Бойовий порядок та бойові завдання відділення в наступі, засоби посилення

Наступ проводиться з метою розгрому (знищення) противника і оволодіння важливими районами (рубежами, об'єктами) місцевості. Він полягає в ураженні противника всіма засобами, які є, рішучій атаці, стрімкому просуванні підрозділів в глибину його бойового порядку, знищенні та полоненні живої сили, захопленні озброєння, техніки та намічених районів (рубежів) місцевості.

Наступ повинен проводитися з повною напругою сил, у високому темпі, неспинно, вдень і вночі, у будь-яку погоду, при тісній взаємодії штатних, приданих і підтримуючих підрозділів. Це досягається вмілим застосуванням всіх наявних сил і засобів, своєчасним використанням результатів вогневого ураження, швидким подоланням загороджень і вмілим поєднанням дій у бойовому і передбойовому порядках із широким використанням способів пересування на полі бою і захопленням з ходу рубежів (об'єктів), умілим використанням місцевості для маневру з метою швидкого виходу на фланги та в тил противнику, проведенням рішучих атак, своєчасним і постійним уточненням (постановкою) завдань підрозділам і забезпеченням їх в ході бою.

В залежності від завдання, яке виконується, характеру місцевості, дій противника та інших умов обстановки, механізоване відділення може наступати в пішому порядку (узимку на лижах), на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) або десантом на танках. При діях у пішому порядку відділення наступає на фронті до 50 м.

Наступ на противника, який обороняється, здійснюється з положення безпосереднього зіткнення з ним або з ходу.

Наступ на противника з положення безпосереднього зіткнення з ним відділення починає із вихідного положення в заздалегідь створеному бойовому порядку. Вихідне положення займається відділенням у ході перегрупування із положення оборони або з одночасною зміною підрозділів, що обороняються.

До початку наступуз положення безпосереднього зіткнення з противником, відділення потай займає вихідну позицію. У вихідному положенні особовий склад механізованого відділення, як правило, розташовується в траншеї, а бойова машина піхоти (бронетранспортер) — на вогневій позиції поряд з траншеєю на віддаленні до 50 м або в глибині вихідного району разом з іншими машинами взводу. Із зайняттям вихідної позиції відділення готується до відбиття можливої атаки противника.

Перед наступом з ходу відділення потай займає вказане командиром взводу місце у віддаленому від оборони противника вихідному районі з'єднання (частини). Розгортання в бойовий порядок для наступу здійснюється в ході висування на рубіж переходу в атаку. У вихідному районі відділення знаходиться в постійній готовності до відбиття можливого нападу противника.

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах), і танкового взводу складається із бойової лінії бойових машин з інтервалом між ними до 100 м та засобів посилення, які діють у бойовій лінії або поза нею.

Бойовий порядок механізованого взводу, що наступає на бойових машинах піхоти,

і танкового взводу в наступі (варіант)

Бойовий порядок механізованого відділення, яке наступає в пішому порядку, складається із цепу з інтервалом між солдатами 6-8 м (8-12 кроків) і бойової машини піхоти (бронетранспортера). Для зручності ведення вогню та кращого використання місцевості солдати в цепу можуть висуватись трохи вперед або вбік, не порушуючи загального напрямку фронту наступу цепу і не заважаючи діям сусідів. Бойова машина піхоти (бронетранспортер) діє за цепом відділення, на його фланзі або безпосередньо в цепу.

Бойовий порядок механізованого відділення, що наступає в пішому порядку (варіант)

Для ведення бою в траншеях, ходах сполучення, у лісі, горах, під час виконання завдань в глибині оборони противника, а також для кращої взаємодії у відділенні завчасно в ході наступу можуть створюватися бойові групи (“двійки та “трійки”). При цьому інтервал між бойовими групами (“двійками” та “трійками”) може бути 15-20 м, а між солдатами – 3-5 м. Під час ведення наступу на місцевості, яка забезпечує вогневу підтримку між бойовими групами (парами), вони переміщуються по черзі під прикриттям вогню сусідніх груп, які висунулися на вказаний командиром відділення рубіж, бойова група (пара) готується для ведення вогню і прикриває висування групи (“двійки”, “трійки”), яка залишилася.

Для зручності ведення вогню і кращого використання місцевості (місцевих предметів) солдати в бойовій лінії можуть висуватися вперед або зміщатися вбік,не порушуючи загального фронту наступу і не заважаючи діям сусідів. Бойова машина піхоти (бронетранспортер) діє за бойовою лінією відділення, на її фланзі або безпосередньо в бойовій лінії.

Механізованому відділенню в наступі вказуються об'єкт атаки і напрямок продовження наступу. Під час постановки бойового завдання по радіо відділенню може бути вказаний тільки напрямок продовження наступу. Об'єктом атаки механізованого відділення, як правило, є противник в окопах або в інших фортифікаційних спорудженнях опорного пункту, а також окремо розташовані на напрямку наступу танки, гармати, кулемети та інші вогневі засоби противника. З оволодінням визначеним об'єктом атаки відділення продовжує невпинний наступ в зазначеному напрямку, в ході якого йому ставиться нове бойове завдання.

Перед атакою механізованих та танкових підрозділів проводиться вогнева підготовка атаки, а в ході наступу — вогнева підтримка атаки і вогневе супроводження наступу підрозділів в глибині.

Бойова машина піхоти може виділятися для знищення вогневих засобів противника, які спостерігаються, стрільбою прямою наводкою в ході вогневої підготовки атаки.

Атака полягає в стрімкому і безупинному русі танкових та механізованих підрозділів у бойовому порядку в поєднанні з інтенсивним вогнем з танків, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), а по мірі зближення з противником і з інших видів зброї з метою його знищення.

Під час атаки в пішому порядку особовий склад механізованого відділення діє в цепу безпосередньо за бойовою лінією танків на віддаленні, яке забезпечує його безпеку від розривів снарядів своєї артилерії і підтримку просування танків вогнем стрілецької зброї. Безпечне віддалення від розривів снарядів своєї артилерії складає: для танка — 200 м; для бойової машини піхоти (бронетранспортера) — 300 м; для особового складу, який атакує противника в пішому порядку, — 400 м. Бойові машини піхоти (бронетранспортери) в цьому випадку, використовуючи складки місцевості, стрибками від рубежу до рубежу (від укриття до укриття) просуваються за своїми відділеннями на віддаленні, що забезпечує надійну підтримку вогнем своєї зброї танків та особового складу, який атакує, а бойові машини піхоти із стабілізованим озброєнням — безпосередньо в цепу відділень.

Після спішування особового складу в бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) залишаються навідники-оператори (кулеметники бронетранспортерів), механіки-водії (водії) та заступник командира взводу, які вогнем озброєння бойових машин підтримують бій своїх підрозділів.

Атака на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) застосовується коли оборона противника надійно подавлена зі знищенням більшої частини його протитанкових засобів, а також під час наступу на поспішно зайняту оборону.

Під час атаки на бойових машинах піхоти (бронетранспортерах) механізоване відділення на БМП просувається за танками на віддаленні 100-200 м.

При бездоріжжі, наявності глибокого снігового покриття та в деяких інших випадках, особовий склад механізованих підрозділів може атакувати противника на окремих ділянках десантом на танках.

З одержанням бойового завдання командир відділення організовує наступ.

У бойовому наказі на наступ командир відділення вказує:

- орієнтири;

- склад, положення і характер дій противника, зображення переднього краю оборони і місця розташування його вогневих засобів;

- завдання взводу та відділення (об'єкт атаки і напрямок продовження наступу);

- завдання сусідів, танка, за яким буде наступати відділення, його номер (пізнавальний знак), а також порядок використання вогню артилерії та інших вогневих засобів;

- завдання особовому складу:

всьому особовому складу — місце і порядок спішування, місце кожного солдата в цепу відділення, порядок подолання загороджень і перешкод;

навіднику-оператору (кулеметнику бронетранспортера), кулеметнику і гранатометнику, а при необхідності і решті особового складу — цілі для ураження і порядок ведення вогню;

механіку-водію (водію) — напрямок, порядок руху в атаку, подолання загороджень і перешкод.

- сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;

- час готовності до наступу і заступника.

Бойовий наказ командир відділення віддає на місцевості, а при неможливості — по схемі (на макеті місцевості) і уточнює бойове завдання на місцевості під час висування до рубежу переходу в атаку або з початком атаки.

Висновок: Вибір варіанту побудови бойового порядку залежить від багаьох факторів: бойового завдання, місця в бойовому порядку, наявності сил і засобів, рівня підготовки особового складу та наявності досвіду бойових дій, укомплектованості та характеру оборони противника, місцевості тощо. При розвитку наступу в глибині оборони противника шикування відділень в бойовому порядку може бути найрізноманітнішим. Успіх у наступальному бою залежить у тому числі і від уміння командира вибирати найбільш доцільний варіант побудови бойового порядку у конкретній обстановці та своєчасно і гнучко перебудовувати його при змінах обстановки.

Дата добавления: 2015-08-21