Особистість в системі соціальних взаємодій

Людина прагне одержати відомості, які допоможуть їй краще розібратися в собі й в інших. Труднощі починаються вже з визначення поняття «особистість», однозначного трактування якого, незважаючи, на його часте вживання в науці, не існує.

1. Громадське життя - це контакти, взаємодії наділених енергією, розумом, емоціями людей.

Саме суспільство, взаємодії, соціальні структури — це не якісь надстроєні над людьми утворення, а стійкі, незмінні характеристики практичної діяльності реальних людей. У суспільстві немає іншої реальності, крім реальності взаємодії людей на основі культурних символів, очікувань. Але чи все в людині значиме для його партнерів по взаємодії, тобто соціально значимо. Насамперед значимі якості, які забезпечують ефективну соціальну взаємодію: освіта, кваліфікація, моральні якості й т.д. Тому в центрі уваги соціальної науки особистість; тобто одинична людина як система стійких якостей, властивостей, реалізованих у соціальних зв'язках, соціальних інститутах, більш широко — у соціальному житті.

Индивід — це одинична людина або біосоціальна істота, особь. Індивідуальність же для соціальних наук — це характеристика унікальності, неповторності, властивої даної особистості. Отже, в соціології особистість — це будь-яка людина (а не тільки яскравий, винятковий), розглянутий у його соціальності, відповідальний суб'єкт соціального життя; індивідуальність може бути властива кожної особистості, а не тільки найбільш талановитим людям.

2. Соціальні якості конкретної особистості являють собою складний комплекс, оскільки в процесі розвитку від біологічного організму до особистості як соціального суб'єкта беруть участь різні фактори.

Перша група факторів — соціокультурні предуказівки. Щоб бути прийнятим у даній системі взаємодій, одержати надійну допомогу й підтримку, людина зобов'язана відповідати очікуванням (вимогам), виробленим у даному суспільстві, бути передбачуваним для партнерів і т.п.

Вивчаючи соціальні інститути, то існують «безсмертні», «неодолимі» статуси, ролі, норми, які предуказують, як повинна поводитися людина, що займає той або інший осередок, статусну позицію в системі соціальних взаємодій. При цьому конкретний зміст поводження визначається культурою, виробленої в цьому суспільстві системою норм, цінностей і т.п.

Ці (й інші) елементи соціальної системи й культури існують незалежно від конкретної людини. Усякий вхідний у суспільство відповідно до займаної або бажаної соціальної позиції повинен виконувати відповідні предуказівки.

Дані фактори «нав'язують» людині певний тип соціального поводження, тобто формують типологічні, соціально передбачувані, повторювані (стандартні) елементи соціального поводження.

Але типовими рисами соціальний портрет особистості не обмежується.

Друга група факторів — біологічні, уроджені властивості індивіда, які прямо або побічно обумовлюють індивідуальні особливості особистості, сприяють або перешкоджають її соціальному успіху, досягненням.

Так, цілеспрямованості, сильному прагненню до досягнення поставленої мети в чималому ступені сприяє наявність холеричного темпераменту, для успіху викладацької діяльності чимале значення має емоційність людини, його комунікабельність.

Третя група факторів — оволодіння індивідом колективного досвіду й наробіток індивідуального досвіду в процесі соціалізації. Носіями колективного досвіду є батьки, вчителі, письменники, працівники системи освіти, учені, журналісти й ін. Колективний досвід тісно взаємодіє з індивідуальним досвідом людини; соціальний зміст цього досвіду залежить від того, у якій родині він ріс, хто становив коло його друзів, як складалася його кар'єра й т.п. Своєрідність отриманих життєвих уроків також надає відчутну своєрідність особистості як суб'єктові соціальних взаємодій, обумовлює особливості його поводження.

Отже, соціальне поводження, властивості конкретної особистості визначається як мінімум трьома групами основних факторів, і щоб зрозуміти поводження якоїсь конкретної людини, необхідний комплексний підхід - не можна все пояснювати соціокультурними предукаівками (хоча вони й відіграють вирішальну роль). Важливе значення мають біологічні особливості людини, його життєвий шлях і т.п.

3. Особистість є предметом вивчення комплексу наук.

Соціологія одна з основних наук цього комплексу, але вона все-таки не здатна замінити всі інші - філософію, етику, психологію, педагогіку й ін.

Завдяки властивій їй орієнтованості на ідеологічно нейтральний аналіз реального життя людини, тяжінню до фактуальному дослідження явищ соціологія внесла загальновизнаний вклад в осмислення проблем особистості. Саме соціологія замість загальних повчальних і умоглядних міркувань про особистості, її покликанні, змісті буття й т.п. спробувала досліджувати особистість як реально діючого учасника соціальних взаємодій, вивчити конкретні механізми обумовлювання суспільством, культурою соціальних властивостей особистості. Саме соціологія спробувала зрозуміти багато індивідуально-психологічних колізій, випробовувані особистістю, як колізії соціальними, породженими соціальними проблемами буття.

Разом з тим існують проблеми, які поки із працею піддаються соціологічному аналізу. У прагненні загострити увага переважно на соціокультурних предуказівках до особистості, виконання яких є необхідною умовою включення її в суспільство, соціологія нерідко стандартизує особистість, перетворюючи її в якийсь робот зі стандартним набором характеристик, що проявляє типові реакції на типові ситуації й умови. Сьогодні усе виразніше відчувається, що в рамках соціології поки не розглянуті належним чином проблема автономії й неповторності, унікальності конкретної особистості, різноманіття особистостей.

Більшість соціологічних моделей розглядають особистість як сукупність суспільних відносин, соціальних ролей; вона скоріше нагадує «відколок» суспільства, його індивідуальну проекцію.

У загальноприйнятих соціологічних моделях активність особистості, її автономія, воля, уява представлені - це активність адаптації, пристосування, запозичення, наслідування. Суспільство фактично «продавлює» у духовних структурах людини певні типологічні властивості. Діалог між суспільством і особистістю, у якому лідирує суспільство, перетворюється в безумовний диктат останнього.

Ми виходимо з позиції, що прагнули реалізувати. Взаємодія особистості й соціального середовища в самому загальному виді нами розуміється як діяльність індивіда, що задовольняє свої потреби, що переслідує свої мети в конкретних соціальних зв'язках і взаємодіях. Мова йде про активне твердження особистістю своїх потреб, про її самостояння, у якому адаптація до середовища всього лише момент, підлеглий завданням самореалізації особистості.

Адаптацію можна розуміти по-різному. Найчастіше в соціологічних доктринах мається на увазі пасивна адаптація, при якій адаптуючий покірно й дзеркально відбиває середовище, сприймає її предуказівки. Інший вид адаптації - це «хитрість» заради самореалізації, заради того, щоб повніше виявити себе, більш успішно жити в даному середовищі. Подібна адаптація контролюється, управляється особистістю, будучи лише одним із засобів рішення особистих проблем. При цьому адаптація не вичерпує всіх форм взаємодій особистості із суспільством.

Соціологічне розуміння особистості неминуче підкреслює особливе значення суспільних, культурних очікувань, предуказівок середовища. Відповідати цим предуказівкам необхідно, щоб забезпечити передбачуваність поводження, самовідтвореність соціальних зв'язків. Однак це не означає диктату, сваволі суспільства, що найчастіше слідує із соціологічної схеми взаємин особистості й суспільства.

Взаємовідносини особистості й соціального середовища скоріше можна представити у вигляді формули: пошук (особистості) — пропозиції (суспільства) — вибір (особистістю із запропонованого суспільством). Автономія і відповідальність особистості проявляється як у процесі осмислення нею пропозицій, умов, вимог, пропонованих суспільством (адже кожний ці вимоги розуміє вибірково, у відповідності зі своїми соціальними домаганнями, і поданнями), так і в процесі здійснення своїх соціальних ролей (один їх виконує бездоганно, інший винаходить щось нове, а третій обмежується мінімумом необхідного).

Дата добавления: 2015-08-03