Охорона земельних ресурсів

Законом України «Про охорону земель» (2003 р.) визначені пра­вові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпе­чення їх раціонального використання, відтворення та підвищення ро­дючості грунтів, інших корисних властивостей землі, збереження еко­логічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

Охорона земель — це система правових, організаційно-економіч­них та технологічних заходів, спрямованих на:

• раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для не-сільськогосподарських потреб;

• захист від шкідливого антропогенного впливу;

• відтворення і підвищення родючості ґрунтів;

• підвищення продуктивності земель лісового фонду;

• забезпечення особливого режиму використання земель природо­охоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Важливою характеристикою ґрунтів є їх родючість. Під родючіс­тю ґрунту розуміють здатність ґрунту задовольняти потреби рослин в елементах живлення, воді, повітрі і теплі в достатніх кількостях для їх нормального розвитку.

Оцінка родючості земель та визначення ефективності використан­ня земель характеризується виходом продукції з одиниці земельної площі. Економічна ефективність збільшується внаслідок запобігання збитків в аграрному секторі, зменшення витрат на ліквідацію наслід­ків забруднення виробничих об'єктів в сільському господарстві, змен­шення витрат сировини, енергії та витрат, пов'язаних із забезпеченням нормального стану природного середовища.

Деградація ґрунтів є неминучий процес і залежить від рівня роз­витку суспільства, економічного стану країни. Україна має впровадити високу культуру землекористування, вжити необхідних заходів, що по­переджають деградацію ґрунтів. Для збереження ґрунтів важливим є підвищення рівня знань про ґрунти та їх властивості керівників підпри­ємств аграрного сектору, окремих користувачів земельних ресурсів, які розглядають ґрунти винятково як засіб задоволення споживчих функ­цій, як джерело для одержання сільськогосподарської продукції. Недо­статніми знаннями володіють користувачі земель стосовно екологічної функції ґрунтів, від якої залежить водно-сольовий баланс, умови функ­ціонування великої кількості організмів, склад повітря, обмін газів між ґрунтом і атмосферою. Вказані процеси в остаточному підсумку впли­вають на життя людини. Різностороння, малокваліфікована дія людини на ґрунт супроводжується глибокими геологічними змінами середо­вища ґрунту. Порушується екологічна рівновага, змінюються кількіс­ні співвідношення між окремими.поживними елементами ґрунту, що викликано незбалансованою системою виробництва, недостатнім вне­сенням в ґрунт мінеральних добрив. Втрата ґрунтового гумусу знижує рівень економіко-екологічної ефективності землекористування.

Відчутної шкоди земельним ресурсам надає застосування отру­тохімікатів, що використовують для боротьби з сільськогосподарськи­ми шкідниками. Останнім часом заборонено застосування ДДТ, албри-ну, меркаптафосу, обмежено застосування препаратів ртутно-органіч­них і миш'якових. Якщо чітко наслідувати агротехнічні прийоми, то застосування хімічних засобів можна значно скоротити. Вдалося пос­тавити перепону, наприклад, хлібній жужелиці, хлібним пильщикам.

Відчутної шкоди сільськогосподарським культурам завдає зарази­ха. Своїми присосками вона «прилипає» до коренів рослини — «гос­подаря», висмоктує звідти воду і поживні речовини. Соняшник, диня, кавун, огірок хиріють, стають менш врожайні або зовсім гинуть. Для боротьби з заразихою використовують мушку — фітомизу. Самка ко­махи ховає свої яєчка в квітці заразихи, через день-два з'являються личинки, котрі знищують ще не визріле насіння, а перетворившись на дорослу муху, дірявлять стебло рослини-паразита.

Дата добавления: 2015-07-20