Використання водних ресурсів та їх охорона

За останні роки спостерігається значне скорочення використання водних ресурсів. Щодо промисловості, то такий спад пояснюється її кризовим станом і це корелює зі зменшенням обсягів промислового виробництва, повним або частковим зупиненням великих підприємств із водоємким виробництвом (машинобудівних, лісохімічних, приладобудівних та інших). У сільському господарстві спад водоспоживання зумовлений, певно, не із зниженням обсягів виробництва, а зі збільшенням частки індивідуальних і малих фермерських господарств, які користуються нецентралізованим водозабезпеченням, а також практично знищенням систем зрошення, які були у колгоспах.

У господарсько-побутовому секторі спостерігається зменшення використання води. У 2005 р. на господарсько-побутові потреби використано тільки 20 млн. м3 проти 49 млн. м3 у 1990 р. Населенням раціональніше використовується вода з налагодженням індивідуального обліку забору води в будинках і окремих квартирах. Це позитивне досягнення в плані раціональності природокористування. Запровадження платного водокористування вже почало давати позитивні результати, що видно зі зменшення обсягів забору води на господарсько-питні цілі. У подальшому це повинно відіграти важливу роль в запобіганні забруднення та виснаження водних джерел, а також у забезпеченні населення водою належної якості.

Оцінка питної води у більшості централізованих мереж відповідає санітарним нормам. Однак є значні проблеми в забезпеченні якісною питною водою населення міст і сіл області, особливо правобережної частини м. Ужгород, багатьох сіл і селищ у яких відсутнє централізоване водопостачання взагалі. Із 579 сільських населених пунктів тільки 14 мають нині водопровідні та 6 - каналізаційні мережі. У багатьох містах мережі водопостачання зношені і застарілі. У цій сфері потрібно зробити дуже багато, щоб досягти європейських норм. У 2005р. із обстежених санітарними службами 97 проб води на водоймах 1 категорії не відповідали нормативам за хімічними показниками - 3.1%, за мікробіологічними - 63,0%, а на водоймах 2 категорії відповідно 3,2 та 21,2 %. У річках фіксується значне забруднення органічними речовинами, особливо в р. Уж поблизу м. Ужгород. У цілому стан поверхневих вод Закарпаття по забрудненню оцінюється як відносно задовільний серед регіонів України.

Благоустрій сіл і селищ міського типу, переважна більшість яких не має ні централізованого водопостачання, ні каналізаційних мереж, це надзвичайно важлива і необхідна ділянка роботи на найближчу перспективу. Якщо, звичайно, ми плануємо зробити привабливим наш рекреаційний потенціал і так званий сільський туризм. Що стосується гірських населених пунктів, то чимала кількість із них може бути легко забезпечена водою водогонами із численних гірських джерел. Такі водогони в багатьох селах люди самотужки зробили. Однак технічний рівень, а головне санітарно-гігієнічні норми таких споруд не завжди на належному рівні. Особливо це стосується скидів використаної води в побутовому секторі. Рідко де зроблено належну вигрібну яму для збору скидів. Здебільшого цей скид здійснюється в підґрунтовий шар або в потічок. Наявні в багатьох селах гірські потічки перетворилися на стічні канави. В результаті забруднюються річки, які для більшості міст області є джерелом забору для централізованого питного водопостачання. До того ж, наявні каналізаційно-очисні споруди міст і селищ міського типу не всюди мають достатні потужності та досконале обладнання. Отже в річки скидаються недостатньо очищені стічні води

Дата добавления: 2015-07-24