Завдання

Бій відділення в обороні командир, як правило, організовує на місцевості, а якщо це неможливо - по схемі або на макеті місцевості.

Успішне виконання бойового завдання, яке поставлене відділенню, досягається: бойовою готовністю; своєчасним виявленням противника та знищенням його вогнем; рішучістю, активністю, безперервністю ведення бою та раптовістю дій; вживанням заходів щодо обману противника; умілим поєднанням вогню з просуванням і застосуванням маневру; постійною і чіткою взаємодією; умілими діями вночі та в інших умовах обмеженої видимості; бойовим забезпеченням та твердим управлінням підрозділами.

Порядок роботи командира відділення залежить від конкретної обстановки, одержаного завдання та наявності часу.

Командир відділення, одержавши бойове завдання, повинен зрозуміти завдання взводу, відділення, а також завдання сусідів, час готовності до виконання завдання, порядок і терміни його виконання; з'ясувати, де противник і що він робить, а також місця розташування його вогневих засобів; вивчити місцевість, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню; визначити завдання особовому складу і віддати бойовий наказ.

Після віддання бойового наказу командир відділення організовує підготовку відділення для виконання завдання: поповнення ракет, боєприпасів, технічне обслуговування БМП (БТР), виконання встановлених робіт щодо інженерного забезпечення, а потім перевіряє знання завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним для бою і доповідає командиру взводу про готовність відділення до бою.

Організуюче бій в умовах відсутності зіткнення з противником, командир механізованого відділення, з'ясувавши одержане завдання, зобов'язаний провести цілий комплекс заходів: вивести відділення на вказану позицію; організувати спостереження; вказати основну і запасну вогневі позиції для БМП (БТР), вогневі позиції кулеметникам, гранатометнику і місця стрільцям (основні і запасні позиції для гранатометників, протитанкових керованих ракетних комплексів); віддати бойовий наказ; організувати інженерне обладнання і маскування позицій; визначити відстань до орієнтирів, підготувати дані для ведення вогню вдень і вночі та скласти картку вогню.

Для спостереження за наземним і повітряним противником у відділенні призначається спостерігач. У ході бою спостереження за противником ведеться командиром та усім особовим складом відділення.

При постановці завдання спостерігачу вказується:

- орієнтири та кодовані (умовні) назви місцевих предметів;

- відомості про противника та свої підрозділи;

- місце для спостереження;

- сектор, район (об'єкт) спостереження, за чим спостерігати та на що звертати особливу увагу;

- напрямок імовірного польоту літаків (вертольотів) противника;

- порядок доповіді результатів спостереження, сигнали оповіщення. З БМП (БТР) в усіх випадках ведеться кругове спостереження.

Сектори спостереження призначаються залежно від розташування приладів спостереження, бійниць і розміщення особового складу.

Для того щоб вибрати вогневі позиції для БМП (БТР), а також кулеметникам, гранатометнику і місця стрільцям в умовах відсутності зіткненням з противником командир відділення має можливість вийти вперед і вивчити підступи до позиції відділення з боку противника, визначити види вогню на тій або іншій ділянці перед відділенням, як краще обладнати позицію в інженерному відношенні і які загородження мати перед переднім краєм.

Після цього командир механізованого відділення вивчає місця розташування кулеметів, гармат, танків та інших вогневих засобів старшого начальника, що розташовуються на позиції відділення, в її глибині або на флангах оборони відділення, їх завдання.

Уточнивши розташування і завдання вогневих засобів старшого начальника, командир механізованого відділення має змогу правильно організувати систему вогню свого відділення з тим, щоб надійно прикрити особливо небезпечний напрямок імовірних дій противника й одночасно не залишити не обстріляною жодної ділянки перед позицією відділення і на фланзі.

У результаті виконаної роботи командир відділення одержує можливість визначити найбільш доцільно основну і запасну вогневі позиції для кулемета, гранатомета, бронетранспортера й стрільців.

По закінченні цієї роботи командир механізованого відділення віддає бойовий наказ.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

1) орієнтири;

2) склад, положення та характер дій противника;

3) завдання взводу і відділення, позицію, смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; порядок спостереження і ведення вогню по наземних та повітряних цілях; місця на ділянках зосередженого вогню взводу, по яких вести вогонь відділенням;

4) завдання сусідів;

5) завдання особовому складу:

навіднику-оператору (кулеметнику БТР), кулеметникам і гранатометнику - основні та запасні вогневі позиції; старшому стрільцю та стрільцю - місця для стрільби, послідовність їх обладнання і зміни в ході бою; навіднику-оператору (кулеметнику БТР) і кулеметникам, крім того, - основний і додатковий сектори обстрілу з кожної позиції; механіку-водію (водію) - маршрут виходу на запасну (тимчасову) вогневу позицію, порядок спостереження та коректування вогню;

6) сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;

7) час готовності до оборони і заступника.

У обороні кожний солдат відділення зобов'язаний знати, де знаходиться противник, що він робить, чи є свої війська попереду, сигнали, встановлені командиром, коли необхідно вести вогонь самостійно і по команді командира відділення, де сусіди і куди вони ведуть вогонь, місце командира відділення і взводу, пункт боєпостачання і потайні шляхи до них, а також, де розташований медичний пункт батальйону.

Організуюче інженерне обладнання позиції відділення та її маскування, командир дає кожному солдату добове завдання по відриванню окопу і ходу сполучення, розчищенню сектору обстрілу та на спостереження, а також вказує, де і які матеріали повинні бути отримані для виконання інженерних робіт.

Якщо перед вогневою позицією є чагарник або високий рясний бур'ян, то необхідно його розчистити. Рекомендується частково вирубувати дрібний чагарник, підчищати (обрубувати) на великих деревах і кущах гілки, що звисають і мішають обстрілу і спостереженню. Вирубаний чагарник і обрубані гілки найкраще рівномірно розкидати по землі — вони будуть заважати просуванню піхоти противника. Головне -- перешкодити йому безшумно наблизитися до вогневої позиції відділення вночі. Розчищення необхідно робити так, щоб воно не було помітно для противника і не демаскувало позицію відділення.

Не можна вирубувати просіки від вогневої позиції в напрямку противника. Просіка демаскує вогневу позицію і місця вогневих засобів, отже, навіть при відмінному обладнанні і маскуванні позиція втратить свою цінність.

В умовах відсутності зіткнення з противником, розпорядженням старшого начальника для обладнання траншеї може бути використана інженерна техніка, а окоп для бронетранспортера може бути підготовлений вибуховим способом. Якщо траншея відрита землерийною машиною, командир організовує її дообладнання.

На позиції відділення спочатку відриваються одиночні (парні) окопи та окоп для БМП (БТР), потім одиночні (парні) окопи з'єднуються між собою в окоп на відділення, який доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті, крім того, посилюється одежею крутостей та з'єднується суцільною траншеєю з окопами сусідніх відділень; для особового складу обладнується перекрита щілина. Потім відриваються окоп на запасній (тимчасовій) вогневій позиції для БМП (БТР) та хід сполучення до неї. В окопі на відділення обладнується бліндаж, ніші для боєприпасів і проводяться інші роботи щодо його вдосконалення в бойовому і господарчому відношеннях з метою забезпечення тривалого перебування особового складу в обороні.

Невміло обладнаний окоп, замість укриття, може виявитися пасткою. У ньому воїн не знайде простору для маневру вогнем, а коли буде необхідно перейти в контратаку, він може заважати швидкому виходу з окопу.

Після організації інженерних робіт командир відділення складає картку вогню відділення, на яку наносить: орієнтири, їх номери, найменування та відстань до них, положення противника, позицію відділення, а командири гранатометного та протитанкового відділень - і положення механізованого підрозділу, якому вони придані; смугу вогню та додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), гранатометів і протитанкових керованих комплексів, основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції (крім сектора обстрілу ручного протитанкового гранатомета); позиції сусідів та межі їхніх смуг вогню на флангах відділення; ділянки зосередженого, а для гранатометного відділення і рубежі загороджувального вогню взводу та місця в них, по яких вести вогонь відділенням; загородження, розташовані поблизу позиції відділення, та ті, що прикриваються його вогнем (схема №11).

Схема № 11.

Користування карткою вогню значно полегшує командиру механізованого відділення управління вогнем. Командир швидко і точно може визначити необхідний приціл для ураження цілі, здійснити цілевказівки від орієнтира і поставити вогневе завдання, зосередити або розосередити вогонь, перенести його з однієї цілі на іншу.

Як ми зрозуміли, найбільш сприятливим фактором для заняття відділенням позиції, що відповідає вище перерахованим вимогам, є завчасне заняття оборони в умовах відсутності зіткнення з противником.

Проте, в ході бою, противник може змусити перейти до оборони на досягнутому рубежі, який не цілком відповідає для обладнання оборонної позиції відділення.

В цьому випадку під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир відділення організовує швидке захоплення і заняття позиції на вказаному рубежі, ставить завдання особовому складу, організовує спостереження, систему вогню, управління, взаємодію та інженерне обладнання позиції. Вогнева позиція БМП (БТР) вибирається в такому місці, щоб забезпечувалось потайне її розташування, прикриття вогнем особового складу відділення під час виконання ним робіт щодо інженерного обладнання позиції. Надалі командир відділення детально вивчає місцевість, уточнює завдання особовому складу та порядок взаємодії, а при необхідності й інші питання.

Якщо при швидкому захопленні вказаного рубежу виконання цього завдання буде не під силу відділенню і сусідам, то, за наказом старшого начальника, відділення під прикриттям вогню, у взаємодії з сусідами, може відійти на вигідний у тактичному відношенні рубіж і організувати на ньому стійку оборону.

Зміст постановки завдання особовому складу та організації спостереження був нами розглянутий вище.

Система вогню відділення повинна забезпечувати можливість ведення флангового, перехресного і зосередженого вогню перед фронтом, на флангах, у проміжках із сусідами.

При створенні оборони командир відділення повинен так організувати систему вогню, щоб вона забезпечувала ведення кругової оборони, а при використанні захисних, маскуючих властивостей місцевості й інженерних споруджень, підвищувала живучість вогневих засобів відділення.

Всім вогневим засобам повинні призначатися, крім основних, запасні вогневі позиції з метою їх переміщення і зосередження вогню в необхідному напрямку.

Ураження цілей механізованим відділенням здійснюється вогнем окремих вогневих засобів або зосередженим вогнем. Вогонь по напрямку може бути фронтальним (направленим до фронту цілі), фланговим (направленим у фланг цілі), перехресним (що ведеться з двох і більше напрямків по одній цілі).

Фронтальний вогонь ведеться перпендикулярно до фронту цілі. Він найбільш ефективний при обстрілі глибоко ешелонованої цілі й менш результативний при веденні вогню по розосередженій цілі, наприклад, піхоті, що наступає цепом.

Фланговий вогонь - вогонь, направлений у фланг цілі. Він, як правило, найчастіше використовується при веденні вогню з автоматичної зброї (особливо кулеметів по цепу противника, який наступає).

Перехресний вогонь - вогонь, що ведеться по одній цілі з двох і більше напрямків. Перехресний вогонь - найбільш дійсний вогонь, особливо при раптовому застосуванні, він може здійснити сильний психологічний вплив і завдати противнику великої втрати.

Зосереджений вогонь - це вогонь автоматів, гранатомета й озброєння бронетранспортера, що ведеться по одній цілі або частині бойового порядку противника. Зосереджений вогонь готується завчасно по важливих ділянках місцевості на шляху ймовірного наступу противника або по найбільш важливим цілям (групі цілей) для знищення їх вогнем високої щільності в короткий час.

Розосередження вогню застосовується, коли необхідно і можна уразити та знищити декілька цілей.

Система вогню в обороні ґрунтується на взаємодії усіх видів вогню перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.

Організовуючи вогонь в обороні, командир механізованого відділення будує його так, щоб, утворивши нездоланну вогневу смугу перед переднім краєм, завдати противнику значних втрат, знизити його наступальний порив, вирвати з рук ініціативу, підірвати психологічну стійкість і не допустити прориву оборони або обходу позицій відділення. Якщо ж противнику вдасться прорватися в глибину оборони або обійти відділення з флангу, особовий склад продовжує вести бій по його знищенню, навіть при повному оточенні.

Дії відділення по зосередженню, розосередженню і переносу вогню з однієї цілі на другу називаються маневром вогнем. Вміло маневруючи вогнем, командир відділення може знищити частинами переважаючого по силі противника.

Відділення організує вогонь у вказаній командиром взводу смузі. При цьому смуга вогню відділення повинна перекривати смуги вогню сусідніх відділень з таким розрахунком, щоб ніде не залишилося ділянок, які не прострілюються.

Крім смуги вогню, відділенню також вказується ділянка зосередженого вогню. Напрямок вогню стрільцям і сектори обстрілу кулеметнику повинні призначатися з таким розрахунком, щоб вони, перекриваючи один одного, створювали зони перехресного і флангового вогню по основному угрупуванню противника й одночасно прикривали своїм вогнем інженерні загородження перед переднім краєм.

Готовність системи вогню відділення визначається заняттям БМП (БТР) та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Управління вогнем є найважливішим обов'язком командира відділення. Воно включає: розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості й визначення черговості ураження; вибір виду зброї і боєприпасів, виду і способу ведення вогню (стрільби); цілевказання, подання команд на відкриття вогню або постановку вогневих завдань; спостереження за результатами вогню і його коректування; контроль за витрачанням боєприпасів.

Командир відділення управляє підлеглими командами, які подаються голосом, сигнальними засобами і особистим прикладом.

Разом з постановкою завдань особовому складу командир відділення відразу організовує взаємодію між вогневими засобами відділення, сусідами і засобами посилення по знищенню противника на дальніх підступах досяжності автоматичного вогню відділення, перед переднім краєм, при обході противником позиції відділення.

Організуюче взаємодію, командир відділення вказує систему загороджень перед позицією відділення, що організуються старшим начальником, сигнали оповіщення про появу піхоти і танків, сигнали відкриття і припинення зосередженого й інших видів вогню, способи цілевказання, а потім указує порядок дій відділення за сигналами оповіщення про радіаційну і хімічну небезпеку, про повітряний напад і про застосування противником запальних засобів.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником, інженерні роботи проводяться вручну, при цьому більшу частину роботи необхідно проводити в нічний час, а в районах, які не спостерігаються з боку противника, при ретельному дотриманні мір маскування - і вдень. Тому загальною вимогою до особового складу підрозділів є суворе дотримання маскування завжди й у всьому. Інакше кажучи, не допускати демаскування навіть на короткий час, тому що противник, виявивши один об'єкт і знаючи тактику наших підрозділів, може розкрити їх бойовий порядок і систему вогню.

Для відривання окопу однієї сили недостатньо, хоча вона й відіграє важливу роль. При обладнанні окопу можуть застосовуватися сокира, саперна лопата, лом та інший шанцевий інструмент. Все це обладнання солдат повинен добре знати і вміти його використовувати.

Недарма говориться: «Окоп - твоя фортеця, солдат». І це дійсно так. Сучасний бій насичений різноманітними засобами ураження. Тому окопатися в бою - це не значить ухилитися від бою, перечекати небезпеку, а, навпаки, зберегти себе для бою, для підвищення своєї бойової активності.

Вести успішно бій з противником, особливо проти танків, можна тільки з добре укріплених позицій. Отже, завдання командира відділення — добиватися безупинного поліпшення позиції відділення. Крім основної позиції кожний солдат відділення повинен обладнати запасну і фальшиву позиції. З однієї позиції солдат не повинен довго вести вогонь, її в бою треба змінювати, інакше солдат буде виявлений і знищений противником. Солдати відділення зобов'язані виявляти постійну пильність і готовність негайно застосувати свою зброю, особливо спостерігачі. Противник ніколи не повинен застати їх зненацька. Особлива пильність повинна виявлятися вночі, у присмерках і в тумані. Це найбільш сприятливі моменти для раптового нападу противника.

Дата добавления: 2015-09-03