Правосвідомість

Правосвідомість є сукупністю уяв і почуттів, що виражають ставлення людей до права і правових явищ у громадському житті.

Правосвідомість - складне структурне утворення, у якому можна виділити раціональні компоненти, що зазвичай називаються правовою ідеологією.

Правова ідеологія - це ідеї, теорії, переконання, поняття, погляди, що виражають ставлення людей до діючого і бажаного права.

Основу правової ідеології повинна складати державно-правова ідеологія, тобто загальноприйнята (прийнята в даному суспільстві) система політичних і правових ідей. Правова ідеологія тісно пов'язана з юриспруденцією (юридичною наукою), що додає їй теоретичний, систематизований характер.

У правосвідомості можна також виділити емоційні структурні компоненти, що називаються правовою психологією.

Правова психологія - це почуття, емоції, переживання, що мають люди з приводу тих чи інших проявів права: видання правових норм, їх реалізації, законності тощо.

Можна сказати, що правова психологія є, свого роду, почуттям права і законності. Вона складається стихійно і носить неформальний, несистематизований характер. В той же час у правосвідомості правова психологія як би займає перше місце, порівняно з правовою ідеологією. Це пов'язано з тим, що, як правило, правові почуття й емоції виникають раніше, ніж правові ідеї. Правова психологія визначає повсякденну ціннісну орієнтацію суб'єктів у правовій сфері.

Аналіз ставлення людей до нормативно-правового акту дозволяє виділити в правосвідомості наступні елементи:

Інформаційний - наявність у свідомості того чи іншого суб'єкту певного об'єму інформації про нормативний акт. Ця інформація може бути як повною і всебічною, так і поверхневою, отриманою з чиїхось слів.

Оцінний - отримавши інформацію про нормативний акт, людина якось до нього ставиться, якось оцінює, порівнює з власними цінностями.

Вольовий - дізнавшись про нормативний акт і оцінивши його, людина вирішує, що вона буде робити в умовах, передбачених законом.

Класифікація правосвідомості:

За соціальним рівнем.

Повсякденна - властива основній масі членів суспільства, формується на базі повсякденного життя громадян у сфері правового регулювання.

Професійна - складається в ході спеціальної підготовки, у процесі здійснення юридичної діяльності (правосвідомість юристів).

Наукова - характерна для дослідників, науковців, що займаються питаннями дослідження правового регулювання суспільних відносин (правознавство).

За суб'єктами (носіями) - з точки зору масовості.

Індивідуальна - правосвідомість конкретного індивіда.

Групова - колективні уяви і почуття формальних і неформальних груп, верств суспільства, професійних співтовариств, злочинних угруповань.

Масова - характерна для нестабільних, тимчасових об'єднань людей.

Суспільна - правові погляди націй і народностей.

Правова культура.під правовою культурою розуміється обумовлений всім соціальним, духовним, політичним і економічним ладом якісний стан правового життя суспільства, що виражається в досягнутому рівні розвитку правової діяльності, нормативно-правових актів, правосвідомості і, в цілому, у рівні правового розвитку суб'єкта (людини, різних груп, усього населення), а також ступеня гарантованості державою і громадянським суспільством свобод і прав людини.

Структура правової культури досить умовна. Проте в неї входять наступні елементи:

Рівень розвитку всієї системи джерел права - текстів документів, у яких виражається і закріплюється право в даному суспільстві.

Рівень розвитку правосвідомості населення. Даний елемент складається з наступних компонентів:

Глибина освоєння населенням правових феноменів.

Глибина інформованості населення в правовому відношенні.

Глибина емоційного ставлення населення до закону, суду тощо.

Рівень розвитку правової діяльності. Складається з наступних видів діяльності:

Теоретична - діяльність учених-юристів.

Освітянська - діяльність студентів і слухачів юридичних шкіл, вузів тощо.

Практична - правотворчість, правореалізація і застосування права.

Правове виховання.

Правова культура формується до допомогою правового виховання.

Правове виховання - це цілеспрямована діяльність по трансляції (передачі) від одного покоління до іншого правової культури, правового досвіду, правових ідеалів і механізмів розв'язання конфліктів у суспільстві.

Правоае виховання тісно пов'язано з правовим навчанням: виховання не може відбуватися без навчання, а навчання так чи інакше робить і виховний ефект.

Дата добавления: 2015-08-05