Природне покликання рослинної душі — бути живій істоті.

Природа через рослинну душу здійснює досі не пізнане — перетворення неживого на живий матеріал. Тому буття рослинної душі — це:

- сприймання енергії з навколишнього енергетичного поля;

- тропізми — ростові рухи органів рослин (згинання ”тулуба”, кореня, повертання листка до сонця тощо), що спричиняються однобічним впливом факторів навколишнього світу — світла, тепла, вологи, земного тяжіння тощо;

- пошук їжі і утилізація мінеральних речовин, з яких душа мурує свою будівлю;

- це виконання родової програми,

- боротьба за власну територію і прагнення її приростити (бажано не завдавши збитків подібним собі, але за рахунок території “рослинних душ” іншого виду).

Природне покликання тваринної душі — підтримувати життя власне та подібних собі в стані комфорту.

Через тваринну душу жива істота зберігає гармонію всього живого на Землі.

Тваринна душа на відміну від рослинної не прив'язана до місця, а має змогу пересуватися. Рівновага в природі, непочування впливів природи - ось ідеал тваринного існування.

Якщо тварина сита і здорова — вона або спить, або грається. Якщо комфорт усередині неї або ззовні порушений — тварина починає рухатися, щоб усунути причину дискомфорту. Тварина живе за рахунок рослинного або іншого тваринного життя, але ніколи без крайньої потреби не зробить нічого, що порушувало б гармонію природи.

Тварина своїм буттям немовби нічого не змінює у світі, а насправді — вона виконує величезну роботу заради збереження життя на землі. Тварина не може свідомо, як людина, впливати на процеси в природі. Але тваринна душа виконує функції, які нічим не можна замінити:

1) фіксує порушення гармонії,

2) оцінює його і

3) реагує на порушення протидією, щоб гармонію вирівняти силоміць.

Природне покликання поетичної душі - творити.

Поетична, творча душа людини - суть, плід спільної роботи механізмів 1) почуття, 2) мислення і 3) уяви.

Це означає, що поетична душа людини: 1) чутлива до найменших порушень гомеостазу (за рахунок змін навколо неї), 2) оцінює ситуацію і 3) включає моторику, щоб зберегти свою цілісність.

Щоб виникло почуття, зовсім не обов'язковими є прояви очевидної агресію або — навпаки —збільшення комфорту. Досить енергетичного або інформаційного впливу — і душа відгукується почуванням.

Людина саме через поетичну душу перетворює живе на духовне — продукт роботи почуттів, мислення і уяви.

Тваринна душа — це єдність тропізмів, інстинктів, пам'яті і емоцій.

Механізм творчості — не орган тіла, а орган людини. Але все-таки орган. І тому — як будь-який орган, без якого неможливе нормальне життя людини — він має подвійну природу.

Якщо ви вже призвичаїлися до думки, що людина живе в ноосфері, ви легко дійдете висновку: щоб жити в ноосфері, людина повинна бути і їй відкрита. Задля досягнення своєї мети, вона користується її здобутками, як і її тіло фізіологічно потребує повітря, води і їжі.

Аби використовувати здобутки ноосфери, людина повинна приймати енергію та інформацію, як антена. Людина бере для себе матеріал та енергію із природи, а інформацію із ноосфери.

Якщо програма життя людини скерована на духовність, вона бере інформацію і енергію з ноосфери.

---

Дата добавления: 2015-08-03