Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатика
ИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханика
ОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторика
СоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансы
ХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника

Соціальна роль і соціальна взаємодія.

Читайте также:
  1. Індивідуальна соціальна мобільність
  2. Соціальна диференціація й соціальна нерівність
  3. Соціальна роль як поведінкова характеристика

 

Соціальна роль - модель поводження орієнтована на даний статус. Її можна визначити інакше - як шаблоновий вид поводження, спрямований на виконання прав і обов'язків, запропонованих конкретному статусу.

Соціальні норми - запропоновані правила поведінки - характеризують саме роль, а не статус. Роль іменують ще динамічною стороною статусу.

Між статусом і ролю існує проміжна ланка - очікування людей (експектації). Тільки таке поводження, що відповідає очікуванням тих, хто функціонально пов'язаний з даним статусом, називається ролю. Можна сказати, статус підкреслює подібність людей, а роль їхнє розходження. Таким чином, роль - індивідуальне поводження людей у відповідності зі своїм статусом.

Рольовий набір - сукупність ролей, асоційованих з одним статусом. Кожний статус звичайно включає ряд ролей. (Приклад: статус університетського професора включає такі ролі, як викладач, дослідник, наставник, консультант і т.д.) Кожна роль із рольового набору вимагає особливої манери поводження. Відповідно до цього в кожної ролі свій тип реалізації соціальних відносин.

Максимальне злиття з роллю називають рольовою ідентифікацією, а середнє й мінімальне - дістанцированієм від ролі.

Таким чином, у кожної людини є своя рольова система. Але не з усіма ролями людин ідентифікує себе однаково - з одними (особисто значущими) більше (рольова ідентифікація), з іншими (другорядними) менше (дістанцированіє від ролі).

Макс Вебер визначив соціальну дію як дію, орієнтовану на мотиви інших людей. Вона володіє двома обов'язковими рисами: усвідомлена мотивація й орієнтація на інші (очікування). Без першої не можна говорити про нього як про дію, без другої - не можна назвати його соціальним. Мотивація - суб'єктивно який мається на увазі зміст дії. Соціальним виступає тільки така дія, що зрозуміла іншим людям.

Відповідно до Вебера існують наступні типи дій:

Цілераціональна - осмислена дія, спрямована на ясну мету й використуюча кошти, які ви визнаєте відповідними цієї мети.

Цінністно-раціональна заснована на свідомій вірі в те, що наш учинок має эстетичну, етичну, релігійну або яку-небудь іншу цінність. Воно не повинне бути орієнтоване на успіх або вигоду.

Традиційна дія - це дія чинена автоматично, у чинність звички, над змістом якого, ми навіть не замислюємося.

Афективна дія не має мети, відбувається в стані афекту, під впливом сильних емоцій.

В афективної й традиційної дії немає мети, результату, мотиву, успіху, змісту й орієнтації на інші, вони позбавлені ознак соціальної дії, тому до соціальних дій можна віднести тільки перші дві.

Дію можна також поділити на чотири види:

Фізична (ляпас, передача книги);

Вербальна або словесна (образа, вітання);

Жеста (посмішка, рукостискання);

Уявна дія виражається тільки у внутрішній мові.

Із чотирьох видів дій, три перших ставляться до зовнішніх, а четверте до внутрішнього.

Взаємодія - двунаправленний процес обміну діями між двома й більше індивідами (у соціології прийнятий спеціальний термін визначающий взаємодію - інтеракцію). Соціальна взаємодія включає перші три й не включає четвертий вид дій.

У результаті виходить наступна типологія соціальної взаємодії (по видах):

Фізична

Вербальна

Жестова

Все різноманіття видів соціальної взаємодії й складних на їхній базі соціальних відносин прийнято ділити на дві сфери. Первинна сфера - галузь особистих відносин і взаємодії, що існують у малих групах: серед друзів, у групах однолітків, у колі родини. Вторинна сфера це галузь ділових, або формальних відносин й взаємодій: у школі, магазині, на роботі й т.д.

Існує три основні форми взаємодії:

Кооперація - співробітництво декількох індивідів (груп) заради рішення загального завдання. Кооперація виникає, коли стає очевидним перевага об'єднаних зусиль над індивідуальними. Кооперація має на увазі поділ праці.

Конкуренція - індивідуальна або групова боротьба за володіння дефіцитними цінностями (благами). Конкуренція підсилюється, коли індивіди усвідомлюють, що поодинці вони досягнуть більшого. Вона є соціальною взаємодією тому, що люди обговорюють правила гри.

Конфлікт -сховане або відкрите зіткнення конкуруючих сторін.

 

Література до лекції:

 

1. Американская социология: Перспективы, проблемы, методы. – М., 1992.

2. Зейгарник Б.В. Теория личности в зарубежной психологии. – М., 1982.

3. Кравченко А.И. Социология. – М., 1999.

4. Основы социологии. – М., 1993.

5. Смелзер Н. Социология. – М., 1994.

6. Хоманс Дж. Социальное поведение как обмен. – М., 1984.

 


Дата добавления: 2015-08-03; просмотров: 111 | Нарушение авторских прав


Читайте в этой же книге: Ознаки суспільства | Структурна композиція суспільства | Суспільство як система | Механізми функціонування суспільства | Безлічі | Контактні соціальні спільності | Типу ідентифікації із групою. | Функції й структурні елементи основних інститутів суспільства | Особистість в системі соціальних взаємодій | Соціальна роль як поведінкова характеристика |
<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Соціальний статус і соціальні відносини.| Поняття спільнот у соціальній науці.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.012 сек.)