Б). Бойові можливості відділення в обороні

Бойові можливості відділення в обороні складаються з вогневих і маневрених можливостей.

Вогневі можливості - це математичне очікування числа знищених цілей (об'єктів) противника або ступінь ураження противника, що протистоїть, яке складається з можливостей стрілецької зброї по знищенню живої сили і броньованих цілей противника вогнем гранатомета і ЕМП.

Маневрені можливості - це такі показники відділення, що характеризують ступінь його рухомості, спроможність здійснювати пересування за визначений час, а також розгортання і маневр у ході бою. У якості показника маневреності, зазвичай, приймається час, необхідний для здійснення тих чи інших дій.

Бойові можливості не є постійними показниками, вони залежать від укомплектованості особовим складом, озброєнням і бойовою технікою, рівня підготовки особового складу, а також від стану його морального духу, непохитної волі до перемоги, уміння командира управляти відділенням. Крім того, на бойові можливості значно впливає характер дій противника, умови місцевості, стан погоди, пора року і доби.

Розглянемо вогневі можливості відділення.

Боротьба з живою силою противника. Спочатку визначимо ширину фронту вогневого забезпечення відділення, що може бути розрахована по формулі

Шф = Ф + 1/2(П1 +П2),

де Шф - ширина фронту вогневого забезпечення відділення;

Ф - фронт позиції відділення;

П1 і П2 - розміри проміжків між сусідами.

Таким чином, Шф = 100 + 1/2 (50 + 50) = 150 м.

Знаючи бойову скорострільність зброї відділення, визначимо кількість куль, що випускається особовим складом відділення за хвилину.

Для ведення вогню відділення має 4 автомата АК-74,1 кулемет РКК-74, 1 ККТ. Бойова скорострільність цієї зброї, як відомо, складає: кулемет ККТ - 250, РКК-74 -150, автомат АК-74 -100 пострілів за хвилину. Таким чином, відділення може зробити (250 + 150+ 4x100 = 800) 800 пострілів за хвилину. Знаючи ширину фронту вогневого забезпечення, можна розрахувати щільність вогню відділення, для чого необхідно загальну кількість куль розділити на фронт вогневого забезпечення (800: 150 = 5), у результаті чого одержимо 5 куль за хвилину на 1 м фронту.

Досвід минулих війн і навчань показує, що в результаті вогневої підготовки противника може бути виведено з ладу до 30% нашого особового складу й озброєння. Отже, з урахуванням втрат, відділення може випустити 560 куль за хвилину. Щільність вогню складає (560:150 = 4), 4 кулі на 1м фронту за одну хвилину.

На фронті оборони відділення може наступати до 2 відділень противника. При веденні вогню лежачи (стоячи з упору), з автомата, ручного кулемета на відстані 300 м для ураження однієї цілі потрібно біля 4 набоїв, а при веденні вогню на ходу для рішення цього завдання необхідно біля 25 набоїв. Звідси слідує, що ефективність вогню відділення в обороні майже в 6 разів вище, ніж у наступаючих.

Досвід минулих війн та локальних конфліктів показав, що для відбиття атаки піхоти противника, ті, хто обороняються, повинні створити щільність вогню перед фронтом оборони і на флангах не менше 3-5 куль на 1 м фронту. Така щільність забезпечує 50% знищення піхоти противника, що атакує та приводить до зриву його атаки.

Таким чином, механізоване відділення в обороні здатне відбити стрілецькою зброєю атаку двох механізованих відділень противника та обороняти позицію до 100 м по фронту.

Боротьба з танками противника, що атакують. Відділення наявним ручним протитанковим гранатометом РПГ-7 і озброєнням БМП здатне успішно вести боротьбу з танками противника, що атакують. На фронті вогневого забезпечення відділення може наступати до двох танків противника.

Розрахунок можливостей по боротьбі з танками ґрунтується на використанні коефіцієнтів бойової ефективності. Для БМП він дорівнює 2,0, а для РПГ-7 - 0,3. Таким чином, відділення здатне знищити (1 БМП х 2,0 + 1 РПГ-7 х 0,3 = 2,3) до двох танків противника.

З досвіду минулих війн та локальних конфліктів відомо, що для зриву атаки достатньо знищити 50% танків противника, що атакують.

Правильна організація оборони, висока військова майстерність і ініціатива сприяють у складних умовах стійкості й мужності в оборонному бою.

Так, в історичній Сталінградській битві купка гвардійців мужньо обороняла окремий будинок, названий в майбутньому «Будинок сержанта Павлова», перетворивши його в недоступну фортецю для ворога. Сотні озлоблених атак піхоти і танків противника, підтриманих масованими ударами авіації та артилерії, відбили радянські гвардійці.

«Будинок Павлова» став символом незламної стійкості, мужності і героїзму радянських людей, ідейно переконаних у правоті своєї боротьби.

Велика Вітчизняна війна знає безліч прикладів, коли підрозділи, що значно поступалися по силі противнику, успішно утримували важливі рубежі, завдаючи йому поразку.

Аналіз цих дій показує, що успіх, як правило, сприяв тим підрозділам, які відрізнялися від інших витримкою, стійкістю та завзяттям при відбитті атак противника, їх високим моральним духом; майстерно організованою обороною і системою вогню; безперервною розвідкою противника; ретельним маскуванням вогневих позицій; умілим використанням вигідних умов місцевості, її інженерним обладнанням і застосуванням несподіваних для противника способів ведення бойових дій; виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; всебічним забезпеченням і підготовкою особового складу до довготривалого ведення бойових дій, в тому числі і в умовах повного оточення.

Але, якщо командир підрозділу, що обороняється, не враховував хоча б один із вище перерахованих критеріїв стійкості оборони, підрозділ втрачав перевагу перед наступаючими, якою він володів ще до початку бою, і як результат - поразка.

Дата добавления: 2015-09-03