Поняття спільнот у соціальній науці.

Процес координації, об'єднання зусиль приводить до утворення певних соціальних утворень — спільнот. Саме в рамках подібних утворень збільшення зусиль, підтримка починає здобувати більш-менш сталий характер, людина одержує надію (а може і гарантію), що йому допоможуть.

Спільності сприяють підвищенню ефективності соціальних дій і взаємодій; їхня розвиненість, інтегрованість, різноманіття є найважливішими ознаками високого рівня організації повсякденного соціального життя.

Особливу увагу спільнотам, і насамперед таким великим соціальним утворенням, як класи, було приділено в XIX в. Вони зіграли величезну роль у класових виступах в ході французької революції XVIII в., революційних подій у Франції, Німеччині в 30-40-і рр. XIX в.

Розуміння класів як провідних соціальних утворень, дії яких відіграють вирішальну роль у суспільно-історичному процесі, - одне із центральних положень марксизму. Класовий конфлікт, класова боротьба осмислюється К. Марксом як головне джерело суспільного розвитку. Подібне відношення до класів, і (більш широке) до великих соціальних спільнот як до головних призвідників, винуватців суспільних процесів невірно приписувати лише К. Марксові, його соратникам і послідовникам. Багато соціологів відзначали особливе значення спільностей, і насамперед класів, у житті й розвитку суспільства - наприклад, Л. Гумплович, Г. Зіммель, Г. Лебон і ін.

Дослідження психології масового поводження (психології юрби) видних соціальних психологів XIX в. Г. Лебона, Г. Тарда, сучасника С. Московічі, їхньої роботи зіграли й відіграють більшу роль у вивченні колективного поводження, психічних механізмів зв'язку між учасниками юрби й вождя й т.д. При такому підході дослідник розглядає всі скупчення людей як різні варіанти мас, юрб. Але те, що виправдано й виглядає обґрунтованим для соціального психолога, у центрі уваги якого психологія масового поводження, менш обґрунтовано для соціолога, у центрі уваги якого не просто духовні процеси, а взаємодії за допомогою духовних процесів. Те, що вважається в соціальній психології не дуже значимим, для соціології може виявитися провідною ознакою, і навпаки.

Сьогодні у світовій соціології спільності, групи (як більші, так і - особливо - малі) - один з головних об'єктів наукових досліджень. Загальновизнано, що саме за допомогою спільнот індивід включається в основні соціальні процеси, інститути, одержуючи в них основні «людські» і «рольові» уроки соціалізації; від активності, «боєздатності» спільності, у яку залучена особистість, істотно залежить її доля, життєві позиції й успіх. Саме спільності, особливо высокоінтегровані, є основними творцями, суб'єктами громадського життя.

Дата добавления: 2015-08-03