Тектонічні карти.

На тектонічних картах, перш за все, показують форми залягання, час і умови утворення структурних елементів земної кори різних порядків. Передусім на них повинні бути виділені основні структурні елементи − складчасті області та платформи. Складчасті споруди потім діляться на структурні поверхи. Кожний із цих поверхів відповідає певному тектонічному етапу розвитку геосинклінальних областей і складається групою окремих формацій, переважно відокремлених від вище- і нижчезалягаючих формацій регіональними неузгодженнями. Складчасті споруди кожного із структурних поверхів потім розчленовуються на антиклінорії і синклінорії (рис. 23.5), які, в свою чергу, групуються в мегантиклінорії і мегсинклінорії. У складчастих областях можуть виділятися структури заключної стадії геосинклінального розвитку – серединні масиви, між гірські западини і крайові прогини, а також зони глибинних розломів і вулканічні пояси. У кожному із названих вище структурних елементів вказуються складки, розриви, флексури тощо. Зображення складок переважно проводиться за допомогою осьових ліній. На осях антиклінальних складок потовщеними лініями вказуються напрямки занурення шарнірів.

Важливе значення у межах складчастих областей мають інтрузивні масиви. Необхідно домогтись відображення на тектонічній карті положення інтрузивних масивів, встановлення їх форми (батоліт, лаколіт, шток та ін.) і зв’язки з тектонічними структурами, в яких вони розміщуються. Як і на геологічних картах, інтрузивні породи показуються з розподілом за віком і складом. Уявлення про послідовність утворення інтрузій дає їх належність до різних структурних поверхів складчастих областей.

У межах платформи та тектонічній карті виділяється тільки два структурні комплекси – складчастий фундамент і платформний чохол. Складчастий фундамент розчленовується у відповідності з принципами розчленування складчастих областей. Платформи, в цілому, діляться на щити і плити. У платформному чохлі послідовно можуть виділятися антеклізи, синеклізи, авлакогени, вали, флексури, окремі складки і розриви, соляні структури тощо. При зображенні складок і флексур у платформному чохлі переважно застосовується страто ізогіпси або наносять зведені контури, які відображують форму і розміри складок.

На загальних тектонічних картах виділяють тільки основні структурні елементи з вказівкою тектонічних режимів і часу формування. На регіональних картах зображуються особливості структури певних районів. Структурні форми на тектонічних картах виділяють границями або показують ізогіпсами покрівлі чи підошви маркуючи горизонтів та поверхні неузгодження показують границями між різними комплексами.

Дата добавления: 2015-08-09