Рік 2003. Селищу і районному центру за ініціативою жителів повернута історична назва Романів і Романівський район.

Тихо і сумно відмітили 100-річчя підприємства робітники та службовці Романівського склозаводу – краси і гордості Поліського краю. Не було святкових урочистостей, не було гостей. З ностальгією згадували робітники святкування 90-річчя заводу.

Рік 2004. Гарно святкувала своє сімдесятиріччя Романівська середня школа № 1. Напередодні свята школа оновилася, помолоділа. За допомогою спонсорів було проведено гарне упорядкування території, ремонт приміщень.

1 травня з”їхалися на свято численні гості – бувші випускники школи. Учні провели для гостей цікаві екскурсії по школі, вручили пам”ятний дарунок – нариси з історії школи, написані директором Володимиром Олександровичом Базелюком і видані видавництвом “Преса Україні”, директором якого є випускник школи Володимир Григорович Олійник.

Біля школи відбувся святковий мітинг. Продовжилось свято на стадіоні, де учні виступили з цікавою програмою, підготовленою під керівництвом Марії Андріївни Сосновської.

Рік 2005. Майже півтора десятка років Україна - вільна і незалежна держава. Багато змін в житті району і житті громадян сталося за цей час. Стали ділитися ми на державних і недержавних службовців.

Лікар, святим обов’язком якого є слідкувати за ростом здорової нації, вчитель – за формуванням розумної і талановитої, не відносяться до категорії державних службовців, хоча лікують, навчають і формують майбутніх державних мужів.

А хіба хлібороб, доярка, шахтар, інженер, робітник не віддають державі творіння своїх робочих рук і розуму, не працюють в ім’я процвітання і міцності держави.

Не стало в Романові багатьох підприємств.

Після продажу биківчанами своїх акцій власнику такого ж підприємства в Кіровоградській області Антоньєвій, повністю знищено Биківський склозавод. На 102 році існування перестали диміти труби Романівського склозаводу. Більше тисячі романівчан та більше 700 жителей Биківки втратили заробіток.

Замість районного вузла зв’язку маємо електроцех № 5 Баранівського центру електрозв’язку та дільницю поштового зв’язку № 2 Чуднівського ЦПЗ.

Не маємо свого райвійськкомату, податкова служба відноситься до Баранівського МДПІ, перестало існувати районне споживче товариство, де працювало 1071 чоловік.

Якщо в 1990 році на підприємствах в організаціях установах району працювало близько 17 тис. чоловік, з них в сільському господарстві – 6932, нині охоплено роботою всього 4214 чоловік, в тому числі в сільському господарстві - 975, в промисловості – 738. Немає в районі жодної будівельної організації.

Якщо в 1990 році в господарствах району було 31536 голів великої рогатої худоби, з них 9195 – молочне стадо, то 2005 р. в сільськогосподарських підприємствах всього 4981 голова, 1851 - молочне стадо.

В 1990 році в сільгосппідприємствах було 10598 свиней, 11125 овець, 32139 шт. птиці. На сьогодні в господарствах району 636 свиней, овець і птиці немає зовсім.

Чорними страшними зіницями дивляться розбиті вікна пустих ферм майже в кожному селі.

Позаростали бур’янами колись гарні і впорядковані тваринницькі комплекси, господарські двори в с. Булдичиві, Колодяжному, Соболівці, Червоних хатках, Садках, та інших селах.

Доживає в господарствах сільськогосподарська техніка, залишилось в районі замість 711 тракторів – 282, 189 зернових комбайнів – 85, 63 картоплезбиральних комбайнів – 1, 42 бурякозбиральних комбайнів - 17, 390 культиваторів – 155.

Як і чим будемо орати, засівати наші родючі лани, збирати врожаї через декілька років?

Різко зменшується населення. В пошуках заробітку розбрелись по світу наші вродливі жінки та дівчата, працьовиті і майстеровиті чоловіки. Дуже низька народжуваність дітей, велика смертність серед населення. На сьогодні в районі - 32027 жителів, з них чоловіків - 14804, жінок - 17223, працездатного населення - 17221, дітей - 6202, пенсіонерів - 10039.

Пустують в селах колись людні клуби та Будинки культури, не чути в них чарівної української пісні, гострого українського слова. В районі залишився лише один хор в районному Будинку культури.

Не тягне молодь та літніх людей в холодні незатишні заклади культури, коли майже в кожному селі є бари та кафе. В Камені, наприклад, їх аж три, в районному центрі – 8.

В закладах культури району на повну ставку працює лише – 14, працівників на 0,5 ставки – 34, на 0,75 – 11, на 0,25 – 28 чоловік.

Спивається молодь, спиваються літні люди.

Прославився наш район жорстокими вбивствами, здійсненими молодими людьми.

Плаче, стогне від болю і образи наша родюча земля, що поросла чагарниками та бур’янами. Тужить вона за гуркотом тракторів, дбайливими руками хліборобів, за нивами налитими щедрим колосом.

В 2005 році господарствами району всього засіяно 6250 га зерновими та 616 га – цукровими буряками.

Після Великої Вітчизняної війни в далекому 1945 році в порівнянні з 1944 було засіяно більше на 1835 га зерновими, на 200 га більше – цукровими буряками. Урожай солодких коренів був найменшим 270 цнт, найбільший – 720 цнт у ланці Марцун Марії Антонівни.

(Дані районної газети «Колгоспний шлях» за 1 січня 1946 року)

Заздрять трударі Колодяжного, що збирали по 62 цнт зернових з гектара, трударі Гордіївки, Мирополя та інших сіл, жителям села Камінь, в чию землю вклав свої кошти іноземний інвестор датчанін Крістіан Фреде Йоргансен, довіряючи українським партнерам.

Обробляються і засіваються розпайовані землі бувшого КСП «Прогрес», які взяло в оренду СТОВ “Аграрій Полісся-98” (інвестор - київська фірма «Призма-13»).

Гірко писати ці рядки, але це теж сторінки нашої історії. Хочеться вірити, що переборемо всі труднощі і знову покриються дружними сходами всі поля, заколосяться щедрим врожаєм, що знову задимить труба Романівського склозаводу і знову стане він годувальником сотень сімей, що знову розквітне наш край і повернуться до рідного дому сотні його дочок і синів, що відродить минулу славу романівських хліборобів та склоробів нинішнє покоління.

Дата добавления: 2015-07-24