Ознаки емоційно забарвленої лексики

Вважають, що емоційна оцінка пов'язана з вираженням почуттів, вольових спонукань, чуттєвих чи інтелектуальних порівнянь, відношення до дійсності: будиночок, шкапа, стиляга, гарненька. Оцінність, яка представляє співвіднесеність слова з оцінкою, і емоційність, яку пов'язують з емоціями, не складають відокремлених компонентів у значенні слова. Позитивна оцінка передається лише через позитивну емоцію: ласку, похвалу, захоплення, схвалення і ін; негативна оцінка пов'язана з негативними емоціями: засудженням, неприйняттям, несхваленням, презирством, іронією і ін Емоційна оцінка фіксується в словниках позначками: бран., Ірон., ласк., неодобр., отріцат., вшанує., презр., пренебр., уменьш., уменьш.-ласк., збезчестив., шутл. та інші.

Наприклад: будиночок (уменьш.принизив.), донька (уменьш.ласк.), шкапа (пренебр.).

Д.Павличко володіє гострим пером. Рядки його поезій сповнені гнівом, осудом і священною ненавистю до ворогів Батьківщини. Гнівно-сатирична тональність вислову характерна для багатьох його віршів.

Поїхали в Париж і накупили плать,
Костюмів дорогих політики вкраїнські.
А в тій матерії, в тім полотні сидять
Бацили величі міцні, як зуби кінські.

Тепер і в нас кричать: "Я - Україна, й квит!"
А думають про свій олігархічний статок
Гетьманчуки малі, що виповзли зі свит
І сяють золотом камзолів і краваток. [24, c.73]

Просторічна лексика знаходиться поза сферою літературної мови і вживається для зниженою, грубої або грубуватою оцінки предмета реальності. Слова просторічної лексики емоційно забарвлені, входять до складу художньої мови і

набувають там роль функціонально-експресивної диференціації в іменуванні того чи іншого явища. [11, c. 69]

Старіченок В.Д. пропонує такийпідхід: ознаки розмовного стилю визначаються умовами його використання.Це стиль повсякденного, побутового, неофіційного спілкування. Реалізується він у формі невимушеної, непідготовленою

діалогічної або монологічного мовлення на побутові теми, а також у формі приватної, неофіційної переписки. [4, c. 55]

Невимушеність і неофіційність, непідготовленість і емоційно-експресивна забарвленість - екстралінгвістичні ознаки розмовного стилю. Велику роль при усному спілкуванні грають жести, міміка, поза, інтонація. Лексика розмовного стилю багата і різноманітна. Вона включає великий пласт слів, що мають нейтральні або розмовні синоніми, зменшувально-пестливі і збільшувальне-зневажливі слова, допускаються "нелітературні лексичні елементи": просторічні слова, діалектизми, професіоналізми.

На приналежність слова до розмовної лексики вказують такі ознаки: афікси по,-верба (т'), за-,-ся,-нача (ть),-іча (ть) у дієслів (попискувати, покрикувати, заробити, заговорити, скупитися, шахраювати, знущалися, садовнічать); суфікси-ун,-унь (я),-ш (а),-яг (а) у іменників (буркотун, буркун, балакун, балакунів, пустуни, контролерша, майорша, лікарка, роботяга, діляга); суфікси-к (а),-лк (а), службовці заміною неоднословних найменувань (читалка, електричка, попутка, "Вечірка"), зменшувально-пестливі або збільшувальне-зневажливі суфікси (кисленький, добренький, порядочок, матерьял'чік, злющий, доміще) і т. д. Саме в розмовному стилі багато слів мають переносні, специфічні значення: хвіст - заборгованість, пара - 2 академічні години, брати - купувати, давати - продавати. [15, c. 120]

Вважається, що розмовна і просторічна лексика при передачі прямої мови дійових осіб є одним із засобів їх мовної характеристики.

Все ж таки набагато частіше грубувато-експресивна і грубопросторечного лексика вживається для засудження. Можна сказати, що вираз негативного ставлення - основна функція таких слів у мові.

У слів, що належать до лексики усного мовлення (особливо у слів просторічних), є ще одна особливість - яскрава національна забарвлення.

Додаткова оцінність, особлива експресивно-емоційне забарвлення слів виражається в семантичному складі слова по-різному.

По-перше, вона створюється особливими словотворчими засобами - приставками, суфіксами, повтором однокореневих слів і т. д., порівн.: Лаяти - вилаяти тебе ніс - носик, носіще; міцно-міцно. Цей спосіб - один із продуктивних в українській мові. По-друге, вона притаманна самій семантиці окремих слів і відповідно об'єктивувати (закріплена в сучасних тлумачних словниках).По-третє, стилістична забарвлення може входити як елемент в загальну семантичну структуру слова (поряд з його основною, предметно-логічної соотнесенностью). Подібне спостерігається в словах, що позначають почуття (жаліти, любити, ненавидіти), переживання (хвилюватися, сумувати, радіти), ознаки та якості (смачний, гіркий, відмінний, хороший). [8, c. 17]

Вдається Павличко дуже часто до слів з емоцією негативного характеру: суму, жаху, почуття ненависті й гніву, горя, смутку:

1.Це невагомість. Легкі і прозорі
Стали печалі й турботи. Земля
Нас відпустила. Ми вийшли між зорі,
Мов космонавти із корабля. [24, c. 47]

2. Коли помер кривавий Торквемада,
Пішли по всій Іспанії ченці,
Зодягнені в лахміття, як старці,
Підступні пастухи людського стада. [26, c. 56]

До розмовно-побутовим, які мають неяскраво виражену негативну або позитивну експресивно-емоційну оцінку. У цю групу входять слова, різні за способом вираження стилістичного забарвлення: і такі, в семантиці яких вже закладена оцінювати (типу - баламут, бедлам, кісляй, конячина, піжон, позер], і такі, оцінність яких створюється афіксами, складанням основ і т. д. (дармоїд, прихвостень, чоботища, старічішка).

До просторічної лексики відносяться також слова, що знаходяться за межами літературної мови. Одні з них мають певні відхилення від норм літературної мови Їх іноді називають власне-просторічними. Інші мають яскравий наліт грубості, вульгарності. Різновидом вульгарно-просторічної лексики є вульгарно-лайливі слова типу рожа, харя, хамло і т.п. Іноді як лайливих слів можуть вживатися слова загальнонародної лексики, що зазвичай не має відтінку вульгарності. [13, c. 189]

Розмовний характер мають слова з суфіксами суб'єктивної оцінки: здоровенний, малесенький, біленький, злющий, здоровущій, ножіща, домище, синуля і т.п.

Дата добавления: 2015-08-09