Загальна характеристика фінансового забезпечення потреб соціальної сфери за кордоном

Тема: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

План

1. Загальна характеристика фінансового забезпечення потреб соціальної сфери за кордоном.

2. Зарубіжний досвід фінансування освіти.

3. Досвід фінансування охорони здоров»я за рубежем.

4. Джерела фінансування фізичної культури і спорту у зарубіжних країнах.

5. Світовий досвід фінансового забезпечення культури та мистецтва.

6. Досвід соціального страхування в зарубіжних країнах.

Загальна характеристика фінансового забезпечення потреб соціальної сфери за кордоном

Ключовим питанням для нашої країни, яке постає у зв'язку з незадовільним фінансуванням соціальних потреб, має стати питання дослідження та аналізу зарубіжного досвіду фінансового забезпечення соціальної сфери.

В європейських країнах багато функцій із забезпечення населення суспільними послугами належить ринку. Але державна влада не довіряє надання життєво необхідних послуг тільки ринковим структурам, тому вони надаються органами держаної влади чи органами місцевого самоврядування.

Особливої гостроти останніми роками набула проблема надання суспільних послуг на місцевому рівні у зв'язку із процесами децентралізації, що відбуваються в країнах Європи, впровадженням принципу субсидіарності, перерозподілом компетенцій щодо надання суспільних послуг на користь місцевих органів влади.

Послуги, які носять вузьколокальний характер: дошкільна освіта, догляд за людьми похилого віку та інвалідами, поховання, водопостачання, опалення, громадський транспорт, як правило, надають низові рівні місцевого самоврядування.

До послуг, що надаються органами місцевого самоврядування регіонального рівня, належать: охорона здоров'я, середня і середня спеціальна освіта, утримання та будівництво доріг регіонального значення, деякі види соціального забезпечення.

Існують також послуги, які можуть надаватися як регіональними, так і низовими рівнями місцевого самоврядування. Наприклад, у Данії до них належать соціальні послуги, транспорт, школи тощо.

У Польщі надання суспільних послуг покладено на три рівні влади: гміни, повіти, воєводства.

До компетенції гмін (одиниця найнижчого рівня) входять такі питання: освіта і виховання (дитячі садки, початкові школи, гімназії, ліцеї, бібліотеки); соціальна опіка; житлове та комунальне господарство; утримання вулиць та локальних доріг, пасажирського транспорту в містах; постачання води, електроенергії, тепла, газу; послуги у сфері культури, включаючи місцеві бібліотеки та центри відпочинку; деякі соціальні послуги, у тому числі соціальне забезпечення громадян похилого віку, інвалідів, безпритульних тощо.

До повноважень повіту (одиниця локального самоврядування) належать наступні справи: основна освіта (до 9 класу); соціальна опіка; комунікації та транспорт; безпека громадян; культура та фізична культура; захист від стихійних лих; боротьба з безробіттям, розвиток місцевого ринку праці; охорона здоров'я; підтримка недієздатних осіб; деякі види соціального забезпечення, благоустрій територій тощо.

Що стосується воєводств, то вони виконують функції в галузі вищої освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури, соціальної політики, громадської безпеки, протидії безробіттю та активізація ринку праці тощо.

Слід зазначити, що нині бюджети більшості зарубіжних країн характеризуються соціальною спрямованістю. При цьому зберігається багатоканальна система фінансування соціальної сфери, але ж основний тягар у фінансування зазначених заходів лягає на місцеві бюджети. На фінансування цих потреб витрачається в межах 90% коштів місцевих бюджетів таких країн, як Данія, Кіпр; близько 80% - у Фінляндії, Швеції, Норвегії, Ірландії, Литві; 60 - 70% - у Великобританії, Німеччині, Франції, Італії, Австрії, Латвії, Словаччині.

Основними джерелами фінансування суспільних послуг на місцевому рівні в країнах Європи є: власні надходження місцевих органів влади; трансферти центральних органів влади; збори та платежі за конкретно надані послуги; кошти, що передаються одними органами місцевого самоврядування іншим для фінансування делегованих їм повноважень на підставі угод.

Закордонний досвід фінансування соціальної сфери наводить наступні дані (таблиця 1.1.).

Таблиця 1.1.

Загальні державні видатки на соціальні заходи, % до ВВП

Роки	Галузі соціальної сфери
Освіта	Охорона здоров»я	Духовний та фізичний розвиток	Соц.захист та соц.забезпе-чення	Всього
США
	6,1	7,5	0,3	6,8	20,7
	6,2	7,7	0,3	6,8	21,0
Бельгія
	5,9	7,1	1,3	17,7	32,0
	6,0	7,0	1,3	17,6	31,9
Великобританія
	6,1	6,9	1,0	15,8	29,8
	6,1	7,1	1,0	15,4	29,6
Нідерланди
	5,1	4,4	1,4	16,5	27,4
	5,1	5,7	1,4	16,4	28,6
	5,0	5,7	1,3	16,2	28,2
Німеччина
	4,2	6,2	0,6	21,9	32,9
	4,1	6,2	0,6	21,1	32,0
	4,0	6,1	0,6	20,0	30,7
Франція
	6,1	7,3	1,5	22,3	37,2
	6,0	7,2	1,5	22,3	37,0
	5,9	7,2	1,5	22,2	36,8
Швейцарія
	6,0	4,3	1,0	13,9	25,2
	5,7	4,1	0,9	14,3	25,0
Швеція
	7,1	6,8	1,0	23,4	38,3
	7,0	6,8	1,1	22,7	37,6

Із даних таблиці видно, що на освіту розвинуті країни світу витрачають в середньому близько 6% ВВП. Найменші витрати на освіту несе Німеччина - близько 4% ВВП, а найбільші витрати несе Швеція - близько 7% ВВП. Середні витрати на охорону здоров'я становлять - близько 6% ВВП, найменші з них - близько 4% ВВП у Швейцарії, а найбільші - близько 7,5% ВВП у США. Щодо середніх витрат на духовний та фізичний розвиток, то вони складають близько 1% ВВП, найменші з них - 0,3% ВВП у США, а найбільші - 1,5% ВВП у Франції. А середні витрати на соціальний захист та соціальне забезпечення становлять близько 17% ВВП, з них: найменші - 6,8% ВВП витрачається у США, а найбільші - близько 23% ВВП витрачають у Швеції.

Якщо ж порівняти приведені дані з вітчизняними показниками, то слід зазначити, що за рівнем фінансування освіти, духовного та фізичного розвитку Україна знаходиться у тому ж діапазоні, що і розвинуті держави, а за рівнем фінансування охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення - значно відстає від більшості з них.

Закордонний досвід щодо величини соціальних видатків в розрахунку на одну особу засвідчують наступні дані (таблиця 1.2.).

Таблиця 1.2.

Державні витрати на соціальні заходи в розрахунку на одну особу населення країни у 2006 році, в євро

Держава	Соціальні витрати за напрямками на одну особу
Освіта	Охорона здоров»я	Духовний та фізичний розвиток	Соц.захист та соц.забезпе-чення
Іспанія
Італія
Нідерланди
Німеччина
Фінляндія
Франція

З наведених даних видно, що найменші річні витрати на освіту несе Іспанія - 970 євро на особу, на охорону здоров'я - також Іспанія - 1274 евро, на духовний та фізичний розвиток - Німеччина - 167 євро, на соціальний захист та соціальне забезпечення - Іспанія - 2898 євро. А найбільші річні витрати на освіту спостерігаються у Фінляндії - 1855 євро на особу, на охорону здоров'я — також у Фінляндії - 2155 євро, на духовний та фізичний розвиток - у Нідерландах - 460 євро, на соціальний захист та соціальне забезпечення - у Франції - 6589 євро.

Для порівняння, в Україні у 2006 році на одного мешканці України припадало витрат на освіту - 115 євро, на охорону здоров'я - 67 євро, на духовний та фізичний розвиток - 15 євро, а на соціальний захист і соціальне забезпечення - 141 євро. Тобто Україна за рівнем фінансування соціальних функцій значно відстає навіть від найнижчих показників розвинутих європейських країн.

Дата добавления: 2015-07-20