Поняття та види систематизації законодавства.

Наявність значної кількості нормативно-правових актів, які складають систему законодавства, розбіжність у часі їхнього прийняття та суб'єктах, що приймають їх, обумовлюють необхідність діяльності з їхнього впорядкування, погодження, усунення протиріч, тобто систематизації.

Систематизація законодавства — це діяльність з впорядкування чинних нормативно-правових актів у єдину узгоджену систему, з метою забезпечення ефективного правового регулювання.

Систематизація спрямована на: 1) досягнення внутрішньої єдності юридичних норм, тобто на усунення колізій і прогалин; 2) впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками, тобто класифікацію.

¨ Здійснення систематизації законодавства має на меті:

- встановлення і усунення дефектів законодавства; підвищення ефективності законодавства та поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб'єктів; забезпечення зручності користування законодавчим масивом, полегшення відшукування юридичної норми, яка підлягає застосуванню чи реалізації;

- сприяння вивченню та дослідженню законодавства.Систематизація здійснюється двома способами: інкорпорацією та кодифікацією.

Інкорпорація — це найпростіша форма впорядкування нормативно-правових актів, яка полягає в об'єднанні групи чинних нормативно-правових актів в одному збірнику за певним критерієм (хронологічним, тематичним тощо) без зміни їхнього змісту.

¨ Види інкорпорації:

¨ 1) За юридичною значимістю:

- офіційна інкорпорація — тобто впорядкування нормативно-правових актів шляхом видання правотворчими або уповноваженими їхнім рішенням компетентними органами збірників чинних нормативно-правових актів;

- неофіційна інкорпорація — це підготовка і видання збірників чинних нормативно-правових актів неправотворчими органами держави або іншими організаціями чи особами.

2) За обсягом: загальна (генеральна), галузева, міжгалузева, спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі права).

3) За критерієм об'єднання нормативно-правових актів: предметна, тобто за предметом регулювання; хронологічна (за часом видання нормативно-правових актів); суб'єктна (залежно від органу, який видав акти).

Кодифікація — це спосіб систематизації законодавства, який полягає у змістовній переробці, узгодженні й об'єднанні певної групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання, в єдиному нормативному акті. Тобто, це впорядкування правових норм, яке супроводжується переробкою їхнього змісту, з відміною одних і прийняттям інших норм права. Іншими словами, кодифікація — це систематизація у процесі правотворчості. В результаті кодифікації видається єдиний, логічно і юридично цільний, нормативно-правовий акт. Тому кодифікація завжди має офіційний характер і може проводитися тільки правотворчим органом.

¨ Види кодифікації:

1) За обсягом:

- загальна, в результаті якої утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів);

- галузева, яка охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);

- міжгалузева та підгалузева (інституційна), що, відповідно, розповсюджується на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів (Митний кодекс).

2) За формою виразу: основи (головні засади) законодавства; кодекси; положення; статути.

Реалізація права - це здійснення юридично закріплених і гарантованих державою можливостей, проведення їх у життя в діяльності людей та їх організацій

Можна сказати, що правова норма реалізується тоді, коли вона втілюється у фактичній правомірній поведінці суб'єктів.

Суб'єктами реалізації права є ті особи, на яких воно поширює свою дію, тобто суб'єкти права. Об'єктом реалізації виступає система законодавства, наявний масив нормативно-правових актів.

Реалізація права, як процес втілення права в життя містить у собі:

Юридичні механізми реалізації права.

Форми безпосередньої реалізації права, коли фактичні життєві відносини знаходять юридичну форму.

Юридичні механізми реалізації права різноманітні, їх зміст визначається особливостями правової системи тієї чи іншої країни.

Безпосередня реалізація, тобто здійснення права у фактичній поведінці відбувається в трьох формах:

Дотримання заборон - пасивне дотримання вже існуючих заборон.

Виконання обов'язків - активна поведінка, що спрямована на виконання взятих на себе суб'єктом обов'язків.

Використання суб'єктивного права. Здійснюється в наступних формах:

а) фактичні дії (власник речі використовує її за прямим призначенням);

б) юридичні дії (дарування);

в) вимоги до зобов'язаної особи (вимога до боржника повернути борг);

г) позов - звернення до компетентного державного органу (наприклад, до суду) за захистом порушеного права.

Проблема методів (способів) реалізації права - це проблема формування у громадян, посадових осіб і організацій мотивів до виконання і дотримання юридичних норм.

Існує три основних методи:Стимулювання.Переконання.Примус.

Застосування права (застосування правових норм) - ц е здійснювана компетентними державними органами, уповноваженими на це громадськими об'єднаннями або їх посадовими особами організаційно-правова діяльність, результатом якої є встановлення піднормативних, формально обов'язкових індивідуальних правил поведінки персоніфікованих суб'єктів.

Ознаки застосування права:

Здійснюється органами або посадовими особами, наділеними функціями державної влади.

Має індивідуальний характер.

Спрямовано на встановлення конкретних правових наслідків - суб'єктивних прав, обов'язків і відповідальності.

Реалізується в спеціально передбачених процесуальних формах.

Завершується винесенням індивідуального юридичного рішення.

Види застосування права:

Позитивне - правозастосування, що здійснюється як обов'язкова умова нормальної реалізації деяких регулятивних норм (призначення пенсії).

Юрисдикційне - застосування санкцій охоронних норм за порушення диспозиції (відповідальність за крадіжку).

Як складний процес, правозастосування розпадається на ряд стадій, тобто відрізків процесу, що мають своє проміжне завдання і в силу цього мають відносну самостійність і завершеність.

Виділяються три основні стадії застосування права:

Встановлення фактичних обставин справи. Ця стадія протікає як процес доведення наявності або відсутності юридично значимих обставин (складовий предмет доведення) за допомогою фактів-доказів.

Формування юридичної основи справи. Воно містить у собі наступні правозастосувальні дії:

Вибір юридичної норми, що підлягає застосуванню.

«Вища критика» - перевірка дійсності норми у часі, просторі та за колом осіб.

«Нижча критика» - перевірка правильності тексту нормативно-правового акту.

З'ясування змісту норми права за допомогою тлумачення.

Вирішення справи - процес, що може бути розглянутий і як формально-логічний, і як творчий, і як державно-владний.

За результатами правозастосування виноситься акт застосування права. Тому в своєрідною додатковою стадією може виступити державно-примусова реалізація акту застосування права.

Акт застосування права - це правовий акт компетентного органу або посадової особи, виданий на підставі юридичних фактів і норм права, що визначає права, обов'язки або міру юридичної відповідальності конкретних осіб.

Особливості актів правозастосування:

Вони видані компетентними органами або посадовими особами.Вони строго індивідуальні.Вони виконують функції індивідуального регулювання.Їхня реалізація забезпечується державним примусом.

Класифікація актів застосування права:

За суб'єктами прийняття.

Акти органів державного управління.Акти контрольно-наглядових органів.Акти судових органів.Акти органів місцевого самоврядування.

За способом прийняття.

Прийняті колегіально.Прийняті одноосібно.

За характером правового впливу.

Регулятивні.охоронні.

За значенням у процесі застосування права

Допоміжні.Основні.

За формою.

Мають вид окремого документу. До таких актів належить вирок суду.

Резолюція на інших матеріалах справи. До таких актів належить затвердження прокурором обвинувального висновку.

Усний вигляд. До таких актів належить накладення штрафу за проїзд без квитка.

Вимоги до актів правозастосування:

Обгрунтованості.Законності.

Структура акту застосування права:

Вступна частина. Складається з елементів: найменування акту; орган (посадова особа), що видав акт; час видання; адресат (на кого спрямовано акт).

Описова частина. Складається з фактичних обставин справи, доказів тощо.

Мотивувальна частина. Аргументація і обгрунтування прийнятого рішення.

Резолютивна частина (рішення в справі).

Юридичні колізії - протиріччя між правовими нормами, що регулюють ті ж самі суспільні відносини.

Види колізій:

між Конституцією і всіма іншими актами (вирішується на користь Конституції);

між законами і підзаконними актами (вирішується на користь законів);

між актами того самого органу (застосовується пізніше прийнятий акт);

між актами, прийнятими різними органами (застосовується акт, що має більш високу юридичну чинність);

між загальним і спеціальним актом (якщо вони прийняті одним органом, то застосовується останній, а якщо різними - то перший).

Способи розв'язання колізій:

Прийняття нового акту.

Скасування старого акту.

Внесення змін у діючі акти.

Систематизація законодавства.

Референдуми.

Тлумачення.

Переговорний процес через погоджувальні комісії.

Інші.

Дата добавления: 2015-08-05