Методи дослідження і графічного моделювання будови окремих об’єктів земної кори

Еволюція геологічного картування тісно пов’язана з розвитком усіх галузей геологічних знань, гірничої справи та багатьох природних наук. Зараз складається більше 40 видів геологічних карт різного змісту і масштабів. Деякі прототипи карт з’явились більше 250 років тому, а сучасні види геологічних карт − зовсім недавно. Безсумнівно, геологічне картування буде розвиватися й в майбутньому. У зв’язку із застосуванням нових методів вивчення глибинних надр Землі, дистанційних методів дослідження з використанням новітніх даних інших наук, вони будуть змінюватися.

Перші прототипи геологічних карт або планів на папірусі, де були зазначені золоторудні родовища і місце їх розробок, знайдено в Єгипті і датуються ХІІІ ст.. до н.е. Аналогічні археологічні знахідки на бересті виявлено при вивчені уральських гірничих розробок. У кінці ХVІ ст.. Д Оуен показав на географічній схемі Південного Уельса відслонення кам’яного вугілля у вапняках у вигляді вузької смуги. Вважається, що перша примітивна геологічна карта була складена М.,Лістером наприкінці ХVІІ ст.. На ній було показано нахил шарів «ззовні вниз». Карта Д. Аубрея, яка була складена в той же час для території Англії, містила інформацію про виходи гірських порід і мінералів. На цих перших дуже схематичних картах були показані окремі ізольовані виходи порід у вигляді точок, смуг або плям.

Справжні геологічні карти, які ґрунтувалися на розповсюдженні гірських порід на місцевості та послідовності їх нашарування з намаганням розчленування порід за віком на основі знахідок фауни і флори, почали зявлятись лише з початку ХІХ ст.

Застосування палеонтологічного методу відкрило нову епоху в геологічному картуванні. В 1796-1799 рр. В. Сміт, при складанні геологічної карти Англії, розташував на ній шари порід у стратиграфічній послідовності і вказав місце знаходження скамянілих решток різного віку. Він встановив, що визначення складу органічних решток дає змогу пояснити послідовність верств, яка відповідає хронологічному порядку формування їх на дні моря. У середині ХІХ ст. в різних країнах зявились зведені геологічні карти з біостратиграфічним розчленуванням осадових порід, виділенням границь шарів і інтрузивних порід. Застосування перших основ тектонічного аналізу дозволило виділяти на геологічних картах складчасті та розривні порушення і показати їх співвідношення.

Рішення ІІ сесії (1882 р.) Міжнародного геологічного конгресу про прийняття єдиної Міжнародної стратиграфічної шкали з показом вікових індексів і розмалюванням усіх стратиграфічних підрозділів земної кори значно вплинило на вигляд геологічних карт. Для геологічних карт першої половини ХХ ст. характерно використання багатьох нових методів вивчення земної кори: геохімічних, геофізичних, і аерогеологічних. У багатьох країнах з середини ХХ ст.. почалось складання кондиційних державних карт масштабу 1: 1 000 000 і більш детальних.

Сучасний етап геологічного картування характеризується застосуванням традиційних класичних стратиграфічно-структурних методів у комплексі з новими точними методами. В основі розкриття будови глибинних частин Землі лежить тектонічний аналіз із використанням матеріалів глибинного картування в комплексі з математичними методами ГІС-технологій обробки геологічної інформації. Завдання геологічного картування в сучасний період − вдосконалення сучасних та створення нових більш ефективних методів глибинного картування не тільки земної кори, але й літосфери в цілому, оскільки з астеносфер ним шаром, верхньою мантією і нижніми частинами земної кори повязуються найважливіші тектонічні і рудо утворюючі процеси.

Стабільний та прискорений розвиток народного господарства України вимагає прискореного залучення до промислового виробництва багатих природних ресурсів, предусім паливно-енергетичних. Необхідно здійснити заходи по виявленню нових родовищ нафти і газу в перспективних районах і на континентальному шельфі Чорного та Азовського морів. Необхідно також розширити сировинні бази діючих гірничо-видобувних підприємств, посилити пошуки і розвідку нових корисних копалин, особливо тих, що мають стратегічне значення. Виконання цих важливих завдань неможливо здійснити без детального геологічного картування.

Дата добавления: 2015-08-09