Основні теорії творчості

Ось декілька поглядів на процеси творчості.

Інтуїтивізм — знання в людини виникає без усвідомлення шляхів і умов його появи, і тому творчість розглядається як "осяяння", "бачення істини" — інсайт. Інтуїція протиставляється дискурсивному, логічному мисленню, раціональному знанню. У творчому процесі людина в стані натхнення зливається зі створюваним предметом і тоді протилежності між ними зникають.

Теорія неусвідомлюваної творчості — акти і стани людини, які є відображенням дійсності, але вона не усвідомлює цього і не може відтворити шляху творчості; надсвідоме, неусвідомлені установки і мотиви — неусвідомлювані регулятори способів дій. Дій автоматизованих, зумовлених неусвідомленими образами, субсенсорним сприйманням, які спрямовують людину до доцільних дій.

Теорія конструктивного інтелекту - розуміння (апперцепція), осягнення як результат вияву розумових здібностей, які пов'язані: з системою розумових операцій, зі стилем і стратегією розв’язання проблем, з особливостями індивідуального підходу і осмислюванням: а) завдань, б) задач, в) проблемних ситуацій, що вимагають пізнавальної активності і напруження розуму.

Теорія детермінуючих тенденцій, яка включає окремі напрями:

- системний детермінізм — залежність предмета в цілому від його окремих елементів і навпаки — залежність окремих елементів від властивостей цілого;

— вплив типу зворотного зв'язку — наслідок впливає на причину, яка його зумовила;

— статистичний — за однакових причин виникають різні ефекти в межах статистичних закономірностей.

Цільовий детермінізм — мета, що випереджає результат і відіграє роль закону, який визначає шлях її досягнення, а також надає інформацію про якості (кількості) предмета творчості.

Механічний детермінізм — подібне пізнається подібним, людська душа і тіло, свідомість і діяльність уподібнюються машинам, механізмам.

Психологічний детермінізм - уявлення про те, що рівень активності свідомості і творчості зумовлюється образом життям людини, діяльністю - психосоціальною активністю - як окремі механізми.

Серед них важливе місце посідають принципи:

а) зовнішні чинники діють за посередництвом внутрішніх умов (С.Л.Рубінштейн);

б) дія "внутрішнього через зовнішнє";

в) пояснення психіки через діяльність: діючи і перетворюючи світ, людина змінює і перетворює саму себе;

г) вростання в культуру людства (за Л.С. Виготським);

д) наслідування як форма опанування суспільного досвіду, досвіду інших людей або наслідування не одухотворених предметів. Людина творить, як творить сама природа, - гасло епохи Ренесансу;

є) засвоєння - процес поєднання чужого досвіду і власних досягнень;

ж) дійова детермінація - психіка і свідомість є органами діяльності, від рівня розвитку яких залежить продукт творчості.

А тепер будемо шукати аналогії.

Дата добавления: 2015-08-03