Загальнодержавні підходи до охорони природних ресурсів

Охорона навколишнього середовища покликана забезпечити сприятливі умови для постійного залучення природних ресурсів у матеріальне виробництво та задоволення соціальних, культурних та естетичних потреб людей. В Україні постійно здійснюються заходи, спрямовані на зниження забрудненості землі, води, лісів, передбачаєть­ся очистка промислових стоків, які відводяться в річки, озера, моря. Необхідне широке застосування якісно нових технологічних процесів, що забезпечують збереження всіх природних ресурсів та максимальну чистоту навколишнього середовища.

Фахівці відмічають вступ людства в епоху всесвітньої еколого-економічної кризи, яка почалася в 70-і роки двадцятого століття. Всес­вітня еколого-економічна криза має політичний характер, свідчить про порушення рівноваги між суспільством і природою.

Країни із різним рівнем економічного розвитку по різному оці­нюють свій стан та впроваджують різного змісту заходи, які сприяють виходу із кризи. Економічно розвинені країни еколого-економічну кри­зу переборюють прискореним впровадженням досягнень науково-тех­нічного прогресу, нових ресурсозберігаючих технологій, реконструк­цією виробництва, формуванням інформаційного суспільства. Країни з перехідною економікою, до яких належить Україна, перебувають на ре­сурсно-марнотратній стадії розвитку. Виробництво грунтується на екс­тенсивній експлуатації, добуванні та використанні природних багатств.

В цих умовах економічно розвинуті країни проявляють особливий інтерес до природних ресурсів економічно слабких країн, намагаються обміняти за якісні природні ресурси «брудні» технології, використати їх території для розташування шкідливих виробництв, зберігання ток­сичних відходів тощо.

Ознаки екологічної кризи на території регіонів України можна ба­чити на прикладі зникнення окремих гідробіонів, отруєння грунту та по­гіршення стану здоров'я людей, зменшення чисельності населення. За­бруднення повітря, грунтів, поверхневих і підземних вод, особливо в зо­нах впливу промислово-міських, гірничих та аграрних районів, свідчить про надмірне техногенне навантаження на навколишнє середовище.

Триває погіршення стану найбільш захищених водних об'єктів — підземних водоносних горизонтів, які є останнім екологічно безпечним резервом водозабезпечення населення і галузей економіки.

До господарського обороту в Україні залучено майже всі землі, які так чи інакше можна використати в сільськогосподарському виробниц­тві. Для забезпечення промислового виробництва щорічно використо­вується майже дві третини поверхневого стоку річок та третина під­земних вод. За рівнем зарегульованості річкового стоку, використання водних ресурсів для потреб населення, промисловості та сільського господарства Україна посідає перші місця серед європейських країн. Надмірно, екологічно незбалансовано використовуються й інші при­родні ресурси, зокрема лісові.

Забруднення навколишнього середовища сягнуло межі, за якою частково змінилася поведінка людини, виник парниковий ефект, різко збільшився генетичний тягар людства — дедалі більше народжуєть­ся дітей з генетичними порушеннями. Біосфера насичена електро­магнітним забрудненням, різко впала родючість ґрунтів. У результаті цих та інших причин, збільшилась смертність і змінились її причи­ни. Якщо 100 років тому головними були інфекційні та паразитарні захворювання, то тепер — переважно серцево-судинні хвороби та онкоутворення. Основними причинами створення кризової екологіч­ної ситуації в Україні є нераціональна природоресурсно- і енергоємна структура її економіки, надмірне використання природних ресурсів, велике забруднення і деградація навколишнього середовища. Усе це призвело до надзвичайної токсикації навколишнього середовища на території усіх регіонів, негативного впливу на стан здоров'я людей.

До причин, що вплинули на формування екологічної кризи, належать:

• надмірне розорювання земель за спрощеної технології ведення землеробства і застосування ненадійних систем захисту ґрунтів, що призвело до втрати родючості ґрунтів, їх деградації, а «хімі­зація» та внесення без належних обґрунтувань великих доз міне­ральних добрив спричинили багато екологічних проблем;

• надмірна концентрація екологічно шкідливих виробництв;

• нещадне використання мінеральних ресурсів, нафтових родовищ Прикарпаття, дашавського і шебелинського газу, вугільних родо­вищ Донецького і Львівсько-Волинського басейнів, залізорудних родовищ Криворізького, Кременчуцького та Керченського басей­нів, марганцевих, уранових родовищ тощо;

• забруднення поверхневих і підземних вод промисловими, сільсь­когосподарськими, побутовими стічними водами та забрудненим поверхневим стоком зумовило різке скорочення і так незначних в Україні запасів чистої води, а в багатьох випадках — і повного виведення з водокористування природних водойм і водотоків;

• недостатньо економічно обґрунтоване і екологічно доцільне за-регулювання стоку на водних екосистемах України призвело до порушення природно-екологічної рівноваги, загострило проблеми шкідливої дії вод на навколоводні екосистеми;

• великомасштабне осушення земель і спрямлення русел річок, без врахування науково обґрунтованих меж такого втручання, загалом негативно позначилося на природних ландшафтах Полісся та ін­ших регіонів;

• тривалий і активний розвиток лісозаготівельних робіт, що за тем­пами переважає лісовідновленню зумовило загальне омолодження лісів і трансформацію природних лісових екосистем, особливо в головних лісових регіонах України (Карпати, Полісся). Мають бути вжиті багатогранні заходи, спрямовані на поліпшення екологічної ситуації, відродження родючості ґрунтів, очищення річок і їх вод, очищення повітря. Від цього залежатиме рівень життя та стан здоров'я людей.

Забезпечення сталого економічного розвитку України та окремих регіонів може бути реалізовано за умови дотримання принципів, про­голошених на міжнародній Ріо-де-Жанейрській конференції:

• піклування про людей має займати центральне місце в забезпечен­ні сталого розвитку, люди мають право на здорове й плідне життя в гармонійному поєднанні з природою;

• розвиток має задовольнити потреби нинішнього і майбутнього по­колінь, галузей економіки, забезпечить збереження навколишньо­го середовища;

• для досягнення сталого розвитку й поліпшення життя всіх людей слід обмежувати і ліквідувати нежиттєздатні моделі виробництва та споживання, сприяти відповідній демографічній політиці;

• з метою посилення діяльності щодо нарощування потенціалу для забезпечення сталого розвитку слід широко використовувати міжнародний досвід із застосування нових і новаторських техно­логій;

• екологічні питання необхідно вирішувати з участю всіх громадян. Кожна людина повинна мати доступ до інформації про застосу­вання шкідливих матеріалів і діяльність у місцях проживання, можливість брати участь у прийнятті рішень;

• приймати ефективні законодавчі акти щодо навколишнього сере­довища. Екологічні стандарти, цілі та пріоритети мають відобра­жати екологічні умови й умови розвитку, в яких їх приймають;

• запобігати будь-якій діяльності, яка заподіює серйозні екологічні збитки або є шкідливою для здоров'я людини;

для захисту навколишнього середовища слід вживати запобіж­них заходів, відсутність повної наукової впевненості не повинна використовуватися з метою стримування прийняття економічно ефективних заходів щодо запобігання погіршення стану навко­лишнього середовища;

• забруднювач має покривати витрати, пов'язані із забрудненням, у необхідній мірі враховувати суспільні інтереси.

Дата добавления: 2015-07-20