Вплив соціальних та історичних чинників на динаміку масових настроїв.

(Ответы все в куче, так как конкретно по каждому вопросу информации нет. Но, прочитав это, все становится ясно и можно ответить на вопрос.)

МАССОВЫЕ НАСТРОЕНИЯ - особые психические состояния, каждое из которых можно определить как однородную для достаточно большого множества людей субъективную реакцию, отражающую удовлетворенность политическими условиями жизни; оценку возможностей реализации социально-политических притязаний; стремление к изменению условий ради осуществления притязаний. Субъектом массовых настроений является общность людей, объединенных единым переживанием. Развитие настроений носит циркулярный характер.

Масові політичні настрої – це однорідна для досить великої кількості людей складна сигнальна реакція, що відбиває задоволення або незадоволення загальними соціально – політичними умовами життя, я також суб’єктивну оцінку можливості реалізації соціально – політичних домагань.

Виникнення масових політичних настроїв пов’язане із взаємодією двох факторів: 1) об’єктивного, предметного (реальна дійсність), і 2) суб’єктивного (різні уявлення людей про реальну дійсність, різні її оцінки у світлі інтересів і потреб).

Розвиток масових політичних настроїв, як правило, носить циркулярний характер, що нагадує своєрідне «емоційне кружляння»: ті самі настрої, що мають загальну основу (звичайно, саме незадоволені соціально – політичні домагання) відтворюються за визначеним циклом знову і знову. Цикл розвитку масових настроїв, зазвичай, включає п'ять основних етапів: від зародження настроїв – через їхнє нагромадження і кристалізацію – до максимального підйому, що виявляється в політичних діях – потім до спаду настроїв, а в останньому випадку, протягом часу – до нового підйому. Суб’єктом політичних настроїв є маса як сукупність людей, згуртованих загальними переживаннями.

Зароджуюча в окремих групах і стратах, настрої надзвичайно швидко поширюються і самі формують масу як свого суб’єкта. Так, наприклад, у ході революцій «робоча маса» може швидко перетворитися на масу – «більшість всіх експлуатованих». Особливо яскраво це виявляється в ході радикальних політичних змін, політичних криз. У більш спокійних ситуаціях, коли в межах політичної системи функціонують різноманітні не надто виражені настрої, їхній суб’єкт представлений відносно локально. У найбільш конкретному вираженні – у виді юрби.

До основних функцій масових політичних настроїв необхідно віднести:

1. Функцію суб’єктивного забезпечення динаміки політичних процесів. Дана функція здійснюється через політико-психологічну підготовку, формування і мотиваційне забезпечення політичних дій досить великих людських спільнот.

2. ^ Функцію формування суб’єкта потенційних політичних дій.

3. Функцію ініціювання і регуляції політичної поведінки за допомогою відповідних варіантів настроїв (наприклад, що ведуть до модифікації політичної системи).

4. Функцію стратегічної політико-психологічної оцінки (формується довгострокове відношення до політичної реальності, спосіб її осмислення).

У загальному виді, під масовим політичним рухом розуміється поява і широке функціонування таких політичних сил, що намагаються змінити існуючі умови життя в суспільстві або закріпити їх шляхом впливу на політичні інститути або ж шляхом широкої боротьби за владу. Рух – це завжди якесь спільне прагнення людей до реалізації загальної мети. Основою для появи такого масового прагнення є наявність визначених масових політичних настроїв. Ліворадикальні рухи вбачають перспективи виходу в досягненні нових, ще більш високих домагань, яким підкоряють свою поведінку, спрямовуючи її на заперечення минулого і руйнування існуючого порядку заради якогось бажаного майбутнього. Для того, щоб подібні настрої стали масовими, звичайно необхідно, по – перше, щоб розрив домагань і реальності був очевидний, а по – друге, не залишав надій на швидке поліпшення ситуації. Масові настрої такого роду, звичайно, спрямовані в майбутнє, обґрунтовуючи необхідність радикальних дій новими домаганнями або новими можливостями реалізації потреб («…хто був ніким, той стане всім»).

Масові настрої, що лежать в основі реформістських рухів, формують суб’єкт політичного поводження особливого роду – суб’єкт відносної політичної стабільності. За своєю політико-психологічною суттю - це еволюційні рухи: дії, залучених до них мас спрямовані звичайно на поступове удосконалювання соціально – політичної системи при збереженні її в цілому, стабільному стані. Особливостями настроїв, що лежать в основі реформістських рухів, є, по – перше, помірковано – негативна оцінка реальної ситуації, а по – друге, настільки ж помірна позитивна оцінка можливих у майбутньому змін. Останнє визначається конкретними очікуваннями не принципово нових, а лише великих можливостей реалізації поступово зростаючих домагань у рамках існуючої політичної системи.

В основі праворадикальных рухів звичайно лежать настрої крайнього невдоволення реальною ситуацією і позитивною оцінкою такої потенційної ситуації, що пов’язана з реставрацією старих, традиційних і апробованих домагань і випробуваних можливостей їхнього досягнення. Це критичні стосовно сьогодення, але оптимістичні у відношенні минулого і перспектив його повернення настрої.

Виступаючи як механізм ініціювання і регуляції політичної поведінки, настрої, опановуючи масами, можуть вести до змін у стрижневій ланці політичної системи – в інститутах і функціях влади і політичного керування. На практиці це звичайно викликає зміни в державному устрої, пов’язані з формою правління, зі зміною влади, зі значними політичними реформами або навіть зміною політичного ладу (Чилі, Іран, СРСР).

Массовые настроения — особые психические состояния, охватывающие значительные общности людей. Это состояния, переходные от непосредственных эмоций к осознанным мнениям, предшествующие массовым действиям. Это особые переживания переходного типа, вырастающие из повседневных эмоций, но рационализированные условиями социальной жизни — ее разнообразными политическими, социальными, экономическими, духовными устоями. Это общий настрой массы по отношению к тем или иным аспектам жизни.Охватывая значительные количества людей, массовые настроения оказываются именно тем механизмом, который обеспечивает социально-психологическую интеграцию, формирование масс и как бы включает, инициирует, а затем регулирует то или иное политическое поведение.В отечественной науке сложилось своеобразное отношение к проблеме массовых настроений. С одной стороны — целый ряд упоминаний, оценок и указаний на их роль на рубеже XX века, особенно в период подготовки и осуществления революции 1917 г. С другой стороны, законченного, концептуального оформления эти вопросы в советский период так и не получили.Психология массовых настроений.В отличие от других общественных наук, где массовые настроения пока еще лишь вводятся как самостоятельное понятие, в психологии накоплен достаточно большой массив данных и исследовательских подходов. Есть определенная предыстория рас­смотрения настроений без учета их массового звучания; есть традиции общепсихо­логических трактовок индивидуальных настроений; наконец, есть и социально-пси­хологические направления изучения преимущественно “общественных” настроений. Анализ всего этого наследия необходим для понимания массовых настроений.Настроения представляют собой именно то явление, которое здравый смысл тра­диционно относил к сфере изучения психологической науки, — это и есть те сокро­венные внутренние переживания, которые являют собой психологию того или иного человека или группы людей. С точки зрения обыденного сознании, психология имеет дело прежде всего с настроениями — с чем-то трудно уловимым, подчас таинствен­ным и интригующе интересным. Однако, с другой стороны, “таинственность” и труд-ноуловимость настроений', невозможность их изучения в лабораторных условиях, их субъективность и невоспроизводимость привели к тому, что в современной психоло­гической науке отсутствует общепринятая теория настроений.В англоязычной литературе, например, о настроениях вообще предпочитают су­дить по ряду связанных с ними, но более операциональных понятий. В отечествен­ной науке есть еще одна существенная причина: длительное доминирование тотали­тарной социально-политической системы в стране, по сути, ликвидировало <соци-альный заказа на разработку данной проблематики. Тоталитаризм и застой не нуждались в анализе и учете настроений. Интерес к ним упал к концу 20-х годов XX века, на короткое время возродился в 60-е гг. и лишь ныне поднимается на опреде­ленный уровень, что связано с очевидным “заказом” общества на разработку данной проблематики. Отдельные наблюдения, догадки, находки исследователей представляют во многом разрозненную мозаику, фрагменты которой с трудом складываются в законченную картину.

Кратко по этому вопросу информация из книги Ольшанского.

Оттолкнувшись от всего уже сказанного, рассмотрим теперь непосредственно политико-психологическую концепцию массовых политических настроении и их функционирования в политических процессах: природу этих настроений, их субъект, истоки возникновения, этапы и закономерности развития, основные виды и типы, функции настроений, способы воздействия на массовые политические настроения и возможности прогнозирования их развития в политике.

В политико-психологическом измерении массовые политические настроения - это однородная для достаточно большого множества людей субъективная, сложная аффективно-когнитивная сигнальная реакция, особые переживания комфорта или дискомфорта, отражающие удовлетворенность или неудовлетворенность общими социально-политическими условиями жизни; субъективную оценку возможности реализации социально-политических притязаний при данных условиях; а также стремление к изменению условий ради осуществления притязаний. Это особые психические состояния, охватывающие значительные общности людей - состояния, переходные от непосредственных эмоций к более или менее осознанным мнениям, вырастающие из повседневных эмоций, но носящие более обобщенный в политическом отношении характер, рационализированные условиями политической жизни, ее нормами и устоями.

Массовые политические настроения представляют собой особый политико-психологический феномен, не сводимый к традиционно фигурирующему "общественному настроению". Они включают социально-нормативные (собственно "общественные"}, но и иные составлявшие, возникающие в результате переживания соответствия общественных нормативов реальной жизни. Подчас массовые настроения могут носить отчетливо антиобщественный характер: так, настроения недовольства, охватившие широкие массы населения России к 1917 г., отличались откровенно оппозиционной, деструктивной по отношении к господствовавшей общественно-политической системе направленностью. Если система, в меру своих возможностей, внедряла в общество выгодные для себя нормативные настроения, то снизу, в качестве реакции на них, вырастали противоположные реальные массовые настроения.

Природа настроений определяется тем, что они становятся заметными при расхождении двух факторов: притязаний (ожиданий) людей, связанных с общими для значительного множества, массовыми потребностями и интересами, с одной стороны, и реальных условий жизни - с другой. Активные настроения, своеобразная готовность к политическим действиям возникают тогда, когда притязания и ожидания людей вступают в конфликт с возможностями их удовлетворения, и это противоречие актуально переживается людьми. Это специфическое состояние сознания, предшествующая действиям психологическая реакция значительных общностей на рассогласование желаемого и действительного. Такая реакция в виде переживаний может принимать различные формы - от ненависти к политическим силам, допустившим отставание жизненного уровня от потребностей масс, до восторга по отношению к тем силам, которые, напротив, обеспечивают рост возможностей осуществления массовых притязаний.

Особая форма - "пассивные настроения" типа безразличия и апатии, когда массы не верят в возможность преодоления разрыва между притязаниями и возможностями их достижения. Например, в свое время поражение русской революции 1905 г. на несколько лет создало ситуацию своеобразного паралича массовых притязаний и стремлений, лишенных опор в реальной жизни, утраты веры в себя, спада мотивации и активных политических действий" В целом же массовые политические настроения - это широкая субъективная оценка социально-политической действительности, как бы пропущенной сквозь призму интересов, потребностей, притязаний и ожиданий того или иного множества людей, массы.

Такие настроения быстро распространяются. Они заразительны. Над ними затруднен контроль со стороны сознания. Они легко и быстро соединяют людей, находящихся в сходном социально-политическом положении, порождая широкое чувство общности "мы", как правило, направленное против определенных "они", от которых зависит неустраивающее людей социально-политическое положение.

Возникновение массовых политических настроений связано со взаимодействием двух факторов: 1) объективного, предметного (реальная действительность), и 2) субъективного (разные представления людей о реальной действительности, различные ее оценки в свете интересов и потребностей). Выраженность настроений в обществе зависит прежде всего от степени однородности его социально-политической структуры. Чем дифференцированнее, плюралистичнее эта структура, тем больше выделяется различных групп, обладающих собственными потребностями и притязаниями, и каждая из них может иметь свои настроения. Чем сильнее, четче, яснее и однороднее представляются общественные отношения, тем более сжата социально-политическая структура и тем сильнее однородно-нормативный, "общественный" компонент настроений.

Выраженность настроений зависит, прежде всего, от степени очевидности расхождения потребностей и притязаний с предоставляемыми системой возможностями их удовлетворения, от несоответствия декларируемых прав и свобод - реальной действительности.

Развитие массовых политических настроений, как правило, носит циркулярный характер, напоминающий своеобразное "эмоциональное кружение": одни и те же настроения, имеющие общую основу (обычно именно неудовлетворенные социально-политические притязания) воспроизводятся по определенному циклу вновь и вновь. С одной стороны, это двигатель развития (без неудовлетворенности нет мотивации деятельности). С другой - постоянный источник беспокойства для любой власти, вынужденной считаться с тем, что как только реальные условия жизни слишком оторвутся от притязаний, возникнут оппозиционные настроения недовольства этой властью. Исторические примеры показывают, что поиск массовой поддержки стремящимися к власти политическими силами на практике часто оборачивается своеобразным "взвинчиванием" притязаний масс: окрыленные надеждами, последние склонны отдавать власть тем, кто обещает достижение потребного. Однако, отрываясь от действительности, будучи необеспеченными реальным уровнем жизни, неосуществленные притязания порождают массовое недовольство, подрывающее позиции власти. В этом проявляется диалектика взаимоотношений массового политического сознания, в основании которого лежат настроения, связанных с ними динамичных политических процессов, и социально-политических структур и институтов, стабилизирующих политическое устройство жизни.

Цикл развития массовых настроений обычно включает пять основных этапов: от глухого брожения и зарождения настроений - через их накопление и кристаллизацию - к максимальному подъему, проявляющемуся в политических действиях - затем к разрешению или спаду настроений, а в последнем случае, спустя время - к новому подъему.

Динамичность настроений связана не только со меной их направленности и интенсивности. Связана она и с быстротой перехода от настроений к осознанным мнениям, оценкам и действиям. В политико-психологическом отношении эта динамика выражается уровнями экспрессивности настроений, проявляющимися а) в том, чего люди хотят и молчаливо переживают, б) на что надеются и способны выразить вербально, в) в принципе готовы отстаивать, г) привыкли считать своим и ни за что не отдадут.

Субъектом политических настроений является масса как совокупность людей, сплоченных общими переживаниями. Это особое объединение по функциональному признаку, формирующееся на основе общих действий и факторов, побуждающих к таким действиям. Последние не всегда непосредственно следуют из классических представлений об особенностях того или иного слоя, группы или класса. Понятие "масса" менее определенно и более ситуативно, чем названные общности - в массу объединяются разные люди из разных групп, охваченные в тот или иной момент действием общих политико-психологических факторов.

Зарождаясь в отдельных группах и слоях, настроения чрезвычайно быстро распространяются и сами формируют массу в качестве своего субъекта. Так, например, в ходе революции "рабочая масса" может быстро превратиться в массу-"большинство всех эксплуатируемых". Особенно ярко это проявляется в ходе радикальных политических перемен, политических кризисов. В более спокойных ситуациях, когда в рамках политической системы функционируют разнообразные не слишком выраженные настроения, их субъект представлен относительно локально. В наиболее конкретном выражении - в виде толпы. В более сложном случае - в виде, например, массовых движений или "средних слоев" с типичной для них размытостью социального сознания и большой податливостью настроенческим факторам.

В политике существует и проявляется значительное число разных видов массовых настроений. Их можно классифицировать и типологизировать по многим основаниям. На практике преобладают конкретно-исторические подходы к выделению видов настроений, основанные на политической оценке реальных и желательных, потенциальных последствий настроений - тех или иных массовых политических действии. Исходя из этого выделяются, например, революционные и контрреволюционные, фашистские и антифашистские и т. п. пары-антагонисты. При наличии определенных практических выгод такой подход нельзя принять как исчерпывающий. Возможен и более сложный путь, при котором последствия тех или иных настроений оцениваются не с позиций конкретной политико-идеологической ситуации, а в общечеловеческом измерении. Степень соответствия настроений и вызываемых ими действий общечеловеческим интересам подразделяет их на прогрессивные и реакционные.

Возможен, однако, и принципиально иной подход. В политологическом ракурсе более продуктивно, не фиксируясь на проблеме оценок (что почти неизбежно при подразделении политических феноменов), рассматривать массовые настроения с функциональной точки зрения, разделяя в зависимости от роли, которую они играют в конкретных политических процессах. Такой подход носит соотносительный, процессуальный характер. Он учитывает, что направленность настроений определяется их идеологическим оформлением - соответственно, их оценка зависит от совпадения или расхождения политико-идеологических позиций субъекта настроений, с одной стороны, и субъекта оценки - с другой.

Природа настроений двойственна. С одной стороны, они являются отражением реальной жизни. С другой же, они развиваются по законам массовой психологии, влияя на реальность. С одной стороны, они лежат в основе идеологии, с другой - весьма податливы идеологическому воздействию. В политике оценка и выделение видов настроений обычно связаны с тем, "за" и "против" кого они направлены. Но одно и то же событие, явление или процесс могут вызывать разную, подчас противоположную настроенческую реакцию - все зависит от информированности людей и оттого, кто и куда сумел направить массовую психологию, придать ей нужную окраску и воспользоваться существующей интенсивностью, например, массового недовольства.

В процессуальной трактовке выделяются основные функции массовых политических настроений, а разновидности последних рассматриваются, прежде всего, как отдельные механизмы осуществления данных функций. Это не исключает содержательно-оцепочных классификаций, но подчиняет их в качестве вторичных, детализирующих функциональный подход применительно к конкретным политическим ситуациям. Главная функция массовых политических настроений - функция субъективного обеспечения динамики политических процессов, осуществляется через политико-психологическую подготовку, формирование и мотивационное обеспечение политическихдействийдостаточно больших человеческих общностей. Это достигается за счет объединения людей в массу на основе общих настроенческих переживаний - функция формирования субъекта потенциальных политических действий и, соответственно, настроения, формирующие потенциально-действенные общности (например, массовые движения). Сплачивая массу, настроения опредмечиваются в массовых действиях - функция инициирования и регуляции политического поведения посредством соответствующих вариантов настроений (например, ведущих к модификации политической системы). Помимо названных, в более длительной перспективе определенные настроения осуществляют важную функцию стратегической политико-психологической оценки, формируя долгосрочное отношение к политической реальности, способ ее осмысления - например, то или иное политическое мышление.

Возможности воздействия на массовые настроения лежат в двух плоскостях. С одной стороны, в истории политики отработаны средства влияния на притязания и ожидания людей. С другой стороны, эффективным является влияние на возможности осуществления притязаний в реальной действительности. Комплексное политическое воздействие складывается из двух основных компонентов: пропаганди-стско-идеологического (манипуляция притязаниями) и социально-политического, включая социально-экономическое (манипуляция уровнем реальной жизни). Стабилизация настроений связана с уравновешиванием притязаний и возможностей их достижения. Отставание возможностей достижения ведет к росту недовольства. Совпадение притязаний и возможностей, реальное или иллюзорное, вызывает рост массового энтузиазма".

Успешное воздействие должно опираться на анализ, включающий:

1) инвентаризацию имеющихся в политической системе настроений и их направленности (о ней судят по степени расхождения реальных массовых настроений с нормативно-"общественными"), что позволяет оценить степень политико-психологического единства общества как совокупности про- и антисистемных настроений;

2) оценку содержания доминирующих настроений как с точки зрения конкретной политической ситуации, так и с общечеловеческих позиций - в первом случае исходят из интересов системы и действующих в ней сил, во втором - из общечеловеческих интересов;

3) причины возникновения настроений - выясняется их связь с притязаниями той или иной общности и возможности их удовлетворения как в настоящий момент, так и в будущем;

4) стадии развития настроений, степень их выраженности и интенсивности, вероятности перерастания в массовые политические действия;

5) широту охвата, степень массовости, распространенность в наиболее влиятельных политических общностях.

Анализ по данным позициям позволяет оценить в целом вероятность опредмечивания настроений в политическом поведении; характер действий масс, их содержание и направленность; масштабы и возможные политические последствия воздействия на настроения.

Прогноз перспектив развития тех или иных массовых политических настроений - сложная проблема. Он возможен при условии учета значительного числа факторов, влияющих на динамику настроений. Наиболее адекватным прогностическим методом является разработка политико-психологических сценариев по схеме: "если....то...". Сценарии такого рода строятся по принципу аналогий, отталкиваясь от более или менее близкого в политическом плане "плацдарма прогноза". Построение сценария, основанное на экспертных оценках, сводится к созданию особого рода "проблемно-факторной сети", образуемой факторами-переменными, влияющими на развитие настроений, и имеет выход на компьютерное моделирование политических процессов. Такого рода прогнозы-сценарии наиболее адекватны для задач долгосрочного прогнозирования:

Будучи вероятностными, они имеют прежде всего концептуальное значение. В отдельных случаях, однако, возможно и получение оперативной прогностической информации.

46.Масова свідомість та масові настрої. Особливості взаємозв’язку
Масова свідомість
- Тип суспільної свідомості, сукупність різних поглядів, уявлень, настроїв, соціальних почуттів, емоцій і т. п., поділюваних великими соціальними спільнотами: народами, класами і т. п. У масовій свідомості органічно зливаються психологічні освіти та ідеологічні уявлення і погляди. Специфіка масової свідомості полягає в тому, що в ньому проявляються інтереси і соціальні позиції соціальних спільнот - мас, що виражаються у формі оцінок, установок, переконань і т. п. Воно формується всією масою членів суспільства, а не тільки представниками різних видів духовно-пізнавальної діяльності.
Поняття «масова свідомість» співвідноситься з поняттям «спеціалізоване свідомість». Наукові уявлення, ідеологічні погляди на перших порах завжди виступають як спеціалізоване свідомість - у вигляді теорій, концепцій - і спочатку є надбанням небагатьох людей. У міру їх поширення серед широких верств населення вони набувають характеру масової свідомості, існуючого у вигляді різних соціально-психологічних утворень.
Однак зміст масової свідомості не вичерпується продуктами спеціалізованого свідомості представників духовно-пізнавальної діяльності. У нього входять знання, уявлення, що виробляються всією масою членів суспільства в процесі їх практики: народна творчість, фольклор, вірування, очікування, так звана «народна філософія» і т. д. Таким чином, суб'єктами та творцями масової свідомості є всі члени суспільства, об'єднані різними соціальними зв'язками в процесі їх спілкування, духовного життя у всьому різноманітті її прояви. Ідеї, погляди, уявлення, що становлять зміст масової свідомості, детерміновані суспільними відносинами. Масова свідомість є також продуктом суспільної системи навчання, освіти, всієї системи духовного впливу на маси.
Різними видами масової свідомості є громадська думка, суспільний настрій, духовна атмосфера, суспільно-політичний клімат і т. д. Масова свідомість робить активний вплив на багато сторін життя людей, виступає регулятором масових форм поведінки людей.
Будучи духовним продуктом Об'єктивних процесів масовізації людських практик масову свідомість сама робить активний вплив на багато сторін життя суспільства, виступаючи в якості потужного регулятора масових форм поведінки людей. При цьому головними формами вираження та функціонування масової свідомості є громадська думка і суспільний настрій.
У західній філософії і соціології масову свідомість висвітлювалося з різних позицій - відверто антидемократичних, що ототожнюють маси з "натовпом", "черню" (Я. Буркхард, Г. Лебон, X. Ортега-і-Гассет); соціально-критичних, що розглядають масу в якості негативного породження сучасних антигуманних типів товариств (Е. Фромм, Д. Рісмен, Р. Ч. Міллс, Г. Маркузе); позитивістських, що зв'язують появу мас з науково-технічним прогресом, діяльністю сучасних ЗМІ (Г. Блумер, Е. Шилз, Д. Мартіндейл). У російській науці на протязі десятиріч позитивне дослідження масової свідомості було по суті заборонено через повну несумісність цієї проблематики з пануючими в суспільстві ідеологічними установками. Разом з тим перші роботи на цей рахунок з'явилися в СРСР вже в 60-х рр..

47.Масові політичні настрої. Їх природа, особливості виникнення та розвитку.
У витоках виникнення масових настроїв лежить взаємодія двох основних факторів. По-перше, предметний, об'єктивний фактор, - реальна дійсність, в якій живуть люди. Ця дійсність, з одного боку, породжує ті чи інші потреби, домагання, очікування. З іншого ж боку, вона задовольняє або не задовольняє наявні сподівання і надії, причому робить це в різній мірі, утворюючи ту або іншу шкалу можливостей задоволення потрібного в залежності від місця, займаного людьми в соціально-політичній системі.
По-друге, суб'єктивний фактор, який утворюють уявлення людей про реальну дійсність, різні її оцінки у світлі наявних у людей інтересів і потреб, домагань. У кожної людини існують свої устремління. З одного боку, це пов'язано з об'єктивним фактором - соціально-економічним становищем - і являє собою відображення останнього. Однак, з іншого боку, подібна зв'язок ніколи не є прямолінійною і вичерпною.
Домагання і очікування людей мають складну детермінацію. У них грають роль такі моменти, як соціальна успадкованого (люди, що опинилися силою обставин в іншій соціально-політичній системі, можуть зберігати в певній мірі ті домагання, які формувалися тією системою, в якій, скажімо, пройшло їх дитинство, - про це свідчать як приклади політичних настроїв певних груп в перші десятиліття після встановлення Радянської влади в Росії, так і інші схожі ситуації); наявність у свідомості людей уявлень про певні бажаних домаганнях (що пов'язано з відомими в соціальній психології «референтними групами», за нормами яких люди хочуть жити, хоча ні вони, ні часом навіть їх предки ніколи до таких не належали, наприклад орієнтація частини сучасної російської молоді на стандарти споживання західного способу життя) і т. д. Близьке, хоча і не цілком тотожне «домаганням» поняття «експектаціі» («вимоги-очікування»), детально розроблене в західній, перш за все американської, соціальної психології, включає складові, породжувані«групою присутності»(продиктовані перш за все реальним соціально-політичним статусом і рольовими нормами, пов'язаними з цим статусом),«референтною групою», структурою власного «я» і т. д.1
Розгляд феноменології, місця і ролі масових настроїв в історичному розвитку, вивчення даних загальнопсихологічних і соціально-психологічних досліджень настроїв; обгрунтування можливості політико-психологічного аналізу масових настроїв - все це дозволяє сформулювати самостійну концепцію масових настроїв і їх функціонування в політичних процесах. Така концепція будується по шести основним параметрам:
1. узагальнюються і формулюються ключові уявлення про предмет масових
політичних настроїв і їх природі;
2. розглядається суб'єкт таких настроїв в загальному та конкретних планах
3. описуються витоки виникнення та динаміка розвитку масових настроїв;
4. виявляються їх основні види (проблема типології) і функції;
5. досліджуються механізми впливу на такі настрої;
6. аналізуються можливості прогнозування їх розвитку.

Їх природа, особливості виникнення та розвитку.(продолжение)
Природа масових політичних настроїв
Масові настрої в політиці - це особливі психічні стани; однорідна для великої кількості людей суб'єктивна сигнальна реакція, особливі переживання комфорту чи дискомфорту, в інтегрованому вигляді відображають три основні моменти: по-перше, ступінь задоволеності або незадоволеності загальними соціально-політичними умовами життя; під- друге, суб'єктивну оцінку можливості реалізації соціально-політичних домагань людей в даних умовах; по-третє, прагнення до зміни умов задля здійснення домагань.
Масові настрої як сигнал
Специфічна сигнальна роль політичних настроїв полягає в тому, що лише настрою з усієї сукупності психічних явищ інтегрують в собі відразу три моменти: той чи інший об'єктивний стимул (фактор соціально-політичного життя), соціально-політичну оціночну реакцію на нього (причому не емоційно-ситуативного, а стратегічного, потребностного характеру) і готовність до того чи іншого політичного дії. Якщо емоції відбивають просто оцінку і переживання, думки - знання, то настрій у прихованому вигляді інтегрує і те і інше, також включаючи в себе готовність до дієвих проявів. Тому вони одночасно можуть ставитися як до емоційної, так і раціональної сфер, а також до сфери дієвої готовності суб'єкта. Це досить цілісний феномен.
Політична сторона масових настроїв задана тим, що вони виникають як реакція саме на соціально-політичні чинники, існують як переживання соціально-політичних аспектів буття, пов'язані з розумінням і осмисленням цих аспектів і відображають готовність до політичних дій. З усього різноманітного спектра існуючих масових настроїв ми виділяємо саме політичні як найбільш яскраві й помітні настрої, породжені чинниками політичного порядку, пов'язані з оцінками, що мають політичне забарвлення, що ведуть до дій, спрямованим на політичні аспекти і відрізняються політичними наслідками.
Зрозуміло, що в принципі будь-який настрій, скажімо, невдоволення, може бути направлено в політичну сферу, - історія і сучасність дають чимало прикладів того, як це відбувалося з націоналістичними, релігійними або просто вульгарно-економічними настроями. Однак перераховані настрою не обов'язково потрапляють в розряд політичних. По-перше, вони не завжди викликаються політичними факторами, по-друге, не обов'язково несуть у собі політичні оцінки (як оцінки задоволеністю або незадоволеністю політичними чинниками - умовами життя). Але головне навіть не в цьому. Вони не обов'язково тягнуть за собою власне політичні дії і власне політичні наслідки. У певних ситуаціях названі настрої можуть відігравати політичну роль, але можуть і не грати її.
Настрої як оцінка
Нас цікавлять такі масові настрої, які викликаються мають пряме відношення до політики факторами життя, володіють політичною визначеністю оціночного роду і, головне, включають в себе прагнення до політичних дій, політичні наслідки. Остання умова є вирішальним. Якщо ті чи інші економічні, націоналістичні, релігійні і т. п. настрою породжують такі дії і наслідки, вони можуть розглядатися як політичні, якщо ж не породжують, тТрансформація неполітичних настроїв через їх спрямовану політизацію простежено в літературі. У соціальній психології метаморфози подібного роду іноді позначаються як «пошук цапа відбувайла». Невдоволення мас всегданаправлялось в потрібне тим чи іншим силам русло. Для цього в історії використовувалися і релігія (невдоволення пояснювалося результатом відступу від «істинної віри» і трансформувалося в угар «богоугодних» настроїв і дій з викорінення єретиків на вогнищах святої інквізиції і т. д.1), і національні почуття (невдоволення пояснювалося підступами представників інших національностей і трансформувалося в різного роду погроми і утиски як національного, так і расового характеру2), і багато інших психологічно спрацьовують канали. Щоб переконатися в цьому, досить згадати, наприклад, стереотип «російського вбивці», посилено створювався опозицією в Угорщині в 1956 р.3
Висловлюючи певні психічні стани, масові політичні настрої відображають приналежність випробовують їх людей до певної соціально-політичної спільності. Це не класична спільність, що виділятимуться на підставі аналізу соціальної структури і політичної системи суспільства, а динамічна, політико-психологічна спільність, функціонально утворена даними настроями і потенційними діями. У такому, тепер уже комплексному вираженні двох, психологічної та політичної, сторін, масові політичні настрої - це насамперед загальна емоційно-раціональна оцінка значними кількостями людей відповідності реальної соціально-політичної дійсності, тих чи інших її аспектів домаганням, потребам та інтересам цих людей, здійснення яких пов'язане з даною дійсністю, з даними аспектами. «Вступаючи в якості характеристики загального психічного стану соціальної спільності, настрій... визначає напрям, тенденцію і характер прояву... рішень і дій»(Заргаров, 1969).
Тут важливо підкреслити, що мова йде про функціональні спільнотах (докладніше про це - в розділі про суб'єкта масових настроїв), що виникають на основі загальної настроєвих оцінки соціально-політичної дійсності, яка і визначає напрям, тенденцію і характер дій. Як вже говорилося вище, масові настрої не збігаються з «громадськими настроями», як би продиктованих людям в силу їх приналежності до того чи іншого елементу соціальної структури і політичної системи. Масові настрої можуть включати соціально-нормативні складові, але суть їх - у переживанні відповідності «громадських» (системних) нормативів реальному житті, у виробленні до них власного ставлення. Саме тому масовими можуть ставати не тільки системні «громадські», але часом і «антигромадські» настрою. Так, революційні настрої прихильників більшовиків у Росії перед переворотом 1917 р. були явно антигромадськими по відношенню до пануючому соціальному строю.о вони повинні розглядатися як самостійні варіанти масових настроїв. Настрої як устремління
Політико-психологічна природа масових настроїв виявляється в тому, що вони стають помітними при розходженні двох факторів: домагань (очікувань) людей, пов'язаних із загальними для значного множини, масовими потребами та інтересами, зазвичай породжуваними соціально-політичною системою, з одного боку, і реальних умов соціально-політичного життя - з іншого. Активні настрою, своєрідна готовність до політичних дій виникають тоді, коли претензії й очікування людей вступають у конфлікт з можливостями їх задоволення, причому це протиріччя переживається і зв'язується людьми з тими чи іншими соціально-політичними моментами. Тоді настрої стають масовими, перетворюючись в особливий стан масової свідомості, що передує діям масову психологічну реакцію на неузгодженість бажаного і дійсного. Така реакція може приймати різні форми - від ненависті до тих, хто «заважає», до захвату по відношенню до тих, хто «допомагає» втіленню бажаного в життя. Особлива форма - пасивні настрої типу байдужості і апатії, коли маси не вірять у політичні можливості подолання розриву між претензіями і досягненнями. Зазвичай це - своєрідний «параліч» домагань, позбавлених опор в дійсності, параліч мотивації і активних політичних дій.
У даному контексті інтерес представляє поняття «політичне безсилля». Так. М. Олсен вважає, що таке безсилля є, з одного боку, об'єктивна реальність в ті чи інші моменти. З іншого ж боку, це особливий настрій «недієздатності у відношенні політики», «відчуття неможливості вплинути на неї» (Olsen. 1976). Явища такого плану досліджувалися в контексті «політичного відчуження».
У цілому ж політичні настрої - це суб'єктивна оцінка соціально-політичної дійсності, як би пропущеної крізь призму відповідних інтересів, потреб і домагань маси. У політичному відношенні особливо важливо, що такі настрої швидко поширюються. Вони заразливі. Їх проміжний афективно-когнітивний статус веде до того, що над ними утруднений контроль свідомості. Вони легко і швидко об'єднують людей, що знаходяться в подібному соціально-політичному становищі, формуючи відчуття спільності «ми». Цей настрій, як правило, спрямований проти якихось «вони», від яких залежить не влаштовує людей стан справ.
При швидкому поширенні, стаючи масовими і впливовими, настрою підпорядковують собі багато інших (в певних ситуаціях практично всі) компоненти психіки. Особливо це відноситься до менш глибинним по відношенню до настроїв, соціально похідним раціональним компонентам, наприклад до таких доданком соціальної свідомості, як цінності і установки. Аналіз показує, що в робочому класі будь-якої країни є люди, орієнтовані на активну участь у страйковому русі; тобто робітники, які не володіють такою орієнтацією, і є принципово заперечують страйкову боротьбу. Однак відомо, що в періоди загострення конфліктів навіть багато супротивники страйків, охоплені відповідним настроєм, включаються в загальні дії (Cousins, Brown, 1975). Згідно поширеній думці, настрій є фактор «зсуву», динаміки поведінки. Відповідно, прийнято вважати, що масові настрої зазвичай містять певний деструктивний в соціально-політичному відношенні заряд. Як правило, вони спрямовані проти тієї чи іншої сторони колишнього або нинішнього укладів життя. «Настрої завжди активно спрямовані не тільки до чого-небудь, але ще більше проти чого-небудь» (Поршнєв, 1966). Це стан, стимулюючий діяльність, рухоме з яких-небудь соціально-політичних причин нереалізованим домаганнями і чеканнями. Це стан заперечення тих чи інших аспектів соціально-політичного устрою.

48. Основні види та функції МПН.
Один з найбільш складних питань в проблемі масових настроїв і їх функціонування в соціально-політичних процесах - питання про їхню класифікацію. В принципі ясно, що мало виділити явище, розглянути його природу і основні характеристики. Якщо мова йде про настільки багатогранному феномені, що має різноманітні форми прояву, то бажано виділення тих чи інших видів і різновидів, складання своєрідної «координатної сітки» - матриці, що включає найбільш значимі види. Однак саме тут починаються максимальні труднощі.
Проблема типології настроїв
Масові настрої можна класифікувати за багатьма підставами. Наприклад, за ступенем масовості, рівню емоційності, наявності дієвого компонента і т. д. Спроби такого роду вже робилися в науці. Як вже говорилося, одні дослідники підрозділяли «одиничні настрою» і «дійсно масові»; інші - «настрою» і «умонастрої», треті - «настрої апатії» та «рішучих дій». Ясно, що всі подібні підрозділи мають право на існування, але ясно й інше: продовжувати цей ряд підстав можна довго. Всі такі класифікації равновозможних, поки носять умоглядний характер. Однак кожна з них може відвести убік від практичного сенсу проблеми. Такий доля розгляду настроїв в чисто психологічному контексті.
Не менш довгою постає низка можливих соціологічних підстав: тут і охоплені тими чи іншими настроями соціальні групи з їх різноманітними характеристиками, і особливості способу життя, і т. п. Можливі, але настільки ж обмежені і соціально-економічні підстави типології настроїв, наприклад характер економічних вимог і ступінь їх задоволеності у тих чи інших соціально-економічних верств суспільства, які відчувають ті чи інші настрої.
Погодимося з Е. Я. Баталовим, що навряд чи можна створити одноманітну типологічну модель масових настроїв. Шлях їх класифікації «пролягає не через спроби створити... єдину універсальну модель, а через побудову системи моделей, "висвічує" одночасно... під різними ракурсами, відтворюючих різні... вимірювання і тим самим задовольняють пізнавальні (і стоять за ними практично-політичні) потреби суспільства. Не одновимірно-площинна, а сферична, не єдина універсальна, а інтегральна модель, що розуміється як динамічна система взаємодоповнюючих один одного моделей, які тільки у своїй сукупності здатні дати адекватне реальному об'єкту уявлення про складний, яке постійно змінюється, "пульсуючому" духовну освіту...»(Баталов, 1983). Сказане знімає проблему типології масових настроїв «в загальному вигляді», вирішуючи її шляхом створення конкретних ситуаційних типологічних моделей в контексті тієї чи іншої досліджуваної соціально-політичної ситуації чи процесу.
Зазвичай згадки про «настроях» мають практично-політичне звучання. Серед них переважають конкретно-історичні прийоми класифікації настроїв, засновані на політичній оцінці їх реальних або бажаних, потенційних наслідків - тих чи інших масових дій. Виходячи з цього, виділяються, наприклад, революційні і контрреволюційні, фашистські і антифашистські і т. п. пари настроїв. При наявності певних практичних вигод цей підхід теж не можна прийняти як вичерпний. У свій час він був породжений ді-хотомізірованним, вузькокласовим способом мислення.

Дата добавления: 2015-08-09