Показники, що використовуються для оцінки стану соціальної сфери.

Соціальні процеси на регіональному рівні формуються на основі наявних показників:

• соціальних зобов'язань та відповідальності;

• соціальних стандартів та затверджених норм;

• соціальних обмежень.

•

До соціальних зобов'язань та відповідальності належить вста­новлення конкретних обов'язків між громадою та державною владою стосовно наїромадження національного багатства та його споживання; дотримання раціональних співвідношень меж продуктивністю праці та рівнем заробітної плати, впровадження різних форм матеріального заохочення до праці, раціонального використання матеріально-техніч­них, паливно-енергетичних та природних ресурсів; збереження навко­лишнього природного середовища.

Використання соціальних стандартів та затверджених норм пере­дбачає забезпечення конституційних прав громадян на соціальні умови проживання, працевлаштування, задоволення освітньо-культурних та духовних потреб. Встановлення змісту та обсягу соціальних послуг відповідно до затверджених норм визначає законодавчо визначене за­доволення людей певним обсягом соціальних послуг, в тому числі та­ких, що надаються на пільговій основі.

Соціальні обмеження формуються в залежності від стану еконо­мічного розвитку держави та регіону, передбачають визначення обсягів фінансування впровадження конкретних видів соціальних послуг із усіх можливих джерел фінансування.

Важливого значення набуває прагнення забезпечити однаково якісні умови життя для населення незалежно від місця проживання. З цією метою державні органи влади передбачають заходи щодо бюд­жетного вирівнювання міжрегіональних відмінностей, що стосується рівня працевлаштування людей, розвитку соціальної інфраструктури, впровадження на всій території державних стандартів.

Об'єктивно оцінюючи особливості соціально-економічного роз­витку окремих територій, необхідно зауважити, що абсолютно одна­кового стану якості життя людей на усій території України досягти не­можливо. Регіони різняться за природнокліматичними, економічними, історичними та іншими умовами, які за своєю сутністю визначають відмінності та специфічні особливості життя людей на окремих тери­торіях. Не випадково Законом України «Про стимулювання розвитку регіонів» (2005 р.) вперше визначено таке поняття, як «депресивна те­риторія». Депресивною територією вважається регіон, рівень розвитку якого є найнижчим серед територій відповідного типу. Згідно із зако­ном депресивним регіоном вважається регіон серед регіонів подібного типу, у якому протягом останніх п'яти років був найнижчим показник валової доданої вартості на одну особу. Щодо регіонів промислового типу, то депресивним вважається той, у якому протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, найнижча зай­нятість у промисловості та обсяг промислового виробництва на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати. Сільський ре­гіон вважається депресивним, в якому протягом останніх трьох років є найнижчими щільність сільського населення та природний приріст населення, найнижчими обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу та рівень середньої заробітної плати. Місто обласного значення вважається депресивним, у якому протягом остан­ніх трьох років серед міст подібного типу є найвишим показник рівня безробіття та найнижчим рівень середньої заробітної плати. Депресив­ними визначаються території областей, окремих промислових та сіль­ських районів, а також міста обласного значення.

Таким чином, законодавчо визнано існування депресивних тери­торії та напрями стимулювання їх розвитку. Стимулювання розвитку регіону розуміють як комплекс правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих на досягнення сталого роз­витку регіону на основі поєднання економічних, соціальних та еколо­гічних інтересів максимально ефективного використання потенціалу регіону в інтересах його жителів.

Оцінка об'єктивно існуючих відмінностей у соціальному роз­витку регіонів України розкривається змістом подальших розділів підручника. Розглядається стан та розвиток освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та соціального забезпечення людей, культури, мистецтва, туризму, готельного обслуговування, житлово-комунально­го господарства.

Дата добавления: 2015-07-20