Для самостійної роботи студентів

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ‘Я УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД УКРАЇНИ

«УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ»

м. ПОЛТАВА

«Затверджено»

на засіданні кафедри

соціальної медицини,

організації, економіки

охорони здоров’я

Завідувач кафедри

д-р.мед.наук, професор _______________Голованова І.А.

Протокол №_____від «__»__________ 20____ р.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна	Медичне правознавство
Модуль №
Тема №
Тема заняття	Правовий статус пацієнта та його представника.
Курс	ІV
Факультет	Медичний

Полтава 2012

1. Актульність теми:

В Україні права пацієнта захищаються «Основами законодавства про охорону здоров’я». Головною метою створення законопроекту «про права пацієнтів» є досягнення вищого рівня забезпечення прав пацієнта; сприяння модернізуванню медичних технологій; збільшенню контролю за діяльністю фахівців на робочих місцях, підвищенню їх моральної, дисциплінарної, професійної, а в окремих випадках і адміністративної відповідальності. на жаль, до цього часу всі спроби пацієнтів чи їх родичів добитися справедливості, покарати винних у випадку заподіяної шкоди здоров'ю або навіть життю хворого були марними. крім того, запровадження норм цього закону поставить перед українськими лікарями підвищені вимоги стосовно їх діяльності.

2. Конкретні цілі:

Студент повинен знати:

- основні поняття та концептуальні положення медичного права;

- основи взаємодії медичного права з іншими галузями людської життєдіяльності та науки (біоетикою і т. д.);

- закони та інші нормативно-правові акти України, що регулюють організацію охорони здоров'я і здійснення медичної діяльності,

- міжнародно-правові акти та міжнародні документи в цій сфері, права та обов'язки пацієнта, медичного працівника та закладу охорони здоров'я;

- основні правові проблеми надання медичної допомоги та погляди на шляхи їх вирішення; основні відомості про медичному праві зарубіжних країн.
Вміти:

- аналізувати закони та інші нормативно-правові акти України, що регулюють організацію охорони здоров'я та здійснення медичної діяльності, міжнародно-правові акти та міжнародні документи в цій сфері; давати оцінку локальним нормативним актам і документам правового характеру, за допомогою юриста складати проекти таких актів і документів, застосовувати норми чинного законодавства України при здійсненні своєї професійної діяльності; вирішувати правові ситуації на практиці.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція):

Назви дисциплін	Отримані навики
1. Історія України 2. Соціологія 3. Філософія 4. Біостатистика	Походження держави і права Знати структури соціальних відношень Закони між особистих відносин Знати особливості збору інформації

4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
Пацієнт − (згідно проекту закон України «Про права пацієнтів в Україні»)	це будь-яка особа, що звернулась за медичною допомогою або скористалась нею, незалежно від того, в якому вона стані, хвора, здорова чи особа, що погодилась на медико - біологічний експеримент (проект Закону України про права пацієнтів від 16 січня 2003 р.).
Права пацієнта	основні права людини, яка потребує медичної допомоги, на охорону власного здоров’я з точки зору забезпечення доступу до медичного обслуговування, рівноправності, якості та ефективності такої допомоги.
Документи пацієнта –	письмові та графічні документи, а також комп’ютерні бази даних, що містять інформацію про пацієнта, включаючи дані про стан його здоров’я, методи медичної допомоги, застосовані у відношенні до нього, дані про його приватне (особисте) чи сімейне життя.
Дискримінація пацієнтів –	порушення принципу справедливості при наданні медичної допомоги пацієнтам, що перебувають в однаковому, з медичної точки зору, статусі на основі статевих, релігійних, етнічних, расових, політичних відмінностей, віку, стану здоров’я, соціально-економічного стану та за ознакою особистої антипатії.
Медична послуга –	будь-яка дія, виконувана лікарем або іншим медичним працівником відповідно до існуючих медичних стандартів, що має на меті усунення або попередження порушень здоров’я і порятунок життя пацієнта, що виконується в ургентному порядку або при його зверненні за обстеженням, лікуванням, профілактикою чи реабілітацією.
Медичне втручання –	будь-який вплив на пацієнта з метою надання йому медичної допомоги, що виконується лікарем чи іншим надавачем медичних послуг.
Доступ до медичної допомоги –	можливість кожного пацієнта реалізувати свої права на одержання відповідно до його потреб медичної допомоги згідно з чинним законодавством і на основі принципів рівності та справедливості
Надавач медичних послуг –	фізична чи юридична особа, що відповідно до законодавства на підставі наявного у нього достатнього рівня кваліфікації, ліцензії або інших документів і дозволів надає медичні послуги
Інформація пацієнту –	надання пацієнту відомостей про стан його здоров’я, можливі ризики, викликані захворюванням або пропонованим лікуванням, а також відомості про освіту, кваліфікацію і компетенцію практикуючого лікаря і відповідного медичного персоналу, включаючи дані про медичні послуги та їх альтернативи і про те, яким чином ними можна скористатися в лікувально-профілактичній установі, що надає допомогу пацієнту.
Інформована згода пацієнта –	попередня умова будь-якого медичного втручання, що передбачає добровільне прийняття пацієнтом рішення про проведення курсу лікування чи отримання медичної процедури після надання йому лікарем достовірної і достатньої інформації в зрозумілій для нього формі, при умові незастосування медичним персоналом примусу, обману, погроз тощо при прийнятті пацієнтом зазначеного рішення.
Відмова від лікування –	добровільне заперечення пацієнтом запропонованої медичної допомоги чи припинення її після надання лікарем повної і достовірної інформації у зрозумілій для нього формі про стан здоров’я, прогноз і можливі наслідки такої відмови.
Конфіденційність медичної інформації –	нерозголошення довірчої інформації щодо діагностики, лікування чи профілактики захворювання, а також про особисте, сімейне життя або інших відомостей про пацієнта, що стали відомими медичним працівникам у процесі надання медичної допомоги.
Недоторканність пацієнта –	визначений законом механізм захисту особистості від фізичного, морального, психічного примусу при наданні медичної допомоги.
Самовизначення пацієнта –	можливість пацієнта самостійно здійснювати вибір при отриманні медичної допомоги, а також під час його участі в процесі навчання, наукових і медико-біологічних дослідженнях.
Особисте майно пацієнта –	документи, одяг, фінансові та матеріальні цінності, медикаменти, продукти харчування, предмети індивідуального користування, у т.ч. релігійні чи художні, що належать пацієнту.
Європейська Нарада по правах пацієнтів Європейського Регіонального офісу, що зібралася за сприяння ВООЗ в Амстердамі (1994),	прийняла Європейську Декларацію про політику в галузі дотримання прав пацієнтів у Європі
Лісабонська декларація відносно права пацієнта Прийнята 34-й Всесвітньою медичною асамблеєю, Лісабон, Португалія, вересень/жовтень 1981 р.	Усвідомлюючи можливість виникнення практичних, етичних і юридичних утруднень, лікар завжди повинен діяти в згоді зі своєю совістю й завжди у вищих інтересах свого пацієнта. Дійсна Декларація описує деякі основні права, які медики повинні намагатися надавати пацієнтам. У випадку, якщо законодавство або дії уряду не визнають цих прав пацієнта, лікарі повинні намагатися забезпечити або відновити ці права відповідними заходами

4.2 Теоретичні питання до заняття:

1. Назвати основні положення Європейської хартії прав пацієнтів

2. Права пацієнта

3. Права представника пацієнта

4. Обов’язки пацієнта

5. Визначити порядок компенсації моральної шкоди

6. Вимоги до медичної інформації

7. Лікарська таємниця

8. Об’єкт злочину про розголошення лікарської таємниці

9. Суб’єкт злочину про розголошення лікарської таємниці

10. Конфіденційна інформації

Зміст теми:

Необхідно розрізняти такі напрями забезпечення прав людини у сфері медичної діяльності:

- нормативно-правовий (створення юридичних документів, що містять механізми реалізації прав громадян);

- організаційний (створення умов, за яких стає можливою реалізація прав громадян);

- фінансово-економічний (збільшення витрат на охорону здоров'я у бюджетах різних рівнів, реалізація цільових програм);

- інформаційний (діяльність засобів масової інформації, спрямована на інформування громадян про свої права).

У залежності від джерела забезпечення, виділяють такі рівні забезпечення прав людини у сфері медичної діяльності:

- міжнародний;

- загальнодержавний;

- місцевий.

Виділяють кілька груп прав та обов’язків пацієнта.

До першої групи відносяться основні права та обов’язки договірних правовідносин: право на забезпечення кваліфікованою медичною допомогою; обов’язок повідомити необхідні відомості про стан свого здоров’я, право на лікарську таємницю, право вимагати роз’яснення діагнозу, методів лікування і можливих наслідків, право на надання згоди на медичне втручання, обов’язок оплатити надану медичну послугу тощо.

В другу групу входять права та обов’язки, які закріплені за окремими категоріями пацієнтів: право матері на перебування в стаціонарі з дитиною, яка потребує догляду, право на участь в медичному експерименті тощо.
Третю групу складають права та обов’язки, які в договорі про надання медичних послуг є додатковими, виконують допоміжну функцію по відношенню до головного змісту зобов’язань: зберігання речей, харчування в стаціонарних лікувальних установах.

Європейська хартія прав пацієнтів від 15 листопада 2002 р., закріплює чотирнадцять прав пацієнта, серед яких визначено такі:

1) на профілактичні заходи, тобто право на відповідні послуги з метою попередити захворювання;

2) на доступність, тобто право на доступність медичних послуг, що необхідні пацієнту за станом здоров'я. Медичні служби повинні гарантувати рівний доступ для всіх без дискримінації за ознаками наявності фінансових ресурсів, місця проживання, виду захворювання чи часу звернення за допомогою;

3) на інформацію, тобто право на отримання будь-якої інформації про свій стан здоров'я, про медичні послуги і способи отримання цих послуг, а також про можливості, що виникають у результаті наукових досліджень і технічного прогресу;

4) на згоду, тобто право на отримання будь-якої інформації, яка дозволить йому активно брати участь у прийнятті рішень щодо свого здоров'я; ця інформація є обов'язковою попередньою умовою проведення будь-якої процедури і лікування, включаючи участь у наукових дослідженнях;

5) на свободу вибору, тобто на свободу вибору між різними медичними процедурами і закладами (спеціалістами) на основі адекватної інформації;

6) на приватність і конфіденційність, тобто право на конфіденційність особистої інформації, включаючи інформацію про стан здоров'я і пропоновані діагностичні чи терапевтичні процедури, а також на захист своєї приватності під час проведення діагностичних оглядів, відвідування медичних спеціалістів і в цілому при медичних і хірургічних втручаннях;

7) на повагу до часу пацієнта, тобто право на отримання необхідного лікування без зволікання, протягом наперед обумовленого строку. Це право відноситься до кожного етапу лікування;

8) на дотримання стандартів якості, тобто право на доступність якісного медичного обслуговування на основі специфікації і у чіткій відповідності із стандартами;

9) на безпеку, тобто право на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням систем охорони здоров'я, недбалістю і помилками медичних працівників, а також право на доступність медичних послуг і лікувальних процедур, що відповідають високим стандартам безпеки;

10) на інновації, тобто право на доступність медичних інновацій, включаючи діагностичні процедури, відповідно до міжнародних стандартів і незалежно від економічних чи фінансових міркувань;

11) на попередження за можливістю страждань і болю, тобто право уникати страждань і болю на кожному етапі свого захворювання;

12) на індивідуальний підхід до лікування, тобто право на діагностичні чи лікувальні програми, максимально адаптовані до його особистих потреб;

13) на подання скарги, тобто право скаржитись й отримувати відповідь чи інший зворотний зв'язок у випадку заподіяння пацієнту шкоди;

14) на компенсацію, тобто право на отримання протягом розумно короткого строку достатньої компенсації у випадку заподіяння йому фізичної чи моральної і психологічної шкоди діяннями медичного закладу

---

Дата добавления: 2015-08-05