нового політичного порядку для решти територій Америки та змінила роль Європи у Західній півкулі.

Доктрина декларувала існування двох сфер, котрі різко відрізнялися між собою типами політичних систем. У ній було проголошено принцип невтручання в справи одне одного.

Відповідно до принципів свободи та незалежності американські країни "не могли розглядатися як суб'єкти для колонізації будь-якою європейською державою".

При цьому США зобов'язувалися дистанціюватися від Європи, а саме не втручатися там у її політичні справи. Наприклад, на той момент існувала проблема допомоги грекам у боротьбі за незалежність від турків.

Уся Доктрина зводилася до трьох принципів:

- поділ на сфери впливу Америки та Європи,

- неколонізація (non-colonisation),

Дата добавления: 2015-08-21