Інтерпретаційні акти (акти тлумачення): поняття, види і структура. Відмінність інтерпретаційних актів від нормативне - правових актів і актів застосування права.

ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ АКТИ - - юрид. док-ти, що приймаються відповідними органами д-ви у межах їхніх повноважень і містять нормат. приписи, спрямовані на роз'яснення норм законів та підзакон. актів. І. а. приймаються у процесі офіц. тлумачення правових норм. Вони дають змогу не лише єдиного розуміння змісту припису, який роз'яснюється чи уточнюється, а й офіц. посилання на док-т у разі його використання у правореалізац. діяльності

Залежно від юрид. природи розрізняють:

1) І. а. правотворчості, що приймаються у порядку автентичного чи легалізованого делегованого тлумачення. Як результат правотв. діяльності держ. органів вони визнаються джерелами права, що містять конкретизуючі норми (акти ВР України, роз'яснення КМ України);

2) І. а. правозастосування, що містять правила застосування норм права. Вони не є результатом правотв. діяльності компет. органів; це своєрідна форма юрид. практики та узагальнення досвіду застосування правових норм (постанови пленуму ВС України та роз'яснення його колегії).
Порівняно з ін. нормат. актами (нормат.-правовими, індивід, та правозастосувальни-ми) І. а. мають певні особливості: можуть поширюватись як на невизначену кількість суб'єктів (маючи нормат. загальнообов'язковий характер), так і на конкр. суб'єкт (маючи казуальний характер); їм властивий форм.-визначений характер: вони приймаються у вигляді постанов, указів, наказів, листів, положень, роз'яснень; юрид. сила тлумачних актів визначається компетенцією суб'єктів, які їх ухвалюють; 1. а. ухвалюються на основі нормат.-правових актів і мають чітке призначення — роз'яснити зміст правового припису. Саме тому вони не можуть суперечити роз'яснюваним актам; І. а. ухвалюються лише щодо тих нормат.-правових актів, зміст яких у процесі застосування виявився нечітким, суперечливим чи надто загальним. І. а. діє упродовж періоду існування нормат.-правового акта і змінюється як у результаті зміни останнього, так і незалежно від цього. Класифікують І. а. за різними критеріями:
1) за суб'єктами прийняття визначають І. а. держ. органів влади, І. а. судових та правоохор. органів, а також І. а. прокуратури;

2) за видами і формою дії інтерпретації існують акти автентичного тлумачення (їх видає орган, який ухвалив нормат. акт, що потребує роз'яснення); акти делегованого тлумачення (приймаються органом, який уповноважений на таку діяльність в офіц. порядку);
3) за поширенням на суб'єктів виділяють нормативні І. а., що стосуються невизначе-ного кола суб'єктів, та казуальні І. а., які адресовані окр. суб'єктам у певній, заздалегідь визначеній ситуації;
4) за формою акти тлумачення існують у вигляді постанов, інструкцій, наказів, пояснень;
5) за обсягом тлумачення виокремлюють І. а. буквального тлумачення (текст повністю збігається з текстом правового припису); розширеного тлумачення (текст їх ширший за словесну форму норми) та акти обмеженого тлумачення (зміст акта вужчий за роз'яснювану норму).
Розкриваючи сенс правового припису, І. а. сприяють належній реалізації норм усіма суб'єктами права, а також дають змогу ліквідувати неточності у формулюванні приписів, заповнити прогалини у праві.

Дата добавления: 2015-08-05