Поняття чуток їх різновиди. Джерела та умови виникнення чуток.

Згідно визначення Дмитра Ольшанського, чутки - це особлива, звичайно недостовірна інформація (та / або викривляє форма передачі будь-якої інформації), що розповсюджується виключно в усній формі, як би «по секрету», «з вуст в уста», і що функціонує виключно в звуковій формі. Згідно з відомим психологічним визначенням, чутки - це «масове явище міжособистісного обміну спотвореної, емоційно забарвленої інформацією. Найчастіше чутки виникають при відсутності повної та достовірної інформації за будь-яких цікавить людей питання». У дещо іншою трактуванні, чутки - це той самий «специфічний вид міжособистісної комунікації, в процесі якої сюжет, до певної міри відображає деякі реальні або вигадані події, стає надбанням великої дифузної аудиторії». Ще одна думка стверджує, що ступінь достовірності не стосується того, кваліфікуємо ми певну інформацію як чутки чи ні. Важливо, що вона (інформація) передається мережею міжособистого спілкування. Існують і проблеми з типологізацією чуток.
За інформаційною основою чутки бувають достовірні і недостовірні. Останні поділяються на:
• абсолютно недостовірні,
• недостовірні з елементами правдоподібності,
• правдоподібні,
• достовірні з елементами неправдоподібності.
За походженням чутки можуть бути спонтанні (що виникають стихійно) або навмисне сфабриковані (що поширюються цілеспрямовано). Можливі і проміжні варіанти, коли спонтанна чутка знаходить зацікавлених ревних розповсюджувачів, які «прикрашують» її у відповідності зі своїми інтересами; або навпаки, коли чутка запущена цілеспрямовано потрапивши в стихійно діючі соціально-психологічні механізми, багаторазово ними посилюється чи перекручується.
В залежності від рівня простору, на якому вони циркулюють чутки поділяють на:
• локальні — актуальні для невеликої соціальної групи (населення села або містечка, колектив підприємства або навчального закладу тощо).
• регіональні — чутки які зачіпають інтереси населення області або групи областей, географічного регіону; розповсюдження регіональних чуток може локалізовуватися за принципом релігійності, етнічного розселення, заняття певними промислами, зоною потенційної небезпеки стихійного лиха.
• національні — чутки які можуть циркулюють у зв'язку з цінностями і цілями населення певної держави.
• міжнаціональні — чутки які отримали поширення в певних групах держав; до міжнаціональних чуток відносять також чутки, «запущені» в країну з-за її кордону, хоча вони й продовжують циркулювати в національних рамках, втративши будь-які міжнаціональні риси.
Часові рамки життя чуток зазвичай обмежуються контрпропагандистськими заходами та їх ефективністю. Однак можуть бути ситуації, при яких «локальний» слух, припинений своєчасною інформаційною протидією, відроджується в іншому місці або перетворюється в «регіональний».
За експресивною характеристикою, яка відображає емоційний тип сюжету чутки і тип домінуючої емоційної реакції на неї розрізняють три типи чуток:
• Чутка-бажання яка відображає і задовольняє надії, прагнення людей, розчарування з приводу нездійсненого бажання і деморалізує їх. Найчастіше є спробою видати бажане за дійсне, причому в умовах, коли реальність приходить в суперечність з тим, що людям необхідно.
• Чутка-страховище призводить до тривоги, невпевненості і страху серед членів певної соціальної групи. Зазвичай виражає боязке передбачення будь-яких неприємних подій і стає можливою завдяки поширеній звичці людей песимістично очікувати гіршого.
• Агресивна чутка викликає неприязнь, ненависть до конкретних осіб або соціальних груп, вносить розлад, підозрілість, взаємне недовір'я у взаємини людей. Як правило ґрунтується на забобонах і висловлює собою різко негативне ставлення певної групи людей до об'єкта, що фігурує в сюжеті чутки. Елемент агресивності часто присутній в лякаючих чутках. Агресивні чутки так само як і чутки-страховища, частіше виникають в період соціальних напружень, але переважно таких, які пов'язані з міжгруповими конфліктами.
За результатами впливу на свідомість і поведінку людей виділяють чутки:
• які розбурхують громадську думку, але не виходять за рамки явно вираженої асоціальної поведінки;
• які викликають антигромадську поведінку певної частини населення;
• які руйнують соціальні зв'язки між людьми і виливаються в масові заворушення.
Виникнення чуток у певному соціокультурному середовищі з різними етнічними та національними архетипами, стереотипами і міфами, особливостями перебігу психічних процесів, з певним менталітетом створює умови для кількох інтерпретацій подій. Перехрещення кількох із них задає загальний модус, уніфікуючи і водночас деталізуючи пояснення. Тим самим підвищується ступінь достовірності чутки, що забезпечує адаптацію її до суспільної свідомості. Емоційна складова при цьому набуває особливого значення, створюючи умови для тривалого існування та надзвичайно швидкого поширення повідомлення. Щодо чуток, створених із заздалегідь визначеним наміром, то ними можна не тільки управляти, а й визначати їх тривалість та ефективність дії.
Слід визнати можливість виникнення чуток і через низький рівень комунікативної компетентності, коли артикульована адресантом адресату інформація в процесі, що може бути заданий схемою інтенція адресанта – смисл – кодування – передача – декодування, спотворюється. Однією з підстав виникнення й поширення чуток може бути така особливість людської психіки, як психологічний захист. У формі проекції він пов’язаний з несвідомим перенесенням неприйнятних особистих почуттів, бажань і прагнень на інших. В результаті роботи цього механізму людина несвідомо змінює інформацію про особистий негідний вчинок, небажані якості так, що змінює їх приналежність: вона вже відносить їх не до себе, а до іншої особистості чи об’єкта.

60. Особливості циркуляції чуток та протистояння ним.
Безумовно, свою роль у виникненні та циркуляції чуток відіграють й інші механізми психологічного захисту – наприклад, витискування, регресія, заміщення, раціоналізація, сублімація тощо.
Коли ж говорити про колективне несвідоме, то слід звернути увагу і на ймовірне функціонування колективних захисних механізмів. Відтак стає можливим комплексний підхід – маніпулятивна технологія, яка передбачає ініціювання, закріплення і підсилення чуток через використання колективних захисних механізмів.
Становлення засобів масової комунікації, а згодом і перехід до інформаційного суспільства, інформаційна революція обумовили широкий доступ до різних сфер знання тощо. Спільнота має можливість одержувати інформацію в режимі реального часу. Інформаційна реальність зумовила і якісне зростання ефективності використання неформальної комунікації, зокрема, чуток. Ситуація в суспільстві й створення інформаційної нагоди сьогодні, як ніколи, дозволяють використовувати неформальну комунікацію як потужну зброю маніпулятивного впливу на широкі маси, скеровуючи їх світосприйняття та дії. Саме ЗМК можуть у найкоротший термін створити напругу в суспільстві, невизначеність, підґрунтя для чуток, а потім спрямувати суспільну свідомість у заданому напрямку пошуку „істини”.
Тобто, замовчуючи певні події і поширюючи відомості про інші, медіа конструюють реальність. Їх вплив не обмежується лише творенням реальності, а й набуває важливішого змісту – визначення майбутнього. За таких умов вони виступають не тільки джерелом соціально значимої інформації і тлумачем політичних кодів, а й механізмом, який запускає генератор цих кодів, створює умови для їх виникнення, визначає спрямування їх поширення і бажану тривалість. ЗМК стають ефективним засобом розгойдування „емоційного маятника” спільноти, збудження суспільства. Німецький психофізіолог В. Вунд говорить, що коливання такого маятника відбувається у трьохвимірному просторі, заданому осями „напруження – розслаблення”, „збудження – гальмування” і „задоволення – незадоволення”. Таке уявлення досить добре пояснює механізм виникнення і поширення чуток, особливості їх циркуляції.
Ведучи мову про модифікацію суспільної свідомості, не можна оминути визначення ролі та місця в поширенні чуток агентів впливу – „лідерів думок” і певних груп фахівців, що вивчають цей феномен.
Для запобігання чуткам потрібно використовувати профілактичні засоби та активні протидії. Загальна стратегія профілактики [11]:
§ постійно підтримувати високий рівень інформованості великих груп людей про найважливі для них події; при цьому інформація має бути доступною для розуміння і не суперечливою, що дозволяє знімати невизначеність, соціально-психологічну нестабільність;
§ за екстремальних умов варто організовувати регулярну роботу спеціальних джерел інформації;
§ цілеспрямовано знижувати значущість тих соціальних об’єктів, подій чи явищ, навколо котрих прогнозується виникнення чуток;
§ за умов, коли чутки вже виникли, важливо з’ясувати їх справжні причини і тільки після цього проводити роз’яснювальну роботу, зробити ці причини надбанням людей, які легше сприймуть і пояснять для себе соціальну ситуацію, що склалася, і будуть до неї ставитися менш емоційно;
§ за сприятливих для чуток ситуацій з’являються їх активні поширювачі (кількість і рівень їхньої активності збільшується із зростанням ступеня екстремальності умов життя людей), котрі можуть являти серйозну загрозу; саме тому варто виявляти розповсюджувачів чуток і нейтралізувати їхній вплив на групу.

Дата добавления: 2015-08-09