Биківка - селище робітниче

Одним з найбільших підприємств в районі є Биківський склозавод. Ще в 1852 році в Биківці було побудоване невеличке підприємство, яке належало Можаровському Ігнату Карловичу. Випускалась там невелика кількість скляного посуду для домашнього вжитку. В радянські часи вироби цього, відносно невеликого підприємства, головним чином аптекарський посуд знаходили споживачів у багатьох областях України та за її межами. Його зв'язки сягнули у Термез і Мурманськ, Владивосток і Кишинів, Одесу і Сиктивкар… Важко навіть знайти більш-менш пристойне місто на карті бувшого Союзу, куди б не надходила продукція з маркою Биківського головного підприємства виробничого об'єднання "Південмедскло". І з кожним днем потік її зростав.

В 1972 р. за досягнення найвищих показників в соціалістичному змаганні на честь 50-річчя утворення СРСР колектив заводу нагороджений Ювілейним почесним знаком ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Очолював завод Михайло Іванович Мартинов, який за сумлінну працю і високі здобутки був нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» та грамотами профільного Міністерства.

Багато робітників досконало володіли автоматами АБ-6, що дозволяло перекривати встановлені норми. Так, машиністи скло формуючих агрегатів Ф.К. Білецький, М.Г. Труш, Е.Б. Кобилянський і Е.А. Гарбачук, які обслуговували шосту машинолінію, завдання 12 місяців виконали на 104,6 процента. Значним перевиконанням планів зустріли Новий рік зміни Й.С. Пічмана і С.Г. Багінського.

Заслуженим авторитетом серед склоробів користувалися слюсарі-наладчики Й.А. Гарбарчук і С.М. Кучер, механік машинно-ванного цеху І.Т. Яроцький, які забезпечували безперебійну роботу автоматів. Вмілим організатором виробництва був головний механік заводу В.С. Моравський.

В кінці 70-х років підприємство постійно достроково виконувало плани по виробництву та реалізації продукції. Зросла також продуктивність праці, підвищилась якість продукції.

В ці досягнення вкладена праця всього колективу, кожного виробничника зокрема. Особливо старанно працювали правофлангові соціалістичного змагання. Так, зміна машинно-ванного цеху, яку очолював майстер Броніслав Войцехович Рутковський, завдання виконувала на 103,6 проценти. Перевиконали зобов´язання також наладчики склоформуючих машин кавалер ордена Жовтневої Революції Й.А. Гарбарчук і А.П. Багінський, наладчик напівавтоматів В.І. Боровський, складач шихти В.Л. Калинчук, притиральниця Д.М. Івашкевич, бригади, які очолюють досвідчені майстри своєї справи Ф.С. Свінціцький, Л.Б. Бродовський, В.А. Бугаєнко, Е.Й. Стаховський, О.Ю. Ганкін та інші.

З кожним роком розширювався, реконструювався завод. Разом з ним молоділо і оновлювалося селище поліських склоробів. За останні роки його вулиці прикрасили добротні житла. Побудований і зданий в експлуатацію триповерховий 24-квартирний житловий будинок.

Десята п´ятирічка стала новим етапом у технічному переозброєнні заводу. Завдяки реконструкції машинно-ванного цеху значно вдосконалено технологію виробництва. Тут встановлено чотири скло формуючі автомати ВВ-7, які мали цілий ряд переваг над попередніми агрегатами. Продуктивність була вищою, місця займали менше, знизилися шум, загазованість, поліпшилися умови роботи людей, зросла продуктивність праці.

В авангарді трудового суперництва - машиністи скло формуючих автоматів з п'ятої машинолінії В.А. Гарбовський, В.М. Корзун, Й.Е. Філінський, котрі відкрили рахунок одинадцятої п'ятирічки. Зразки справді свідомого виконання свого обов´язку показували наладчики Йосип Антонович Гарбарчук, Микола Миколайович Терещук, слюсар Аполлінарій Леонтійович Домалевський, муляр Григорій Миколайович Брюханов, скловар Григорій Миколайович Терещук.

Споруджується житло, виробничі приміщення, об'єкти соціально-культурного призначення у цій п'ятирічці. Зведено три кількаповерхових будинки на шістдесят квартир, корпус заводоуправління, шкільну їдальню на сто двадцять місць та інтернат, господарський корпус лікарні, дитячий комбінат, побудовано три артезіанські свердловини, лінію електропередачі, розвантажувальний майданчик з комплексом складських приміщень на станції Разіне.

У Биківці, по справжньому дбали про людину праці, задоволення її повсякденних запитів і потреб. До послуг робітників чудовий Будинок культури, дві бібліотеки, побутова майстерня, де можна було полагодити взуття, пошити костюм чи сукню, відремонтувати телевізор чи приймач. Великий вибір товарів пропонували мешканцям господарський, продовольчий, овочевий, комісійний магазини, культ маг, працювали їдальні. Є у селищі й своя автоматична телефонна станція, відділення зв´язку, ощадна каса, дільнична лікарня, аптека.

Кожна сім'я тепер має телевізор. У десятій п'ятирічці склороби придбали більше сотні холодильників. І це лише в місцевому магазині. А ще ж везуть їх і з Житомира і з інших міст і селищ. В оселях скрізь встановлені газові плити. Жителі селища мають у власному користуванні понад півсотні легкових автомобілів, у кожному другому дворі є мотоцикл.

Завод забезпечував роботою більше 700 жителів Биківки та навколишніх сіл.

Дата добавления: 2015-07-24