Орденом Трудової Слави ІІІ ст.

Бондарчука Василя Феодосійовича – ланкового колгоспу ім. Леніна;

Бровчук Тамару Петрівну – робітницю Печанівського овочесушильного заводу

Бучко Віру Захарівну – доярку колгоспу «Шлях Леніна»

Василюк Єву Дмитрівну – тваринницю колгоспу ім. Ілліча

Гончарук Людмилу Родіонівну – доярку колгоспу ім. Б. Хмельницького

Гарба рука Петра Федоровича - дояра колгоспу «Україна»

Данилевича Миколу Петровича – тракториста колгоспу «Україна»

Данилюка Володимира Павловича – комбайнера колгоспу «Дружба»

Діхтярука Василя Павловича – тракториста колгоспу ім. Шевченка

Знайдюк Ніну Левівну – тваринницю колгоспу ім. Б. Хмельницького;

Лесько Галину Григорівну – доярку колгоспу ім. Шевченка;

Марчука Павла Олександровича – комбайнера колгоспу «Зоря»;

Маслюківського Казимира Йосиповича – тракториста радгоспу ім. Дзержинського;

Муравського Броніслава Сигизмундовича – шофера колгоспу ім. Чапаєва;

Поліщук Лідію Костянтинівну – трактористку колгоспу ім. Калініна;

Попова Петра Андрійовича – коваля колгоспу ім. Котовського;

Свяцьку Людмилу Никифорівну – доярку колгоспу «Дружба»;

Сінько Надію Олексіївну – доярку колгоспу ім. Шевченка;

Трубійчука Василя Івановича – комбайнера колгоспу ім. Котовського;

Шемета Павла Францовича – тракториста колгоспу «Перемога»;

Шкілюк Катерину Цезарівну – колгоспницю колгоспу «Зоря»;

Черниша Василя Дмитровича – тракториста колгоспу «Перемога»;

Орденом «Знак пошани»

Александрук Марію Іванівну – ланкову колгоспу ім. Леніна;

Богуцьку Надію Артемівну – головного зоотехніка колгоспу ім. Чкалова;

Боднарчук Марію Федорівну – доярку колгоспу ім. Леніна;

Вітовську Лідію Петрівну – доярку колгоспу «Перемога»;

Добровольську Яніну Павлівну – ланкову колгоспу «За врожай»;

Григорович Ніну Макарівну – тваринницю колгоспу ім. 18-го партз’їзду;

Гановську Леокадію Францівну – доярку колгоспу ім. Ватутіна;

Карасюка Дмитра Антоновича – комбайнера колгоспу ім. Чкалова;

Кучер Віру Василівну – ланкову колгоспу «Перемога»;

Мартинюка Петра Йосиповича – головного агронома колгоспу ім. Леніна;

Матат Зінаїду Калениківну – доярку колгоспу ім. Б. Хмельницького;

Романюка Якова Мілетовича – тракториста колгоспу ім. Котовського;

Рудницького Мар’яна Францовича – тракториста Дзержинського райоб’єднання «Сільгосптехніка»;

Талько Ніну Степанівну – ланкову Дзержинського радгоспу по відгодівлі тварин;

Ткачука Івана Пилиповича – бригадира колгоспу ім. Б. Хмельницького;

Чумак Євгенію Василівну – ланкову колгоспу ім. Ілліча;

Шуляр Павліну Аврамівну – доярку колгоспу ім. Ватутіна;

За успіхи, досягнуті в 1976 році у розвитку сільськогосподарського виробництва Головним комітетом Виставки досягнень народного господарства СРСР, наш район нагороджено Дипломом другого ступеня. Такої ж нагороди з врученням автомашини УАЗ-469Б удостоївся колгосп ім. Чкалова. Нагороджено також ряд господарств, бригад, тваринницьких ферм та велику групу передовиків сільського господарства Житомирщини – учасників Виставки 1977 року – дипломами і медалями.

За одержання в першому році п’ятирічки дорідних врожаїв золотих медалей удостоїлися ланкові буряківничих ланок Герой Соціалістичної Праці Л.Г.Полупан і депутат Верховної Ради Української РСР М.Г. Долібець з колгоспу «Україна», срібної – ланкова-льонарка Г.О. Петрицька з колгоспу ім.Котовського.

Медалі ВДНГ були вручені одинадцятьом трудівникам колгоспу ім. Чкалова. Срібну одержали голова правління В.М. Польовий, ланкові В.А. Усач і Г.А. Поліщук, бронзові – секретар парторганізації В.Д. Цьомик, механізатори Б.М. Кукільов, В.С. Гуменюк і С.Г. Бідюк, тваринники М.У.Осадчук і Н.С. Коротуха та інші.

Серед тих, хто нагороджений бронзовими медалями ВДНГ Союзу РСР – ланкові М.Ф. Гуліцька і Г.І. Демчук з колгоспу «Україна», доглядачка худоби Н.М.Григорович з колгоспу ім.18-го партз’їзду, ланкова Н.П.Яцюк і комбайнер М.А. Кушнір з колгоспу ім. Б.Хмельницького, трактористи машиністи К.І.Лещук і Б.В.Чумак з Миропільського спецвідділення «Сільгосптехніка», ветлікар Миропільської дільничної ветлікарні Л.Д.Коваль та ряд інших працівників району.

Рік 1977. 60-ту річницю Великого Жовтня трудящі району зустрічають з новими здобутками на всіх ділянках господарського і культурного будівництва.

Великі зміни сталися в районі за останні 60 років. Якщо до революції на Дзержинщині діяло лише кілька церковно-приходських і земських двокласних шкіл, де навчалися переважно діти багатіїв, то нині в районі 46 загальноосвітніх шкіл, з яких 11 – середніх і 18 – восьмирічних, в них навчається понад сім тисяч юних громадян Дзержинщини.

Озброюють підростаюче покоління основами наук 525 учителів. Розширено мережу шкільних інтернатів, навчальних кабінетів, їдалень. Споруджені нові прекрасні приміщення середніх шкіл у Дзержинську і Романівці, а нинішнього року в новому просторому приміщенні справили новосілля діти робітників і колгоспників Мирополя. В Романівці на базі старого приміщення середньої школи відкрито учбовий комбінат в якому учні дев’ятих і десятих класів району набуватимуть спеціальностей шоферів, трактористів, будівельників, тваринників.

Завершується реконструкція Дзержинської восьмирічної школи, добудова чотирьох класних кімнат у Прутівці, спорудження шкільних інтернатів у Биківці і Товщі. Ведеться реконструкція старого приміщення Романівської середньої школи під навчально-виробничий комбінат.

Для успішного проведення навчально-виховного процесу в школах нинішнього року зроблено чимало. По підсумках соціалістичного змагання за зразкову підготовку шкіл до нового навчального року наш район зайняв третє місце і йому присуджено перехідний Червоний прапор облвно і обкому профспілки.

Шістдесят років – відносно короткий строк, а скільки змін сталося за цей період в галузі охорони здоров’я! Тепер вона має широко розвинуту мережу лікувально-профілактичних закладів.

Яскравим прикладом успіхів в охороні здоров’я служить і наш район. Колись, до революції, на його території не було жодного медичного пункту, і простій людині нікуди було звернутися в разі необхідності по допомогу.

Тільки із встановленням радянськї влади в районі почала створюватися мережа медичних закладів. Уже в далекі двадцяті роки відкрилися перші дві лікарні – Романівська (нині Дзержинська) і Миропільська – кожна на 15 ліжок, в яких працювало вісім лікарів.

У результаті розширення мережі охорони здоров’я, здійснення широких оздоровчих заходів у нас, як і всюди в країні, ліквідовано багато раніше поширених інфекційних захворювань. Дедалі меншає професійних хвороб, систематично знижується виробничий травматизм.

В 1977 році в нашому районі діяла центральна районна і п’ять дільничних лікарень, де було 375 ліжок. В селах Дзержинщини працюють 45 фельдшерсько-акушерських пунктів, є медпункти на промислових підприємствах. На сторожі здоров’я трудящих району стоять 43 лікарі і 258 середніх медпрацівників.

У нас трудиться чимало здібних спеціалістів, які заслужили повагу у трудящих. Знаком “Відмінник охорони здоров’я” нагороджені Р.М. Корсунська, І.Я. Трушин, О.Я. Семенова, В.М.Лоза, Б.Й. Радушинський.

Сумлінні медпрацівники трудяться в багатьох наших медичних закладах.

Працівники промисловості, зобов’язавшись дати понад план продукції на 350 тисяч карбованців, успішно виконують його. Десятки промислових підприємств і колгоспів району рапортували про дострокове виконання виробничих планів і соціалістичних зобов’язань.

З хорошими показниками закінчив 1976 рік Миропільський силікатний завод (директор Янко Анатолій Андрійович). Робітниками випущено понад план 200 тисяч штук цегли.

В першому кварталі 1977 року на підприємстві вироблено 634 тисячі штук цегли, при плані 350 тисяч, 201 кубометр бетонних виробів.

Ідуть попереду, показуючи зразки самовідданої праці бригадир заготівельної бригади А.М.Бардаш, слюсар П.І.Бичківський, електрик С.А.Лесько, бульдозерист В.М.Паламарчук, робітники П.І.Гаськов, А.С.Харков.

Плани підприємства – механізація всіх трудоємких процесів, доведення річного випуску цегли до 10 млн.штук.

Найкращих здобутків у праці добилися колективи Миропільського паперового виробництва, маслозаводу, Печанівського комбінату хлібопродуктів, Миропільського спецвідділення “Сільгосптехніка”, які план реалізації продукції виконали на 104-109 процентів. І забезпечили ріст проти минулого року на 7-20 процентів.

Включившись у Всесоюзне соціалістичне змагання за дострокове виконання планів і зобов’язань колектив Дзержинського маслозаводу доклав чимало зусиль, старання, щоб успішно справитись з наміченою програмою. І ось – трудова перемога: при річному плані 2 мільйони 336 тисяч карбованців. на 10 тонн більше передбаченого виготовлено вершкового масла, на 66 – цільномолочної продукції і на 137 тонн – сиру.

Першість в соціалістичному змаганні здобув колектив маслоцеху, який очолює майстер І класу Лідія Леонтіївна Лотиш.За самовіддану працю вона нагороджена орденом «Знак Пошани».

Сумлінністю у праці відзначилися робітники Надія Василівна Стадник, Ніна Олександрівна Чернятинська та інші. Безперебійну роботу механізмів систематично забезпечує слюсар підприємства Валентин Степанович Маскевич.

Залізничні станції Разіне, Печанівка, Миропіль на 118 % виконали план навантажувально-розвантажувальних робіт.

Добре попрацювали колективи Дзержинського райоб’єднання “Сільгосптехніка”, автоколони Довбиського автопідприємства, райдрукарні та райвузла зв’язку, ПМК-162.

Ще в 1972 році в Дзержинську була створена лукомеліоративна станція, яка займалась культуртехнічними роботами по поліпшенню сільгоспугідь. Першим начальником був Сусловець Микола Юрійович.Найбільшого розквіту досягло підприємство під керівництвом Олександра Герасимчука Олександра Івановича та Романеска Андрія Сергійовича.

Пізніше на базі станції була створена пересувна механізована колона (ПМК-162). Крім осушення перезволожених земель, викорчовування чагарників, ПМК-162 будувало житло, мости. Працювало в 1977-1980 роках біля 400 робітників.

ПМК-162 було побудовано 2 адміністративних будинки, двоповерховий та чотири п”ятиповерхових будинки, дитячий садочок на 150 місць, їдальню, гуртожиток.

З перших днів заснування організації в ній трудились і показували зразки самовідданої праці Олексій Воробйов, Микола Головня, Петро Сягровський, Павло Ступак, Іван Дрозд, Юрій Бобков, Франц Більський, Олексій Романюк, Василь Мацюк, Микола Бардаш, Василь Бардаш, Михайло Шулер, Петро Кухар, Сергій Оксані, Віктор Рачковський, Бальтазар Туровський, Володимир Шарварчук, Валерій Ошмарін, Володимир Сокиркін.

Неперевершеними фахівцями своєї справи були Олексій Євстахович Воробйов та Микола Павлович Головня. Їх портрети постійно були на дошці Пошани.

Разом з екіпажем, де була укладчицею і його дружина Галина Дмитрівна, Олексій Євстахович на 130-150% перевиконував план по осушенню перезволожених земель (дренаж).

Олексій Євстахович Воробйов нагороджений багатьма грамотами, Почесним дипломом Міністерства меліорації і водного господарства СРСР, а також Дипломом “Майстер - золоті руки”.

Микола Головня в 1973 році брав участь в змаганнях серед молодих екскаваторників меліорації і водного господарства України і завоював перше місце. Нагороджений Почесним дипломом, премією і стрічкою чемпіона.

За самовіддану працю і постійне перевиконання планів Олексій Євстахович Воробйов та Микола Павлович Головня були нагороджені орденом “Знак пошани”.

Успішно справилися зі своєю піврічною програмою працівники районного споживчого товариства. Понад план населенню продано товарів на 249 тис. крб.

Розширено торгівельну площу магазинів на 260 квадратних метрів. Реконструйовано і капітально відремонтовано 16 торгівельних закладів.

Гарних здобутків у праці добилися окремі колективи. Бригада майстрів поліського кришталю з Романівського склозаводу, яку очолює Є.П. Шунін, завдання двох років п’ятирічки зобов’язалися виконати до 60-ї річниці Великого Жовтня. Ще вісім бригад цього ж підприємства борються за те, щоб завдання п’ятирічки здійснити за чотири з половиною роки.

Великою шаною в своїх колективах користуються машиніст склоформуючих машин Биківського головного підприємства виробничого об’єднання “Південмедскло” Ф.О. Домбровський, робітниця Романівського заводу С.М. Гурська, машиніст папероробної машини Миропільського виробництва В.Ю. Чирва, шофери райоб’єднання “Сільгосптехніка” – П.М. Дудка, міжколгоспбуду – В.П. Лещенко, майстер Печанівського овочесушильного заводу М.М. Михалиця, працівники друкарні М.О. Камінська та Н.М. Захарчук, завідуюча магазином “Продтовари” с. Романівка заслужений працівник торгівлі УРСР М.А. Скуміна, швея райпобуткомбінату Н.О. Мартинюк

У складних погодних умовах нинішнього року певних успіхів добилися й трудівники села. Найвищий за всі роки урожай зернових виростили хлібороби України, які засипали в засіки Батьківщини понад мільярд пудів зерна. Виконано річні народногосподарські плани продажу державі зерна, льоноволокна, картоплі, яєць, вовни. За першість у соціалістичному змаганні по збільшенню виробництва і продажу державі м’яса в третьому кварталі наш район удостоївся перехідного Червоного прапора обкому Компартії України, облвиконкому і облпрофради.

Своїми досягненнями в третьому році п’ятирічки можуть гордитися хлібороби Печанівки, льонарі Малої Козари, буряководи Каменя і Мирополя.

Колгосп ім. Леніна порадував щедрою віддачею хлібного лану. Навіть в умовах посушливого літа печанівські хлібороби зібрали з кожного гектара майже по сорок центнерів зерна.

Славно вродили цукрові буряки в ланках Героя Соціалістичної Праці Л.Г. Полупан і депутата Верховної Ради Української РСР М.Г. Долібець з колгоспу “Україна”, М.І. Олександрук з колгоспу ім.Леніна, О.П. Менчинської з колгоспу ім. Б.Хмельницького. Вони взяли на круг більше п’ятисот центнерів цукросировини.

Кілька господарств уже здійснили річне завдання продажу м’яса. Серед них радгоспи ім. Дзержинського, “Авангард”, колгоспи ім. Леніна та ім. Котовського. План здачі молока виконали тваринники Романівки й Печанівки. Державі всіма категоріями господарств продано молока на 14631 шт і яєць на 519 тис. штук більше, ніж за цей час торік. Район уже впорався з планом реалізації яєць на 101 процент і вовни – на 114, виконав завдання по продажу картоплі державі.

За цими успіхами стоїть наполеглива праця сотень і сотень трудівників: комбайнерів М.Й. Панасюка з колгоспу ім. Леніна та В.І. Гринчука з колгоспу “Україна”, газоелектрозварника І.П.Маньківського з радгоспу імені Дзержинського, льонарок М.М. Худзик з Вільхи і А.К. Шпонарської з Садок, будівельника М.М. Момотюка з міжколгоспбуду, доярок Л.М. Романко і Б.І. Андрущенко з Мирополя та багатьох інших трударів, чиїми працьовитими руками твориться достаток, благо народу, зміцнюється економічна могутність країни.

За останні роки в районі зміцніла матеріально-технічна база. В колгоспах налічується 542 трактори, 119 зернових комбайнів, 220 вантажних автомашини, 239 плугів, 245 сівалок, 32 картоплесаджалки, 119 зернозбиральних комбайнів. Здійснювана все в більших масштабах комплексна механізація стала найважливішим фактором інтенсифікації виробництва, її дальшої спеціалізації і концентрації.

По підсумках соціалістичного змагання працівників промисловості і сільського господарства району 1977 р. переможцем визнано Дзержинський маслозавод, колектив якого план реалізації продукції виконав на 113%, виробництва – на 117%, по продуктивності праці – на 104,3 %.

Відмічено хорошу роботу по збільшенню виробництва і реалізації продукції трудових колективів Печанівського комбінату хлібопродуктів, Романівського склозаводу, райдрукарні.

Переможцями у соціалістичному змаганні визнано:

- колгосп ім. Чкалова, який народногосподарський план першого кварталу по виробництву молока виконав на 100 %, продажу його державі – на 112 %, на 100 га угідь виробив 120,9 цнт., продавши 97,8 % молока першим сортом.

- колгосп ім. Б. Хмельницького, який народногосподарський план першого кварталу по виробництву м’яса виконав на 104 %, по продажу – на 102 %. На 100га угідь виробив 60,3 цнт. м’яса.

Відрадних успіхів у соціалістичному змаганні по виробництву і продажу молока державі добилися колгоспи “Україна”, “Шлях Леніна”; м’яса – колгоспи “За врожай”, імені 18-го партз’їзду, радгосп “Авангард”.

Переможцями соціалістичного змагання серед доярок району визнано Станіславу Йосипівну Зінчук з колгоспу “Зоря”, Ларису Родіонувну Гончарук з колгоспу ім.Б.Хмельницького, Євдокію Омелянівну Симон з радгоспу ім. Дзержинського.

В поліських господарствах району було сконцентровано виробництво льону, а в лісостепових – цукрових буряків. Виробництво товарних овочів сконцентровувалось в шести господарствах: ім. Б.Хмельницького, "Зоря", "Україна", ім. Леніна, ім. Чкалова та ім. Котовського. В цих господарствах в 1980 р. одержали 4100 тонн овочів, що становило 93 % їх виробництва по району.

У тваринництві спеціалізація охоплювала виробництво молока, м'яса, вовни, яєць. На виробництві молока спеціалізувалися 8 господарств. Це колгоспи "Україна", ім. Чкалова, "Дружба", ім. Котовського, "За врожай", ім. Ватутіна, "Перемога" та радгосп ім. Дзержинського.

На базі Миропільського відділення "Сільгоспхімія" було створено спецвідділення по агрохімічному обслуговуванню колгоспів і радгоспів.

На базі колгоспу ім. Б.Хмельницького було створено міжгосподарське об´єднання по заключній відгодівлі худоби, завершено будівництво комплексів по виробництву свинини, поглиблювалась спеціалізація і концентрація молочного скотарства, овець, птиці. Спеціалізовані господарства виробляли 56 % молока, 50 %– м'яса, 10 % яєць.

За десяту п´ятирічку за рахунок всіх джерел фінансування споруджено та реконструйовано виробничі та соціально-культурні об'єкти на загальну суму 38,5 мільйона карбованців, з них на будівельно-монтажні роботи витратчено 25,5 мільйона карбованців.

Значна робота в цьому напрямі провадилась на Биківському головному підприємстві виробничого об'єднання "Південмедскло". В результаті своєчасно і якісно здійснено реконструкцію підприємства, введено в дію 18-квартирний житловий будинок.

На Миропільському паперовому виробництві до кінця року завершено реконструкцію двох паперопереробних машин, здано в експлуатацію 18-квартирний житловий будинок.

В районі велось будівництво комплексу по вирощуванню нетелів у колгоспі ім. Леніна, свинокомплексу в колгоспі "Зоря" і комплексу по виробництву молока в радгоспі ім. Дзержинського.

Кадри масових професій готувались при райоб´єднанні і Миропільському спецвідділенні "Сільгосптехніка", ПМК-162 та рай комітеті ДТСААФ.

Велику роботу по оволодінню технічними спеціальностями проводили загальноосвітні школи району. В усіх колгоспах і радгоспах діяли школи економічного і агрозоотехнічного навчання, в яких підвищували свої знання спеціалісти, керівники середньої ланки, механізатори, рільники і тваринники.

Рік 1985. Район виконав п”ятирічний план по реалізації державі молока, м”яса, яєць, меду, ягід, трав”яного борошна, цукрових буряків.

В 1985 році продано 5,2 тис.тон хліба, 3800 тон м”яса, 18100 тон молока, 2млн.500 тис. штук яєць, 52 тисячі тонн цукрових буряків, 158 цнт. вовни.

Порадували врожаями зернових хлібороби Печанівки, буряківники Каменя, овочівники і картоплярі Мирополя та Врублівки, льонарі Малої Козари і Дзержинська, тваринники Годихи і Карвинівки.

За успіхи, досягнуті у праці, доярки Н.О.Годун з колгоспу ім.Ілліча та Є.А.Маньківська з радгоспу ім.Дзержинського нагороджені орденами “Знак пошани” та “Трудової Слави ІІІ ступеня”. Доглядачка тварин з колгоспу ім.Ватутіна нагороджена медаллю “За трудову відзнаку”.

1985 рік знаменитий ще й тим, що країна урочисто відзначала 40-річчя з Дня Перемоги над фашистською Німеччиною. Напередодні Дня перемоги в СШ №1 був відкритий оновлений історико-краєзнавчий музей, в якому були зали трудової, бойової комсомольської слави. Юні краєзнавці під керівництвом Т.М. Слободської зібрали цікаві експонати: фронтові листи (трикутники), грамоти, подяки, квитки бувших невільників з концтаборів, зброю. Родичі загиблих або померлих воїнів Великої Вітчизняної війни віддали в музей бойові нагороди.

Юними краєзнавцями була проведена велика робота по розшуку родичів воїнів, що загинули в боях за звільнення Дзержинська 1-3 січня 1944 року. Через 40 років 36 сімей, з різних куточків нашої Батьківщини, дізнались, де поховані їх рідні.

З Москви і Миколаєва, Великих Лук, Арзамасу і Ростова- на-Дону, Новгород-Сіверська, Воронежу і Мостового сини, доньки, брати, онуки загиблих приїхали до Дзержинська і поклали квіти на могили своїх батьків і братів.

Матерям загиблих воїнів на зароблені в колгоспі кошти учнями були вислані посилки з солодощами, українською хустиною і рушником та шкатулками з землею з могил синів.

Не можна не згадати про лист-відповідь на таку посилку:з Арзамаського району: «Дорогие ребята, от имени односельчан пишет вам председатель сельского совета участник боевых действий за Киев Долганов Захар Петрович. К большому сожалению, мать нашего земляка Шелкового Юрия, Прасковья Ильинична, месяц не дожила до 40-летия Победы. Получив вашу посылку, мы всей деревней пошли на кладбище, шкатулку с землей положили на могилу Прасковьи Ильиничны, а платок повязали на крест. Сладости раздали детям.

Дорогие дети! Мы очень благодарны вам за заботу о русской матери и память о ее сыне, погибшем за освобождение украинской земли. О ваших добрых делах мы написали в газету, когда выйдет выпуск, вышлем вам. Спасибо! Спасибо! Спасибо! За память, за доброту, за щедрость души!».

До цього часу пам’ятають жителі селища святкування 40-річного ювілею з Дня Перемоги.

Перед глядачами «оживали» події 1941-1945 р. Голос Левітана сповіщає про початок війни. Він змінюється грізною мелодією пісні «Священная война» і на площі з’являється машина, на якій завмерла жінка з заклично піднятою рукою. «Батьківщина –мати кличе!» - проголошує плакат. Образ матері втілений вихователькою дитячого садка Тетяною Сербіновською. Під звуки пісні «Солдати-41» площею проходять бійці з автоматами на грудях. Тріпоче на втірі прапор: вони йдуть захищати Батьківщину. Живі картини війни змінюють одна одну.

Ось Олександр Матросов з гранатою в руках (Павлюк Анатолій). За ним з’являється машина з Зоєю Космодем’янською – нескореною, з гордо піднятою головою.і. «Всех не перевешать, много нас, миллионы!» - звучить дикторський текст.

Звучить пісня про краснодонців. По площі повільно рухається машина з героями-молодогвардійцями, за нею – машина з дівчиною санінструктором, яка перев’язує раненого бійця. Під мелодію пісні «Ой тумани мої» на баских конях виїжджають на площу партизани. З репродуктора ллється пісня «В землянке». Рухається машина з групою бійців, які в короткі хвили відпочинку відводять душу піснею. Їх змінює символічна картина: «Все для фронту, все для перемоги». На машині – колгоспниця зі снопом пшениці. Біля станків дорослий робітник і підліток, з виточеними снарядами.

І ось нарешті – радість, лине пісня «День Победы» на фоні голубого неба ніби пропливає воїн-визволитель з маленькою білявою дівчинкою на руках (Образ солдата-визволителя втілює Григорій Остапчук з першокласницею Аллою Трохимчук).

Під хвилюючу мелодію пісні «Степом, степом» рухається машина з пам’ятником загиблим борцям (втілюють його члени танцювального гуртка).

У підніжжі пам’ятника в німій скорботі застигає мати (Ядвіга Воронюк) над могилою сина.

Лине пісня «Фронтовики, надіньте ордени» і площею проходить колона сивочолих ветеранів з бойовими нагородами на грудях. З усіх сторін до їх підбігають піонери з квітами.

За ветеранами рухається колона мотоциклістів з орденами Великої Вітчизняної війни. За нею виїздять на площу дівчата в національних костюмах республік-сестер.

«Должны смеяться дети» - співає дитячий хор.

На площу вибігають більше 200 учнів 1-3 класів.

Як весняне небо голубіє земна куля, весело граються, танцюють, сміються діти. «Хай завжди буде мир» - дзвінко лунають їх голоси. Із довірливих рук злітають угору білі голуби і різнокольорові букети куль.

До оргкомітету входили керівники підприємств та господарств: Андрій Сергійович Романенко, Веніамін Станіславович Юхимович, Леонід Григорович Черешенський, Олексій Григорович Капінус, Валерій Гнатович Кельман, Микола Олексійович Харковина, Петро Іванович Тимофієв, Леонід Якович Юрчук, Микола Павлович Дейсан, Володимир Федорович Мельничук, які забезпечили транспортом з ожившими картинами війни. Валентина Василівна Медвєдєва забезпечила музичне оформлення. Автор сценарію та режисер-постановник свята – Тамара Михайлівна Слободська.

Очолювали роботу комітету Віктор Ярославович, Мазуркевич, Віктор Володимирович Вольський, Валентин Станіславович Кулаківський

Дикторський текст озвучували учень 9-го класу Дзержинської СШ Улітін Ігор та Т.М. Слободська.

Рік 1987. Яскравою сторінкою історичних змін, що сталися в Країні Рад за минулі 70 років, може служити наша Дзержинщина. Колись бідна, з мало писемним населенням, вона перетворилась у район з розвинутим сільським господарством, промисловими підприємствами, на яких відбулася корінна реконструкція. Незмірно зросли добробут трудящих, їх культурний і освітній рівні.

Трудящі нашого району, в ході соціалістичного змагання за гідну зустріч 70-річчя Жовтня досягли певних успіхів у розвитку народного господарства, реалізації соціальних завдань. 28 виробничих колективів та понад 320 виробників успішно здійснили план двох років п’ятирічки і почали працювати у рахунок наступного року.

Промислові підприємства з планом реалізації продукції справились на 105 %, по валовому виробництву на 103%.

Романівський склозавод, Миропільська паперова фабрика, Печанівський комбінат хлібопродуктів давали за один місяць продукції більш як на 1 млн. Обсяг виробництва на Дзержинському харчокомбінаті становить 893 тис. крб., на Миропільському – 810 тис. крб.

Радували Батьківщину вагомими трудовими здобутками робітники Романівського склозаводу «Червоний Жовтень». Річну програму вони зобов’язалися виконати до 28 грудня і випустити понад план посуду на 45 тис. крб.

Досягли певних успіхів і працівники МПМК-8, Миропільської паперової фабрики, маслозаводу, районної друкарні, Миропільської гідроелектростанції. Підвищувалася продуктивність праці, знизилась собівартість продукції на Биківському склозаводі, Печанівському комбінаті хлібопродуктів, Миропільському силікатному заводі.

По підсумках Всесоюзного соціалістичного змагання за 1986 рік Міністерством та Президією ЦК галузевої профспілки визнано переможцем і нагороджено Почесним дипломом та грошовою премією колектив Миропільської паперової фабрики.

Багато зроблено на підприємстві щодо підвищення якості продукції, вдосконалення технології виробництво, поліпшенню умов праці і побуту паперовиків.

Трудівники фабрики надають допомогу селу у проведенні сільськогосподарських робіт, зведенні різних споруд.

За останні роки значно розширив свої кордони районний вузол зв’язку. Нині у його сфері працює понад двісті робітників. Тут діяли дев’ятнадцять відділень зв’язку, шість з них були зразковими. Бездоганно обслуговували населення поштовики Печанівки, Великої Козари. У просторих світлих приміщеннях тут можна було завжди замовити переговори, відправити телеграму, посилку, грошовий переказ, передплатити дитячі видання.

Десятки добрих послуг виконували зв’язківці. Як бажану гостю зустрічали листоношу, яка доставляла журнали, листи, телеграми. Не уявити сьогодні нашого буття без телефону, радіо, телевізора. Поле діяльності, на якому несли трудову вахту працівники зв’язку, досить обширне. Вони постійно удосконалюють свою роботу, застосовують нові, прогресивні методи обслуговування.

Багато теплих слів надходило на адресу дільничних монтерів Івана Миколайовича Зінчука, Станіслава Володимировича Ремші, Євгена Лук’яновича Федоренчика. Вони оперативно і яксно проводили ремонт радіо- і телефонних ліній.

Вводились в дію автоматичні телефонні станції, покращилась робота телеграфного зв’язку.

За багаторічну самовіддану працю медаллю “За трудову відзнаку” та орденом “Знак пошани” була нагороджена телефоністка Сірик Ніна Іванівна Наша гордість – це передові люди району. За успішне виконання переджовтневих соціалістичних зобов’язань, досягнення високих показників у праці, активну участь у громадському житті були занесені на обласну дошку Пошани ланкова колгоспу ім. М.Марцун М.Г. Долібець та робітник Миропільської паперової фабрики В.В. Купчик.

Серед тих, хто задавав тон у соціалістичному змаганні – бригадир з Биківського склозаводу В.І. Бугаєнко, шліфувальниця Романівського склозаводу М.С. Ткачук, робітниця Миропільської паперової фабрики Н.В. Преднюр, доярки М.І. Гончарук, Л.К. Дзендзелівська, Н.І. Грушак і О.Й. Коржова з колгоспів імені Леніна, ім. Ілліча, ім. Щорса та «Дружба», механізатори Б.В. Метліцький з Печанівка, А.А. Вишнівський з Садок, П.М. Ткачук з Корчівки, І.І. Денисюк з Каменя, М.І. Свінціцький з Врублівки, Ф.Л. Коржовський з Великої Козари, доярка Є.П. Никитюк з Вільхи, льонар Ф.В. Поплавський з Малої Козари, майстер машинного доїння В.С. Ковальський з колгоспу ім. Калініна та інші.

Найвищий урожай зернових вирощено в колгоспі ім. Леніна. Тут на круг зібрано по 48 цнт хліба. Правофлангові змагання – трудівники колгоспів ім. ХХ\/ з’їзду КПРС, ім. Ілліча та «Дружба» - виконали плани продажу всіх видів сільськогосподарської продукції.

Завдяки наполегливій праці сільських трудівників район перевиконав плани двох років п’ятирічки по продажу рослинницької продукції, за винятком льоноволокна та фруктів. У поточному році зібрано з кожного гектара по 25 цнт зернових, цукрових буряків на круг – 343.

Найвищий урожай зернових, майже 48 цнт з гектара, зібрали хлібороби колгоспу ім. Леніна. Порадували своїми здобутками буряківники Печанівки і Каменя, картоплярі колгоспів ім. Леніна, ім. Ватутіна, ім. ХХ\/ з’їзду КПРС. Тваринники 15 господарств району виконали всі планові дворічні показники по продажу державі фермерської продукції.

В господарствах району 8750 корів, з них - 54% з надоєм більше 2000 тис. кг, 20% - 1500 кг, 16% - 2800 кг, 10 % - більше 3000 тис.кг.

Досягли вагомих успіхів у ювілейному році буряківники Каменя і Печанівки, льонарі Дзержинська, картоплярі Мирополя і Романівки. Більше, ніж намічалося, продали державі м’яса доглядачі худоби з Годихи, достроково виконали свої зобов’язання булдичівські птахівники і доярки Карвинівки…

Радують здобутки доярок колгоспу ім. Котовського. З Малої Козари вже надійшло на молокозавод 11613 цнт продукції, що становить 123% плану. А загалом з колгоспу надійшло продукції майже на 1300 цнт більше, ніж в 1986 році.

Особливою сумлінністю в цьому господарстві відзначилась Л.С. Арсень, яка надоїла по 2948 кг молока від корови – на 1000 з лишком кілограмів більше, ніж зобов’язалась. Відмінний результат і у В.С. Янко – по 2709 кг молока від корови.

Колгоспами продано понад план 512 тонн молока, 179 тонн м’яса, 14450 штук яєць, 28 цнт шерсті. Здано державі 455 тонн льонопродукції, 60 тонн хмелю. На поля вивезено 440 тис тонн органічних добрив.

На початку цього року на базі механізованих загонів районного об’єднання і Миропільського відділення «Сільгосптехніка» в селищі Мирополі створено спеціалізоване відділення по виробничому і технічному обслуговуванню господарств.

У районному відділенні сконцентрований великий автомобільний і тракторний парк. Це дає можливість за короткі строки виконувати в господарствах звичайний обсяг робіт, вивільняти від них власні сили колгоспів і радгоспів. Раніше колгоспи самотужки доставляли органічні добрива на поля. Не завжди вони справлялися з цією відповідальною роботою, а це позначалось на врожайності. Силами відділення за сім минулих місяців навантажено 100 тис. і вивезено 60 тис тонн добрив, внесено органіку на 1940 га, що більше плану. На цих ланах нині в колгоспах «Україна», ім. Шевченка, «Зоря» та ін. збирають дорідний урожай зернових, добре ростуть просапні культури.

Держава щедро постачала село мінеральними добривами. За місяць загонами відділення у господарства перевезено 5,5 тис тонн добрив, внесено їх у грунт більше на 1,5 тис. гектарів. Для вапнування кислих грунтів завезено 8 тис. тонн вапна, або більше плану на 2 тис тонн. Зразки самовідданої праці показували водії грузовиків Микола та Юрій Якимчуки, Павло Дудка, Олексій Коляда та Ростислав Бичківський, трактористи на вивезенні органіки - Кузьма Лещук, Михайло Момот, Микола Руденко та інші.

Позитивні зрушення відбулися в галузі соціально-культурного і житлового будівництва району. 96 % бюджетних асигнувань направлено на фінансування народного господарства і соціально-культурні об’єкти. Тільки за одинадцяту п’ятирічку побудовано житлових будинків площею 40,9 тис. кв. метрів, що дало можливість покращити житлові умови 508 сім’ям. В цьому році здано школу в с. Мала Козара та с. Пилипо-Кошара, їдальня і спортзал в с. Вільха, будується середня школа в с. Старочуднівська Гута. Здано 6 дитсадків. Прекрасне приміщення для дошкільнят і шестирічок обладнано в с. Камінь. Велось будівництво їдальні і майстерні в Колодяженській 8-річній школі.

В школах району працювало більше 500 вчителів, які давали учням ґрунтовні знання.Найбільшу увагу педагоги району приділяли вихованню людини високої культури і моралі, людини-партіота, людини-творця. В школах працювала велика кількість гуртків, факультативів, клубів вихідного дня. Кожного року тільки з шкіл Дзержинська подорожувало містами історичної, бойової слави Вітчизни більше 200 школярів. Виробничі бригади шкіл надавали велику допомогу колгоспам у вирощуванні та збиранні овочів (буряків, картоплі). В школах під час канікул активно діють стаціонарні табори праці та відпочинку. За рахунок колгоспу ім..Ілліча табір праці та відпочинку при Дзержинській середній школі два тижні подорожував автобусним маршрутом Дзержинськ-Канів-Черкаси-Миколаїв-Очаків-Одеса-Умань-Вінниця-Бердичів.

Постійними були зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, ветеранами праці. В кожній школі були куточки бойової та трудової слави, а в Дзержинській та Миропільській СШ руками учнів та вчителів-ентузіастів Т.М.Слободської та А.Д. Кухарука створені чудові музеї, яким обласним управлінням культури присвоєно звання народних.

Активно діяв клуб інтернаціональної дружби в Карвинівській школі. Діти вели листування з ровесниками всіх братніх республік та країн соціалістичного табору на Заході.

З ініціативи вчителя військової підготовки, ентузіаста радіоспорту Василя Лаврентійовича Дацюка в Миропільській середній школі № 2 був створений радіоклуб «Патріот». До складу клубу входили гуртки радіотелеграфістів, радіо конструювання та колективна любительська радіостанція. Її позивні УБ4ЬВЙ вперше вийшли в ефір в кінці грудня 1986 року.

За два з лишком місяці роботи станції короткохвильовики з берегів Случі провели майже 800 зв’язків з радіоспортсменами більш як п’ятидесяти областей нашої Батьківщини. В радіогостях школярів Мирополя побували аматори Кіровограда і Вінниці, Києва і Москви, Краснодара і Одеси, Молдавії і республік Прибалтики, Білорусії…

Гуртківці клубу здійснили радіозв”язки з 150-ма країнами світу. Це було одна з найкращих дитячих радіостанцій Європи.

З метою попередження правопорушень в школах були створені університети правових знань. Заняття в них проводили фахівці: працівники суду, прокуратури, міліції.

На високому рівні було естетичне виховання школярів. В кожній школі були гуртки художньої самодіяльності, багато хорових колективів. Так в Дзержинській середній школі працювало 4 хори: жовтенятський, піонерський, комсомольський та вчительський, було кілька вокальних ансамблів, вокально-інструментальний, агітаційно-художня агітбригада. Керувала ними талановитий вчитель-музикант Людмила Михайлівна Повійчук.

Надовго запам”ятався дзержинцям концерт художньої самодіяльності, присвячений Міжнародному жіночому дню даний учнями Дзержинської середньої школи в районному Будинку культури. Понад 200 юних артистів, змінюючи одне одного при відкритій сцені, радували глядачів своїм співом, художнім словом, запальним танцем, чарівною музикою.

Вокальний ансамбль та агітбригада школи неодноразово займали призові місця у Всеукраїнському фестивалі дитячої творчості.

Плідно працювала станція юних техніків, де займалось 470 дітей, було більше 20-ти гуртків. Кожна дитина могла зробити вибір до душі: хлопчики займались в гуртках авіа-, ракето- та автомодельних, автотрасових моделей, судномодельному; дівчатка - в гуртках крою та шиття, художньої вишивки, макраме, умілі руки. Були ще гуртки кіноаматорів, фото, кіно демонстраторів, обробки деревини, обробки металів, програмістів, дизайну, початкового технічного моделювання. Діти мали всі умови для розвитку своїх творчих здібностей і нахилів, працювали з ними люди зацікавлені, які добре знали свою справу. Серед них Володимир Олексійович Черний. Він стояв біля джерел створення станції юних техніків, починав з малого і своїм розвитком станція в значній мірі завдячує саме йому. Хороших успіхів досягали керівники гуртків О.М. Волтарніст, Ю.С. Дяченко, Є.Е. Дембіцька, Ю.П. Ружанський, В.М. Загумний, К.І. Сербіновський та багато інших.

Велику роботу по вирішенню питання зайнятості школярів у вільний від навчання час проводив і районний Будинок піонерів.

Біля 400-х школярів в сільських школах та в райцентрі займалися в 20 гуртках: вокально-інструментальному, вокальному, по класу гітари, фотогуртках, кінодемонстраторів, драматичному, танцювальному, туристичному, історичному, художнього читання, краєзнавчому, ляльковому, фольклорному, юних радистів, радіогуртку «Охота на лис», випалювання по дереву, художньої обробки деревини, в’язання спицями та крючком, в гуртку «Солом’яні чудеса».

Передавали дітям свою майстерність і знання керівники гуртків Ігор Драбанюк, Володимир Коцюбинський, Сергій Васильчук, Юлія Дяченко, Тамара Насадик, Любов Бояркіна, Ігор Кліменчук, Світлана Рибальська, Таїса Левчук, Тетяна Кузьменко, Леонід Малярський, Ігор Поліщук, Василь Білінець, Катерина Лотник, Володимир Савченко, Віль Васильович Надводнюк.

Юні музиканти, історики, краєзнавці, співаки, радисти, туристи постійно брали участь в районних та обласних змаганнях, конкурсах, неодноразово завойовували призові місця.

Відзначались роботи гуртківців Будинку піонерів на районних та обласних виставках «Умілі руки».

Культурно-освітню роботу вели у районі 50 клубів і Будинків культури, 51 бібліотека з книжковим фондом майже 400 тисяч примірників.

Вони були центрами і організаторами духовного і культурного життя сельчан. Наші клуби по праву називали дзеркалом культури на селі. Вони були справжньою притягальною силою для кожного. В їх стінах молодь, літні людні черпали не тільки заряд бадьорого настрою але й духовно збагачувались.

Повнокровним, творчим життям були сповнені і будні культпрацівників Соболівки, Гордіївки, Романівки, Хижинець Биківки Врублівки. Тут у закладах культури було добре поставлено лекційну пропаганду, проводилися змістовні вечори, зустрічі з передовиками виробництва, ветеранами Великої Вітчизняної війни.

В кожному з 50 клубів району є хорові колективи, багато драматичних колективів. Одним з кращих є драматичний колектив Колодяженського сільського будинку культури. Після Віри Григорівни Корнієнко очолювала творчий колектив Тіна Іванівна Мельничук. Актори самодіяльного театру – колгоспники, вчителі, медпрацівники, працівники культури. У колектива багатий репертуар. Особливим успіхом користуються постановки «За двома зайцями», «Фараони», «Ой, не ходи Грицю…», «Лимарівна», «Шукачі щастя», «По-модньому». Самодіяльні актори виступають не тільки на сцені свого закладу культури, а й в клубах сусідніх сіл. Запрошують самодіяльних акторів на виступи навіть в села інших районів.

Великі хорові колективи працювали в Романівському СБК (керівник Анатолій Мороз), в клубі Миропільської паперової фабрики (керівник Іван Гаркушенко), в клубі Романівського склозаводу (керівник Анатолій Мороз) Соболівському СК (керівник Віра Багінська).

Самодіяльний колектив аматорів сцени Соболівського сільського клубу з успіхом виступав майже в кожному селі району. Заслуженою шаною користувався він серед жителів села, глядачів районного центру. Неодноразово займав призові місця на районних та обласних оглядах художньої самодіяльності. Учасники хору - доярки, механізатори, вчителі, медичні працівники, працівники бухгалтерії колгоспу. Найактивніші з них – директор місцевої школи Неля Адамівна Гурська, Едуард та Броніслава Багінські. Чарували глядачів своїм співом сестри Багінські: Броніслава, Галина, Неля, Вероніка та Юзефа.

Великим успіхом у глядачів користувалися хорові колективи Ясногродського (керівник Людмила Повійчук), Врублівського (керівник Василь Савро), Камінського (керівник Любов та Микола Білоуси, Гордіївського (керівник Володимир Полюшкевич), Вільшанського (керівник Микола Воронецький), Ягодинського (керівник Ігор Білінський), Печанівського (кер. Володимир Полюшкевич) сільських клубів. В Печанівському СК була зареєстрована перша дискотека. Ініціатор її створення - Тамара Туз.

Неодноразово займали призові місця на кущових районних та обласних фестивалях художньої самодіяльність аматори сцени сільського клубу с. Залужне (керівник Людмила Маслак).

Цікавою була програма, представлена аматорами сцени нашого району на обласний огляд-конкурс фольклорно-етнографічних колективів. В її основі – народні пісні. Відзначено жюрі виступ дуету сестер Розалії та Валентини Свінціцьких з Станіславівки, троїстих музик з районного Будинку культури, фольклорно-етнографічного колективу с.Пилипо-Кошара. Та найбільшим успіхом користувалися хори-ланки з Лісної Рудні та Корчівки.

Особливо сподобався глядачам та жюрі фольклорно-етнографічний колектив з Лісної Рудні.

Танцювальні колективи працювали в районному БК, клубі Биківського склозаводу, Миропільської паперової фабрики.

На високому художньому рівні самодіяльність в Биківському Будинку культури. Високим професіоналізмом, культурою виконання славився в 70-ті роки хор, в якому співали робітники заводу, службовці, медики, вчителі. Керували хором Сергій Пекарський, Леонід Шуляр, дитячим вокальним колективом – Володимир Миронюк.

Особливим успіхом користувався танцювальний колектив учнів старших класів, яких навчав майстерності Віктор Горай. В репертуарі танцювального колективу були українські, польські, німецькі, циганські, молдавські, російські, танцювальні композиції. Високою майстерністю виділялась в колективі Галина Вишнівська (Шеремет), яка пізніше стала керівником танцювального колективу Биківського склозаводу, де були дорослі і дитячі групи. Забезпечувало успіх танцюристів і керівництво заводу, яке виділило 12 тисяч карбованців на придбання сценічних костюмів. Хоровий, вокальний і танцювальний колективи часто виступали не тільки на сцені Будинку культури селища, а й перед глядачами сусідніх сіл. Часто їх запрошували на святкові концерти з нагоди визначних дат на сцену районного Будинку культури. Ці колективи завжди були призерами районних та обласних конкурсів-оглядів художньої самодіяльності. Дирекція заводу заохочувала учасників художньої самодіяльності та їх керівників грошовими преміями та туристичними путівками.

Звання народного було присвоєно хору села Хижинці. Керівниками хору були Алім Рябий, Євген Єлисєєв. З успіхом виступав цей колектив на сценах району і області. Чарували глядачів своїм співом солісти Ковалик Володимир, Оленюк Раїса, Павлюк Раїса, Якушко Олена. Успіхом у глядачів користувалась також вокальна група ветеранів села, духовий оркестр.

Коли на сцені виступав народний самодіяльний хор села Хижинці (керівник Євген Єлисєєв) ніхто не сумнівався, що він порадує глядачів своїм співом.

Зачаровували самодіяльні артисти присутніх виконанням пісень "Поліська баллада", "Ой у полі криниченька", "Хліб усьому голова" на ІІІ турі Всеукраїнського огляду народної творчості, що проходив в с.Романівка. Дружними, довго нестихаючими оплесками нагородили присутні чоловічий і жіночий ансамблі, з вуст яких лились ніжні і задушевні українські пісні. Особливу увагу приділяв розвитку культури на селі керівник господарства Станіслав Болеславович Сімінський.

Сільські аматори проводили цікаві зустрічі, тематичні вечори. Особливо цікавим і змістовним було свято рідного села. Разом з аматорами сцени (ведуча вчителька Зоя Кальчук) присутні подумки пройшли шлях від заснування Хижинець до сьогодення. Добрим словом згадали тих, хто боронив нашу землю в грізні воєнні часи, хто заснував господарство. Хвилиною мовчання пом’янули полеглих воїнів і жертв голодомору, віддали належне людям, які ростять хліб, навчають дітей, творять добро на рідній землі. Щирою піснею, запальним танцем порадували жителів села і присутніх гостей учасники художньої самодіяльності Хижинець.

Духові оркестри були у Вільшанському, Романівському, Колодяженському, Камінському, Ягодинському будинках культури.

В Ясногородському клубі працював струнний ансамбль.

Яскравий слід в культурному житті району залишили директор районного Будинку культури з 1946 року Іван Мінович Бабич, а також Володимир Ілліч Пуляєв, Василь Павлович Камінський, який пізніше очолив відділ культури. До цього часу старше покоління пам’ятає їх неперевершений гумор і дотепність, їх творчий ентузіазм.

Ще в 1946 р. за ініціативою Івана Миновича Бабича при районному Будинку культури була створена художня агітбригада «Плуг», керівником якої він перебував тривалий час. Пізніше художнім керівником агітбригади став Василь Камінський. Завдяки цим людям агітбригада з 1964 р. неодноразово брала участь в республіканських фестивалях народної творчості. В 1964, 1967, 1972 р.р. вона була нагороджена срібними медалями та Дипломами ІІ ступеню. В 1974 р. Дзержинській агітбригаді присвоєно звання «Народна самодіяльна». В 1977 р. агітбригада «Плуг» стала одним з переможців І Всесоюзного фестивалю народної творчості.

Культармійці Антоніна Дума, Марія Волтарніст, Ганна та Василь Камінські, Микола Гончарук, Анатолій Мороз, Михайло та Тамара Слободські, Олена Верещак, Іван Бабич, Неля Мазур, Алім Рябий, Роза Гриценко, Валентин Багінський, Павло Зеленюк отримали медалі лауреатів Всесоюзного фестивалю народної творчості.

На сцені кожного сільського закладу культури, на польових станах, фермах і будівельних майданчиках виступала агітбригада, славлячи людей праці і піддаючи різкій критиці негаразди нашого життя – все відстале, хибне, дріб’язкове. Творчий колектив художньої агітбригади запрошувався на Київську студію телебачення. Виступ культармійців демонструвався на телеекранах.

Велику шефську допомогу надавав художньому колективу режисер Житомирського обласного музично-драматичного театру Володимир Захарович Савченко.

Самодіяльні артисти завжди були з часом, в якому жили і творили. Вони завжди були сучасними, завжди були агітаторами всього нового, молодого і прогресивного.

В 1987 р. була успішно виконана будівельна програма. Підрядні організації освоїли за рік капіталовкладень на 3 млн. 567 тис крб., будівельно-монтажних робіт на 3 млн 521 тис. крб. введено в дію 972 кв. м. житла. Осушено 904 га зволожених земель, завершується будівництво районної поліклініки. Вперше в районі планується кооперативне будівництво на що виділено 320 тис. крб. з введенням 1500 кв. м. житла.

Дальшого розвитку набуло шляхове будівництво. Завершено реконструкцію дороги до смт. Биківка, побудована дорога до с. Голубин, введена в експлуатацію вул.. Жовтнева в Дзержинську, внутрішньо-фермерська дорога в с. Дертка, проїзна дорога в колгоспі ім. Калініна, завершено будівництво чотирьох тракторних парків, зерно майданчиків в колгоспах району.

На розвиток житлового будівництва направлено 1987 р. 2 млн. 274 тис. крб. Завершується будівництво п’ятнадцятиквартирного будинку склозаводу. Зводяться два житлових будинки ПМК-162. Закладено парк в районному центрі. В 1987 році газифіковано 116 будинків, з них 69 – в селах.

96% бюджетних асигнувань направлено на фінансування народного господарства і соціально-культурних об’єктів.

50 років тому в нашому районі електрифікація робила тільки перші кроки, майже не було складних електроприладів, апаратів.

Уже в перші довоєнні роки в районі з’явилося кілька дрібних дизельних електростанцій. Однак вони забезпечували лише десяту частину потреби господарства в електриці. Наприкінці 50-х років стала до ладу Миропільська міжколгоспна гідроелектростанція, але й вона не могла в повній мірі вирішити питання електрифікації. Це стало можливим лише з введенням в дію Дзержинської державної районної електропідстанції, а згодом Миропільської підстанції.

Електрифікація району почала розгортатися швидкими темпами. Особливо відчутна вона була в сільському господарстві. Лише один колгосп «Зоря», наприклад, вживав в два рази більше електроенергії, ніж її виробляла Миропільська ГЕС.

За останні роки зріс обсяг послуг населенню. Значно збільшено продаж продовольчих промислових товарів. Розширилась мережа магазинів, підприємств служби побуту.

На Дзержинщини діяли десятки зручних магазинів, закладів громадського харчування, будинки побуту, швейні майстерні.

Кожен житель району придбав товарів на суму понад чотириста карбованців. Колгоспники, робітники безпосередньо на місцях мають змогу замовити для пошиття добротний костюм, пальто.

В 1988-1990 рр. в районі діяло 27 комплексних приймальних пунктів в селах 3 будинки побуту, лазня, салон для обрядових та ритуальних послуг.

Біля 20 років очолював підприємство Харковина Микола Олексійович.

За сумлінну багаторічну працю був нагороджений орденом Дружби народів.

Працівники побуткомбінату надавали населенню 17 видів різних побутових послуг.

Постійно розширялась матеріальна база і мережа сфери побутових послуг, велось будівництво.

На центральній базі побуткомбінату побудована столярна майстерня, нові склади приміщення котельні, гаражів, офісу з підвальним приміщенням для кафе, яке надавало послуги населенню.

Збудовано нове триповерхове приміщення побуткомбінату, яке поступово наповнювалось новим обладнанням.

Був побудований 4- квартирний будинок для працівників підприємства, гуртожиток в райцентрі та комплексний приймальний пункт в с.Старочуднівська Гута.

За останні роки в районі значно зросла торгівельна мережа. Гостинно відчинили двері 136 промислових та продовольчих магазинів. Чимало з них працювали за прогресивним методом самообслуговування.

З року в рік на прилавках магазинів з’являлися все нові і нові товари позначені високою якістю. Населенню продано товарів більше як на 3 000 000 крб.

До послуг відвідувачів десятки просторих їдалень. Збільшився і поліпшився асортимент страв. До столу подавалися високоякісні хлібобулочні, м’ясні і молочні вироби.

Добре прижилась така форма торгівлі, як доставка товарів безпосередньо на виробничі місця. Працівників ферм, механізаторів постійно обслуговували 20 ларків та магазинів. У подальшому кількість їх зростала.

Торгівельники розробили графіки обслуговування хліборобів на час весняно-польових робіт. У поле постійно курсувало понад 40 розвозок, автолавка. Механізатори, сівачі мали змогу прямо в полі придбати необхідні товари.

Особлива увага зверталась на розвиток матеріально-технічної бази охорони здоров’я. Розроблена програма «Здоров’я», на розвиток якої було направлено 1 млн. 155 тис. крб. державних капіталовкладень.

Від людей в білих халатах залежить здоров”я, а нерідко і життя людини. Колектив районної центральної лікарні забезпечував кваліфіковане обслуговування хворих, надавав консультації, проводив профілактичні огляди. В районній лікарні багато кваліфікованих, досвідчених працівників.

За багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм і бездоганне виконання покладених обов’язків, орденом «Знак пошани» нагороджено завідуючу інфекційним відділенням районної лікарні Єлфімову Ганну Гаврилівну та фельдшера с.Голубин Коник Лідію Аксентіївну. Медаллю «За трудову відзнаку» - завідуючого хірургічним відділенням райлікарні Гончарука Віталія Петровича.

На утримання лікарень і ФАПів направлено 1 564 тис. крб.

На придбання медичної апаратури та спеціалізованого транспорту виділено 60 тис крб., на капітальний ремонт 40 тис. крб.

На заклади освіти у ювілейному році направлено 2729,8 тис. крб. з них на утримання шкіл – 2137,6 тис. крб., на дитячі садки 242 тис. крб., на пришкільний інтернат 18 тис. крб., на оборонно-спортивний табір 11 тис. крб.

На території району діяли 49 клубів і Будинків культури, 47 бібліотек. На їх утримання було направлено 261,9 тис. крб. на утримання музичної школи 27,3 тис крб. всього на утримання установ культури направлено 434,4 тис. крб. на капітальний ремонт 186 тис. крб., на реставрацію пам’ятників історії та культури – 11 тис. крб.

Гарних успіхів досяг район в кінці 80-х на початку 90-х років. Очолювали керівництво районом в цей період Олександр Петрович Баранівський та Микола Григорович Туфанов.

В 1990 ро валове виробництво товарної продукції зросло на

1 млн.934 крб.

План виконано на 110,5%.

Приріст по випуску товарів народного споживання на 1млн.462 тис.крб..

Продуктів харчування вироблено в порівнянні з 1989 роком більше на 378 тис.крб., непродовольчих товарів на 1 млн.84 тис.крб.

Справилися з виробничими завданнями молокозавод, Романівський та Биківський склозаводи, Миропільська паперова фабрика.

Середньорічне валове виробництво зерна в районі – 7.550 тон, цукрових буряків –5775 тон, картоплі – 2385 тон, молока – 3835 тон, м”яса – 1223 тонни.

Продуктивність праці зросла в 1,5 раза, рентабельність підвищилась на 13,5%.

Намолочено 32,5 тис. тон зерна.

По 62 цнт. з гектара одержано в колгоспі ім.Кірова (голова Мимрук О.Г.), по 45 цнт. на круг – в колгоспі ім.Леніна (голова Оксаніч О.С.).

План продажу молока виконано на 107%, м”яса – на 102%, вовни – на 103%.

В 1990 році державі здано 32,5 тис. тонн зерна, 41300 цнт картоплі, 25 468 цнт. овочів, 228 498 цнт молока, 42 696 цнт. м’яса, більше 2-х млн. яєць.

В 1990 в колгоспах району було 31536 голів великої рогатої худоби, з них 9195 - молочне стадо, 10598 свиней, 11124 овець, 32139 – поголів’я птиці.

В 1988 році була прийнята комплексна програма соціальної перебудови сіл району на 12-у п”ятирічку і на період до 2000 р.

Для її реалізації були розроблені цільові комплексні програми, “Житло”, “Дороги”, “Освіта”, “Здоров”я.

За цей період було побудовано 44 тис.кв. метрів житла, здано в експлуатацію районну поліклініку, 12 ФАПів, 3 школи, 2 клуби, 2 Будинки культури.

Впорядкована і розширена в районі шляхова мережа.

Загальна протяжність – 418 км., доріг республіканського значення – 98 км.

Для успішного виконання програми “Дороги” за 2 останні роки побудовано 9 асфальтних заводів. В господарствах працює 14 цехів по виготовленню асфальто-бетону. За 2 роки прокладено 35 км доріг з твердим покриттям.

Прокладено 9 км. внутрішньо-господарських доріг та 10 під”їздів до сільських населених пунктів.

В господарствах асфальтовані двори, зерномайданчики. Попереду в цьому питанні – колгосп ім.М.Марцун, ім.Фрунзе, ім.Леніна, “Дружба”, “Прогрес”, ім..Кірова.

Поліпшилось транспортне обслуговування жителів району. За останні роки було відкрито 12 автобусних маршрутів. Майже до кожного села району ходили автобуси.

Виконуючи програму “Освіта” побудовано типові школи в Старочуднівській Гуті, Врублівці, Станіславівці, завершено будівництво школи в Червоних Хатках. Заплановано будівництво типової школи на 800 учнів в районі ПМК в селищі Дзержинську.

Побудовано 12 дитячих садків, проведена реконструкція дитячих садків в радгоспі ім.Дзержинського, ім.М.Марцун, ім.25 з”їзду КПРС.

З віддалених сіл діти підвозилися до шкіл колгоспними автобусами.

Міжгалузева програма “Здоров”я” розроблена на 1986- 1990 роки.

В районі діяло 5 дільничних лікарень.

За цей період проведена реконструкція і благоустрій Миропільської, Романівської, Камінської, Биківської дільничних лікарень.

На ремонт Биківської лікарні склозаводом було виділено 35 тис.крб.

Романівська дільнична лікарня переведена в нове приміщення, в ній обладнані двомісні лікарняні палати з холодильником, телевізором.

В 1988 році здана в експлуатацію районна чотирьохповерхова поліклініка.

В 1989 розпочато будівництво стаціонарного відділення рай лікарні на 200 ліжок.

На покращення матеріальної бази по програмі «Здоров”я» витрачено понад 2 млн.крб. Крім цього більше 500 тис. витрачено на придбання обладнання.

В 1990 році введено в експлуатацію 23 км. газових мереж, з них 9 км. колгоспом “Прогрес ”. Газифіковані вулиці на Романівському склозаводі, в с.Романівка.

Велику роботу по газифікації вулиць проводили колгоспи ім.Кірова (голова Мимрук О.), “Зоря” (Кирилюк Г.Д.), “Прогрес” (Юхимович В.С.), ім.Леніна (Оксаніч О.С.).

Всього газифіковано 812 жилих приміщень.

Зміцніла база рай вузла зв”язку. Встановлено за роки 12-ої п”ятирічки 1132 телефонні точки, з них 951 – населенню.

На 1336 одиниць збільшилась кількість радіоточок.

В ряду сіл відпрацьовано 3-х програмне радіомовлення. В шести селах побудовані АТС на 50 номерів.

Змінилось обличчя сіл.

Майже до кожного села були прокладені автобусні маршрути.

В селі Ягодинка (голова Морозюк В.В.) споруджено цілий комплекс: дороги, магазини, кімнати для механізаторів, тваринників, ФАП, побутовий комплексно-приймальний пункт, виробничі приміщення.

За останні роки побудовано 10 житлових будинків в селі Печанівка і Паволочка, реконструйовані ФАПи, будується дитячий садок на 90 місць. Проведено капітальний ремонт клубу в с.Паволочка, Будинку культури,, адмінбудинку в Печанівці.

За два останніх роки в райцентрі реконструйовано маслозавод, відкрито гранітний кар’єр в Мирополі, споруджується чудовий стадіон, закладено парк культури і відпочинку, в якому установлено бюст Т.Г. Шевченка. В 1990 році також відкрито меморіальний комплекс воїнам-визволителям, що загинули при звільненні району та жителям району, що полягли смертю хоробрих, боронячи рідну землю під час Великої Вітчизняної війни.

На відкриття пам”ятника були запрошені родичі загиблих воїнів з багатьох міст і сіл.

Дата добавления: 2015-07-24