Незайнятість населення, причини безробіття та міграція.

Поряд з позитивним впливом ринкових перетворень та процесу приватизації у суспільстві проявились негативні сторони. В результаті приватизації підприємств, розриву старих господарських зв'язків між підприємствами, зупинилася велика кількість підприємств, звільнилася Значна кількість працюючих, з'явилась армія безробітних. Люди опини­лися на ринку праці не підготовлені до нових умов існування, змушені змінювати свою професію, шукати нових місць роботи, забезпечувати Своє житія та життя своїх сімей. Всі ці процеси негативно вплинули па життєвий рівень людей. Ринкове середовище змінює соціальне уяв­лення про зайнятість, замість існуючих раніше вимог до повної зайня­тості, впроваджується уявлення про зайнятість населення, відповідно до розвитку виробництва, потреб суспільства.

Безробітними, згідно Закону України «Про зайнятість населен­ня», визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які з неза­лежних від них причин не мають заробітку або інших непередбачених чинним законодавством доходів, через відсутність належної роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці.

Для оцінки стану незайнятості населення використовують такі показники:

• очікувана кількість безробітних;

• кількість незайнятих осіб, які звернулись з питань працевлашту­вання у звітному періоді, чол., в тому числі: вивільнених з галузей народного господарства, звільнених з причин плинності кадрів, ви­пускники навчальних закладів, раніше зайнятих у домашньому гос­подарстві, інших категорій незайнятого працездатного населення;

• кількість незайнятого населення, яку передбачається зайняти, в тому числі працевлаштувати в галузях господарства, направити на нав­чання і підвищення кваліфікації, направити на громадські роботи;

• кількість незайнятого населення, для працевлаштування якого не­обхідно створити нові робочі місця;

• витрати на реалізацію заходів по сприянню зайнятості і соціаль­ному захисту від безробіття, в тому числі для: створення нових ро­бочих місць, перепідготовки вивільнюваних працівників, оплата праці громадян, яких направляють на громадські роботи, виплати допомоги по безробіттю.

Крім вказаних показників стан безробіття також оцінюється з ви­користанням коефіцієнта безробіття (Кб) з допомогою якого визна­чають рівень безробіття.

Коефіцієнт безробіття (в %) розраховують як відношення кількості безробітних (Ч_б) до загальної кількості еконо­мічно активного населення або кількості працездатного населення пра­цездатного віку (Ч _{п н})

Чб

Кб=---------

Чпн

Тенденція у зміні кількості безробітного населення за методоло­гією Міжнародної організації праці (МОП) по регіонах, а також рівень безробіття, що наведені в табл. 2.6, свідчить про наявність деяких по­зитивних зрушень, зменшення кількості безробітних.

Наведені в табл. 2.6 дані свідчать про наявність значної кількості людей в Україні (2,3-2,7 млн.), які не мають роботи. По окремим регіо­нам кількість безробітних за три роки практично не змінилася. За ме­тодологією Міжнародної організації праці (МОГІ) рівень безробіття в Україні становить 10-12%, проте реальне безробіття з врахуванням прихованого (вимушені відпустки без збереження заробітної плати з ініціативи адміністрації або праця протягом неповного робочого дня (тижня) та інше) дорівнює 26-32 відсоткам офіційно зайнятої в еконо­міці робочої сили.

Таблиця 2.6.

Кількість безробітного населення

(у віці 15-70 років) за методологією МОП по регіонах

Регіони	2000 р.	2001 р.	2002 р.
	тис. осіб	Коефіцієнтбезробіття,%	тис. осіб	Коефіцієнтбезробіття,%	тис. осіб	Коефіцієнтбезробіття,%
Поліський
Подільський
Степовий
Карпатський
Донбаський
Крим						5,6
м. Київ						6,1
Усього по Україні						10,1

В умовах, коли безробіття стало важливою соціальною проблемою, має здійснюватися державний вплив, державне регулювання склад­них суспільних соціальних процесів, щоб забезпечити захист людей ВІД стихії ринку, не допустити руйнування інтелектуального надбання, зберегти науково-технічний потенціал, науку, культуру, мистецтво.

Світовий досвід свідчить про наявність активного та пасивного впливу на рівень зайнятості населення.

Активні заходи включають стимулювання виробництва у всіх га­ну іях економіки, створення належних умов для розвитку малого та се­рг чнього бізнесу, формування ринку праці, що дозволяє створити нові робочі місця та залучити в це виробництво вільну робочу силу.

До пасивних заходів належать грошова допомога безробітним, підвищення мінімального розміру заробітної плати, покращення со­ціальних умов для населення.

У створенні ринку праці, зниженні соціальної напруги в період фі.рмування нових економічних відносин важливу позитивну роль ма­ки і, відігравати працівники органів регіонального управління та місце­вого самоврядування, керівники підприємств, а також профспілки, що представляють інтереси людей.

В державі створена система соціального захисту населення. Створена державна служба працевлаштування, яка виконує декілька функцій: здійснює реєстрацію громадян, які шукають роботу, розподі­ляє робочі місця, забезпечує консультацією безробітних, виплачує до­помогу з безробіття та організовує перепідготовку робітників.

В обласних центрах зайнятості спрямовують свою діяльність на виконання таких завдань:

• працевлаштування;

• організація професійного навчання;

• перепідготовка;

• здійснення контролю за виконанням підприємствами і організа­ціями законодавства про зайнятість.

В кожній області розробляють програми зайнятості населення, що базуються на прогнозних розрахунках ринку праці, сприяють підви­щенню рівня зайнятості. В програмах передбачають заходи, що спря­мовані на:

• стабілізацію сфери прикладання праці, зменшення прихованого безробіття;

• створення додаткових робочих місць;

• самозайнятість та підприємницьку діяльність, працевлаштування населення, що проживає в сільській місцевості, а також жінок, ін­валідів, молоді;

• здійснення профорієнтаційної роботи, перепідготовку фахівців, підвищення кваліфікації працюючих.

Для активної підтримки ринку праці, навчання кадрів для роботи в різних сферах трудової діяльності, для сприяння працевлаштуванню населення виділяються необхідні кошти із державного бюджету.

Позитивний досвід організації працевлаштування накопичений, наприклад, в м. Рівне. Місцева влада розглядає центр зайнятості як основну структуру, яка має координувати дії влади, установ, що здій­снюють підготовку кадрів. Значна увага приділена працевлаштуванню молоді. Тут налаштовують молодих людей на корисну працю, на вибір такої професії, яка користується попитом на ринку праці, одночасно викорінюючи в молодих людей споживацьке ставлення до життя. Лю­дина, яка опинилася без роботи, може отримати консультації щодо на­явних вакансій, може з'ясувати, в яких професіях є потреба на ринку

праці. Центром зайнятості розповсюджується багато корисної інфор­мації для безробітних.

Для ефективного вирішення проблем зайнятості та безробгїтя на ринку праці необхідно:

• при формуванні загальнодержавних, галузевих та регіональних програм економічного та соціального розвитку, реалізації програм структурної перебудови економіки, інвестиційних, приватизацій­них програм та програм реструктуризації підприємств передбача­ти здійснення заходів щодо ефективного вирішення проблем зай­нятості працівників;

• визначати галузеві та регіональні пріоритети створення нових та підвищення ефективності використання наявних робочих місць, введення виробничих потужностей та об'єктів соціальної сфери; передбачати залучення та ефективне використання капітальних вкладень, внутрішніх і зовнішніх інвестицій та інших фінансових надходжень для створення нових робочих місць, розширення зай­нятості населення;

вжити заходів щодо посилення стимулювання роботодавців до створення додаткових робочих місць. ПІД час проведення кон­курсів на розміщення державних замовлень надавати перевагу підприємствам з переважною чисельністю працюючих інвалідів з метою їх соціального захисту, стабілізації виробництва та збере­ження робочих місць для інвалідів;

посилити розвиток малого та середнього підприємництва, пере­дусім у регіонах з критичною ситуацією на ринку праці, особливо в населених пунктах з монофункціональною структурою вироб­ництва;

визначити обсяги професійно-кваліфікаційної підготовки фахів­ців і кваліфікованих робітників у навчальних закладах відповідно до потреб галузей економіки;

• посилити контроль за ефективністю використання робочої сили на підприємствах, розвитком системи професійного навчання кад­рів на виробництві, реалізацією роботодавцем відтворювальної, стимулюючої та регулюючої функцій заробітної плати тощо.

Вирішення соціальної проблеми зайнятості та безробіття повинно здійснюватися в умовах посилення координуючої та регулюючої фун­кції в діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної з розробленням та реалізацією заходів щодо ефективного використання трудових ресурсів.

Під впливом соціально-економічних факторів чисельність тру­дового населення змінюється. Велика роль і вплив на ці процеси завдає міграція населення, яка викликається потребою працевла­штування.

Міграція — це об"єктивний процес, який характеризується зміною постійного місця проживання окремих людей. На стан міграції впли­вають різноманітні фактори: стан економічного середовища, природні умови, наявність економічних зв'язків даного регіону з іншими, розви­ток міжнародних зв'язків, сімейні зв'язки та інші. Міграція приводить до перерозподілу трудових ресурсів між територіями та галузями на­родного господарства. У всіх випадках міжтериторіальна рухливість не може бути позитивною, якщо її розміри не відповідають потребам розвитку народного господарства.

Вивчаючи стан міграції протягом певного періоду, вивчають ос­новні тенденції, закономірності та вплив на зміну кількості населення. Міграційні процеси залежать від конкретних політичних та економіч­них процесів, що відбуваються в країні.

Узагальнення вітчизняного досвіду дозволяє виділити такі най­більш характерні періоди історії та відповідні ознаки міграції: • період індустріалізації, що вплинув на розміри і напрями мігра­ції, коли значна частина населення із сіл переселилася у міста, з одних регіонів в інші. В результаті індустріалізації економіки, будівництва, введення в дію нових потужностей у різних галузях народного господарства виникла потреба у трудових ресурсах. Міське населення не могло задовольнити ці потреби, тому виникла внутрішньорегіональна та міжрегіональна міграція, що стало причиною збільшення чисельності міського населення. Ці проце­си супроводжувалися працевлаштуванням людей на новому місці роботи, вирішувалась житлова проблема в результаті розширення будівництва житлового фонду, здійснювалось навчання трудового населення новим професіям, підвищувалась кваліфікація праців­ників різних галузей економіки;

• період перебудови економічних відносин, ринкова трансформація суспільства, впровадження різних форм власності, коли змінюєть­ся характер та інтенсивність внітрішньорегіональної та міжрегіо­нальної міграції. В цей період міграція із сіл в міста зменшується, а в деяких випадках набирає зворотного напрямку. Залишається міграція населення працездатного віку в м. Київ незважаючи на іс­нуючі обмеження у працевлаштуванні та труднощі у забезпечені житлом;

• період міждержавних міграційних процесів, коли значна кількість населення спрямовується в інші країни для тимчасового чи пос­тійного проживання.

В залежності від характеру переміщення населення розрізняють міжрегіональну та міждержавну міграцію.

Міжрегіональна міграція відображає переміщення населення із однієї області (району) в іншу, переміщення в системі «місто-село». Одним із напрямків такого виду міграції — це сезонна міграція на літній період для виконання сільсь­когосподарських робіт.

Міждержавна міграція характеризує переміщення населення і України в інші держави і навпаки.

Враховуючи, що міграційні процеси складаються з потоків виб­уття та потоків прибуття населення за певний період, доцільно визна­чній сальдо міграції, тобто різницю між кількістю людей, що прибули НВ певну територію, та кількістю тих, що виїхали. Крім цього, доціль­но використовувати такий показник, як коефіцієнт міграції (відповід­но міжрегіональної та міждержавної ), який визначається як кількість при бувшого населення (або кількість осіб, що виїхало) на 1000 чоловік населення. Відповідно до цього коефіцієнт із знаком «плюс» характеризує приріст населення, із знаком «мінус» — змен­шення кількості населення.

Стан міграційних процесів в регіонах України характеризується даними (табл. 2.8). Наведені дані свідчать про наявність процесів ско­рочення кількості населення на території всіх регіонів України за ви­нятком Криму та м. Києва в результаті міжрегіональної міграції, а та­кож скорочення чисельності населення (за винятком Криму) в резуль­таті міждержавної міграції.

Таблиця 2.8

Коефіцієнти міжрегіональної та міждержавної міграції в 2002 р.

Регіони	Коефіцієнтміжрегіональноїміграції, приріст(+),скорочення(-)	Коефіцієнтміждержавноїміграції,приріст(+),скорочення (-)
Поліський	-1,00	-0,65
Подільський	-0,58	-0,44
Степовий	-0,92	-0,65
Карпатський	-0,45	-0,58
Донбаський	-	-1,47
Крим	0,69	0,10
м. Київ	6,90	-0,10
Усього по Україні	-	-0,70

Міждержавна міграція являє собою двосторонній процес, охоп­лює як експорт власної робочої сили, так й імпорт зарубіжної.

Протягом останніх років активно розвивалися міждержавні міг­раційні процеси експортного змісту і, таким чином, Україна увійшла як учасник до міжнародного ринку праці, який характерний наявніс­тю таких тенденцій, як демократизація трудових відносин, вимоги

До причин, що визвали масову міждержавну міграцію громадян належать такі:

- наявність економічної нестабільності в країні та невизначеність шляхів стабілізації економічних та соціальних процесів; поява та зростання безробіття

• відсутність перспектив ефективного використання надбаних про­фесійних знань та навичок, практичного досвіду;

• різниця в оплаті праці та умовах життя в Україні та країнах Євро­пи та Америки;

• відсутність правового захисту інтелектуальної власності, гумані­тарні мотиви

Ринкові трансформації привели до зменшення чисельності пра­цюючих у наукомістких галузях економіки, в галузях машинобудівельного комплексу, легкої та переробної промисловості. Одночасно здійснюється професійна декваліфікація кадрів в результаті того, що більшість працівників змушена змінювати професію, перейти в сферу торговельно-посередницької діяльності, в сферу обслуговування. Час­тина звільнених з роботи працівників змушені шукати можливостей для працевлаштування за кордоном.

Тенденція у сфері міждержавної міграції ускладнюється тим, що серед бажаючих виїхати за кордон значна кількість (до 30%) молоді віком до 30 років, а також найбільш освічені, ділові люди. «Відплив умів», втрата цінних людських ресурсів — надзвичайно негативне яви­ще у сфері міждержавної міграції. Держава не може стримати виїзд ви­сококваліфікованих наукових кадрів за кордон. Потрібна нова загаль­нодержавна політика, яка б створила умови для таких людей для праці та творчості.

Виїзд населення активного репродуктивного віку за кордон та­кож негативно впливає на шлюбність і народжуваність, що позна­чається на відтворенні населення країни, на формування її трудового потенціалу.

Позитивною стороною міграції є те, що існує імпорт робочої сили, в Україну приїжджають іноземні фахівці, бізнесмени, комер­санти, конструктори, технологи, програмісти, які сприяють впровад­женню у виробництво нових технологій, створенню спільних підпри­ємств, відкриттю філіалів іноземних підприємств та фірм. Позитивні приклади залучення іноземних фахівців спостерігаються на тери­торії Степового регіону, особливо у Миколаївській, Запорізькій та Херсонській областях, де з їх допомогою створена значна кількість сільськогосподарських підприємств по виробництву нових видів продукції.

Контрольні запитання та завдання для самоперевірки:

1. Які показники використовують для дослідження демографіч­ної характеристики регіону?

2. Яка особливість розміщення населення на територіях регіонів?

3.. Яка кількість населення проживає в містах та селах на тери­торіях окремих регіонів?

5. Розкрийте сутність процесів природного відродження насе­лення.

6. Розкрийте причини скорочення природного приросту насе­лення.

7. Які напрями покращення демографічної ситуації на території окремих регіонів та областей?

8. Які напрями покращення демографічної ситуації в сільських місцевостях?

9. Дайте визначення поняття «трудові ресурси».

10. Які показники використовують для оцінки стану трудових ресурсів?

11. Які фактори впливають на формування кількісного складу трудових ресурсів?

12. Назвіть показники, які використовуються для оцінки стану незайнятості населення.

13. Який стан безробітного населення на території окремих регіонів?

14. В чому причина безробіття як соціальної проблеми?

15. Розкрийте сутність напрямів державного впливу на зростан­ня рівня зайнятості населення.

16. Що таке міграція населення?

17. Дайте оцінку стану міграційних процесів в регіонах України?

18. Які причини виникнення міжрегіональної та міждержавної міграції?

19. В чому полягають позитивні та негативні сторони міграції?

Дата добавления: 2015-07-20